розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 29 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Кримської О. М., Маловічко С. В.,

Короткий зміст позовних вимог за первісним позовом

У лютому 2020 року фізична особа-підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договорів оренди землі поновленими на той самий строк і на тих самих умовах та визнання додаткових угод укладеними.

Позов обґрунтований тим, що 19 лютого 2007 року між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 укладено договір оренди землі на земельну ділянку загальною площею 7,3617 га, кадастровий номер 2324882000:03:008:0014, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, склад угідь - рілля, розташовану на території Зеленівської сільської ради Приморського району Запорізької області. Договір оренди зареєстрований у Приморському районному відділі Запорізької регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" (далі - Приморський РВ ЗРФ ДП "Центр ДЗК") 18 березня 2008 року за № 040827800051 (далі - договір оренди № 1).

19 лютого 2007 року між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 укладено договір оренди землі на земельну ділянку загальною площею 1,2042 га, кадастровий номер 2324882000:03:021:0019, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, склад угідь - сіножаті, розташовану на території Зеленівської сільської ради Приморського району Запорізької області. Договір оренди зареєстрований у Приморському РВ ЗРФ ДП "Центр ДЗК" 18 березня 2008 року за № 040827800080 (далі - договір оренди № 2).

Згідно з пунктом 8 розділу "Строк дії договору" договорів оренди № 1, 2 (далі - договори оренди) їх укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до пункту 43 розділу "Прикінцеві положення" договорів оренди вони набирають чинності після підписання сторонами та їх державної реєстрації.

Оскільки державну реєстрацію договорів оренди здійснено 18 березня 2008 року, то строк дії відраховується з моменту проведення реєстрації.

У порядку, передбаченому частинами першою - третьою статті 33 Закону України "Про оренду землі", 13 лютого 2018 року (більш ніж за місяць до спливу строку двох договорів оренди землі) він направив на адресу місця проживання орендодавця ОСОБА_2 два листи-повідомлення про намір скористатися переважним правом на укладення договорів оренди на новий строк (поновлення договорів оренди). До листів-повідомлень було додано відповідні додаткові угоди (проєкти).

Вказані листи-повідомлення разом з додатковими угодами (проєктами) були направлені орендодавцеві засобами поштового зв`язку, а саме цінними листами з описами вкладення від 13 лютого 2018 року, але згодом вони повернулися, оскільки не отримані одержувачем.

Після закінчення строку договорів оренди він продовжив користуватися земельними ділянками, кадастрові номери 2324882000:03:021:0019, 2324882000:03:008:0014 (далі - земельні ділянки), і сплачувати всі необхідні платежі, передбачені законодавством України.

У порядку, передбаченому частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон), протягом одного місяця після закінчення строку договорів оренди ОСОБА_2 не повідомила його про заперечення у поновленні договорів, що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на їх поновлення, тому ці договори вважаються поновленими на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договорами оренди.

Він є добросовісним орендарем, продовжує відкрито та безперервно користуватися земельними ділянками на час звернення до суду. За весь час користування ніяких претензій від орендодавця він не отримував.

21 лютого 2020 року він направив на адресу ОСОБА_2 (засобами поштового зв`язку листами з описами вкладення) додаткові угоди (проєкти) про поновлення договорів оренди (на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цими договорами). Проте листи повернулися відправникові, оскільки ОСОБА_2 відмовилася від вручення їй цих документів, про що зазначено у відповідних поштових накладних.

Він є добросовісним орендарем та згідно зі статтею 33 Закону вчинив необхідні дії для поновлення договорів оренди і продовжив користуватися земельними ділянками після закінчення строку дії цих договорів, оскільки відповідачка не повідомила про наявність обґрунтованих заперечень протягом місяця.

- визнати поновленим договір оренди № 1;

- визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди № 1, у такій редакції:

"Додаткова угода

про поновлення договору оренди землі, укладеного 19 лютого 2007 року та зареєстрованого в Приморському РВ ЗРФ ДП "Центр ДЗК" 18 березня 2008 року за № 040827800051

с. Зеленівка Приморського району "___"________ _______ року

"Орендодавець" гр. ОСОБА_2, з однієї сторони, та "Орендар" фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (свідоцтво НОМЕР_1 ), з другої сторони, уклали цю додаткову угоду про наступне:

1. Поновити договір оренди землі, площею 7,3617 га, укладений 19 лютого 2007 року та зареєстрований в Приморському РВ ЗРФ ДП "Центр ДЗК" 18 березня 2008 року за № 040827800051, на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені вищевказаним договором оренди землі.

Реквізити сторін:

Орендодавець: ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Орендар: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

Підписи сторін:

Орендодавець: ____________________ ОСОБА_2

Орендар: ФОП ____________________ ОСОБА_1";

- визнати поновленим договір оренди № 2;

- визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди № 2, у такій редакції:

"Додаткова угода

про поновлення договору оренди землі, укладеного 19 лютого 2007 року та зареєстрованого в Приморському РВ ЗРФ ДП "Центр ДЗК" 18 березня 2008 року за № 040827800080

с. Зеленівка Приморського району "___"________ _______ року

1. Поновити договір оренди землі, площею 1,2042 га, укладений 19 лютого 2007 року та зареєстрований в Приморському РВ ЗРФ ДП "Центр ДЗК" 18 березня 2008 року за № 040827800080, на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені вищевказаним договором оренди землі.

Реквізити сторін:

Орендодавець: ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Орендар: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

Підписи сторін:

Орендодавець: ____________________ ОСОБА_2

Орендар: ФОП ____________________ ОСОБА_1 ";

- судові витрати покласти на ОСОБА_2 .

Короткий зміст позовних вимог за зустрічним позовом

У квітні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ФОП ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та повернення земельної ділянки, стягнення заборгованості.

Позов обґрунтований тим, що протягом дії договорів оренди ФОП ОСОБА_1 неналежно виконував умови договорів щодо своєчасного та повного розрахунку з орендної плати, самостійно здійснював грошову оцінку вартості продукції та визначав остаточну суму орендної плати, отримати яку можна було лише за запрошенням орендаря у селі Зеленівка, за місцем ведення його діяльності.

ОСОБА_3 (її представник за довіреністю з 01 червня 2012 року до 01 червня 2017 року) неодноразово усно повідомляв ФОП ОСОБА_1 про те, що вона не має наміру продовжувати з ним договори оренди після закінчення строку, на який їх укладено.

24 березня 2018 року рекомендованим листом направила на адресу ФОП ОСОБА_1 заперечення у поновленні договорів оренди. Поштове відправлення не було вручено, оскільки ФОП ОСОБА_1 не з`явився на три виклики пошти.

З 2018 року ФОП ОСОБА_1 продовжує безпідставно користуватись земельними ділянками.

ФОП ОСОБА_1 неодноразово порушував строки сплати орендної плати, сплачуючи її один раз, а згідно з договорами оренди така плата сплачується двічі на рік: перший раз - вересень-жовтень, другий - листопад-грудень.

ФОП ОСОБА_1 не сплачував належно орендну плату у 2014-2017 роках шляхом надсилання за місцем її проживання або шляхом внесення на депозит нотаріуса.

Просила зобов`язати ФОП ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні земельними ділянками та повернути їх ОСОБА_2 за актами приймання-передання; стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість з орендної плати за 2017 рік - 11 580,15 грн та за період з 01 січня 2018 року до 18 березня 2018 року за договорами оренди - 7 489,14 грн, з урахуванням пені - 4 091,01 грн; судові витрати покласти на ФОП ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 18 лютого 2021 року первісний позов задоволено.Визнано поновленим договір оренди № 1. Визнано укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди № 1 у такій редакції:

"Додаткова угода

с. Зеленівка Приморського району "___"________ _______ року

Реквізити сторін:

Орендодавець: ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Орендар: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

Підписи сторін:

Орендодавець: ____________________ ОСОБА_2

Орендар: ФОП ____________________ ОСОБА_1".

Визнано поновленим договір оренди № 2. Визнано укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди № 2 у такій редакції:

"Додаткова угода

с. Зеленівка Приморського району "___"________ _______ року

Реквізити сторін:

Орендодавець: ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Орендар: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

Підписи сторін:

Орендодавець: ____________________ ОСОБА_2

Орендар: ФОП ____________________ ОСОБА_1 ".

Вирішено питання про розподіл судових витрат. У зустрічному позові відмовлено.

Задовольнивши первісний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав належні та допустимі докази відправлення відповідачці листів-повідомлень з проєктами додаткових угод, водночас ОСОБА_2 не скористалася своїм правом заперечити щодо поновлення договорів оренди згідно з частиною шостою статті 33 Закону.

Позивач після закінчення строку дії договорів оренди належним чином виконує свої обов`язки за договорами, продовжує використовувати спірні земельні ділянки та має намір і надалі ними користуватись, сплачуючи орендну плату.

02 листопада 2020 року ФОП ОСОБА_1 перерахував орендну плату за 2017-2020 роки на користь відповідачки, утримано й сплачено відповідні податки, на підставі чого суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не ухилявся та не ухиляється від сплати орендної плати.

Відмовивши у зустрічному позові, суд першої інстанції виходив з того, що посилання ОСОБА_2 на те, що вона не отримувала орендної плати за 2017-2020 роки, не підтверджені та спростовуються доказами, наданими ФОП ОСОБА_1 .

Вимоги про стягнення пені з ФОП ОСОБА_1 суд не взяв до уваги через відсутність в орендаря будь-якого прострочення зобов`язання або його невиконання.

Суду першої інстанції надано докази того, що ФОП ОСОБА_1 багато разів звертався до ОСОБА_2 з повідомленнями про необхідність отримання орендної плати, але відповідь на них не отримав. Тому немає підстав для стягнення пені.

ОСОБА_2 не надала належних, достовірних та достатніх доказів того, що фактичне використання з 19 березня 2018 року ФОП ОСОБА_1 належних їй на праві власності земельних ділянок без оформлення правовідносин є їх самовільним зайняттям.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 29 вересня 2021 року рішення Приморського районного суду Запорізької області від 18 лютого 2021 року скасовано, ухвалено нове судове рішення.

У позові ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договорів оренди поновленими на той самий строк і на тих самих умовах та визнання додаткових угод укладеними відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов`язано ФОП ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні та повернути земельні ділянки ОСОБА_2 за відповідними актами приймання-передання. В іншій частині позову відмовлено.

Відмовивши у первісному позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що не можна назвати належним виконання ФОП ОСОБА_1 своїх обов`язків зі сплати ОСОБА_2 орендної плати, враховуючи, що остаточна виплата заборгованості за 2017-2020 роки здійснена лише 02 листопада 2020 року трьома платежами на загальну суму 36 019,30 грн (т. 2, а. с. 101-102), тобто лише під час розгляду справи в суді першої інстанції.

ОСОБА_2 20 березня 2018 року письмово повідомила орендаря про відмову в поновленні договорів оренди. Ухилення ФОП ОСОБА_1 від отримання заперечень ОСОБА_2, зокрема письмових, не спростовує факт їх надсилання ОСОБА_2 (належних, допустимих доказів протилежного у матеріалах справи немає).

ОСОБА_2 не отримала від ФОП ОСОБА_1 листів про намір скористатися переважним правом на укладення договорів оренди на новий строк.

Задовольнивши зустрічний позов у частині зобов`язання ФОП ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні та повернути ОСОБА_2 земельні ділянки, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 як орендодавець не повинна обґрунтовувати свою відмову від продовження орендних відносин, а переважне право орендаря ФОП ОСОБА_1 на укладення договорів оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця як власника земельної ділянки щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі, що узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 вересня 2020 року у справі № 272/440/18.

У частині відмови у стягненні з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості з орендної плати та пені суд виходив з того, що ФОП ОСОБА_1 вже сплатив її під час розгляду цієї справи у повному обсязі (т. 2, а. с. 101-102).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2021 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного суду від 29 вересня 2021 року, просив її скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не застосував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі № 912/1982/17, від 14 травня 2019 року у справі № 912/3808/16, від 28 липня 2020 року у справі № 923/681/19, від 06 лютого 2019 року у справі № 920/753/17, від 10 січня 2019 року у справі № 918/850/17.

Суд апеляційної інстанції на підставі недопустимих доказів, зокрема довіреності від 01 червня 2012 року (строк дії закінчився 01 червня 2017 року), показань сина ОСОБА_2 - ОСОБА_3, листа на ім`я ОСОБА_1 від ОСОБА_4 без опису вкладення, який він не отримав, встановив, що ОСОБА_2 письмово повідомила ФОП ОСОБА_1 про відмову у поновленні договорів оренди протягом одного місяця після закінчення строку їхньої дії.

ОСОБА_2 не надала доказів того, що вона уповноважила ОСОБА_4 надсилати ФОП ОСОБА_1 письмову відмову від поновлення договорів оренди чи будь-які інші листи.

ФОП ОСОБА_1 вчиняв усі дії для сплати ОСОБА_2 орендної плати, проте вона свідомо уникала її отримання, належно користувався земельними ділянками, що підтверджено доказами у справі та що правильно врахував суд першої інстанції.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що суд апеляційної інстанції правильно врахував, що ФОП ОСОБА_1 сплатив орендну плату лише під час розгляду цієї справи, що вказує на неналежне виконання обов`язків орендаря.

Висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, провадження №12-4гс21.

Інші доводи є аналогічними доводам, викладеним у зустрічній позовній заяві та постанові суду апеляційної інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи. У задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Запорізького апеляційного суду від 29 вересня 2021 року відмовлено.

У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2023 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пунктом 4 частини третьої статті 411 ЦПКУкраїни.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що згідно зі свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, виданим 15 січня 1998 року Приморською районною державною адміністрацією Запорізької області, та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець (т. 1, а. с. 9-11).

19 лютого 2007 року між сторонами укладено договори оренди. Згідно з договорами оренди їх укладено на 10 років. Після закінчення строку договорів орендар має переважне право на поновлення їх на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договорів повідомити письмово орендодавця про намір продовжити їх дію. Договори набирають чинності після підписання сторонами та їх державної реєстрації (т. 1, а. с.12-15, 31-34).

Згідно з актом від 19 лютого 2007 року визначені межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) (т. 1, а. с.18, 37).

На підставі актів приймання-передання від 19 лютого 2007 року, які є невід`ємною частиною договорів оренди, орендодавець передала, а орендар прийняв земельні ділянки (т. 1, а. с.19, 38).

10 жовтня 2013 року ОСОБА_2 зверталась до ФОП ОСОБА_1 із заявою про сплату орендної плати за 2013 рік у грошовій формі (т. 1, а. с. 51). 02 жовтня 2013 року ОСОБА_1 сплатив їй орендну плату за 2013 рік у розмірі 3 570,00 грн (т. 1, а. с. 50).

17 грудня 2014 року ФОП ОСОБА_1 представнику ОСОБА_2 - ОСОБА_3 (за довіреністю) (т. 1, а. с. 52) видав 3 655,00 грн орендної плати за 2014 рік, 17 грудня 2015 року - 4 425,50 грн за 2015 рік, 01 грудня 2016 року - 4 991,00 грн за 2016 рік, що підтверджується видатковими касовими ордерами (т. 1, а. с. 53, 55, 57).

Відповідно до розрахунків ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_2 встановлено орендну плату в грошовій формі та підтверджено видання: 02 жовтня 2013 року- 3 570,00 грн, 17 грудня 2014 року - 3 655,00 грн, 17 грудня 2015 року - 4 425,50 грн, 01 грудня 2016 року - 4 991,00 грн (т. 1, а. с.79-82). А також визначено до сплати: за 2017 рік - 5 635, 00 грн, за 2018 рік - 6 037,50 грн; за 2019 рік - 8 500,80 грн (т. 1, а. с. 83-85).

Згідно з актом № 1 від 15 січня 2015 року на підставі протоколу засідання комісії зі знищення бухгалтерських документів ФОП ОСОБА_1 знищені кадрові документи; первинні документи, що фіксують факти виконання господарської діяльності за 2007-2012 роки; видаткові, касові ордери за 2007-2012 роки; відомості нарахування орендної плати за 2007-2012 роки (т. 1, а. с. 77-78).

На підтвердження сплати податків ФОП ОСОБА_1 надав податкові розрахунки (т. 1, а. с. 86-93).

13 лютого 2018 року ФОП ОСОБА_1 направив на адресу місця проживання ОСОБА_2 два листи-повідомлення про намір скористатися переважним правом на укладення договорів оренди на новий строк (поновлення договорів оренди землі), до яких додано проєкти додаткових угод (т. 1, а. с. 20-30, 39-49).

20 березня 2018 року ОСОБА_2 направила на адресу ФОП ОСОБА_1 лист-повідомлення про заперечення у поновленні договорів оренди та намір самостійно обробляти належні їй земельні ділянки (т. 1, а. с. 281).

Позивач направив на адресу ОСОБА_2 повідомлення про необхідність отримання орендної плати за 2017-2019 роки (т. 1, а. с. 59-76).

Станом на 13 червня 2019 року нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить відповідно 149 494,12 грн і 6 339,85 грн (т. 1, а. с. 248 -249).

02 квітня 2019 року Приморське відділення поліції Бердянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - Приморське ВП) внесло відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12019080340000116, з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого статтею 356 КК України, стосовно незаконних дій ОСОБА_4 щодо перешкоджання проведенню польових робіт на земельній ділянці, яку орендує ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 202).

Згідно з довідкою Приморського ВП за зверненням ОСОБА_1 припинено перевірку у зв`язку з тим, що відносини мають ознаки цивільно-правових (т. 1, а. с. 203).

Відповідно до довідки від 17 лютого 2020 року ФОП ОСОБА_1 з моменту державної реєстрації договорів оренди, укладених між сторонами, продовжує користуватися земельними ділянками (т. 1, а. с.94).

07 вересня 2020 року позивач направив на адресу ОСОБА_2 повідомлення про необхідність отримання орендної плати за 2017-2020 роки за договорами оренди землі, яке було отримане її сином ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 204; т. 2, а. с. 92).

13 жовтня 2020 року позивач направив на адресу ОСОБА_2 лист про надання довідки за реквізитами Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" та карткового рахунка з повними реквізитами одержувача для перерахування орендної плати за користування земельними ділянками (т. 1, а. с. 215-217).

13 лютого 2020 року, 16 вересня 2020 року та 21 жовтня 2020 року ОСОБА_2 зверталась до ФОП ОСОБА_1 з вимогою прибрати належні їй на праві власності земельні ділянки від рослинних залишків після збору врожаю соняшника у серпні 2020 року та зорати, після чого повернути їй земельні ділянки, сплатити на її картковий рахунок орендну плату за 2017-2020 роки, а також пеню у розмірі 4 091,01 грн. (т. 1, а. с. 218-220, 234, 271-272).

Згідно з розрахунками ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_2 встановлено орендну плату в грошовій формі за 2020 рік у розмірі 9 177,00 грн (т. 1, а. с. 221).

Суд апеляційної інстанції встановив, що ФОП ОСОБА_1 своєчасно листами від 13 лютого 2018 року із додаванням до них проєктів додаткових угод (копії т. 1, а. с. 20-26, 33-45), тобто до закінчення строку дії договорів оренди - 18 березня 2018 року, повідомив ОСОБА_2 про намір скористатися переважним правом на укладення цих договорів на новий строк, які вона не отримала (т. 1, а. с. 26, 45), а ФОП ОСОБА_1 згідно з довідкою від 17 лютого 2020 року продовжує користуватись земельними ділянками (копія т. 2, а. с. 80) без згоди ОСОБА_2

ОСОБА_2 ще з 2017 року через свого сина ОСОБА_3, який був її представником за довіреністю до 01 червня 2017 року (копія т. 1, а. с. 278-280), помилково розрахувавши закінченням десятирічного строку дії договорів оренди дату їх укладення - 19 лютого 2007 року замість дати їх реєстрації - 18 березня 2018 року, зверталась до ФОП ОСОБА_1 щодо припинення орендних відносини за договорами та повернення їй земельних ділянок для самостійного обробітку.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦК України, частина перша статті 4 ЦПК України).

Згідно зі статтею 1 Закону оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 2 Закону відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (2768-14) (далі - ЗК України (2768-14) ), Цивільним кодексом України (435-15) , цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина третя статті 792 ЦК України). ЗК України (2768-14) визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передання земельних ділянок в оренду (стаття 124).

Проте саме Закон регулює відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв`язку із переданням її у користування та володіння, зокрема конкретизує та деталізує особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки сторін, порядок зміни, припинення та поновлення договору.

Згідно зі статтею 33 Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина друга статті 33 Закону).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 Закону).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 Закону).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті 33 Закону).

Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що в разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (частина восьма статті 33 Закону).

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина одинадцята статті 33 Закону).

Результат аналізу вказаних норм дає підстави для висновку, що стаття ЗЗ Закону у цій редакції визначала алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. Законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою-п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що вказує на їх логічну послідовність.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 313/350/16-ц, провадження № 14-97цс20.

Дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 Закону) повідомити про це орендодавця та надіслати проєкт додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю у нього інформації про намір в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. Таке завчасне повідомлення з надсиланням проєкту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проєкт додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про обґрунтовані заперечення щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі № 912/1982/17, на яку посилається заявник.

У разі якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди.

При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі повинна бути укладена в обов`язковому порядку, а за відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання всіх викладених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення повинно передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проєкт додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону. У такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 159/5756/18, провадження № 14-99цс20.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, провадження №12-4гс21, враховуючи, зокрема, внесені згідно із Законом № 340-IX (340-20) зміни до Закону (доповнення його статтею 32-2 "Поновлення договорів оренди землі" та викладення статті 33 у новій редакції з назвою "Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк") і до ЗК України (2768-14) (доповнення його статтею 126-1 "Поновлення договору оренди землі, договору про встановлення земельного сервітуту, договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови"), вказала, що немає вагомих підстав для відступу від її висновків щодо застосування частини шостої статті 33 Закону у редакції, яка існувала до її зміни згідно із Законом № 340-IX (340-20) , викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц, провадження № 14-97цс20 і № 159/5756/18, провадження № 14-99цс20.

Стаття 33 Закону до зміни її редакції згідно із Законом № 340-IX (340-20) вимагала від орендаря саме для поновлення договору оренди землі завчасно надіслати орендодавцеві повідомлення про таке поновлення з проєктом відповідної додаткової угоди, а спеціального порядку державної реєстрації права оренди на новий строк законодавство не передбачало.

Суди встановили, що ФОП ОСОБА_1 своєчасно листами від 13 лютого 2018 року із додаванням до них проєктів додаткових угод, тобто до закінчення строку дії договорів оренди - 18 березня 2018 року, повідомив ОСОБА_2 про намір скористатися переважним правом на укладення цих договорів на новий строк. Згідно з матеріалами справи відповіді-заперечення на свій лист не отримав.

ФОП ОСОБА_1 продовжив користуватись земельними ділянками на умовах, визначених договорами оренди після 18 березня 2018 року, маючи підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі відповідно до законодавства, а саме частини шостої статті 33 Закону

Закон вимагав, щоб орендодавець протягом одного місяця з дня закінчення договорів оренди надіслала орендарю лист-повідомлення про заперечення у поновленні договорів оренди, за відсутності якого таку бездіяльність ФОП ОСОБА_1 кваліфікував як "мовчазну згоду" ОСОБА_2 на поновлення договорів та той самий строк на тих самих умовах.

Верховний Суд не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що належними доказами встановлено, що ОСОБА_2 протягом місяця після закінчення строку дії договорів оренди повідомила ФОП ОСОБА_1 про своє небажання поновлювати договори оренди.

Закон не передбачає усного повідомлення орендодавця про заперечення щодо продовження орендних відносин з орендарем, тому показання сина ОСОБА_2, який представляв її інтереси до 01 червня 2017 року, що він неодноразово у розмовах повідомляв ФОП ОСОБА_1 про припинення договірних відносин оренди після припинення дії договорів, не є належним доказом.

Водночас суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що у матеріалах справи немає належних доказів на підтвердження того, що листом від 28 березня 2018 року, надісланим ОСОБА_4 (з яким у ФОП ОСОБА_1 були ділові стосунки у той період згідно з договорами оренди землі (т. 2, а. с. 104-114)), ФОП ОСОБА_1 було надіслано саме лист ОСОБА_2 про відмову від поновлення договорів оренди.

На підтвердження належного виконання умов договорів оренди після 18 березня 2018 року ФОП ОСОБА_1 надав: видаткові касові ордери з 2013 до 2016 років (т. 1, а. с. 50, 53, 55, 57), розрахунки орендної плати в грошовій формі за 2013-2019 роки (т. 1, а. с. 79-85), листи-повідомлення на адресу ОСОБА_2 з описом вкладення та повідомленням про вручення (крім листа від 04 грудня 2017 року, який не має будь-яких відміток про вручення або підстави невручення) про необхідність отримання або надання платіжних реквізитів для перерахування орендної плати за 2017-2020 роки (т. 1, а. с. 59-70, 204, 215-217; т. 2, а. с. 92), докази надсилання переказів орендної плати у грошовій формі на ім`я ОСОБА_2 у грудні 2017 року, грудні 2018 року, грудні 2019 року та їх повернення у зв`язку із закінченням строку зберігання (т. 1, а. с. 71-76), податкові розрахунки за 2017-2019 роки (т. 1, а. с. 86-93).

21 лютого 2020 року ФОП ОСОБА_1 знову направив на адресу ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку з описами вкладення додаткові угоди (проєкти) про поновлення договорів оренди на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договорами оренди землі. Проте листи повернулися відправникові, оскільки ОСОБА_2 відмовилася від вручення.

Разом з тим 02 листопада 2020 року, вже під час розгляду цієї справи, після надання ОСОБА_5 платіжних реквізитів ФОП ОСОБА_1 перерахував їйорендну плату за 2017-2020 роки та сплатив податки.

З огляду на вказане Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що ФОП ОСОБА_1 є добросовісним орендарем, вчинив усі необхідні дії для поновлення договорів оренди, не ухилявся та не ухиляється від сплати орендної плати, продовжив користуватися земельними ділянками після закінчення строку дії цих договорів за відсутності у місячний строк повідомлень ОСОБА_2 про наявність обґрунтованих заперечень згідно із статтею 33 Закону.

Висновки суду апеляційної інстанції про задоволення зустрічного позову в частині зобов`язання ФОП ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні та повернути ОСОБА_2 земельні ділянки, і що ОСОБА_2 як орендодавець не повинна обґрунтовувати свою відмову від продовження орендних відносин, а переважне право орендаря ФОП ОСОБА_1 на укладення договорів оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця як власника земельної ділянки щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі, є необгрунтованими з огляду на те, що ОСОБА_2 не висловила у передбачений статтею 33 Закону спосіб свого небажання поновлювати договори оренди.

У касаційній скарзі заявник посилається на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах, зазначених у доводах касаційної скарги, на підставі яких відкрито касаційне провадження.

Для визначення подібності правовідносин Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року у справі №2-7763/10, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним та об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 912/3808/16 (недосягнення згоди щодо розміру оренди при поновленні договору), від 28 липня 2020 року у справі № 923/681/19 (недосягнення згоди щодо розміру оренди при поновленні договору), від 10 січня 2019 року у справі № 918/850/17 (орендар не виконав рішення орендодавця про поновлення договору у разі виконання вимог щодо оформлення права оренди) сформульовані за інших фактичних обставин, тому не є застосовними у справі, що переглядається.

У постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 920/753/17 не викладено остаточних висновків у подібних правовідносинах, не закінчено розгляд справи, її передано на новий розгляд, оскільки суди не встановили всіх істотних обставин справи.

З урахуванням викладеного висновки суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_2 20 березня 2018 року письмово повідомила орендаря про відмову в поновленні договорів оренди, а ФОП ОСОБА_1 неналежно виконував свої обов`язки зі сплати за оренду землі, є помилковими. Водночас суд першої інстанції, належно оцінивши докази, встановивши фактичні обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення первісного позову та відмову у зустрічному.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Відповідно до статті 413 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом було скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпунктів "б", "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною другою статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції на час розгляду справи в суді першої інстанції) за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, справляється судовий збір в розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у розмірі 2 102,00 грн з 1 січня 2020 року.

Розмір судового збору в суді першої інстанції за первісним та зустрічним позовами становить 6 726,40 грн (2102,00 грн х 2 + 840,80 грн х 3).

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції на час подання апеляційної скарги) за подання апеляціної скарги на рішення суду справляється судовий збір в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Розмір судового збору в суді апеляційної інстанції за первісним та зустрічним позовами становить 8 828,40 грн ((2102,00 грн х 2 + 840,80 грн х 2) х 150%).

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції на час подання касаційної скарги) за подання касаційної скарги на рішення суду справляється судовий збір в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.