розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Толстих Олександра Юрійовича на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Бондар Я. М., Остапенко В. О.,

Короткий зміст позовної заяви

У березні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - АТ "Кривбасзалізрудком") про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві.

Позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що працював у відповідача у шкідливих умовах понад 23 роки на посадах: гірничого майстра шахти "Родіна" Державного підприємства "Кривбасзалізрудком"; начальника (заступника начальника) дільниці шахти "Родіна" Відкритого акціонерного товариства "Кривбасзалізрудком"; заступника головного інженера з виробництва шахти "Родіна" Публічного акціонерного товариства "Кривбасзалізрудком"; начальника дільниці шахти "Родіна" Публічного акціонерного товариства "Кривбасзалізрудком". Отримав два професійні захворювання - хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії (пиловий бронхіт другої стадії, емфізема легень другої стадії), легенева недостатність другого ступеня; хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість третього ступеня, приглухуватість першого ступеня (з помірним зниженням слуху).

Позивач вказував, що довідкою Медико-соціальної комісії (далі - МСЕК) від 08 лютого 2022 року йому первинно встановлено 50 % втрати професійної працездатності, з наступним переоглядом 01 січня 2023 року, третю групу інвалідності, визначено потребу в санаторно-курортному лікуванні та в забезпеченнями лікарськими засобами, виробами медичного призначення. Позивач вважав, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, чим йому завдана моральна шкода, яка полягає у тому, що він відчуває постійні фізичні страждання, наслідком якого є порушення звичного способу життя, потреба додаткових зусиль для організації життя, порушення нормальних життєвих зв`язків внаслідок неможливості вести активне життя. Розмір завданої моральної шкоди позивач оцінив у 260 000,00 грн.

ОСОБА_1 просив суд стягнути на його користь моральну шкоду, заподіяну ушкодженням здоров`я на виробництві, у розмірі 260 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 квітня 2022 року, ухваленого у складі судді Зіміна М. В., позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з АТ "Кривбасзалізрудком" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 150 000,00 грн, без врахування податку з доходу фізичних осіб.

Стягнуто з АТ "Кривбасзалізрудком" на користь держави судові витрати

у розмірі 1 500,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався вимогами частини другої статті 153, статті 173, частини першої статті 237-1 КЗпП України і виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв`язку з отриманими ним на виробництві професійного захворювання.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали у здоров`ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, постійний характер страждань позивача, який відчуває постійний фізичний дискомфорт, обмежений у можливості звичайних повсякденних занять та активному спілкуванні, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності - 50 %, періоду роботи на підприємстві відповідача з 29 вересня 1997 року по 07 грудня 2020 року, тобто понад 23 роки у шкідливих умовах, судом встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2022 року апеляційну скаргу АТ "Кривбасзалізрудком" задоволено частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 квітня 2022 року у частині розміру моральної шкоди, стягнутої з АТ "Кривбасзалізрудком" на користь ОСОБА_1 змінено, зменшено цей розмір з 150 000,00 грн до 100 000,00 грн.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 квітня 2022 року в частині розміру судового збору, стягнутого з АТ "Кривбасзалізрудком" на користь держави змінено, зменшено цей розмір з 1 500,00 грн до 1 000,00 грн.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Змінюючи рішення суду першої інстанції у частині визначення розміру відшкодування (зменшення), суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції у частині обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв`язку з отриманими ним на виробництві професійного захворювання. Суд апеляційної інстанції вважав, що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди є значно завищеним та таким, що не відповідає роз`ясненням, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (v0004700-95) "Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди". Виходячи з встановлених обставин справи, суд апеляційної інстанції, взяв до уваги характер отриманих професійних захворювань, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів виключно на підприємстві відповідача, впродовж 23 років 01 місяця, що потягло втрату працездатності та визнання позивача особою з інвалідністю третьої групи, розмір втрати професійної працездатності - 50 %, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, тому вважав за необхідне змінити рішення суду у частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшити її з 150 000,00 грн. до 100 000,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Толстих О. Ю. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

29 серпня 2022 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Толстих О. Ю. залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків

12 вересня 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Жовтневого районного суду міст Кривого Рогу Дніпропетровської області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У жовтні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-538цс19).

Заявник, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, робить висновок про те, що зменшення розміру стягнення моральної шкоди повинно мати чітку аргументацію та прямі посилання на обставини, які свідчать про співрозмірність суттєво меншої суми із завданою потерпілому шкодою. Суд апеляційної інстанції не аргументував зменшення суми відшкодування моральної шкоди.

Посилаючись на збільшення рівня інфляції в України до 21,5 %, викликаного воєнними діями на території України, заявник вважає, що наявні підстави для застосування позиції Європейського Суду з прав людини, викладеної у пункті 62 рішення у справі "Stankov v.Bulgaria".

Відзив на касаційну скаргу у визначений судом строк не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 працював у АТ "Кривбасзалізрудком" у шкідливих умовах понад 23 роки: гірничим майстром шахти "Родіна" Державного підприємства "Кривбасзалізрудком" (з 23 вересня 1997 року по 30 листопада 2005 року); начальником (заступником начальника) дільниці шахти "Родіна" Відкритого акціонерного товариства "Кривбасзалізрудком" (з 30 листопада 2005 року по 22 травня 2008 року); заступником головного інженера з виробництва шахти "Родіна" Публічного акціонерного товариства "Кривбасзалізрудком" (з 22 травня 2008 року по 17 листопада 2011 року); начальником дільниці шахти "Родіна" Публічного акціонерного товариства "Кривбасзалізрудком" (з 17 листопада 2011 року по 07 грудня 2020 року).

07 грудня 2020 року позивач звільнений за власним бажанням, на підставі статті 38 КЗпП України.

Згідно з медичним висновком лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я Державна установа "Український науково-дослідний інститут промислової медицини" від 18 листопада 2021 № 2067 ОСОБА_1 встановлені професійні захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії (пиловий бронхіт другої стадії, емфізема легень другої стадії), легенева недостатність другого ступеня; хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість третього ступеня, приглухуватість першого ступеня (з помірним зниженням слуху).

Відповідно до пункту 17 акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 12 січня 2022 року, хронічне професійне захворювання у ОСОБА_1 виникло за таких обставин: працюючи підземним начальником дільниці № 15 шахти "Родіна" Державне підприємство "Кривбасзалізрудком" у періоди з 28 серпня 2006 року по 22 травня 2008 року, з 17 листопада 2011 року по 07 грудня 2020 року позивач виконував у підземних умовах комплекс робіт з оперативного управління усіма видами робіт на дільниці у відповідності із затвердженими технічними проектами та планом, забезпечував виконання планових виробничих завдань.

Внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, які мали місце порушень систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування, підпадав під вплив підвищених параметрів аерозолів фіброгенної дії та рівнів шуму, які перевищували нормативні.

Згідно з медичним висновком лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я Державного управління "Український науково-дослідний інститут промислової медицини" від 18 листопада 2021 року № 2067 підставою для встановлення професійного характеру захворювання також послугував профмаршрут: праця підземним майстром гірничим шахти "Північна" Рудоуправління ім. Кірова ДВО "Південруда" (з 22 листопада 1993 року по 10 січня 1994 року, з 18 жовтня 1994 року по 14 вересня 1997 року); з 10 січня 1994 року по 18 жовтня 1994 року - підземним заступником начальника дільниці шахти "Північна" Рудоуправління імені Кірова ДВО "Південруда"; з 23 вересня 1997 року по 30 листопада 2005 року - підземним майстром гірничим шахти "Гігант" Виробничого об`єднання "Кривбасруда" шахти "Родіна" Виробничого об`єднання "Кривбасруда" та Відкритого акціонерного товариства "Кривбасзалізрудком"; з 30 листопада 2005 року по 27 серпня 2006 року - підземним заступником начальника дільниці шахти "Родіна" Відкритого акціонерного товариства "Кривбасзалізрудком"; з 22 травня 2008 року по 17 листопада 2011 року - заступником головного інженера з виробництва шахти "Родіна" Публічного акціонерного тоовариства "Кривбасзалізрудком".

Відповідно до пункту 18 акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 12 січня 2022 року причиною професійних захворювань позивача є пил переважно фіброгенної дії та перевищення еквівалентного рівня шуму.

Згідно з пунктом 20 вищевказаного акта, професійні захворювання отримані позивачем унаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи особисто ОСОБА_1 . Перебуваючи на посаді підземного начальника дільниці шахти "Родіна" Публічного акціонерного товариства "Кривбасзалізрудком", він порушив пункт 2.32, 5.11 "Посадової інструкції начальника дільниці бурових робіт", затвердженої наказом Публічного акціонерного товариства "Кривбасзалізрудком" від 18 січня 2016 року № 66 та статтю 14 Закону України "Про охорону праці".

Висновком МСЕК від 08 лютого 2022 року ОСОБА_1 первинно встановлено втрату професійної працездатності у загальному розмірі 50 % (30% - ХОЗЛ, 20% - туговухість) з 31 січня 2022 року до 01 лютого 2023 року, з наступним переоглядом 01 січня 2023 року та визнано особою з інвалідністю третьої групи.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно з частинами першою та третьою статті 13 Закону України "Про охорону праці" роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

У статті 173 КЗпП України закріплено право працівника на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частиною першою статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Верховний Суд у постанові від 12 квітня 2022 року у справі № 225/4242/21 (провадження № 61-20140св21) вказав, що вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу правопорушення, який є підставою для відшкодуванню моральної шкоди. В таких правовідносинах перевага надається встановленню обставин завдання шкоди саме на підприємстві відповідача та наявності моральних страждань працівника. При цьому презюмується обов`язок власника на створення належних, безпечних, здорових умов праці, слідкування за їх дотриманням усіма працівниками та відповідальність за шкоду, завдану особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

У пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

У Рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року (v001p710-04) № 1-9/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" було зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Створення неналежних умов виробництва умов виробництва призводить до порушення особистих немайнових прав особи на життя, на охорону здоров`я тощо.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються критерії розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України, у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (Stankov v. Bulgaria, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Саме тому розмір відшкодування моральної шкоди має умовний характер, оскільки немає точних критеріїв майнового вираження душевного болю, спокою, честі, гідності особи, але у будь-якому випадку розмір відшкодування моральної шкоди повинен бути достатнім для задоволення потреб потерпілого й не повинен призводити до його збагачення.

У пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18), на яку як на підставу касаційного оскарження посилався позивач, вказано, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі, суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки внаслідок незабезпечення роботодавцем безпечних і здорових умов праці, що не заперечувалося відповідачем, у ОСОБА_1 виникло професійне захворювання, що призвело до втрати працездатності на 50 % й встановлення третьої групи інвалідності.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що позивачу заподіяна моральна шкода, яку роботодавець зобов`язаний відшкодувати в силу зазначених вище норм закону.

Змінюючи рішення суду першої інстанції та визначаючи (зменшуючи) розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок стійкої втрати професійної працездатності, суд апеляційної інстанції врахував обставини, які мають суттєве значення, зокрема ступінь втрати працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я, визнання позивача особою з інвалідністю ІІІ групи строково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у повсякденному житті, необхідність перманентної реабілітації, глибину, інтенсивність, тривалість фізичних та душевних страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, а також дотримався засад розумності і справедливості.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, та не суперечать правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові, що зазначена заявником у касаційній скарзі.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою апеляційним судом. Переоцінка доказів знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.