розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 14 липня 2022 року у складі колегії суддів: Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що він із відповідачкою перебував у зареєстрованому шлюбі, від якого сторони мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 04 лютого 2020 року шлюб було розірвано.

03 лютого 2020 року позивач та відповідачка уклали між собою договір про сплату аліментів на дитину, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Волохою В. Л. за реєстровим № 85, за яким позивач зобов`язався сплачувати відповідачці аліменти на дитину у добровільному порядку у твердій грошовій сумі від частини власного офіційного доходу не меншу, ніж необхідно для повного покриття витрат на достойні умови життя, фізичний, інтелектуальний та емоційний розвиток дитини, а також харчування, навчання, лікування та відпочинок, але в будь-якому випадку не менше ніж 2 500,00 дол. США в гривні України в еквіваленті офіційного курсу долара США на момент оплати щомісячно.

Позивач вказує, що на момент укладення цього договору його матеріальне становище дозволяло сплачувати аліменти у зазначеному розмірі, оскільки він мав власні заощадження у сумі 50 000,00 дол. США та сподівався на отримання у найближчий час достойної заробітної плати. Однак у 2020 році його матеріальне становище значно погіршилось, у зв`язку із чим ним для сплати аліментів були витрачені не тільки всі власні заощадження, а й вимушено запозичені.

У зв`язку з вищевикладеним позивач просив суд змінити розмір аліментів, встановлений договором про сплату аліментів від 03 лютого 2020 року, та стягувати з нього на користь відповідачки аліменти на утримання їхнього сина у розмірі 12 000,00 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи від дати набрання судовим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 23 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Змінено розмір аліментів, встановлений договором про сплату аліментів на дитину, посвідченим 03 лютого 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Волохою В. Л. за реєстровим № 85, та стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_1, в твердій грошовій сумі у розмірі 27 000,00 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із його доведеності та обґрунтованості в цій частині.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

ПостановоюКиївського апеляційного суду від 14 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 23 листопада 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із недоведеності позовних вимог.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У вересні 2022 року до Верховного Суду через систему "Електронний суд", ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 14 липня 2022 року.

В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржену постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржене судове рішення ухвалено судом апеляційної інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

10 березня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Відповідно до розпорядження в. о. керівника секретаріату КЦС № 696/0/226-23 від 31 травня 2023 року про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, у зв`язку із обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Воробйової І. А., справу № 758/8284/21 (провадження№ 61-8514св22) призначено колегії суддів у складі: судді-доповідача Коротенка Є. В., суддів: Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2023 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 04 лютого 2020 року шлюб було розірвано.

03 лютого 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір про сплату аліментів на дитину, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Волохою В. Л. за реєстровим № 85, за яким, зокрема, позивач зобов`язався сплачувати відповідачу аліменти на їхнього спільного сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно пункту 2.1 Договору дитина залишається проживати спільно з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 3.1 Договору батько та мати зобов`язуються утримувати дитину та забезпечувати її інтереси в житлі, харчуванні, відпочинку, лікуванні тощо.

Відповідно до пункту 6.1. договору позивач зобов`язався сплачувати аліменти у добровільному порядку у твердій грошовій сумі від частини власного офіційного доходу не меншу ніж необхідно для повного покриття витрат на достойні умови життя, фізичний, інтелектуальний та емоційний розвиток дитини, а також харчування, навчання, лікування та відпочинок, але в будь-якому випадку не менше ніж 2 500,00 дол. США в гривні України в еквіваленті офіційного курсу долара США на момент оплати щомісячно. Виплата аліментів може здійснюватися як шляхом безготівкового перерахування вказаних коштів на рахунок матері, так і готівкою. Аліменти сплачуватимуться за період із моменту укладення цього договору та нотаріально посвідченого сторонами, і до досягнення дитиною 18 років.

Пунктом 6.2. договору сторони узгодили, що аліменти повинні бути сплачені батьком не пізніше 10 числа кожного поточного місяця за наступний місяць у порядку, передбаченому пунктом 6.1. цього договору.

Пунктом 6.6 Договору встановлено, що батько у випадку наявності фінансової можливості, окрім здійснення аліментних виплат матері, зобов`язується брати участь у додаткових витратах на дитину, зокрема пов`язаних з розвитком здібностей дитиною, додаткових уроках для дитини, відвідування спеціальних шкіл (музичних, спортивних, танцювальних), оплачувати лікування (на будь-якій стадії прояву хвороби), а також інших платежах, передбачені цим договором та чинним законодавством України, своєчасно і в відповідному розмірі, а також зобов`язується своєчасно повідомляти матір про зміну місця свого проживання.

Відповідно до пункту 9.2 Договору будь-які зміни та доповнення до цього договору оформлюються додатковою угодою до цього Договору, що укладається у тій же формі, що і цей договір.

Згідно податкової декларації про майновий стан і доходи за 2020 рік у ОСОБА_1 загальний річний оподатковуваний розмір доходу склав 11 875,00 грн.

Відповідно до довідки від 10 червня 2021 року № 1-06/21 ОСОБА_1 працює в ТОВ "Адам Корп" з 23 лютого 2020 року на посаді директора. Дохід за період з 23 лютого 2020 року до 31 травня 2021 року склав 42 594,32 грн.

Згідно довідки від 25 травня 2020 року № 84 ОСОБА_1 є учасником ТОВ "Київфарм". Частка в статутному фонді складає 90 %. За період січень-грудень 2019 року ОСОБА_1 були нараховані дивіденди у розмірі 600 000,00 грн. Нараховані дивіденди не виплачувались.

Згідно довідки від 23 березня 2021 року № 26 ОСОБА_1 є учасником ТОВ "Київфарм". Частка в статутному фонді складає 90 %. За період січень-грудень 2020 року ОСОБА_1 були нараховані дивіденди у розмірі 360 000,00 грн. Нараховані дивіденди не виплачувались.

09 квітня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Зірка Фармацевтики" укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі (корпоративних прав) ТОВ "Асторія-Фарм", згідно якого продавець передає у власність покупцеві частку у статутному капіталі (корпоративні права) ТОВ "Асторія-Фарм" в розмірі 9 % за 22 500,00 грн (пункт 1.1., 2.1 Договору).

Відповідно до акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Асторія-Фарм" від 09 квітня 2021 року ОСОБА_1 передав, а ТОВ "Зірка Фармацевтики" прийняло частку у статутному капіталі (корпоративні права) ТОВ "Асторія-Фарм" в розмірі 9 %.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржена постанова суду апеляційної інстанції відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України "Про охорону дитинства").

Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України (2947-14) ) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями частин першої, другої статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період (частина друга статті 184 СК України).

Статтею 189 СК України встановлено, що батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із батьків свого обов`язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

До таких висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та Верховний Суд в постанові від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 (провадження № 61-7397св21).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1, посилаючись на суттєве погіршення свого матеріального стану, просив про зменшення розміру аліментів на утримання дитини.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановлено, що 03 лютого 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір про сплату аліментів на дитину, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Волохою В. Л. за реєстровим № 85, за яким, зокрема, позивач зобов`язався сплачувати відповідачу аліменти на їхнього спільного сина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до пункту 6.1. договору позивач зобов`язався сплачувати аліменти у добровільному порядку у твердій грошовій сумі від частини власного офіційного доходу не меншу ніж необхідно для повного покриття витрат на достойні умови життя, фізичний, інтелектуальний та емоційний розвиток дитини, а також харчування, навчання, лікування та відпочинок, але в будь-якому випадку не менше ніж 2 500,00 дол. США в гривні України в еквіваленті офіційного курсу долара США на момент оплати щомісячно. Аліменти сплачуватимуться за період із моменту укладення цього договору та нотаріально посвідченого сторонами, і до досягнення дитиною 18 років.

Встановивши, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження значного погіршення його майного становища, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для зменшення розміру аліментів, встановленого пунктом 6.1 договору про сплату аліментів на дитину, укладеного 03 лютого 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

При цьому слід приймати до уваги, що вичерпного і чіткого переліку документів про майновий стан особи закон не містить, але такими доказами можуть бути, наприклад, довідки Пенсійного фонду України форми ОК-5 та ОК-7, а також інформація (витяг, довідка) про доходи з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, які містять, зокрема, дані щодо суми всіх доходів фізичної особи за відповідний період.

Вказані документи позивачем суду не надані, на їх відсутність звертала увагу відповідачка, стверджуючи, що ОСОБА_1, крім ТОВ "Адам Корп", працює в ряді інших компаній, але приховує свої доходи для уникнення виконання договірних зобов`язань зі сплати аліментів, що вона довести не має можливості.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржена постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що оскаржена постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги її висновків не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно пункту першого частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.