розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області у складі судді Чіркова Г. Є. від 12 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., від 15 березня 2023 року, і виходив з наступного.

Зміст заявлених позовних вимог

1. У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вишгородської міської ради Київської області, КП "Координаційний центр з будівництва та земельних питань" Вишгородської міської ради про скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що він, користуючись своїм правом, передбаченим Земельним кодексом України (2768-14) (далі - ЗК України (2768-14) ) та Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , 09 вересня 2021 року звернувся до Вишгородської міської ради із клопотанням про надання йому дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованої площею 0,1 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221886000:01:079:0003, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти.

3. У відповідь на його звернення надійшли листи від 08 жовтня 2021 року № 2-31/1391 від 27 жовтня 2021 року № 2-31/1505, відповідно до яких клопотання не винесено на розгляд сесії Вишгородської міської ради у зв`язку з тим, що бажана земельна ділянка знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:174:0002, площею 2,3800 га, яка рішенням Вишгородської міської ради від 29 жовтня 2020 року № 70/53 віднесена до земель загального користування, шляхом затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель загального користування Вишгородської міської ради (код згідно з КВЦПЗ - 18.00), і перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Вишгорода (кадастровий номер 3221810100:01:174:0002).

4. ОСОБА_1 вважав, що Вишгородська міська рада такими своїми діями проявила протиправну бездіяльність, порушила його право на отримання у встановлений місячний строк рішення сесії Вишгородської міської ради. Відповідно до генерального плану, плану зонування і інформації з Державного земельного кадастру спірна земельна ділянка віднесена до земель садибної забудови, відтак він має право отримати земельну ділянку для забудови.

5. Посилався на те, що Вишгородська міська рада прийняла рішення про затвердження технічної документації з інвентаризації земель, якою сформована земельна ділянка з кадастровим номером 3221810100:01:174:0002 та незаконно змінено цільове призначення частини цієї земельної ділянки. У порушення вимог закону, частина генерального плану, яка містила землі садибної забудови, замінена на землі загального користування, що позбавило його можливості реалізувати свої права на отримання земельної ділянки у порядку і у спосіб, передбачений законом. Така ситуація створила для нього правову невизначеність в питаннях реалізації права на безоплатне отримання земельної ділянки, в зв`язку з чим виникла необхідність в його захисті шляхом скасування незаконного рішення Вишгородської міської ради від 29 жовтня 2020 року № 70/53 і приведення правового становища земельної ділянки до стану, який відповідає містобудівної документації і документації із землеустрою.

6. Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд скасувати рішення Вишгородської міської ради від 29 жовтня 2020 року № 70/53 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель загального користування Вишгородської міської ради (код згідно з КВЦПЗ - 18.00), що знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Вишгорода (кадастровий номер 3221810100:01:174:0002), площею 2,3800 га, яка була розроблена КП "Координаційний центр з будівництва та земельних питань"; визнати протиправною бездіяльність Вишгородської міської ради, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду його клопотання від 07 вересня 2021 року про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 0,1 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221886000:01:079:0003, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти; зобов`язати Вишгородську міську раду на найближчому пленарному засіданні сесії Вишгородської міської ради повторно розглянути його клопотання про дозвіл на розробку проєкту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтованої площею 0,1 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221886000:01:079:0003, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

7. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 12 грудня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

8. Визнано протиправною бездіяльність Вишгородської міської ради Київської області, яка полягає у неприйнятті рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 07 вересня 2021 року про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

9. Зобов`язано Вишгородську міську раду Київської області на найближчому пленарному засіданні сесії Вишгородської міської ради розглянути клопотання ОСОБА_1 про дозвіл на розробку проєкту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки з дотриманням вимог статті 118 ЗК України. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

10. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач звернувся до Вишгородської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, однак порушене ним питання у передбачений чинним законодавством України спосіб не розглянуто, рішення не прийнято, що є підставою для визнання протиправною бездіяльності Вишгородської міської ради та зобов`язання її розглянути подане клопотання у відповідності до вимог статті 118 ЗК України.

11. За результатами розгляду позовної вимоги про скасування рішення Вишгородської міської ради від 29 жовтня 2020 року № 70/53 суд дійшов висновку, що відсутні підстави для її задоволення, оскільки право ОСОБА_1 щодо спірної земельної ділянки виникло у нього з 09 вересня 2021 року. На той час вже діяло оскаржуване рішення, яким визначено правовий статус земельної ділянки, в межах якої знаходиться бажана для отримання позивачем земельна ділянка. Отже, на час прийняття Вишгородською міською радою оскаржуваного рішення у позивача не існувало жодних прав на цю земельну ділянку, які б могли бути порушені внаслідок прийняття оскаржуваного рішення.

12. ОСОБА_1 оскаржив рішення Вишгородського районного суду Київської області від 12 грудня 2022 року в апеляційному порядку в частині вирішення питання щодо скасування рішення органу місцевого самоврядування. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

13. Постановою Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 12 грудня 2022 року залишено без змін

14. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження порушення будь-яких його прав рішенням Вишгородської міської ради від 29 жовтня 2020 року № 70/53, з урахуванням того, що оскаржуване рішення було прийняте до його звернення про надання йому у власність земельної ділянки.

Узагальнені доводи касаційної скарги

15. 17 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 12 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 березня 2023 року в частині вирішення позовних вимог про скасування рішення органу місцевого самоврядування, справу в цій частині передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

16. Підставами касаційного оскарження судових заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, вказавши на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема приписів статей 20, 21, 118 ЗК України, у системному взаємозв`язку із статтями 13, 17, 18 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (пункт 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

17. На обґрунтування доводів касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про скасування рішення Вишгородської міської ради, не надали належної оцінки цьому рішенню, яким змінено цільове призначення земельної ділянки, на предмет його відповідності вимогам закону. Вважає, що оскаржене рішення органу місцевого самоврядування впливає на порядок реалізації його прав.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

18. Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 363/1037/22 тавитребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

19. 10 травня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

20. 25 травня 2023 року Вишгородська міська рада подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому посилається на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Підстав для скасування оскаржуваних судових рішень Вишгородська міська рада не вбачає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21. ОСОБА_1 зареєстрований як внутрішньо-переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації від 29 жовтня 2018 року № 0000641219.

22. Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 14 грудня 1996 року ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій.

23. 09 вересня 2021 року ОСОБА_1 у порядку статті 118 ЗК України та статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" звернувся до Вишгородської міської ради з клопотанням про надання йому дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованої площею 0,1 гектара, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221886000:01:079:0003 відповідно до викопіювання з кадастрової карти. До цього клопотання ним долучено графічне зображення бажаного місця розташування земельної ділянки, яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221886000:01:079:0003.

24. Виконавчий комітет Вишгородської міської ради листом від 08 жовтня 2021 року № 2-31/1391 повідомив ОСОБА_1 про те, що відповідно до викладеної в заяві від 09 вересня 2021 року № 2-31/3-5218 інформації та наданого графічного матеріалу з бажаним місцем розташування земельної ділянки, нанесеним на фрагменті публічної кадастрової карти, встановлено, що земельна ділянка, яка розглядається заявником, як можлива для набуття у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:174:0002. Рішенням Вишгородської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:01:174:0002 віднесено до земель загального користування м. Вишгород. Це унеможливлює підготовку проєкту рішення про надання дозволу на розробку проєкту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) на території м. Вишгород в районі с/т "Енергетик" в межах території, що позначена на графічних матеріалах, доданих до заяви від 09 вересня 2021 року № 2-31/3-5218.

25. З листа виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 27 жовтня 2021 року № 2-21/1505 слідує, що земельна ділянка, кадастровий номер 3221810100:01:174:0002, віднесена до земель загального користування на підставі рішення Вишгородської міської ради від 29 жовтня 2020 року № 70/53 "Про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Вишгородської міської ради".

26. Рішенням Вишгородської міської ради від 29 жовтня 2020 року № 70/53 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель загального користування Вишгородської міської ради (код згідно КВЦІІЗ 18 00), які знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Вишгород. Земельна ділянка площею 2,3800 га, кадастровий номер 3221810100:01:174:0002, розташована на території м. Вишгород, обмежена землями садового товариства "Енергетик", ДП "Київська ЛНДС" та промисловим майданчиком "Карат" Вишгородського району Київської області.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

27. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

28. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

29. Відповідно до статті 15 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

30. Відповідно до частини третьої статті 116 ЗК України набуття права власності на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом передачі земельних ділянок у власність громадян із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

31. Земельні торги не проводяться при безоплатній передачі земельних ділянок особам, статус учасника бойових дій яким надано відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

32. Згідно із частиною шостою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

33. Частиною сьомою статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

34. Відповідно до статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти органів місцевого самоврядування приймаються в формі рішень на пленарному засіданні депутатів, до виключної компетенції яких, згідно з пунктом 34 частини першої статті 26 цього Закону, віднесено в тому числі й вирішення питань регулювання земельних відносин.

35. Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

36. Згідно з частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

37. Підставами для визнання недійсним акта (рішення) є його невідповідність вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

38. Звертаючись до суду за захистом прав в порядку цивільного судочинства, ОСОБА_1 зазначав про порушення відповідачем його права на отримання земельної ділянки, щодо якої він 09 вересня 2021 року подав до Вишгородської міської ради клопотання про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою.

39. Колегія суддів зауважує, що рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є одним з етапів процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не є правовстановлюючим актом. Відтак правовідносини, пов`язані з прийняттям та реалізацією такого рішення, не підпадають під визначення приватноправових, оскільки не породжують особистих майнових прав та зобов`язань осіб (постанова Великої Палати Верховного Суду

від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц).

40. Рішення суду першої інстанції не оскаржувалося ні в апеляційному, ні у касаційному порядку в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання Вишгородської міської ради Київської області розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а тому відповідно до положень частини першої статті 400 ЦПК України у цій частині рішення суду не підлягає перегляду судом касаційної інстанції.

41. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішення Вишгородської міської ради від 29 жовтня 2020 року

№ 70/53 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель загального користування Вишгородської міської ради, суди попередніх інстанцій виходили із недоведеності порушення прав позивача у зв`язку з прийняттям оспорюваного рішення.

42. Вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

43. Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

44. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

45. Рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оскаржуватися на предмет його законності, а вимоги про визнання такого рішення незаконним - розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації цього рішення у фізичної чи юридичної особи виникло цивільне право, і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду за правилами цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи зокрема, права власності на земельну ділянку, що виникло внаслідок і після реалізації відповідного рішення суб`єкта владних повноважень (постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 911/44/17).

46. Колегія суддів бере до уваги, що судом першої інстанції встановлено неправомірність дій (бездіяльності) органу місцевого самоврядування при розгляді клопотання позивача про надання йому дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зобов`язано орган місцевого самоврядування розглянути це клопотання.

47. Таким чином клопотання позивача про надання йому дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає розгляду органом місцевого самоврядування у порядку, визначеному законом. На час розгляду справи в судах попередніх інстанцій позивач не був ні власником (користувачем) спірної земельної ділянки, ні особою, якій надано дозвіл на розробку технічної документації щодо передачі такої ділянки у власність.

48. Слід також звернути увагу, що позивачем не доведено, що рішенням Вишгородської міської ради від 29 жовтня 2020 року № 70/53 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Вишгородської міської ради" змінено цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:174:0002.

49. Виходячи із вказаних вище обставин, загалом правильними є висновки судів попередніх інстанцій про недоведеність факту порушення майнових прав ОСОБА_1 внаслідок прийняття Вишгородською міською радою рішення від 29 жовтня 2020 року № 70/53 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Вишгородської міської ради".

50. Посилання заявника на те, що зазначене рішення унеможливлює задоволення його клопотання від 09 вересня 2021 року про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,1 гектара, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), є необґрунтованими з огляду на передчасність.

51. Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення указаних вимог ОСОБА_1 у зв`язку з їх необґрунтованістю.

52. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, значною мірою зводяться до переоцінки доказів.

53. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

54. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

55. Враховуючи наведене, а також межі касаційного оскарження, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.