Постанова

Іменем України

12 червня 2023 року

м. Київ

справа № 727/2968/20

провадження № 61-10057св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 15 вересня 2022 рокуу складі колегії суддів: Височанської Н. К., Лисака І. Н., Перепелюк І. Б.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.

На обґрунтування позову посилався на те, що 13 червня 2005 року між ним та ОСОБА_2, ОСОБА_3 укладено договір позики, відповідно до умов якого відповідачі отримали у позику 35 000,00 дол. США строком до 13 червня 2017 року, що підтверджується наданою позичальниками розпискою.

Відповідачі не повернули суму позики, у зв`язку з чим у них виникла заборгованість у розмірі 1 865 352,55 грн, яка складається з суми позики в розмірі 35 000,00 дол. США, що станом на 16 березня 2020 року становить 913 150,00 грн, пені в розмірі 33 600,00 дол. США., що станом на 16 березня 2020 року становить 876 624,00 грн та 3 відсотків річних, нарахованих на суму простроченої позики у розмірі 2 896,84 дол. США, що станом на 16 березня 2020 року становить 75 578,55 грн.

З урахуванням наведеного позивач просив стягнути з відповідачів заборгованість у зазначеному розмірі.

Короткий зміст рішень судів

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 27 липня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 1 317 462,55 грн, яка складається з позики в сумі 35 500,00 дол.ґСША, що станом на 16 березня 2020ґроку становить 913 150,00 грн, суми пені - 12 600,00 дол. США, що станом на 16 березня 2020 року становить 328 734,00 грн, 3 відсотки річних за період з 13 червня 2017 року до 16 березня 2020 року в розмірі 2 896,84 дол. США, що станом на 16 березня 2020 року становить 75 578,55 грн. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі позичили у позивача гроші у розмірі 35 000,00 дол. США строком до 13 червня 2017 року про що написали розписку, однак обов`язок щодо повернення коштів не виконали, що є підставою для стягнення вказаних коштів.

Суд першої інстанції застосував наслідки спливу позовної давності до вимог про стягнення пені та стягнув з відповідачів на користь позивача пеню за один рік у розмірі 12 600,00 дол. США, що становить 328 734,00 грн, а до вимоги про стягнення 3 відсотків річних трирічний строк позовної давності та стягнув відсотки за період з 13 червня 2017 року до 16 березня 2020 року в розмірі 2 896,84 дол. США, що становить 75 578,55 грн.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 15 вересня 2022 року рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 27 липня 2020 року в частині задоволення позову до ОСОБА_3 та стягнення з нього судових витрат скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Заяву ОСОБА_3 про поворот виконання рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 27 липня 2020 року задоволено. Допущено поворот виконання рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 27 липня 2020 року шляхом повернення у власність ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1 .

Відмовляючи у задоволенні позову в частині позовних вимог до ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції, розглянувши справу у відсутність відповідача ОСОБА_3, який не був обізнаний про розгляд цієї справи, допустив порушення норм процесуального права щодо рівності сторін, що позбавило останнього подати свої заперечення і доводи проти позову ОСОБА_1, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Суд апеляційної інстанції встановив, що мала місце технічна підробка документа, зокрема встановлено, що підпис ОСОБА_3 у розписці від 13 червня 2005 року був виконаний шляхом перемальовування підпису на просвіт зі зразка підпису ОСОБА_3, який міститься в паспорті із серійним номером НОМЕР_1 .

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_3 не підписував договору позики про отримання коштів у розмірі 35 000,00 дол. США, в нього не виникло обов`язку перед ОСОБА_1 щодо їх повернення спірних коштів.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Чернівецького апеляційного суду від 15 вересня 2022 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

На обґрунтування касаційної скарги посилається на таке.

Суд апеляційної інстанції як на доказ непідписання відповідачем ОСОБА_3 розписки про отримання суми позики послався на висновок судово-почеркознавчої експертизи від 20 червня 2022 року

№ СЕ-19/126-22/2665-ПЧ.

Проте відступ судового експерта від поставленого перед ним для дослідження питання, відмова судового експерта від дослідження наданих йому для цих цілей експериментальних та вільних зразків підписів ОСОБА_3, які були у передбаченому процесуальним законом порядку відібрані та витребувані судом і надані експерту для проведення дослідження, здійснення самостійного збору судовим експертом матеріалів (оригіналу паспорта) для дослідження в поза процесуальний спосіб, а також вступ у заборонений порядком проведення експертизи контакт з відповідачем ОСОБА_3, який є зацікавленою у результатах експертизи особою, поряд із нелогічним та безпідставним обґрунтуванням висновку про перемальовування досліджуваного підпису ОСОБА_3 у розписці з його ж підпису чорного кольору на сторінці 3 паспорта на підставі виявлених залишків барвника синього кольору на зворотній стороні досліджуваної розписки, викликають сумніви в правильності наданого судовим експертом Герцаном Ю. В. зазначеного висновку експертизи.

Такий висновок суперечить іншим матеріалам справи, зокрема поясненням іншого відповідача ОСОБА_2, яка проживала із ОСОБА_3 однією сім`єю в належній ОСОБА_3 квартирі, що згоріла, на ремонт якої після пожежі були отримані гроші у позику від позивача.

Відповідачка ОСОБА_2 вказувала, що підписи у розписці від 13 червня 2005 року вчинені як нею, так і ОСОБА_3, при цьому останній вчиняв свій підпис під час отримання коштів у позику від позивача особисто і в її присутності.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 15 вересня 2022 року заявлене позивачем клопотання про призначення повторної експертизи було безпідставно відхилене, що порушило передбачені статтями 6, 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) принципи рівності сторін і змагальності цивільного процесу та позбавило можливості повно і об`єктивно встановити всі суттєві обставини цієї справи та призвело до ухвалення помилкового рішення про відмову у задоволенні позову до відповідача ОСОБА_3 .

Суд апеляційної інстанції безпідставно і необґрунтовано проігноровав подане представником позивача 07 вересня 2022 року через канцелярію суду клопотання про допит як свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які надали свою згоду на допит під присягою. В оскаржуваному судовому рішенні не наведено мотивів відхилення такого клопотання і результат його розгляду.

Судове рішення оскаржується з підстав необґрунтованого відхилення судом апеляційної інстанції клопотання про допит свідків та про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи та встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

У листопаді 2022 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_3, в інтересах якого діє адвокат Чабан А. В., у якому відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

Зазначає, що підпис на сторінці 3 в паспорті ОСОБА_3 з`явився тільки 28 березня 2014 року, тобто на дев`ять років пізніше ніж була видана розписка, що свідчить про те, що розписка була підроблена значно пізніше ніж зазначено в самій розписці, що також спростовує твердження ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що він самостійно міг перемалювати свій підпис з паспорта.

Експертом під час дослідження підпису, проставленого на розписці, було встановлено технічну підробку підпису, індивідуальні ознаки почерку виконавця в підписі відсутні, а отже, порівняльне дослідження із наданими зразками підписів не проводилось і питання "Чи виконано підпис на борговій розписці від 13 червня 2005 року ОСОБА_3 чи іншою особою" не вирішувалось.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_4 пояснив, що в цьому випадку відбулася технічна підробка документу. Зокрема, встановлено, що підпис в розписці від 13 червня 2005 року був виконаний шляхом перемальовування підпису на просвіт зі зразка підпису ОСОБА_3, який міститься на третій сторінці паспорта з серійним номером НОМЕР_1 .

Позивач зазначав, що його не було допитано як свідка, а клопотання взагалі не розглянуте, проте суд апеляційної інстанції відмовив у задоволені зазначеного клопотання, оскільки воно було подане з порушенням норм процесуального права. Якщо б позивач хотів надати свої пояснення, то з`явився б хоч один раз до суду першої чи апеляційної інстанцій.

Також вказана розписка з незрозумілих причин була написана не власноручно, а була надрукована, а представник позивача пояснила суду, що нібито ОСОБА_1 спочатку передав кошти ОСОБА_3, а потім через деякий час останній приніс йому розписку і він не бачив, як писалася розписка.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5, від імені якої діє адвокат Марценюк Л. А., на підставі пункту 4 частини другої статті 389, пунктів 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Встановлені судами обставини

Відповідно до змісту поданої позивачем до суду розписки від 13 червня 2005 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 позичили у ОСОБА_1 кошти у розмірі 35 000,00 дол. США для проведення робіт з відновлення квартири, яка постраждала внаслідок пожежі, строком до 13 червня 2017 року (а. с. 38).

Згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи від 20 червня 2022 року № СЕ-19/126-22/2665-ПЧ підпис від імені ОСОБА_3 в розписці від 13 червня 2005 року виконаний шляхом перемальовування підпису на просвіт зі зразка підпису ОСОБА_3 в паспорті громадянина України ОСОБА_3 серійним номером НОМЕР_1 на сторінці № 3. У зв`язку з тим, що у даному випадку технічної підробки підпису, індивідуальні ознаки почерку виконавця в підписі відсутні, то порівняльне дослідження із наданими зразками підписів не проводилось і питання "Чи виконано підпис на борговій розписці від 13 червня 2005 року ОСОБА_3 чи іншою особою" - не вирішувалось (а. с. 135-138).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Саме такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови.

Такі правові висновки про застосування статей 1046, 1047 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17, Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 569/1646/14-ц (провадження № 61-5020св18) та від 14 квітня 2020 року у справі № 628/3909/15 (провадження

№ 61-42915св18).

Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або речей, у разі відсутності цієї істотної умови, договір вважається неукладеним. Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору, без передачі грошей або речей, не породжує у майбутнього позичальника обов`язку повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей.

Таким чином, факт отримання позичальником грошових коштів, момент їх отримання (як певний проміжок часу) є обов`язковою та істотною умовою договору позики, яку повинен встановити суд у справах цієї категорії.

При встановленні факту неотримання позичальником грошей або речей від позикодавця договір позики вважається неукладеним.

Такий правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 629/5364/13-ц (провадження

№ 61-22477св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 205/5292/15-ц (провадження № 61-3741св19).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині позовних вимог до ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції, розглянувши справу у відсутність відповідача ОСОБА_3, який не був обізнаний про розгляд цієї справи, допустив порушення норм процесуального права рівності сторін, що позбавило останнього подати свої заперечення і доводи проти позову ОСОБА_1 . Зазначене є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Суд апеляційної інстанції встановив, що мала місце технічна підробка документа, зокрема встановлено, що підпис ОСОБА_3 в розписці від 13 червня 2005 року виконаний шляхом перемальовування підпису на просвіт зі зразка підпису ОСОБА_3, який міститься в паспорті з серійним номером НОМЕР_1 .

Тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред`явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред`явлених вимог, то у випадку їх не спростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню.

У цій справі суд апеляційної інстанції встановив, що відбулася технічна підробка документа (розписки від 13 червня 2005 року), зокрема в частині підпису ОСОБА_3 .

Отже, встановлено, що відповідач ОСОБА_3 не підписував договір позики (не ставив підпису на розписці) про отримання коштів у розмірі 35 000,00 дол. США, договір позики є неукладеним.

Враховуючи, що позивачем не доведено факту передання грошей відповідачу ОСОБА_3, а відповідачем доведено факт непідписання ним договору позики (розписки), суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики до ОСОБА_3 задоволенню не підлягають, оскільки у нього не виникло обов`язку перед ОСОБА_1 щодо повернення спірних коштів.

Доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання позивача про призначення повторної експертизи Верховний Суд відхиляє.

Аргументуючи необхідність призначення повторної експертизи, заявник посилається на порушення експертом пунктів 2.1, 2.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (z0705-98) (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року № 1950/5 (z0001-13) ) (далі - Інструкція), зокрема, вчинення експертом самовільної і несанкціонованої з органом, який призначив судову експертизу (судом апеляційної інстанції), заміни питання, яке досліджувалося судовим експертом, як і ненадання відповіді на поставлене судом перед експертом питання, надання відповідачем ОСОБА_3 судовому експерту Герцану Ю. В. для огляду оригінал свого паспорта серії НОМЕР_1 .

Відповідно до частин першої, другої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

Згідно зі статтею 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Відповідно до пункту 2.1 Інструкції експерт має право: ознайомлюватися з матеріалами справи, які стосуються предмета експертизи; відповідно до процесуального законодавства заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов`язаних із проведенням експертизи; з дозволу органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), бути присутнім під час проведення процесуальних, виконавчих дій та ставити питання учасникам процесу, що стосуються предмета чи об`єкта експертизи, та проводити окремі дослідження у їх присутності; указувати у висновку експерта на факти, виявлені під час проведення експертизи, які мають значення для справи, але стосовно яких йому не були поставлені питання, та на обставини, що сприяли (могли сприяти) вчиненню правопорушення; у разі незгоди з іншими членами експертної комісії складати окремий висновок; викладати письмово відповіді на питання, які ставляться йому під час надання роз`яснень чи показань; оскаржувати в установленому законодавством порядку дії та рішення органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), що порушують права експерта або порядок проведення експертизи; на забезпечення безпеки за наявності відповідних підстав; одержувати винагороду за проведення експертизи та відповідно до законодавства компенсацію (відшкодування) витрат за виконану роботу та витрат, пов`язаних із викликом для надання роз`яснень чи показань, у разі якщо це не є його службовим обов`язком. Експерт може відмовитися від проведення експертизи, якщо наданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов`язків, а витребувані додаткові матеріали не надані, або якщо поставлені питання виходять за межі його спеціальних знань. Заява про відмову повинна бути вмотивованою.

Відповідно до пункту 2.3 Інструкції у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції, експерту забороняється проводити експертизу без письмової вказівки керівника (заступника керівника) експертної установи, керівника структурного підрозділу; передоручати проведення експертизи іншій особі; самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно; вирішувати питання, які виходять за межі спеціальних знань експерта та з`ясування питань права; вступати у не передбачені порядком проведення експертизи контакти з особами, якщо такі особи прямо чи опосередковано зацікавлені в результатах експертизи; зберігати матеріали справ та об`єкти експертних досліджень поза службовим приміщенням.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про судову експертизу" незалежно від виду судочинства судовий експерт має право: 1) подавати клопотання про надання додаткових матеріалів, якщо експертиза призначена судом або органом досудового розслідування або ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються предмета судової експертизи; 2) вказувати у висновку експерта на виявлені в ході проведення судової експертизи факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання; 3) з дозволу особи або органу, які призначили судову експертизу, бути присутнім під час проведення слідчих чи судових дій і заявляти клопотання, що стосуються предмета судової експертизи; 4) подавати скарги на дії особи, у провадженні якої перебуває справа, якщо ці дії порушують права судового експерта; 5) одержувати винагороду за проведення судової експертизи, якщо її виконання не є службовим завданням; 6) проводити на договірних засадах експертні дослідження з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, з урахуванням обмежень, передбачених законом. Інші права судового експерта передбачаються процесуальним законодавством.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 13 квітня 2022 року клопотання ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_6, про призначення судової почеркознавчої експертизи задоволено. Призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Чернівецькому науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.

На вирішення експертизи поставлено таке питання: 1) чи виконано підпис на борговій розписці від 13 червня 2005 року ОСОБА_3 чи іншою особою.

Попереджено експерта про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України за надання завідомо неправдивого висновку й відмову від надання висновку. Попереджено сторони про наслідки ухилення від участі в судовій експертизі, передбачені статтею 109 ЦПК України. Судовому експерту направлено матеріали цивільної справи № 727/2968/20. Встановлено строк для проведення експертизи 30 днів з моменту отримання копії даної ухвали та досліджуваних матеріалів.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи від 20 червня 2022 року № СЕ-19/126-22/2665-ПЧ для вирішення питань, поставлених перед судовим експертом, відповідно до статті 13 Закону України "Про судову експертизу", статті 72 ЦПК України на адресу органу, який призначив експертизу (суду апеляційної інстанції), було надіслано клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновку, зокрема, вільних зразків підпису ОСОБА_3 за 2003-2016 роки; за можливості надати підписи за кожний рік в офіційних документах, наприклад у паспорті громадянина України, нотаріально посвідчених документах та інше.

У відповідь на заявлене клопотання 09 червня 2022 року приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Лірниченко Н. М. надала для огляду вільні зразки підпису ОСОБА_3 у таких документах: договорі купівлі-продажу від 25 червня 2004 року (1 підпис), у заяві від 25 червня 2004 року (1 підпис), у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій справа № 2-27 том № 2 у рядках № 1788-1790 (3 підписи).

13 червня 2022 року ОСОБА_3 надав для дослідження його паспорт громадянина України, серійний № НОМЕР_1, у якому на сторінках № № 1 та 3 є вільні зразки його підпису.

У судовому засіданні експерт ОСОБА_4 пояснив, що у спірному випадку мала місце технічна підробка документу, зокрема, встановлено, що підпис у розписці від 13 червня 2005 року виконаний шляхом перемальовування підпису на просвіт зі зразка підпису ОСОБА_7, який міститься в паспорті з серійним № НОМЕР_1 .

Дослідження технічної підробки документу відноситься як до виду почеркознавчої експертизи, так і до технічної експертизи документу. Перед проведенням будь-якої почеркознавчої експертизи експерт спочатку проводить дослідження на технічну підробку документу. Таке дослідження передує проведенню дослідження щодо ідентифікації підпису. Якщо встановлюється технічна підробка документу, то відпадає необхідність проводити почеркознавче дослідження.

Отже, у справі встановлено, що висновок судово-почеркознавчої експертизи від 20 червня 2022 року № СЕ-19/126-22/2665-ПЧ складено відповідно до норм чинного законодавства, в тому числі з додержанням пунктів 2.1 та 2.3 Інструкції.

Водночас ОСОБА_1 не наведено обґрунтованих доводів, які ставили б під сумнів достовірність її результатів.

Отже, доводи касаційної скарги в цій частині є необґрунтованими, по суті зводяться до непогодження з оцінкою висновку експертизи.

Аргументи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно і необґрунтовано проігноровав подане представником позивача 07 вересня 2022 року через канцелярію суду клопотання про допит свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Верховний Суд відхиляє.

Допит свідка - це логічна і психологічна діяльність особи, яка бере участь у справі та суду, спрямована на одержання від свідка усних показань, що мають значення для справи. Допит свідка є процесуальною формою здобуття та дослідження одного із засобів доказування - показань свідка.

Згідно зі статтею 234 ЦПК України якщо сторона, третя особа, їх представники заявляють, що факти, які мають значення для справи, їм відомі особисто, вони за їхньою згодою можуть бути допитані як свідки згідно із статтями 230 - 232 цього Кодексу.

Протокольною ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 15 вересня 2022 року в задоволення зазначеного клопотання відмовлено (а. с. 210-212).

Отже, аргументи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно і необґрунтовано проігнорував подане представником позивача 07 вересня 2022 року через канцелярію суду клопотання про допит свідків є без підставними.

Цінність свідка полягає в його безпосередньому об`єктивному сприйнятті обставини справи за відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. Саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об`єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами. Проте позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 є зацікавленими у розгляді цієї справи, а тому їх пояснення не можуть бути рівнозначними з показаннями незацікавлених осіб.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2020 року у справі № 640/5366/19 (провадження № 61-20334св19).

Верховний Суд також враховує, що відповідно до частини першої статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Отже, доводи касаційної скарги є необґрунтованими, оскільки зводяться до власного тлумачення норм права, непогодження зі встановленими фактичними обставинами у справі, стосуються також переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 15 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

О. В. Ступак