розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 червня

2022 року у складі судді Мазурок О. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 17 січня 2023 року у складі колегії суддів:

Гринчука Р. С., Костенка А. М., Спірідонової Т. В.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в собі Кабінету Міністрів України про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням рішення суду.

Позовна заява мотивована тим, що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року у справі № 2270/14181/11, що набрала законної сили, його адміністративний позов до Хмельницького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України

в Хмельницькій області (далі - Хмельницький відділ УМВС України в Хмельницькій області) задоволено частково. Зобов`язано Хмельницький відділ УМВС України в Хмельницькій області невідкладно вклеїти фотокартку у паспорт громадянина України ОСОБА_1, який видати йому на руки. У решті позовних вимог відмовлено.

Позивач зазначав, що це судове рішення тривалий час не виконується, внаслідок чого йому завдано моральної шкоди. Зокрема, він зазнав душевних страждань і приниження, відчував страх і занепокоєння за своє психологічне здоров`я, переніс стрес і розчарування у системі органів державної влади, були порушені його честь і гідність, він вживав додаткових зусиль для організації свого життя та захисту порушеного права. Факт спричинення йому моральної шкоди умисним невиконанням вищевказаного судового рішення встановлений рішеннями судів, які набрали законної сили.

Розмір завданої моральної шкоди ОСОБА_1 оцінив у розмірі 754 000 000 000 грн.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути

з Держави Україна в собі Кабінету Міністрів України на його користь

754 000 000 000 грн моральної шкоди, завданої умисним невиконанням рішення суду за період 27 березня 2022 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 14 червня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач належними

та допустимими доказами не довів, якими саме незаконними діями, рішеннями чи бездіяльністю Кабінету Міністрів України йому було завдано моральної шкоди, у чому саме полягає невиконання 27 березня 2022 року відповідачем судового рішення у справі № 2270/14181/11.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 17 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 червня 2022 рокускасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовуючи рішення міськрайонного суду, апеляційний суд виходив із того, що позивач належним чином не був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що в силу пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України

є підставою для обов`язкового скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення, оскільки позивач обґрунтовував апеляційну скаргу такою обставиною.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не довів як факту, так і розміру завданої йому моральної шкоди 27 березня 2022 року унаслідок невиконання відповідачем судового рішення у справі № 2270/14181/11, що

є його процесуальним обов`язком. Тобто позивач не довів наявності сукупності всіх складових цивільно-правової відповідальності за шкоду,

у тому числі і наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправним діянням заподіювача шкоди та завданою шкодою. При цьому згідно з частиною п`ятою статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.Законом не встановлено обов`язку відшкодовувати моральну шкоду, завдану внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, а у цій справі через тривале невиконання судового рішення, враховуючи що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 19 січня 2021 року

та постановою Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі

№ 686/8422/20, провадження № 61-2846св21), таку шкоду вже було стягнуто.

Апеляційний суд послався на відповідну судову практику Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали

з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

У березні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди надали неправильну оцінку наданим ним доказам, не врахували, що факт невиконання судового рішення у справі № 2270/14181/11 та факт заподіяння йому моральної шкоди внаслідок невиконання цього судового рішення встановлено у справі № 686/8422/20. Таким чином, суди повинні були задовольнити його позов. При цьому розмір відшкодування йому моральної шкоди обчислено ним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини як справедлива сатисфакція за тривале цивільне правопорушення. Також зазначається про наявність у Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду різної судової практики з цього питання.

Посилається на відповідну судову практику Верховного Суду, рішення Конституційного Суду України, статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), статтю 1 Першого протоколу до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив представника Кабінету Міністрів України на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законним та обґрунтованими,

а доводи касаційної скарги - безпідставними. Постановою державного виконавця від 28 грудня 2018 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2270/14181/11, виданого 11 червня

2012 року Хмельницьким окружним адміністративним судом, закінчено на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження". Позивачем не надано належних доказів, які підтверджують наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Крім

того, рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 05 жовтня 2020 року, залишеним без змін після апеляційного та касаційного перегляду, у справі № 686/8422/20 позов ОСОБА_1 до УДМС у Хмельницькій області задоволено частково, стягнуто на його користь

на відшкодування моральної шкоди 10 510 грн. Отже, судом уже було розглянуто позов ОСОБА_1 до УДМС у Хмельницькій області

з аналогічних підстав. При цьому у 2022 році позивачем подано до суду 110 аналогічних позовів про відшкодування моральної шкоди з аналогічних підстав, що свідчить про зловживання ним процесуальними правами.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судом установлено, що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року у справі № 2270/14181/11, що набрало законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано Хмельницький міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області невідкладно вклеїти фотографію у паспорт громадянина України ОСОБА_1, який йому видати на руки.

На підставі цього рішення 11 червня 2012 року суд видав виконавчий лист № 2270/14181/11, який перебував на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області (виконавче провадження

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2012 року замінено боржника у виконавчому проваджені № 33223826,

а саме - Хмельницький міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області на УДМС у Хмельницькій області.

Постановою державного виконавця від 28 грудня 2018 року

виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа

№ 2270/14181/11, виданого 11 червня 2012 року Хмельницьким окружним адміністративним судом закінчено на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 05 жовтня 2020 року у справі № 686/8422/20, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 19 січня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1

10 510 грн моральної шкоди, завданої бездіяльністю управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області.

Постановою Верховного Суду від 20 вересня 2021 року касаційні скарги УДМС у Хмельницькій області та ОСОБА_1 залишено без задоволення,

а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 05 жовтня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду

від 19 січня 2021 року - без змін (провадження № 61-2846св21).

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання,

а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної

шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових

і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до положень статті 129-1 Конституції України обов`язковість рішення суду віднесено до основних засад судочинства.

Відповідно до частин першої, другої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади

і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п`ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала

у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також

з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання з компенсації моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року

у справі № 750/1591/18-ц (провадження № 14-261цс19) вказано, що згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі,

в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується.

Частиною першою статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду

від 29 квітня 2021 року у справі № 405/500/18, провадження

№ 61-14498св20, зазначено, що лише факт тривалого невиконання рішення суду та дії/бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби

не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між невиконанням/несвоєчасним виконанням рішення суду та завданою шкодою.

Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постановах:

від 20 березня 2019 року у справі № 918/203/18; від 28 жовтня 2020 року

у справі № 904/3667/19, зробив висновок про те, що у справах про відшкодування шкоди доведення обґрунтованості вимог покладається на позивача, який має надати суду докази наявності шкоди, протиправності поведінки того, хто завдав шкоду, а також причинно-наслідковий зв`язок такої поведінки із завданою шкодою.

При цьому саме лише задоволення скарги щодо неправомірності дій органу Державної виконавчої служби не є безумовною підставою для висновку

про наявність причинного зв`язку між діями посадових осіб Державної виконавчої служби та завданою шкодою. Причинний зв`язок, як обов`язковий елемент цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди, між протиправною поведінкою та шкодою виражається у тому, що шкода, повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Судом встановлено, що, заявляючи до відповідача вимогу про відшкодування моральної шкоди у розмірі 754000 000 000 грн за невиконання 27березня 2022 року, тобто за один день, судового рішення

у справі № 2270/14181/11, ОСОБА_1 до позовної заяви не додав жодного доказу на підтвердження такого розміру шкоди, а також доказів протиправності/бездіяльності посадових осіб Кабінету Міністрів України. Не додано таких доказів і при розгляді справи по суті.

Верховний Суд зазначає, що заявлені до відповідача вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 754 000 000 000 грн за один

день - 27 березня 2022 рокуневиконання судового рішення у справі

№ 2270/14181/11, є відвертим зловживанням правом, що згідно зі статтею 13 ЦПК України свідчить про використання позивачем свого права не за призначенням, ця норма права відповідає вимогам чіткості, зрозумілості, однозначності, є передбачуваною щодо юридичних наслідків застосування. Доведено, що ОСОБА_1 у вказаний період подав до суду велику кількість аналогічних позовів про відшкодування моральної шкоди за невиконання того самого судового рішення у справі № 2270/14181/11 протягом різних незначних періодів часу. Це є підставою для відмови в позові.

Посилання касаційної скарги на різну судовому практику Верховного Суду

у складі Касаційного цивільного суду у цій категорії справ є безпідставними, оскільки беззаперечно, що для доведення позову про відшкодування

шкоди позивач має довести наявність складових цивільно-правової відповідальності і у конкретній справі процес доказування, а отже, і правозастосування буде різним.

У зв`язку з цим відхиляються й доводи касаційної скарги щодо посилання на статтю 6 Конвенції, статтю 1 Першого протоколу до Конвенції, практику ЄСПЛ, які такі, що не свідчать про незаконність судових рішень у цій справі.

З огляду на викладене, суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшли вірного висновку про те, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту та розміру завданої йому моральної шкоди 27 березня 2022 рокуунаслідок невиконання відповідачем судового рішення у справі № 2270/14181/11, що є його процесуальним обов`язком. Крім того, позивачем не доведено заявлений ним розмір моральної шкоди, а також відсутній причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та завданою шкодою.

Наведені у касаційній скарзі інші доводи були предметом дослідження

у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.