розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року у складі колегії суддів: Сліпченка О. І., Сушко Л. П., Суханової Є. М.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який

у подальшому було уточнено, до ОСОБА_2 про виділ частки зі спільної часткової власності.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі договору дарування

від 12 грудня 2007 року, укладеного між ним та ОСОБА_2, він

є власником 36/100 часток домоволодіння, а саме житлового будинку

"А1-1-1", розташованого по АДРЕСА_1 . Власником решти 64/100 часток домоволодіння залишалася ОСОБА_2 .

Рішенням Черняхівської сільської ради Кагарлицького району Київської області від 20 травня 2009 року № 90 на підставі заяви його брата - ОСОБА_3 від 20 травня 2009 року про надання у спільну "суміжну" власність земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1, для обслуговування житлового будинку, площею 0,25 га, та для ведення особистого селянського господарства, площею 0,13 га, вирішено передати безоплатно

ОСОБА_3, ОСОБА_2 та йому вищевказану земельну ділянку

у спільну сумісну власність.

Таким чином, земельна ділянка та житловий будинок, розташовані по

АДРЕСА_1, належать йому та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності

із визначенням часток кожному із співвласників.

Позивач вказував, що він та ОСОБА_2 неодноразово намагалися

дійти згоди щодо поділу в натурі вищевказаної земельної ділянки та розташованого на ній житлового будинку, проте на час подання цієї позовної заяви такої домовленості між ними не досягнуто. Згідно з технічного паспорту будинку його конструктивні елементи збудовані таким чином, що кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частинку будинку із самостійним входом, оскільки має місце технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири. Зазначене підтверджується висновком проведеної за його заявою будівельно-технічною експертизою від 12 грудня 2019 року № 1-12/12.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд виділити в окремі домоволодіння житловий будинок, розташований по

АДРЕСА_1, визнавши за ним та ОСОБА_2 право приватної власності на відокремлені частини житлового будинку, що відповідають розміру часток кожного із них

у спільній частковій власності.

Короткий зміст судових рішень

Заочним рішенням Кагарлицького районного суду Київської області

від 18 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Виділено в окреме домоволодіння житловий будинок, розташований

по АДРЕСА_1, передавши ОСОБА_1 36/100 часток, та ОСОБА_2 -

64/100 часток, визнавши за ними право приватної власності на відокремлені частини жилого будинку, що відповідають розміру часток кожного із них у спільному майні.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 45 768, 40 грн.

Не погоджуючись із вищевказаним заочним рішенням суду, ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про його перегляд.

Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 30 квітня

2021 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 18 листопада 2020 року задоволено. Заочне рішення Кагарлицького районного суду Київської області

від 18 листопада 2020 року скасовано. Справу призначено у порядку загального позовного провадження.

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 04 жовтня 2021 року у складі судді Закаблука О. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Виділенов окреме домоволодіння житловий

будинок, розташований по АДРЕСА_1, передавши ОСОБА_1 36/100 частки,

а ОСОБА_2 - 64/100 частки домоволодіння, визнавши за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право приватної власності

на відокремлені частини жилого будинку, що відповідають розміру часток кожного із них у спільному майні.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 20 тис. грн. У решті позову відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва виділити в натурі 36/100 частки, що належить на праві власності ОСОБА_1, у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1, технічно можливо.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_3, як особа, яка участі у справі, не приймала, у грудні 2021 року звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 вересня 2022 року ОСОБА_3 поновлено строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 04 жовтня

Постановою Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 04 жовтня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, апеляційний суд виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження можливості

та варіантів виділу часток із спільного домоволодіння, а клопотань про призначення відповідної експертизи не заявлялося. При цьому наданий на замовлення позивача висновок будівельно-технічної експертизи не відповідає вимогам Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житло-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55 (z0774-07) (далі - Інструкція № 55). Вказаний висновок експертизи не містить повної інформації щодо власників об`єкту нерухомого майна, а тому інформація вказана у ньому не може достовірно відображати розмір часток співвласників та технічну можливість виділу таких часток. Крім того, ОСОБА_3, який є власником часток у спірному домоволодінні, не було залучено до участі у справі, що свідчить про порушення його прав та інтересів оскаржуваним рішенням суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1,посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, а рішення районного суду залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали

з Кагарлицького районного суду Київської області.

У квітні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд належним чином не дослідив усіх обставин справи, не перевірив договір дарування часток домоволодіння на ім`я ОСОБА_3, не дослідив зміст цього договору, не встановив, якого саме будинку він стосується,

а відтак, чи порушуються права та інтереси останнього. Апеляційний суд не звернув уваги на те, що із поданих ОСОБА_3 до апеляційного суду документів вбачається, що він отримав у дар частину будинку під літерою "А" по АДРЕСА_1, тоді як ним заявлено позовні вимоги щодо виділення часток у будинку під літ "А-1" за вказаною адресою відповідно

до договору дарування від 12 грудня 2007 року на його ім`я. Ним надано належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог щодо виділення частки в натурі у домоволодінні. У матеріалах справи міститься висновок будівельно-технічної експертизи від 12 грудня 2019 року № 1-12/12, який підтверджує можливість виділу із спільної часткової власності частини майна.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У квітні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_3 на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому зазначено, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Рішення суду першої інстанції безпосередньо порушує його права та інтереси, так як він є співвласником спірного домоволодіння. Наявний у матеріалах висновок будівельно-технічної експертизи від 12 грудня 2019 року № 1-12/12 не містить варіантів виділу часток співвласників нерухомого майна відповідно до пункту 2.6 Інструкції № 55, а свідчить лише про можливість виділення в натурі частки позивача у спірному домоволодінні, проте вказана інформація фактично не надає змогу здійснити таке виділення.

У квітні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому зазначено, що позовні вимоги є безпідставними, так як відповідно до договору дарування від 12 грудня 2007 року ОСОБА_1 прийняв у дар 36/100 часток домоволодіння,

а саме житловий будинок "А1-1-1", площею 22,7 кв. м, 1-2 кухня, площею 10,2 кв. м, 1-3 житлова кімната, площею 9,3 кв. м, І - веранда, площею

4,6 кв. м. Отже, частка позивача фактично виділена самим договором дарування, оскільки договір передбачає конкретне визначене майно. Апеляційний суд дійшов прального висновку про те, що наданий позивачем висновок будівельно-технічної експертизи від 12 грудня 2019 року

№ 1-12/12 не відповідає вимогам Інструкції № 55. Крім того, позивачем

не надано доказів того, що ним було здійснено оплату вищевказаної експертизи, а понесені ним витрати на правничу допомогу не відповідають критеріям розумності, співмірності та справедливості. Вона є пенсіонеркою за віком, а тому немає змоги оплачувати такі витрати на правничу допомогу.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судом установлено, що 12 грудня 2007 року приватним нотаріусом Кагарлицького нотаріального округу Київської області

Кулініченком М. Г. посвідчено договір дарування частини домоволодіння, зареєстрований у реєстрі за № 3064, який укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 10-11, 130),

Згідно з умов вказаного договору:

- ОСОБА_2 подарувала, а її рідний брат ОСОБА_1 прийняв в дарунок 36/100 частин домоволодіння, а саме житловий будинок "А1-1-1", житлова площею 22,7 кв. м, 1-2 кухня, площею 10,2 кв. м, 1-3 житлова кімната, площею 9,3 кв. м, І веранда, площею 4,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, далі - частина домоволодіння.

Опис всього домоволодіння:

- домоволодіння складається з двох житлових будинків: "А" - житловий будинок з цегли, загальна площа 80,4 кв. м, житлова площа 55,2 кв. м, вартість 33 934 грн, відсоток зносу 43; "А1" - житловий будинок з цегли, загальна площа 46,8 кв. м, житлова площа 32,0 кв. м, вартість 20 698 грн, відсоток зносу 33. До будинків примикає: туалет "Г", погріб "Д", криниця "І".

Відчужувана 36/100 частина домоволодіння належить ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Черняхівською сільською радою Кагарлицького району Київської області 12 вересня 2007 року, зареєстрованого Кагарлицьким бюро технічної інвентаризації 12 вересня 2007 року, номер витягу про реєстрацію 15899446, номер запису 380, у книзі 1, реєстраційний номер 8894873, тип об`єкта - домоволодіння.

Рішенням Черняхівської сільської ради Кагарлицького району Київської області від 20 травня 2009 року № 90 на підставі заяви ОСОБА_3 від 20 травня 2009 року про надання у спільну "суміжну" власність земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1, для обслуговування житлового будинку, площею 0,25 га, та для ведення особистого селянського господарства, площею 0,13 га, вирішено передати безоплатно

ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вищевказану земельну ділянку у спільну сумісну власність.

Згідно з наданим позивачем висновком експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 12 грудня 2019 року

№ 1-12/12 відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва виділити в натурі 36/100 частки, що належить на праві власності ОСОБА_1, у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1, технічно можливо.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку

у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється.

Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається

у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Аналіз положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави для висновку про те, що виділ часток (поділ) будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників

у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.

Отже, визначальним для виділу частки будинку в натурі, який перебуває

у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки будинку відповідно до часток співвласників.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2012 року у справі № 6-12цс13, а також у постановах Верховного Суду: від 25 вересня 2019 року у справі № 205/9065/15-ц, провадження № 61-21409св18, від 27 травня 2020 року у справі

№ 173/1607/15-ц, провадження 61-26178св18.

Звертаючись до апеляційного суду із апеляційною скаргою,

ОСОБА_3, як особа, яка участі у справі не приймала, вказував, що рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 04 жовтня

2021 року, яким частково задоволено позов ОСОБА_1 про виділ частки зі спільної часткової власності, порушує його права та інтереси, так як він згідно з договору дарування, посвідченого 02 грудня 2008 року приватним нотаріусом Кагарлицького нотаріального округу Київської області Кулініченком М. Г., укладеного між ним та ОСОБА_2, є власником 29/100 часток спірного домоволодіння (т. 2, а. с. 144).

Дослідивши надані до апеляційної скарги докази, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 04 жовтня 2021 року беззаперечно порушує права

та інтереси ОСОБА_3, як співвласника спірного домоволодіння, оскільки при виділі позивачу частки зі спільної часткової власності

у спірному домоволодінні не було враховано розмір частки у майні, яка ОСОБА_3 належать.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що апеляційний суд належним чином не перевірив договір дарування часток домоволодіння на ім`я ОСОБА_3, не дослідив зміст цього договору, не встановив якого саме будинку він стосується, а відтак, чи порушуються права та інтереси ОСОБА_3, є безпідставними, так як апеляційний суд надав належну правову оцінку вказаному правочину, враховав його зміст й відповідні правові наслідки наявності такого документа для правильного вирішення цієї справи.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому позивачем не спростовано належними та допустимими доказами належності ОСОБА_3 29/100 часток спірного домоволодіння, що є його процесуальним обов`язком.

Належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача. Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог. Тобто, визначення відповідача, предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи.

Зазначений правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 11 вересня 2019 року у справі № 203/3682/17, провадження № 14-318цс19; від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18, провадження № 14-517цс19.

Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на його законність й обґрунтованість не впливають, а в основному зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.