розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 вересня 2022 року

у складі судді Шевцової Л. М., постанову Хмельницького апеляційного

суду від 06 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Костенка А. М.,

Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В., та додаткову постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 грудня 2022 року у тому самому складі,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу гаража недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що 17 серпня 2017 року вона на підставі договору купівлі-продажу придбала у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 0,0416 га (кадастровий номер 6810400000:07:001:0010), за адресою: АДРЕСА_1 .

Згодом їй стало відомо про те, що 18 серпня 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу передали

у власність ОСОБА_4 цегляний гараж, що розташований за вищевказаною адресою, тобто на придбаній нею земельній ділянці.

При цьому у пункті 16 вказаного договору від 18 серпня 2017 року зазначено, що одночасно з посвідченням договору купівлі-продажу гаражу посвідчується договір купівлі-продажу земельної ділянки, загальною площею 0,0045 га, кадастровий номер 6810400000:07:001:009, на якій розташований вищевказаний гараж.

Позивачка зазначала, що фактично відповідачі уклали договір купівлі-продажу гаража, який розташований на земельній ділянці, що вже належала їй, чим порушили її права, оскільки вона не може у повному обсязі використовувати належну їй земельну ділянку.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу

від 18 серпня 2017 року гаража з підвалом, загальною площею

37,5 кв. м, посвідчений приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського міського нотаріального округу Саварчуком М. М., який розташований

за адресою: АДРЕСА_1, який укладений між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

У жовтні 2020 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним

позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку, на якій розташований гараж, та земельної ділянки, необхідної для його обслуговування.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 зазначала, що на підставі договору купівлі-продажу, який було укладено 18 серпня 2017 року, вона

є власником гаража за адресою: АДРЕСА_1 . При укладанні вказаного договору не було зазначено відомостей про земельну ділянку, на якій розташований гараж, оскільки продавці ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уже не були власниками земельної ділянки, так як напередодні відчужили її

ОСОБА_1 . Вважала, що має право на частину земельної ділянки ОСОБА_1, оскільки на ній розташований придбаний нею гараж.

З огляду на викладене, ОСОБА_4 просила суд визнати за нею

право власності на частину земельної ділянки, кадастровий номер 6810400000:07:001:0010, на якій розташований гараж, та земельної ділянки необхідної для його обслуговування за адресою:

Протокольною ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 06 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_4 об`єднано в одне провадження.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 вересня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, звертаючись з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу гаража від 18 серпня 2017 року, який було укладено між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_1, як власник земельної ділянки, яку вона придбала 17 серпня 2017 року для будівництва та обслуговування житлового будинку, знала та бачила, що на земельній ділянці розташований гараж ОСОБА_4, проте позивачка обрала саме такий спосіб захисту. Суд вважав, що такий спосіб захисту власника земельної ділянки, яку ОСОБА_1 придбала 17 серпня 2017 року, як визнання недійсним договору купівлі-продажу гаража, який ОСОБА_4 придбала 18 серпня 2017 року, є неефективним. Крім того на земельній ділянці ОСОБА_1 знаходиться лише частина гаража ОСОБА_4, що вказано у висновку земельно-технічної експертизи від 23 лютого 2021 року № 27/21.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що визнання право власності на земельну ділянку під гаражем та на його обслуговування, як того просить ОСОБА_4, буде порушенням права власності на земельну ділянку для будівництва

та обслуговування житлового будинку, яку раніше придбала ОСОБА_1 з кадастровим номером 6810400000:07:001:0010, площею 0,0416 га.

Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 06 грудня 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 залишено без задоволення. Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 вересня 2022 року залишено без змін.

Погоджуючись із висновками міськрайонного суду, апеляційний суд також зазначив, що ОСОБА_1, звернувшись до суду з вимогою про визнання договору купівлі-продажу гаражу від 18 серпня 2017 року недійсним, стороною якого вона не була, обрала неналежний спосіб захисту свої прав, оскільки такий спосіб судового захисту не відновить її порушене право.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_4 про визнання права власності на земельну ділянку, на якій розташований гараж, та земельної ділянки, необхідної для його обслуговування, то апеляційний суд, дотримуючись принципу спільної юридичної долі нерухомого майна та земельної ділянки, на якій це майно розміщене, вважав неприпустимим порушення конституційного права ОСОБА_1 щодо непорушності її права власності. На момент переходу права власності на гараж до ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 18 серпня 2017 року, право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6810400000:07:001:0010, вже було зареєстроване за ОСОБА_1 окремо від права власності

на гараж на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки

від 17 серпня 2017 року. Тобто, станом на момент реєстрації права власності на гараж за ОСОБА_4 у 2017 році, і станом на теперішній час ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 6810400000:07:001:0010, на підставі договору купівлі-продажу від 17 серпня 2017 року і її право власності є непорушним.

Сторонам під час судового розгляду надавалася можливість для мирного врегулювання спору, проте вони не дійшли згоди з приводу вартості частини земельної ділянки та можливості оформлення її в позасудовому порядку.

Крім того, придбаний ОСОБА_4 гараж розташований на частині земельної ділянки ОСОБА_1 (21 кв. м), а решта частина гаража, розташована на іншій земельній ділянці (16,5 кв. м), яка перебуває

в комунальній чи приватній власності інших осіб, до яких ОСОБА_4 позов не пред`являвся.

Додатковою постановою Хмельницького апеляційного суду від 22 грудня 2022 року заяву представника ОСОБА_1 - Яцишина А. О. -

про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 3 тис. грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що

рішення суду першої інстанції було оскаржено в апеляційному порядку

як ОСОБА_1, так і ОСОБА_4, а оскільки апеляційна скарга ОСОБА_4 була залишена без задоволення, то заява представника ОСОБА_1 - Яцишина А. О. - про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відповідно до статті 141 ЦПК України підлягає задоволенню частково, а саме стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 3 тис. грн витрат на професійну правничу допомогу із заявлених 6 тис. грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволені зустрічного позову ОСОБА_4 скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення, яким її зустрічний позов задовольнити.

Отже, судові рішення в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2023 року клопотання представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - про поновлення строку

на касаційне оскарження судових рішень задоволено. Поновлено представникові ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - строк на касаційне оскарження рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 вересня 2022 року, постанови Хмельницького апеляційного суду від 06 грудня 2022 року та додаткової постанови Хмельницького апеляційного суду від 22 грудня 2022 року. Відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали

з Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року клопотання представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - про зупинення виконання судового рішення задоволено. Виконання додаткової постанови Хмельницького апеляційного суду від 22 грудня 2022 року зупинено до закінчення його перегляду у касаційному порядку.

У квітні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, вірно пославшись на відповідні норми права щодо цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, проте безпідставно не застосували ці норми права до спірних правовідносин, що призвело до ухвалення незаконних рішень. Крім того, суд апеляційної інстанції безпідставно стягнув з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, оскільки у задоволені позову ОСОБА_1, а також її апеляційної скарги було відмовлено.

Посилається на відповідні правові висновки Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судом установлено, що 17 серпня 2017 року ОСОБА_2, яка діяла від свого імені та в інтересах ОСОБА_3, (продавець), та ОСОБА_1 (покупець) уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського міського нотаріального округу Саварчуком М. М., згідно з умовами якого продавець передала

у спільну сумісну власність подружжя покупцю майно, а саме: земельну ділянку, площею 0,0416 га, кадастровий номер 6810400000:07:001:0010, за адресою: АДРЕСА_1 .

18 серпня 2017 року між ОСОБА_2, яка діяла від свого імені та

в інтересах ОСОБА_3 (продавець), та ОСОБА_4

(покупець) укладено договір купівлі продажу гаража, посвідчений приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського міського нотаріального округу Саварчуком М. М., відповідно до умов якого продавець передала

у спільну сумісну власність подружжя покупцю цегляний гараж з підвалом, що знаходиться у дворі будинку АДРЕСА_1 .

Розмір гаража становить 37,5 кв. м (пункт 3 договору купівлі-продажу

від 18 серпня 2017 року).

У пункті 16 договору купівлі-продажу від 18 серпня 2017 року вказано, що одночасно з посвідченням договору купівлі-продажу гаража посвідчується договір купівлі-продажу земельної ділянки, загальною площею 0,0045 га, кадастровий номер 681040000:07:001:009, на якій розташований вищевказаний гараж.

18 серпня 2017 року між ОСОБА_2, яка діяла від свого імені та в інтересах ОСОБА_3 (продавець), та ОСОБА_4 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського міського нотаріального округу Саварчуком М. М., відповідно до умов якого продавець передала

у спільну сумісну власність подружжя покупцю земельну ділянку, площею 0,0045 га, кадастровий номер 6810400000:07:001:0009, за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з висновку експерта від 23 лютого 2021 року № 27/21за результатами проведеної на підставі ухвали суду від 07 жовтня 2021 року за клопотанням представника ОСОБА_4 судової земельно-технічної експертизи, встановлено, що площа земельної ділянки необхідна для обслуговування цегляного гаража, який розташований за адресою:

АДРЕСА_1, придбаного

ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу від 17 серпня 2017 року, складає 0,0043 га (43 кв. м). Вартість частини земельної ділянки, площею 0,0043 га, кадастровий номер 6810400000:07:001:0010, яку займає гараж, площею 37,5 кв. м, та необхідної для його обслуговування, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, придбаний ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу від 17 серпня 2017 року на час проведення дослідження складає - 57 930 грн без ПДВ. Будівля гаража, яка придбана ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу від 17 серпня 2017 року, розташована за адресою: АДРЕСА_1, знаходиться частково (в натурі на місцевості) на земельній

ділянці з кадастровим номером 6810400000:07:001:0010 та площа, яку займає будівля гаража на земельній ділянці з кадастровим номером 6810400000:07:001:0010, складає 0,0021 га (21 кв. м). Решта частина гаража, площею 16,5 кв. м, знаходиться на іншій земельній ділянці.

Крім того, у висновку експерта відсутні дані щодо того чи це земельна ділянка з кадастровим номером 6810400000:07:001:0009, власником якої є ОСОБА_4,чи це інша земельна ділянка комунальної чи приватної форми власності.

За поясненнями представників сторін в апеляційному суді земельна ділянка, на якій розташована частина гаража, площею 16.5 кв. м,

є комунальною власністю органів місцевого самоврядування м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області.

Згідно зі статтею 377 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Відповідно до частин другої, четвертої статті 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України (254к/96-ВР) . Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Статтею 378 ЦК України визначено, що право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Отже, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник не може завдавати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Стаття 41 Конституції України передбачає непорушність права приватної власності. Непорушність права власності полягає в його недоторканності,

а водночас і в недоторканості самого майна власника. Всі особи мають утримуватися від безпідставного заволодіння майном власника та завдання йому шкоди. Не допускається також протиправне позбавлення права власності або обмеження в його здійсненні.

Відповідно до частини першої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають

у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно зі статтею 125 ЗК Україниправо власності (користування) на земельну ділянку, виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Принцип спільної юридичної долі нерухомого майна та земельної ділянки, на якій це майно розміщене, закріплений наведеними законодавчими нормами, зумовлений невіддільністю нерухомого майна від земельної ділянки, на якій воно розміщене, і яка фактично є його частиною, та має на меті дотримання законних прав та інтересів власника нерухомого майна, а також забезпечення можливості реалізації ним відповідних правомочностей власника щодо володіння, користування та розпорядження цим майном.

Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що є недопустимим порушення конституційного права ОСОБА_1 щодо непорушності її права власності на земельну ділянку.

Так, відповідно до наданих сторонами доказів встановлено, що на момент переходу права власності на гараж до ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 18 серпня 2017 року, право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6810400000:07:001:0010, вже було зареєстроване за ОСОБА_1 окремо від права власності на гараж

на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17 серпня

2017 року. Тобто, станом на момент реєстрації права власності на гараж за ОСОБА_4 у 2017 році, і станом на теперішній час ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 6810400000:07:001:0010, на підставі договору купівлі-продажу від 17 серпня 2017 року і її право власності є непорушним.

Земельна ділянка є окремим об`єктом цивільних прав, який відповідно статті 182 ЦК Українипідлягає державній реєстрації, тому суди

дійшли правильного висновку про відсутність підстав для визнання за ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку під гаражем, яка набута ОСОБА_1 раніше за договором купівлі продажу від 17 серпня 2017 року.

При цьому судами вірно зауважено, що сторонам під час судового розгляду надавалася можливість для мирного врегулювання спору, проте вони не дійшли згоди щодо вартості частини земельної ділянки під гаражем та можливості оформлення її в позасудовому порядку.

в комунальній чи приватній власності інших осіб, до яких ОСОБА_4 позов не пред`являвся.

Верховний Суд також погоджується із висновками апеляційного суду щодо стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу з огляду на таке.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з пунктом 2, 3, 8 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Тлумачення вказаних норм процесуального права дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.

Встановлено що 07 травня 2021 року між адвокатом Яцишиним А. О. та ОСОБА_1 в особі ОСОБА_7 був укладений договір про надання правничої (правової) допомоги № 01-05/21.

На підставі укладеного договору та ордера про надання правничої допомоги адвокат Яцишин А. О. надавав ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції професійну правничу допомогу у справі.

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 вказав, що орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу в апеляційній інстанції, які понесені позивачкою становить 10 тис. грн.

07 жовтня 2022 року ОСОБА_4 також звернулася до апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, на яку представник ОСОБА_1 - Яцишин А. О. - подав відзив, в якому вказав, що орієнтовний розмір витрат за правничу правову допомогу у суді апеляційної інстанції становитиме ще 5 тис. грн.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 06 грудня 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 вересня 2022 року - без змін.

09 грудня 2012 року представник ОСОБА_1 направив до суду апеляційної інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 тис. грн, саме за надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.

На підтвердження таких витрат представник ОСОБА_1 долучив договір про надання правничої допомоги від 07 травня 2021 року № 01-05/21, укладений між Яцишиним А. О. та ОСОБА_1, акт № 1 про надання юридичних послуг та виконаних робіт з детальним описом юридичних послуг, рахунок № 1-12/22 від 07 грудня 2022 року.

Згідно з детального опису юридичних послуг адвокатом Яцишиним А. О., окрім апеляційної скарги, поданої від імені ОСОБА_1, подавався ще відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_4 . Крім того, у судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 висловлював свою

позицію щодо відмови у задоволенні вимог зустрічної позовної заяви ОСОБА_4, надавав з цього приводу свої пояснення.

Отже, апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що рішення суду першої інстанції було оскаржено в апеляційному порядку як ОСОБА_1, так і ОСОБА_4, а скільки апеляційна скарга ОСОБА_4 була залишена без задоволення, то заява представника ОСОБА_1 - Яцишина А. О. - про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відповідно до статті 141 ЦПК України підлягає задоволенню частково, а саме стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1

3 тис. грн витрат на професійну правничу допомогу із заявлених 6 тис. грн.

Наведені у касаційній скарзі інші доводи були предметом дослідження

у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

При цьому, згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).