розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Жупан Артур Юрійович, на постанову Закарпатського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Кондора Р. Ю., Собослоя Г. Г., Готри Т. Ю., від 06 лютого 2023 року,

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вишківської селищної ради Хустського району Закарпатської області (далі - Вишківська селищна рада), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про визнання недійсним і скасування рішення органу місцевого самоврядування.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Велятинської сільської ради Хустського району від 08 вересня 2020 року позивачу надано дозвіл на розробку проєкту відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,15 га в урочищі "Думенці" с. Велятино для ведення особистого селянського господарства.

На виконання цього рішення, за замовленням ОСОБА_1, у травні 2021 року ТОВ "Хуст-Земля-Карпат"було розроблено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,1244 га.

Спірна земельна ділянка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 2125381401:01:020:0121, що належить дружині позивача -

ОСОБА_3 і на якій розташоване базове господарство із селекційно-племінної роботи по розведенню, дослідженню та репродукції нового внутрішньо-породного типу карпатських бджіл "Синевир", створення якого є результатом роботи, в тому числі, позивача.

ОСОБА_1 захистив дисертацію з питань створення вказаного внутрішньо-породного типу бджіл, є кандидатом сільськогосподарських наук, науковим співробітником відділу розведення і селекції карпатських бджіл

ННЦ "Інститут бджільництва ім. П. І. Прокоповича".

Спірна земельна ділянка є вузькою смугою довжиною понад 70 м, що виконує відмінні захисні функції для дослідної племінної пасіки, та розчищена позивачем від чагарників.

Однак внаслідок проведення адміністративно-територіальної реформи процес оформлення прав на земельну ділянку затягнувся і зрештою відповідні повноваження перейшли до Вишківської селищної ради.

Впорядкованою земельною ділянкою зацікавився чинний депутат Вишківської селищної ради ОСОБА_2, який разом із ОСОБА_4 відмовляються погодити межу нової земельної ділянки.

Після розроблення проєкту землеустрою ОСОБА_1 звернувся до Вишківської селищної ради із заявою про погодження цього проєкту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність, але селищна рада жодного рішення з цього приводу не прийняла.

Вважає, що така бездіяльність відповідача є протиправною, порушує його права та спрямована на захист інтересів ОСОБА_2, який, затягуючи питання погодження меж ділянки, сам вживав активні заходи для заволодіння нею.

Зокрема, 17 червня 2021 року Вишківська селищна рада рішенням № 251 надала ОСОБА_2 дозвіл на розробку проєкту відведення у власність тієї ж земельної ділянки, щодо якої раніше вже був наданий відповідний дозвіл позивачу і щодо якої, на замовлення позивача, вже було розроблено проєкт землеустрою.

При цьому постійна депутатська комісія селищної ради з питань земельних відносин 15 вересня 2021 року надала депутату ОСОБА_2 дозвіл на розробку проєкту відведення у власність земельної ділянки без погодження меж суміжним землевласником ОСОБА_3, а 16 листопада 2021 року погодила ОСОБА_2 рішення про відведення та передачу безоплатно у власність земельної ділянки, площею 0,1264 га, та рекомендувала сесії ради затвердити відповідне рішення.

Все це відбувалося в той час, як заява позивача про затвердження проєкту землеустрою залишалася не розглянутою.

Позивач вважав, що оскільки він першим звернувся до органу місцевого самоврядування з метою оформлення прав на земельну ділянку, першим отримав проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та сформував ділянку, саме він має переважне перед

ОСОБА_2 право на отримання спірної земельної ділянки.

Своїми діями з надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення у власність тієї ж самої земельної ділянки селищна рада всупереч вимогам закону створила конфлікт інтересів між заінтересованими у набутті у власність земельної ділянки особами.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним та скасувати рішення Вишківської селищної ради Хустського району Закарпатської області від 17 червня 2021 року № 251 про надання

ОСОБА_2 дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1300 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: с. Велятино, урочище "Думенці" Хустського району Закарпатської області.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 21 березня 2022 року закрито провадження у цивільній справі.

Суд першої інстанцій виходив з того, що Вишківська селищна рада під час прийняття рішення від 17 червня 2021 року № 251 про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки здійснювала владні управлінські функції у сфері управління, тому даний спір належить вирішувати в порядку адміністративного судочинства.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 06 лютого 2023 року ухвалу суду про закриття провадження у справі скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду обґрунтована тим, що ОСОБА_1 оспорив в судовому порядку не відмову органу місцевого самоврядування у наданні йому дозволу на виготовлення проєкту щодо відведення земельної ділянки, а рішення, яке тягне відповідні правові наслідки, про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення такого проєкту щодо ділянки, на яку претендує позивач. Цим ОСОБА_1 оспорив законність цивільного інтересу та право ОСОБА_2 на набуття у власність конкретно визначеної земельної ділянки. Отже за обставинами цієї справи фактично має місце спір щодо реалізації та захисту цивільних (земельних) інтересів і прав позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Жупан А. Ю., посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить оскаржену постанову скасувати, залишивши в силі ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У березні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Жупан А. Ю. подав касаційну скаргу на постанову Закарпатського апеляційного суду

від 06 лютого 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У травні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Представник ОСОБА_2 - адвокат Жупан А. Ю. вважає, що апеляційним судом порушено норми процесуального права щодо юрисдикції загальних судів, оскільки у разі, якщо особа звертається до відповідного органу з клопотанням про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого цей орган приймає відповідне рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управлінської діяльності, а тому спір про оскарження таких рішень належить до юрисдикції адміністративних судів.

Рішення місцевої ради про надання третій особі дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не встановлює обмежень щодо реалізації заявником права на отримання у встановленому законом порядку цієї земельної ділянки. Надання такого дозволу вказує про відсутність обтяжень щодо бажаної земельної ділянки і ще не означає позитивного рішення місцевої ради про передачу у власність земельної ділянки після виготовлення проєкту землеустрою.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Велятинської сільської ради Хустського району від 08 вересня 2020 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проєкту відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,15 га в урочищі "Думенці" с. Велятино для ведення особистого селянського господарства.

У травні 2021 року ТОВ "Хуст-Земля-Карпат", на замовлення ОСОБА_1, розробило проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,1244 га, в урочищі "Думенці" с. Велятино для ведення особистого селянського господарства, після чого ОСОБА_1 подав до Вишківської селищної ради Хустського району заяву про затвердження проєкту землеустрою та відведення у власність земельної ділянки.

Рішенням Вишківської селищної ради від 17 червня 2021 року № 251 надано ОСОБА_2 дозвіл на розробку проєкту відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,1300 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: с. Велятино, урочище "Думенці" Хустського району.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 претендують на отримання у власність фактично однієї й тієї ж земельної ділянки.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі після її перегляду в апеляційному порядку є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 цього Кодексу).

З наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Аналіз змісту статті 19 ЦПК України та статті 19 КАС України у сукупності дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер спірних правовідносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) або інтересу певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Оспорювання рішення органу місцевого самоврядування як суб`єкта владних повноважень поглинається спором про речове, приватне право або інтерес, яке могло належати особі як до звернення до органу місцевого самоврядування, так і виникнути в результаті реалізації рішення органу місцевого самоврядування, але захист якого відбувається у порядку цивільного судочинства (стаття 19 ЦПК України) у спосіб, характерний для приватноправових відносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц дійшла висновку, що у правовідносинах із надання земельних ділянок органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування обов`язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони. Кваліфікуватися як недобросовісна така поведінка власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду, необґрунтовано зволікає з розглядом проєкту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою та затверджує цей проєкт щодо іншої особи.

З іншого боку, якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі. Не вважатиметься добросовісною і поведінка особи, яка отримала дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробила проєкт та подала його на затвердження, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду.

Виходячи з викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо виходячи з конкретних обставин справи.

Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки в оренду зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод.

Судам при вирішенні аналогічних спорів слід враховувати, що подати позов до суду про захист свого законного інтересу може будь яка особа, яка звернулася до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки, залежно від істотних ознак кожної конкретної правової ситуації (зокрема, від добросовісності поведінки усіх зацікавлених осіб, обізнаності їх про інтереси інших осіб щодо цієї земельної ділянки тощо).

Вказані висновки Великої Палати Верховного Суду сформульовані щодо надання земельних ділянок у користування (оренду), однак цілком можуть бути застосовані і до правовідносин щодо безоплатної передачі у власність громадянам України земельних ділянок із земель державної або комунальної власності.

У розглядуваній справі ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом свого інтересу на отримання у власність земельної ділянки, щодо якої йому органом місцевого самоврядування було надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою, однак в подальшому виникла "колізія дозволів", коли орган місцевого самоврядування надав відповідний дозвіл, фактично на цю ж земельну ділянку, і ОСОБА_2 .

Чи є такий інтерес ОСОБА_1 законним, а поведінка всіх учасників спірних правовідносин добросовісною і належить встановити суду при вирішенні розглядуваної справи.

Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду про те, що з огляду на предмет та підстави позову, приватний інтерес за захистом якого ОСОБА_1 звернувся до суду, розглядувана справа належить до юрисдикції загальних судів.

Сама по собі участь органу місцевого самоврядування в якості відповідача у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

При цьому апеляційний суд правильно звернув увагу, що питання суб`єктного складу учасників розглядуваної справи може бути вирішено в передбаченому процесуальним законом порядку (статті 50- 51 ЦПК України).

Розгляд справи № 309/4858/21 в суді першої інстанції здійснюється за правилами загального позовного провадження та наразі підготовче провадження у справі не закінчено.

Доводи касаційної скарги не спростовують наведеного та не дають підстав вважати, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права або допущено порушення норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Оскаржене судове рішення є достатньо вмотивованим та містить висновки суду щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскарженої постанови апеляційного суду.