розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Печерського районного суду міста Києва

від 23 червня 2022 року у складі судді Соколова О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Голуб С. А., Писаної Т. О., Таргоній Д. О.,

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) про стягнення пені та трьох процентів річних за користування депозитом.

Позов мотивовано тим, що між нею та відповідачем був укладений депозитний договір на суму 49 000 доларів США строком до 13 серпня

2013 року. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 05 липня

2018 року у справі № 757/25510/17, з урахуванням постанови Київського апеляційного суду від 16 червня 2020 року розірвано договір банківського вкладу, з банку на його користь стягнуто суму вкладу у розмірі 49 000 доларів США, проценти за користування вкладом у розмірі 15 476,72 доларів США, три процента річних за період з 08 квітня 2014 року до 16 січня 2018 року у розмірі 1 063,23 доларів США.

09 вересня 2020 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання зазначених судових рішень, однак заборгованість

АТ КБ "ПриватБанк" стягнута в порядку примусового виконання рішення лише 19 листопада 2020 року.

Посилаючись на невчасне виконання відповідачем зобов`язань,

ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на її користь три проценти річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України у розмірі

5 726,52 доларів США та пеню на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" за період з 17 листопада 2019 року до 17 листопада 2020 року.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 23 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з АТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 3 % річних у розмірі 3 926,71 дол. США та судовий збір у розмірі 1 109,29 грн.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що у зв`язку із простроченням відповідачем виконання зобов`язання щодо повернення суми вкладу, стягнутої судовим рішенням, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України за період з 17 січня 2018 року до 21 вересня 2020 рокуу розмірі 3 926,71 доларів США. При цьому не підлягають до задоволення вимоги позивача про стягнення пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки після ухвалення рішення про розірвання договору банківського вкладу та набрання ним законної сили між сторонами не існує споживчих правовідносин.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати судові рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що 17 листопада 2014 року АТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "ФК "Фінілон" уклали договір про переведення боргу, зокрема за укладеними з позивачем договором вкладу, а тому новим боржником за цим договором є фінансова компанія, а не банк, із позовом до якої позивач не зверталася, а тому суди мали б відмовити у задоволенні позову у зв`язку з неналежним суб`єктним складом учасників справи.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

13 серпня 2012 року між позивачем та АТ КБ "Приватбанк" укладено депозитний договір SAMDN25000727885183 (Вклад "Стандарт, 12 місяців") на суму 49 000 доларів США зі строком користування до 13 серпня 2013 року.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 05 липня 2018 року у справі №757/25510/17-ц позов ОСОБА_1 до АТ КБ "Приватбанк", задоволено, розірвано договір від 13 серпня 2012 року, стягнуто з

АТ КБ "Приватбанк" 49 000 доларів США банківського вкладу,

19 116,71 доларів США проценти за користування банківським вкладом за період з 01 березня 2014 року до 16 січня 2018 року включно, 5 581,97 доларів США - 3 % річних за період з 08 квітня 2014 року до 16 січня 2018 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 16 червня 2020 року зменшено суму процентів за користування банківським вкладом з 19 116,71 доларів США до 15 476,72 доларів США; зменшено 3% річних з 5581,97 доларів США до 1063,23 доларів США за період з 27 квітня 2017 року по 16 січня 2018 року.

09 вересня 2020 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіним С. В. відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа від 14 серпня 2020 року за справою №757/25510/17-ц. Цього ж дня виконавче провадження № 62982567 з примусового виконання виконавчого листа №757/25510/17-ц, який виданий 14 серпня 2020 року було приєднано до зведеного виконавчого провадження №56010919. Відповідно виписки по рахунку від 30 червня 2021 року за період з 22 вересня 2020 року до 22 вересня 2022 року відбулося списання грошових коштів на виконання виконавчого провадження № 56010919 на користь позивача.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК Україниза договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій, встановивши, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання щодо повернення позивачу суми вкладу, дійшли обґрунтованого висновку про стягнення

з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 трьох процентів річних за час прострочення повернення вкладу за період з 17 січня 2018 року до

21 вересня 2020 року у розмірі 3 926,71 доларів США. Вказаний розмір заборгованості відповідач не спростував і у касаційній скарзі відповідні доводи щодо незгоди із розміром стягнутих з нього грошових коштів не навів.

Єдиним доводом касаційної скарги щодо незаконності судових рішень є те, що 17 листопада 2014 року АТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "ФК "Фінілон" уклали договір про переведення боргу, зокрема за укладеними з позивачем договором вкладу, а тому на думку відповідача новим боржником за цим договором і належним відповідачем у справі є фінансова компанія, а не банк.

Відхиляючи ці доводи касаційної скарги Верховним Судом враховано, що відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом, а оскільки банк не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 надала згоду на переведення боргу на ТОВ "ФК "Фінілон", тому саме АТ КБ "ПриватБанк"

є боржником за договором банківського вкладу та належним відповідачем

Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 729/887/19 (провадження

61-14093св20), від 20 жовтня 2021 року у справі № 201/8704/19 (провадження№ 61-16655ск21) та від 17 листопада 2021 року у справі

№ 755/17323/19 (провадження № 61-436св21) у подібних правовідносинах.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду