Постанова

Іменем України

05 червня 2023 року

м. Київ

справа № 757/20629/19-ц

провадження № 61-2150св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач -акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", яка підписана представником Кобзар Юлією Іванівною, на ухвалу Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 року в складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Кулікової С. Г.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) про визнання права власності на автомобіль марки ТЗ Daewoo Matiz ML 16, 2011 року випуску, ХетчБек, номер кузова (шассі) НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду м. Києва в складі судді: Підпалого В. В., від 24 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на автомобіль Daewoo Matiz ML 16, 2011 року випуску, Хетч Бек, номер шасі (кузова) НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 в порядку спадкування за законом ОСОБА_2

14 листопада 2022 року не погоджуючись з рішенням Печерського районного суду м. Києва від 24 листопада 2020 року представник АТ КБ "ПриватБанк" Кобзар Ю. Б. подала апеляційну скаргу.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою представника АТ КБ "ПриватБанк" - Кобзар Ю. Б. на рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 листопада 2020 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:

рішенням Печерського районного суду м. Києва від 24 листопада 2020 року позов задоволено. Не погоджуючись з рішенням суду представник АТ КБ "ПриватБанк" 14 листопада 2022 року подала апеляційну скаргу. Заявником порушено питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що копія оскаржуваного судового рішення надійшла на адресу банку 11 листопада 2022 року;

відповідно до частини другої 358 ЦПК України (1618-15) незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили;

згідно матеріалів справи представник АТ КБ "ПриватБанк" просив здійснити розгляд справи, призначений на 24 листопада 2020 року, без участі представника банку (а. с. 177). Відтак, відповідач був повідомлений про розгляд справи 24 листопада 2020 року. Отже, банк, будучи повідомленим про розгляд справи 24 листопада 2020 року з апеляційною скаргою звернувся після спливу одного року з постановлення судового рішення, а тому з урахуванням положень частини другої статті 358 ЦПК України, у відкритті провадження слід відмовити.

Аргументи учасників справи

16 лютого 2023 року АТ КБ "ПриватБанк" засобами електронного поштового зв`язку подало касаційну скаргу, яка підписана представником Кобзар Ю. І., на ухвалу Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 року, в якій просило:

скасувати оскаржену ухвалу апеляційного суду

ухвалити рішення про передачу справи на новий розгляд до апеляційного суду для відкриття апеляційного провадження та продовження розгляду апеляційної скарги банку;

вирішити питання щодо розподілу судових витрат (судові витрати стягнути з позивача).

Касаційна скарга мотивована тим, що:

суд апеляційної інстанції зробив неправильний висновок відносно того, що банк, будучи повідомленим про розгляд справи 24 листопада 2020 року з апеляційною скаргою звернувся після спливу одного року з постановлення судового рішення, а тому враховуючи положення частини другої статті 358 ЦПК України відмовив у відкритті провадження;

суд апеляційної інстанції не встановив дату складення повного тексту рішення суду та не врахував, що таке рішення не направлялося на адресу банку до 11 листопада 2022 року та не було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень до 14 листопада 2022 року. Банк же в свою чергу не порушуючи строки на оскарження після отримання рішення суду, звернувся до апеляційного суду зі скаргою через три дні, що свідчить про сумлінне ставлення до права на апеляційне оскарження рішення суду. Недотримання судом першої інстанції обов`язку щодо невідкладного вручення (надсилання) сторонам копій судового рішення, тобто доведення до них змісту судового рішення може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження з урахуванням інших фактичних обставин. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 серпня 2020 року у справі № 404/4551/19 (адміністративне провадження № К/9901/7347/20);

правова позиція щодо належного вручення копії судового рішення учасникам справи також викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 серпня 2021 року у справі № 914/1191/20. Право на апеляційне оскарження судового рішення напряму залежить від обізнаності про наявність судового спору та своєчасності отримання судового рішення суду першої інстанції. Норми ЦПК України (1618-15) не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин. Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішує суд, у якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ. Зазначені висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 204/2113/14-ц (провадження № 61-27658св18), від 25 листопада 2020 року у справі № 2-9436/2007 (провадження № 61-10856св20);

03 листопада 2021 року Верховний Суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу № 466/6958/19 в якій вказав, що під час нового розгляду апеляційному суду слід перевірити матеріали справи, які вказують на дату складання повного тексту судового рішення в сукупності із відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру судових рішень, та з`ясувати, чи дійсно повний текст судового рішення був виготовлений у дату, зазначену в судовому рішенні. Подібних висновків дійшов Верховний Суд, про що зазначив у постанові від 02 серпня 2021 року у справі № 914/1191/20. Поза увагою апеляційного суду також залишилося те, що згідно Законом України "Про доступ до судових рішень" (3262-15) судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.

31 травня 2023 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 17 лютого 2023 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких підстав.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили (частина друга статті 358 ЦПК України).

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18) вказано, що:

"загальновизнане положення про дію цивільних процесуальних норм у часі передбачає, що незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовуються той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21) зазначено, що:

"відповідно до загальновизнаного положення про дію процесуальних норм у часі незалежно від часу відкриття провадження у справі при вчиненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент їхнього вчинення (див. постанову Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц). ЦПК України (1618-15) у редакції Закону № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, у частині третій статті 3 передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (див. також частину третю статті 3 ГПК України у редакції Закону № 2147-VIII). Аналогічний за змістом припис був передбачений у частині третій статті 2 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII). Аналогічний припис є у частині першій статті 118 ГПК України у редакції Закону № 2147-VIII, а також був передбачений у частині першій статті 72 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII. Згідно з підпунктом 13 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону № 2147-VIII, застосовним досудових рішень, ухвалених судами першої інстанції перед набранням чинності цією редакцією кодексу, такі рішення набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу. Аналогічний припис передбачений у підпункті 13 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України (1798-12) у редакції Закону № 2147-VIII. Порядок і строки оскарження судового рішення, ухваленого судом першої інстанції до 15 грудня 2017 року, були визначені у частині першій статті 294 й абзаці третьому частини третьої статті 297 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2020 року у справі № 296/3261/17 (провадження № 61-678св20) зазначено, що

"виходячи з аналізу частини другої статті 358 ЦПК України у разі подання апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, особа, яка подає скаргу має довести, а апеляційний суд перевірити наявність випадків передбачених пунктами 1-2 вказаної норми. ЄСПЛ у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що у кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип остаточності судового рішення. Сама по собі відсутність рішення суду від 06 лютого 2018 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень до жовтня 2019 року не свідчить про наявність випадків, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України, та не було перешкодою для отримання відповідачем або його представником безпосередньо в суді інформації стан відомого їм судового провадження".

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).

Апеляційний суд встановив, що: банк 14 листопада 2022 року подав апеляційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 листопада 2020 року; згідно матеріалів справи представник АТ КБ "ПриватБанк" просив здійснити розгляд справи, призначений на 24 листопада 2020 року, без участі представника банку (а. с. 177).

У справі, що переглядається, встановивши, що банк подав апеляційну скаргу 14 листопада 2022 року, тобто, після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Аргумент касаційної скарги про те, що апеляційний суд не встановив дату складення повного тексту рішення суду, касаційний суд відхиляє з таких підстав.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України).

Аналіз матеріалів справи свідчить, що 24 листопада 2020 року в зв`язку з неявкою усіх осіб, які беруть участь в справі фіксування судового процесу не здійснювалося (а. с. 180).

У передбачених нормами ЦПК України (1618-15) випадках повне судове рішення може відображати дату судового засідання, яким завершено судовий розгляд (відповідна дата вказана у вступній частині судового рішення) та дату складення повного судового рішення (відповідна дата вказана у резолютивній частині або після резолютивної частини судового рішення). У випадках, коли відбувається проголошення судового рішення, датою такого судового рішення є дата судового засідання, яким завершено судовий розгляд. І навпаки, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21).

Посилання в касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 03 листопада 2021 року в справі № 466/6958/19-ц необґрунтовані, оскільки в справі № 466/6958/19-ц було встановлено, що заявнику та його представнику не була відома інформація щодо розгляду справи в суді першої інстанції.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржена ухвала апеляційного суду ухвалена без дотримання норм процесуального права. У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу належить залишити без задоволення; оскаржену ухвалу апеляційного суду - без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", яка підписана представником Кобзар Юлією Іванівною, залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков