відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова Компанія "Стандарт Кепітал", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гречана Руслана Тарасівна,

третя особа - служба у справах дітей та сім`ї Святошинського районної у місті Києві державної адміністрації,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Кошик Микола Йосифович, на рішення Святошинського районного суду міста Києва

від 15 червня 2022 року у складі судді Горбенко Н. О. та постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Сухонової Є. М., Сліпченка О. І.,

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова Компанія "Стандарт Кепітал" (далі - ТОВ "ФК "Стандарт Кепітал"), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гречаної Р. Т. про скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

Позовну заяву мотивовано тим, що 24 квітня 2007 року між ОСОБА_2 та публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" (далі -

ПАТ "Кредитпромбанк", банк) був укладений кредитний договір, предметом якого є надання кредиту у розмірі 25 000 доларів США, з перемінною процентною ставкою 11% річних та фіксованою - 1, 83% річних, строком до 23 квітня 2015 року.

На забезпечення виконання умов кредитного договору цього ж дня між позивачами та кредитором був укладений договір іпотеки, предметом якого є належна їм на праві власності квартира АДРЕСА_1, загальною площею 36,8 кв. м.

09 грудня 2020 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гречана Р. Т., як державний реєстратор, прийняла рішення, індексний номер 55590114, про проведення державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ТОВ "ФК "Стандарт Кепітал" на підставі договору іпотеки від 24 квітня 2007 року.

Позивачі вказують, що дії державного реєстратора щодо реєстрації права власності на предмет іпотеки за ТОВ "ФК "Стандарт Кепітал" суперечать положенням Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) . Зазначали, що банком не надано усіх необхідних документів для вчинення реєстраційних дій, зокрема вимоги про усунення порушень кредитного зобов`язання.

Посилаючись на вищевикладене, позивачі просили суд скасувати рішення державного реєстратора від 09 грудня 2020 року, індексний номер 55590114, про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за

ТОВ "ФК "Стандарт Кепітал".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 15 червня

2022 року у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем є недоведеними та необґрунтованими. Суд вказав на те, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає способам, визначеним законодавством.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 червня 2022 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що на спірні правовідносини положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) не розповсюджуються, оскільки ОСОБА_3 має у спільній сумісній власності інше нерухоме житлове майно, набуте у шлюбі з ОСОБА_4, зокрема квартиру

АДРЕСА_2 . Суд відхилив посилання позивачів про неотримання повідомлення про усунення порушень основного зобов`язання, оскільки такі повідомлення направлялися на адресу позивачів, яка зазначена у іпотечному договорі, однак вони відмовилися їх отримувати, а тому державна реєстрація проведена відповідно до вимог чинного законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_3, в інтересах якої діє адвокат Кошик М. Й., просить скасувати постанову суду першої та апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду

від 20 листопада 2019 року справа № 802/1340/18-а, від 19 травня 2020 року справа № 644/3116/18, від 28 жовтня 2020 року справа № 910/10963/19,

від 08 липня 2020 року справа № 127/27504/17, від 10 жовтня 2018 року справа № 125/296/15-ц.

Вказує, що вона не отримувала вимоги кредитора про усунення порушень основного зобов`язання. Крім того, на спірні правовідносини розповсюджуються вимоги Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) , оскільки у неї немає іншого нерухомого жилого майна.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

24 квітня 2007 року між ПАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 37/11/07-СС, відповідно до якого позивачеві надано кредит у розмірі 25000 доларів США з перемінною процентною ставкою 11% річних та фіксованою - 1, 83% річних на строк до 23 квітня 2015 року.

24 квітня 2007 року між ПАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_2, ОСОБА_5 було укладено іпотечний договір № 37/11/111/07-СС, за умовами якого позивачі передали ПАТ "Кредитпромбанк" в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 36,8 кв. м.

26 червня 2013 року між ПАТ "Кредитпромбанк" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами від 24 квітня 2007 року.

17 червня 2020 року ПАТ "Дельта Банк" відступило право вимоги за вказаними договорами на користь ТОВ "ФК "Стандарт Кепітал".

04 грудня 2020 року Державним реєстратором Приватним нотаріусом КМНО Гречаною Р.Т. було прийняте рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 55590114 від 09 грудня

06 червня, 01 липня та 11 серпня 2020 року ТОВ "ФК "Стандарт Кепітал" надсилав на ім`я позичальника та іпотекодавця повідомлення (вимоги про усунення порушень), в яких вимагав усунути порушення основного зобов`язання, а саме сплатити борг за кредитним договором у розмірі 1 292 571, 48 грн. При цьому кредиторм попередив, що у разі невиконання цих вимог протягом тридцятиденного строку він має намір звернути стягнення на предмет іпотеки у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України "Про іпотеку". Зазначені повідомленням були повернуті з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а. с. 185-196 т. 2).

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 зазначеного Закону).

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк

та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положеннями статті 37 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI (800-17) "Про запобігання впливу світової фінансової кризи

на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" норми

статті 37 Закону України "Про іпотеку" передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Стаття 36 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, яка діяла на час

укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Після внесення Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" (800-17) змін до статті 36 Закону України "Про іпотеку" її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором

між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (1127-2015-п) , для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, подається, зокрема, документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Відповідно до пункту 61 цього Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або

засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або

засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або

засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами);

3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації;

4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У разі подання документа, зазначеного в абзаці першому або четвертому підпункту 2 цього пункту, державна реєстрація проводиться після спливу тридцятиденного строку з моменту отримання адресатом вимоги, зазначеної у підпункті 1 цього пункту, якщо у такій вимозі не зазначений більш тривалий строк.

У наведених правових нормах визначено перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та статті 37 Закону України "Про іпотеку" № 898-IV порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Вказаний висновок висловлено постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц (провадження № 14-501цс18) та від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц (провадження

Судами установлено, що для реєстрації права власності на підставі договору іпотеки ТОВ "ФК "Стандарт Кепітал" було надано сам договір, пункти 4.2, 4.3 та 4.4 якого містить застереження щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, копії письмових вимог

від 06 червня, 01 липня та 11 серпня 2020 року про усунення порушень основного зобов`язання, відправлених на ім`я позивачів та неотримання листів у зв`язку із закінченням терміну зберігання (а. с. 185-190, т. 2).

Неотримання відповідачами вимог про усунення порушень у зв`язку закінченням терміну зберігання не є відповідно до пункту 61 Порядку перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за іпотекодержателем права власності на спірне майно.

За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що відповідач надав реєстратору усі необхідні документи для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки.

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України № 1304-VII "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) (чинний на час здійснення спірної реєстрації), підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває

в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує

140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Пунктом 4 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Водночас Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

Судом апеляційної інстанції установлено, що площа квартири, яка є предметом іпотеки, становить 36,8 кв. м і позивач ОСОБА_1 таке нерухоме житлове майно використовує як місце свого постійного проживання.

Разом з тим, як правильно встановив суд апеляційної інстанції, що у власності ОСОБА_1 є інше нерухоме житлове майно, яке набуте за час перебування у шлюбі з ОСОБА_4, зокрема квартира АДРЕСА_2 і належить подружжю на праві спільної сумісної власності.

Такі обставини підтверджується матеріалами справи, зокрема копією свідоцтва про шлюб ОСОБА_3 з ОСОБА_4 (а. с. 19, т. 1) та довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на квартиру АДРЕСА_2, придбану на підставі договору купівлі-продажу від 12 квітня 2016 року (а. с. 199, т. 1).

З огляду на викладене, Верховний Суд зазначає, що положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) до спірних правовідносин не застосовуються, оскільки у іпотекодавця наявне інше житлове майно, в якому вона може проживати.

Отже, у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, як державного реєстратора, були всі підстави для проведення державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ТОВ "ФК "Стандарт Кепітал".

Аналогічний висновок щодо застосування положень Закону України

"Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого

як забезпечення кредитів в іноземній валюті" міститься у постановах

Великої Палати Верховного Суду: від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, провадження № 11-474апп19; від 19 травня 2020 року

у справі № 644/3116/18-ц, провадження № 14-45цс20.

Доводи касаційної скарги про те, що повинна застосовуватися норма Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) спростовуються вищенаведеним.

Колегія суддів не перевіряє правильність судових рішень в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2, оскільки вона касаційну скаргу не подавала.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ("Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це підтверджено матеріалами справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якої діє адвокат Кошик Микола Йосифович, залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2023 року залишити без змін.