розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 березня 2021 року у складі судді Савицького О. А. та постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк"), звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що між АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 11 серпня 2008 року було укладено договір про надання кредиту на купівлю автотранспортного засобу № 026/699431-КR, за умовами якого позичальнику було надано у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти. Відповідно до пункту 1.1 надання кредиту здійснювалось у сумі 21 969 доларів США зі сплатою 11 % річних. Відповідно до пункту 1.2 договору кредит надавався відповідачу для оплати придбаного автомобіля марки DODGE Avenger, 2008 року випуску.

22 липня 2009 року між позивачем та позичальником було укладено додаткову угоду про внесення змін до кредитного договору № 026/699431- КR, відповідно до умов якої сторони погодили, що кінцевим терміном повернення кредитних коштів є 10 серпня 2015 року.

11 серпня 2008 року між АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк", ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як поручителем, укладено договір поруки № 026/699436-КR, згідно умов якого ОСОБА_2 зобов`язалася перед позивачем у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником умов щодо сплати суму кредиту, відсотків за користування кредитом, можливих штрафних санкцій у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту на придбання автотранспортних засобів.

Банк свої зобов`язання виконав в повному обсязі, що підтверджується заявою про видачу готівки від 11 серпня 2008 року на суму 21 969 доларів США.

В порушення умов договору кредиту позичальник протягом тривалого часу не здійснює погашення процентів за користування кредитом у встановлені терміни.

Станом на 4 березня 2016 року загальній розмір заборгованості позичальника складає 25 780, 69 доларів США, що становить в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку 675 805,12 грн, з них сума заборгованості за кредитом - 8 151,10 доларів США, сума заборгованості за відсотками - 9 383,09 доларів США, пеня, передбачена за несвоєчасне повернення кредиту за кожен випадок - 4 095,05 долари США, пеня, передбачена за несвоєчасне повернення відсотків, за кожен випадок - 4 151,45 долари США.

Враховуючи вищевикладене позивач просив суд стягнути на свою користь утворену заборгованість.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30 березня 2021 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ "Альфа-Банк" заборгованість за кредитним договором від 11 серпня 2008 року в сумі 25 780,69 доларів США.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що у зв`язку із невиконанням позичальником умов кредитного договору утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню солідарно з позичальника та поручителя.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Кручанюк Н. Л., задоволено частково.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 березня 2021 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Альфа-Банк" заборгованості за кредитним договором від 11 серпня 2008 року № 026/699431-KR в сумі 25 780,69 доларів США та в частині судових витрат по сплаті судового збору в сумі 5 068,54 грн скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 як солідарного боржника з ОСОБА_2 на користь АТ "Альфа-Банк" заборгованість за кредитним договором від 11 серпня 2008 року № 026/699431-KR в сумі 25 780,69 доларів США.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку, виходив із того, що ОСОБА_1 не був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, тому наявні підстави відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України для обов`язкового скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового.

Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив із того, що у зв`язку із невиконанням позичальником умов кредитного договору утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню солідарно з позичальника та поручителя.

Також апеляційним судом відхилено посилання відповідача щодо припинення поруки ОСОБА_2 відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України, оскільки ОСОБА_2 рішення місцевого суду щодо позовних вимог відносно себе не оскаржувала, тому в цій частині рішення місцевого суду не переглядалось.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У січні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 .

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, № 310/11534/13-ц, провадження № 14-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18, від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, провадження № 12-142гс19, від 06 лютого 2019 року у справі № 175/4753/15-ц, провадження № 61-8449св18, від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц, провадження № 14-64цс19, від 23 січня 2018 року у справі № 755/7704/15-ц, провадження № 61-283св18, від 22 липня 2020 року у справі № 189/2109/18, провадження № 61-19542св19, від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12-ц, провадження № 14-145цс18, від 19 червня 2019 року у справі № 523/8249/14-ц, провадження № 14-70цс19, від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19, провадження № 12-95гс20, у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що згідно умов спірних правовідносин кінцевим терміном повернення основної заборгованості є 10 серпня 2015 року, тому нарахування банком процентів та пені після вказаної дати є необґрунтованим. Суди не врахували, що з наданого банком розрахунку вбачається, що останній нарахував пеню за несвоєчасне погашення кредиту та несвоєчасне погашення відсотків до 03 березня 2016 року.

Також заявник не згоден із тим, що пеню стягнуто в іноземній валюті, оскільки пеня є неустойкою і має штрафний характер, а не компенсаційний характер, вона не входить до складу зобов`язання, то у зв`язку з цим нарахування та стягнення такої пені має бути здійснено в національній валюті.

Крім того, умовами кредитного договору (пункт 4.1) передбачено, що позичальник сплачує банку пеню у гривнях на рівні подвійної облікової ставки Національного банку України.

Посилається на те, що надана банком довідка-розрахунок не є належним доказом заборгованості за кредитним договором.

Суди не врахували, що позов подано до поручителя з порушення строків, визначених статтею 559 ЦК України, тому порука є припиненою. Про вказану обставину наголошував представник поручителя у запереченнях на позовну заяву.

Суди не дослідили питання застосування строків позовної давності.

Відзиву на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до умов кредитного договору кредитного договору № 026/699431-KR від 11 серпня 2008 року ОСОБА_1 було надано позивачем кредит для придбання автомобіля в розмірі 21 969,00 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 11,00 % річних та наступним порядком погашення суми основної заборгованості до 20 числа кожного місяця згідно графіку, який вказаний в п.п.1.1.1, п.1.1 ст.1 договору з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 10 серпня 2015 року.

Відповідно до договору поруки № 026/699436-РО від 11 серпня 2008 року ОСОБА_2 поручається перед АТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", за виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором № 026/699431-KR від 11 серпня 2008 року. Відповідно до статті 1 договору поруки поручитель зобов`язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов`язань по кредитному договору.

З долученого до справи розрахунку заборгованості вбачається, що отриманий кредит ОСОБА_1 за умовами договору не сплачує, в результаті чого станом на 04 березня 2016 року має заборгованість перед ПАТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", в сумі 27 780,69 доларів США, з яких: 8 151,10 доларів США - заборгованість за кредитом; 9 383,09 доларів США - заборгованість за відсотками, 4 095,05 доларів США пеня за несвоєчасне повернення кредиту за кожен випадок; 4 151,45 доларів США - пеня за несвоєчасне повернення кредиту за кожен випадок.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).

Відповідно до статей 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором та пені припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 14-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16, провадження № 14-318цс18.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що судами попередніх інстанцій не враховано, що банк нараховував проценти та пеню поза межами строку кредитування.

Колегія суддів частково погоджується із вказаними доводами касаційної скарги.

Судами встановлено, що кінцевим строком повернення кредиту було 10 серпня 2015 року.

Отже, після спливу вказаного строку банк не мав права нараховувати проценти за кредитним договором та пеню.

Разом із тим, з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що банк нараховував пеню за несвоєчасне погашення кредиту та пеню за несвоєчасне погашення відсотків після закінчення строку кредитування, що є неправомірним.

Так, з розрахунку пені за несвоєчасне погашення кредиту вбачається, що після 10 серпня 2015 року банк протиправно нарахував 2 177,26 доларів США.

Також банк протиправно нарахував пеню за несвоєчасне погашення відсотків після 10 серпня 2015 року у розмірі 2 427,17 доларів США.

Отже, доводи касаційної скарги щодо неправомірного нарахування пені за несвоєчасне погашення кредиту та пені за несвоєчасне погашення відсотків після закінчення строку кредитування знайшли своє підтвердження.

Таким чином, на користь банку підлягає стягненню пеня за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 1 917,8 доларів США (4 095,05 - 2 177,26) та пеня за несвоєчасне погашення відсотків у розмірі 1 724,28 доларів США (4 151,45 - 2 427,17).

Доводи касаційної скарги про те, що суди неправомірно стягнули пеню в доларах США відхиляються, оскільки виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству України, умови кредитного договору передбачають сплату пені в установленому розмірі від суми простроченого платежу, а сторони ці умови не оспорювали, то разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й пеню в іноземній валюті.

Знайшли своє підтвердження доводи касаційної скарги про те, що після закінчення строку кредитування банк нараховував проценти. З розрахунку заборгованості вбачається, що банк з 11 серпня 2015 року по 03 березня 2016 року нараховував відсотки на прострочену заборгованість у розмірі 513,07 доларів США, що, як вказувалось вище, є протиправним.

Отже, сума процентів, які підлягають стягненню на користь позивача, підлягає зменшенню та має становити 8 870,02 доларів США (9 383,09 - 513,07).

Доводи касаційної скарги про те, що судами не враховано, що актом про пожежу від 15 лютого 2014 року підтверджується загоряння моторного відсіку автомобіля та знищення автомобіля повністю й на виконання умов договору добровільного страхування ПАТ СК "Провідна" виплатило 03 липня 2014 року на корить АКБ "Укрсоцбанк" страхову виплату у розмірі 121 876,66 грн, що за офіційним курсом НБУ на дату здійснення платежу становить 10 292,84 доларів США, відхиляються колегією суддів, оскільки з розрахунку заборгованості вбачається, що вказані грошові кошти були враховані під час пред`явлення позову щодо стягнення заборгованості.

Посилання заявника на те, що наданий банком розрахунок заборгованості є неналежним доказом, відхиляються колегією суддів, оскільки наданий банком розрахунок заборгованості завірений належним чином, містить інформацію щодо сплачених позичальником грошових коштів на виконання умов кредитного договору, натомість позичальник в порушення вимог частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України не надав свого розрахунку на противагу розрахунку банку, не спростував наданий банком розрахунок належними та допустимими доказами.

Доводи касаційної скарги про те, що суди помилково не застосували строки позовної давності, відхиляються колегією суддів, оскільки з матеріалів справи вбачається, що заявник був обізнаний про ініційований банком позов, неодноразово оскаржував ухвалу про відкриття провадження у справі, у березні 2017 року подавав зустрічний позов, однак, про порушення строків позовної давності в ньому не заявляв, представник заявника у місцевому суду ознайомлювався з матеріалами справи, тому ОСОБА_1 не був позбавлений можливості звернутися до суду із вказаним клопотанням до ухвалення рішення місцевим судом, натомість звернувся із вказаним клопотанням лише під час подання заяви про перегляд заочного рішення, тому суди правомірно не врахували вказане клопотання відповідача. Крім того, відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Посилання заявника у касаційній скарзі на пропущення банком строку пред`явлення вимог до поручителя, визначеного статтею 559 ЦК України, відхиляються колегією суддів, оскільки з матеріалів справи вбачається, що поручитель ОСОБА_2 не оскаржувала в апеляційному порядку рішення місцевого суду в частині позовних вимог до поручителя, не уповноважувала ОСОБА_1 діяти в її інтересах, тому відсутні підстави переглядати в указаній частині судові рішення.

Згідно зі статтею 412 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Таким чином, з урахуванням того, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку, неврахував неправомірне нарахування банком пені та відсотків після закінчення строку кредитування, тому судове рішення апеляційного суду підлягає зміні в частині заборгованості, яка підлягає стягненню на користь банку.

Щодо судових витрат.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України визначено, що, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що банк, звертаючись до суду із вказаним позовом, сплатив судовий збір у розмірі 10 137,08 грн, отже, враховуючи те, що позов задоволено частково та стягнуто на користь позивача 20 663,19 доларів США, що становить 80,14 % позовних вимог, тому з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір на користь позивача у розмірі 8 123,85 грн.

Керуючись статтями 402, 409, 412, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року змінити, виклавши її резолютивну частину в такій редакції:

Позов акціонерного товариства "Укрсоцбанк", правонаступником якого є акціонерне товариство "Альфа-Банк", до ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь акціонерного товариства "Альфа-Банк" заборгованість за кредитним договором № 026/699431-KR від 11 серпня 2008 року у розмірі 20 663,19 доларів США, з яких: 8 151,10 доларів США - заборгованість за кредитом, 8 870,02 - заборгованість за відсотками, 1 917,80 доларів США - пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 1 724,28 доларів США - пеня за несвоєчасне погашення відсотків.