розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" на постанову Вінницького апеляційного суду від 25 травня 2022 року та додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 06 липня 2022 року у складі колегії суддів: Матківської М. В., Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В.,

Короткий зміст заявлених позовних вимог

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні ініціативи"), третя особа - Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі -

ПАТ "Промінвестбанк"), про визнання договору іпотеки припиненим.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що 12 квітня 2007 року мiж ним та ПАТ "Промінвестбанк" було укладено кредитний договiр

№ 04-2.1 /290, за умовами якого банк надав йому кредит шляхом вiдкриття відновлюваної кредитної лiнiї у сумі, яка не може перевищувати

50 000,00 доларів США, з датою остаточного повернення отриманих сум кредиту - не пізніше 05 квітня 2012 року. 3 метою забезпечення виконання за вказаним кредитним договором, мiж ним та ПАТ "Промінвестбанк" було укладено іпотечний договiр вiд 12 квітня 2007 року, який посвідчено нотаріусом. За умовами зазначеного іпотечного договору предметом іпотеки є житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У листопаді 2013 року ТОВ "Кредитні ініціативи" звернулося до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та повiдомило, що вiдповідно до укладеного 17 грудня 2012 року договору вiдступлення прав вимоги між ПАТ "Промінвестбанк" та ТОВ "Кредитнi ініціативи", останній набув прав та обов`язків нового кредитора за кредитним договором

вiд 12 квітня 2007 року № 04-2.1/290 та за іпотечним договором вiд 12 квітня 2007 року.

Згідно із рішенням Апеляційного суду Вінницької областi вiд 07 квітня

2015 року у справi № 135/67/14-ц у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором вiд 12 квітня 2007 року № 04-2.1/290 у загальній сумі 345 466,81 грн, що складається з: 226 507,39 грн заборгованості за тілом кредиту, 89 008,85 грн заборгованість за процентами; 5 000,06 грн комісiї,

АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, що визначена на пiдставі оцiнки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцiнки майна пiд час проведення виконавчих дій.

Під час виконавчого провадження, яке здійснювалось відділом державної виконавчої служби по м. Ладижин Тростянецького міськрайонного управління юстиції (далі - ВДВС по м. Ладижин Тростянецького МРУЮ), зазначене судове рішення було виконане боржником ОСОБА_1 в повному обсязі шляхом сплати коштів у розмірі 345 466,81 грн на рахунок органу ДВС. Згідно із платіжного доручення ВДВС по м. Ладижину Тростянецького МРУЮ від 15 жовтня 2015 року № 2434 на суму

345 466,81 грн, зазначені кошти були перераховані на рахунок ТОВ "Кредитнi ініціативи".

У подальшому, в лютому 2016 року, ТОВ "Кредитнi ініціативи" знову було подано позовну заяву до суду про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 у розмірі 969 340,33 грн.

Рішенням Ладижинського мiського суду Вінницької областi вiд 18 січня

2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 15 березня 2017 року, у справi № 135/744/16-ц позов було задоволено та ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кредитнi ініціативи" заборгованість за кредитним договором вiд 12 квітня 2007 року № 04-2.1/290 у розмірі 947 315,47 грн, що складається із: 457 322,07 грн заборгованості за кредитом, 489 993,40 грн заборгованості за вiдсотками. Вiдповідно до постанови Верховного Суду від 04 грудня 2019 року зазначені судові рішення було скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволеннi позовних вимог ТОВ "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості вiдмовлено.

Крім того, 28 серпня 2019 року на підставі рішення державного реєстратора Сімоник Я. I. Глинської сiльської ради Калинівського району Вінницької області до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено вiдомості про право приватної власностi ТОВ "Кредитнi Iніціативи" на належний йому на праві власностi житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Ладижинського мiського суду Вінницької області вiд 23 лютого

2021 року у справі № 135/1370/19 скасовано рiшення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний

№ 48444480 вiд 30 серпня 2019 року про реєстрацiю права власностi на житловий будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 за

ТОВ "Кредитні ініціативи".

Вважав, що ним у повному обсязi виконано умови кредитного договору

вiд 12 квітня 2007 року № 04-2.1/290. У зв`язку з повним виконанням умов кредитного договору, укладений мiж сторонами іпотечний договір

вiд 12 квітня 2007 року, який посвiдчено приватним нотаріусом Тростянецького районного нотаріального округу Вінницької області Вірською A. I., також припинив свою дію.

3 метою врегулювання спору він звернувся до ТОВ "Кредитні ініціативи" із заявою вiд 04 серпня 2021 року, в якій просив припинити чинність обтяження і заборони відчуження нерухомого майна: житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки згідно із договором iпотеки вiд 12 квітня 2007 року № 04-3.1/291, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "Промінвестбанк", правонаступником якого є

ТОВ "Кредитні ініціативи", або направити на його адресу повiдомлення для нотаріуса про припинення iпотеки. Але вiдповiдач не вчинив дiй, про які він просив у заяві та не надав ніякої вiдповiді на його письмове звернення

вiд 04 серпня 2021 року (про припинення iпотеки).

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати припиненим

іпотечний договір від 12 квітня 2007 року № 04-3.1/291, укладений між

ПАТ "Промінвестбанк" та ОСОБА_1, предметом іпотеки за яким є житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; припинити іпотеку на житловий будинок з господарськими будівлями та виключити з Державного реєстру іпотек інформацію про державну реєстрацію iпотеки з номером запису про іпотеку: 33008380, яка була внесена 12 квітня 2007 року на пiдставі договору іпотеки, серiя та номер: 1234, видана 12 квітня 2007 року приватним нотаріусом Вiрською A. I.; зняти заборону на нерухоме майно та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна: житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 інформацію про державну реєстрацію обтяження, внесену 12 квітня 2007 року на пiдставі договору іпотеки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 20 травня 2014 року у складі судді Корнієнка О. М. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять належних доказів виконання зобов`язання належним чином, що унеможливлює застосування таких юридичних наслідків, як припинення кредитного та іпотечного договорів, а закінчення строку договору не припиняє зобов`язання, які не були виконані належним чином однією із сторін. При цьому судом встановлено, що позивачем ОСОБА_1 не доведено, що припинено основне зобов`язання, оскільки за наявності між сторонами спору щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, який вирішується у судовому порядку (справа № 135/57/17, що перебуває на розгляді Гайсинського районного суду Вінницької області), та не був предметом розгляду інших судів з цих самих підстав, твердження позивача, що зобов`язання позичальника за кредитним договором повністю виконане, є передчасним та недоведеним. За таких обставин, оскільки позивачем не доведено, що основне зобов`язання припинилося у зв`язку з чим відсутні й передбачені статтею 17 Закону України "Про іпотеку" підстави для припинення іпотеки.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Вінницького апеляційного суду від 25 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 25 січня 2022 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано припиненим іпотечний договір від 12 квітня 2007 року № 04-3.1/291, укладений ПАТ "Промінвестбанк" та ОСОБА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Тростянецького районного нотаріального округу Вінницької області Вірською А. І., зареєстрований у реєстрі за № 1234, предметом іпотеки за яким є житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Припинено іпотеку на житловий будинок з господарськими будівлями

по АДРЕСА_1 та виключено з Державного реєстру іпотек інформацію про державну реєстрацію іпотеки з номером запису про іпотеку: 33008380, яка була внесена 12 квітня 2007 року на підставі договору іпотеки, серія та номер: 1234, виданий 12 квітня 2007 року приватним нотаріусом Вірською А. І.

Знято заборону на нерухоме майно та виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо нерухомого майна: житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 (номер запису обтяження: 33008406) інформацію про державну реєстрацію обтяження, внесену 12 квітня 2007 року на підставі договору іпотеки, серія та номер: 1234, виданий 12 квітня 2007 року приватним нотаріусом

Вірською А. І., відомості про вид обтяження: заборона на нерухоме майно; відомості про суб`єкта обтяження: ОСОБА_1 .

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 доведено та встановлено матеріалами справи обставини виконання ним у повному обсязі свого зобов`язання за кредитним договором від 12 квітня 2007 року № 04-2.1/290, у зв`язку з чим припинилися між сторонами правовідносини зобов`язального характеру за цим кредитним договором, а отже, відповідно до пункту 1 частини першої статті 593 ЦК України та

статтей 2, 17 Закону України "Про іпотеку" право іпотеки також є припиненим.

Додатковою постановою Вінницького апеляційного суду від 06 липня

2022 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволено.

Стягнуто із ТОВ "Кредитні ініціативи" на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, враховуючи надані стороною позивача докази надання такої допомоги, складність справи, необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, а також враховуючи те, що згідно із вимогами частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України відповідач не довів неспівмірність витрат позивача на оплату правничої допомоги належними доказами, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення заяви позивача ОСОБА_1, поданої його представником - адвокатом Клименко І. Ф., про ухвалення додаткового рішення, щодо стягнення із

ТОВ "Кредитні ініціативи" на користь ОСОБА_1 судових витрат, які складаються із витрат з надання правової допомоги у розмірі 6 000,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У червні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ТОВ "Кредитні ініціативи" на постанову Вінницького апеляційного суду

від 25 травня 2022 року, у якій заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Також просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь судові витрати за подання касаційної скарги.

Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 березня

2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі

№ 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц та не дослідив зібрані у справі докази (пункти 1 та 4 частини другої

статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд припустився помилки стверджуючи, що за кредитним договором повністю виконано зобов`язання, адже в жодній іншій судовій справі проценти за неправомірне користування кредитом згідно із частиною другою статті 625 ЦК України не були предметом спору. Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 07 квітня 2015 року у справі № 135/67/14-ц стягнуто суму боргу станом на 01 листопада 2013 року, а борг погашено 15 жовтня 2015 року, тобто жодним рішенням суду не встановлено факту, що ОСОБА_1 погашена заборгованість згідно із частиною другою статті 625 ЦК України.

У справі наявні тільки судові рішення, які встановлюють факт погашення заборгованості за кредитним договором шляхом виконання рішення суду

від 07 квітня 2015 року, а це лише тіло кредиту, проценти за не прострочене користування кредитом, комісія та пеня.

Тобто окрім тіла кредиту та 12 % річних за користування кредитом, які були сплаченні і з суттєвою затримкою 15 жовтня 2015 року у ході виконання рішення суду від 07 травня 2015 року, договором іпотеки також забезпечено повернення процентів за неправомірне (прострочене) користування кредитом у розмірі 20 % річних, тобто проценти згідно із частиною другою статті 625 ЦК України, які ще ні разу судовим рішенням не стягувалися та не погашалися боржником.

У липні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ТОВ "Кредитні ініціативи" на додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 06 липня 2022 року, у якій заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення.

Підставою касаційного оскарження додаткової постанови Вінницького апеляційного суду від 06 липня 2022 року заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд не врахував складність справи та всі обставини, стягуючи у повній мірі заявлені витрати правничої допомоги, чим не дотримав вимоги частини третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ТОВ "Кредитні ініціативи" на постанову Вінницького апеляційного суду від 25 травня

2022 року, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У серпні 2022 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ТОВ "Кредитні ініціативи" на додаткову постанову Вінницького апеляційного суду

від 06 липня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2023 року справу № 135/1017/21 призначено до розгляду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ТОВ "Кредитні ініціативи", у якій він просив зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Вінницького апеляційного суду від 25 травня 2022 року залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

12 квітня 2007 року ПАТ "Промінвестбанк" та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 04-2.1/290, за умовами якого банк зобов`язався надати

ОСОБА_1 кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 50 000,00 доларів США, на умовах, встановлених цим договором, із встановленою кредитною ставкою 12 % річних, з датою остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту - не пізніше 05 квітня 2012 року (а. с. 7-9, 10).

12 квітня 2007 року ПАТ "Промінвестбанк" та ОСОБА_1 уклали іпотечний договір від 12 квітня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Тростянецького районного нотаріального округу Вірською А. І.

За умовами іпотечного договору предметом іпотеки є нерухомість: житловий будинок з верандою житловою площею 82,5 кв. м, загальною площею

263,9 кв. м, та з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю ОСОБА_1 на праві власності відповідно до договору дарування житлового будинку від 22 серпня 2002 року за реєстровим номером 2507, посвідченого приватним нотаріусом Тростянецького районного нотаріального округу Вінницької області Вихватнюк Л. А., зареєстрованого КП "Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" 15 грудня 2006 року за № 1757 в книзі ФЖ8, реєстраційний номер об`єкта 17166674 (а. с. 11-13).

Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 20 травня 2014 року у справі № 135/67/14-ц у задоволенні позову ТОВ "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ "Кредитні ініціативи" про визнання договору іпотеки недійсним, відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 07 квітня 2015 року у справі № 135/67/14-ц апеляційну скаргу ТОВ "Кредитні ініціативи" задоволено частково.

Рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 20 травня

2014 року скасовано частково та ухвалено нове, яким позов ТОВ "Кредитні ініціативи" задоволено частково. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 12 квітня 2007 року № 04-2.1/290 у загальній сумі 345 466,81 грн, що складається із: 226 507,39 грн заборгованості по тілу кредиту, 89 008,85 грн заборгованості по процентах, 5 000,06 грн комісії,

24 950,31 грн пені за несвоєчасне виконання зобов`язань. Звернуто стягнення на недобудований житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями, власником якого є ОСОБА_1, який розташований у АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, що визначена на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін (а. с. 16-17).

Під час виконавчого провадження, яке здійснювалося відділом ДВС по

м. Ладижину Тростянецького МРУЮ, судове рішення було виконане боржником ОСОБА_1 в повному обсязі шляхом сплати коштів у розмірі 345 466,81 грн на рахунок органів ДВС.

Згідно із платіжного доручення ВДВС по м. Ладижину Тростянецького МРУЮ від 15 жовтня 2015 року № 2434 сума 345 466,81 грн була перерахована на рахунок ТОВ "Кредитні ініціативи" (а. с. 18, 19).

Постановою від 19 жовтня 2015 року № 1921 про закінчення виконавчого провадження ВП № 48790517, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 135/67/14-ц, виданого 07 квітня 2015 року Ладижинським міським судом Вінницької області, про стягнення з

ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" боргу в розмірі

345 466,81 грн закінчено у зв`язку із виконанням у повному обсязі (а. с. 20).

У березні 2016 року ТОВ "Кредитні ініціативи" подало позовну заяву до Ладижинського міського суду Вінницької області про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 в розмірі 969 340,33 грн, з яких:

457 322,07 грн - кредит, 489 993,40 грн - відсотки.

Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 18 січня

2017 року з урахуванням ухвали Ладижинського міського суду Вінницької області від 01 лютого 2017 року про виправлення описки, залишеним без змін ухвалоюАпеляційного суду Вінницької області від 15 березня 2017 року у справі № 135/744/16-ц позов ТОВ "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" заборгованість за кредитним договором від 12 квітня 2007 року № 04-2.1/290 у розмірі

947 315,47 грн, що складається із: 457 322,07 грн заборгованості за кредитом,

489 993,40 грн заборгованості за відсотками.

Постановою Верховного Суду від 04 грудня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 18 січня

2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 15 березня

2017 року скасовано. У задоволенні позовних вимог ТОВ "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1, за участю третьої особи -

ПАТ "Промінвестбанк", про стягнення заборгованості, відмовлено

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог колегія суддів Верховного Суду виходила із того, що суди не врахували визначеної сторонами договору дати остаточного повернення всіх отриманих у межах кредитної лінії сум

кредиту - не пізніше 05 квітня 2012 року. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

ТОВ "Кредитні ініціативи" нарахувало відсотки поза межами строку дії кредитного договору, визначеного сторонами, а нарахування процентів після закінчення строку дії кредитного договору суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 28 березня

2018 року у справі № 444/9519/12 (касаційне провадження № 14-10цс18). Вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, передбачених

статтею 625 ЦК України, ТОВ "Кредитні ініціативи" не заявляло. Крім того,

ТОВ "Кредитні ініціативи", прийнявши 345 466,81 грн, сплачених

ОСОБА_1 у межах виконавчого провадження ВП № 48790517 на виконання рішення Апеляційного суду Вінницької області від 07 квітня

2015 року, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки, погодився саме з таким порядком виконання судового рішення. У зв`язку з чим постановою

в. о. начальника відділу ДВС по місту Ладижину Тростянецького МРУЮ

Пекна Я. М. від 19 жовтня 2015 року закінчено виконавче провадження

ВП № 48790517 з примусового виконання виконавчого листа № 135/67/14-ц, виданого 07 квітня 2015 року Ладижинським міським судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" заборгованості в розмірі 345 466,81 грн на підставі пункту 8 частини першої статті 49, статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з виконанням в повному обсязі.

Також відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь

ТОВ "Кредитні ініціативи" 457 322,07 грн кредитної заборгованості, оскільки така нарахована після закінчення строку дії кредитного договору, а заборгованість по тілу кредиту, визначеного позивачем станом на листопад 2013 року відповідачем погашена, що підтверджується матеріалами справи (а. с. 21-26).

09 жовтня 2019 року ОСОБА_1 дізнався про те, що 28 серпня 2019 року рішенням державного реєстратора Сімоник Я. І., Глинська сільська рада Калинівського району Вінницької області, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесла відомості про право приватної власності

ТОВ "Кредитні ініціативи" на належний йому на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями загальною площею 263,9 кв. м, житловою площею 82,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 . Номер запису про право власності: 33008351.

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до

ТОВ "Кредитні ініціативи", державного реєстратора Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області Сімоника Я. І. про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 23 лютого 2021 року у цивільній справі № 135/1370/19 позов ОСОБА_1 до

ТОВ "Кредитні ініціативи", державного реєстратора Глинської сільської ради Калинівського району Вінницької області Сімоника Я. І. про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, задоволено.

Скасовано рішення державного реєстратора Сімоника Я. І., Глинська сільська рада Калинівського району Вінницької області, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 48444480 від 30 серпня 2019 року 08:10:30 про реєстрацію права власності на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ "Кредитні ініціативи".

Постановою Вінницького апеляційного суду від 22 червня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ "Кредитні ініціативи" залишено без задоволення; рішення Ладижинського міського суду від 23 лютого 2021 року залишено без змін (а. с. 27-32).

При ухваленні такого рішення суди виходили із того, що на момент ухвалення державним реєстратором рішення від 30 серпня 2019 року, заборгованість позивача за кредитним договором була відсутня, позичальник погасив заборгованість перед товариством в повному обсязі, тому правовідносини зобов`язального характеру, що виникли між сторонами, припинилися, отже товариство не мало права звертати стягнення на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язання.

04 серпня 2021 року ОСОБА_1 на адресу ТОВ "Кредитні ініціативи" надіслав заяву, в якій просив припинити чинність обтяження та заборонити відчуження нерухомого майна: житлового будинку, який є предметом іпотеки згідно із договором іпотеки від 12 квітня 2007 року № 04-3.1/291, укладеного між ним та ПАТ "Промінвестбанк", правонаступником якого є ТОВ "Кредитні ініціативи", або направити на його адресу повідомлення для нотаріуса про припинення іпотеки (а. с. 33, 34).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 09 вересня 2021 року № 273996885, наявна актуальна інформація про об`єкт нерухомого майна, а саме, про державну реєстрацію іпотеки з номером запису про іпотеку: 33008380, внесена 12 квітня 2007 року на підставі договору іпотеки, серія та номер: 1234, виданий 12 квітня 2007 року приватним нотаріусом Вірською А. І. Також в розділі "Актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень" міститься інформація про обтяження з номером запису про обтяження: 33008406, внесена 12 квітня 2007 року на підставі договору іпотеки, серія та номер: 1234, виданий 12 квітня 2007 року приватним нотаріусом

Вірською А. І. (а. с. 14-15).

Листом за вих. 080921/1 від 08 вересня 2021 року ТОВ "Кредитні ініціативи" повідомило ОСОБА_1 про свою відмову у виключенні з реєстру іпотек відомостей про накладення заборони відчуження (а. с. 87).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із частиною першою статті 509 та частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частини перша, друга статті 598, стаття 599 ЦК України).

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

У постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження

№ 14-318цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що право кредитодавця нараховувати обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду

від 03 квітня 2019 року в справі № 640/7146/16-ц.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є

будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частинами першою, другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом мають підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судами встановлено, що рішенням Апеляційного суду Вінницької області

від 07 квітня 2015 року у справі № 135/67/14-ц, яке набрало законної сили, позов ТОВ "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено і в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 12 квітня 2007 року № 04-2.1/290 у загальній сумі 345 466,81 грн, що складається із: 226 507,39 грн заборгованості по тілу кредиту, 89 008,85 грн заборгованість по процентах, 5 000,06 грн комісії,

24 950,31 грн пені за несвоєчасне виконання зобов`язань, звернуто стягнення на недобудований житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями, власником якого є ОСОБА_1 (а. с. 16-17).

Судове рішення було виконане боржником ОСОБА_1 у повному обсязі шляхом сплати коштів у розмірі 345 466,81 грн, які згідно платіжного доручення ВДВС по м. Ладижину Тростянецького МРУЮ № 2434 від 15 жовтня 2015 року були перераховані на рахунок ТОВ "Кредитні ініціативи" і виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа

№ 135/67/14-ц, виданого 07 квітня 2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи" боргу в розмірі 345 466,81 грн закінчено у зв`язку із виконанням у повному обсязі (а. с. 18-20).

Згідно із умовами договору, сторони визначили дату остаточного повернення всіх отриманих у межах кредитної лінії сум кредиту - не пізніше 05 квітня

Встановивши, що ТОВ "Кредитні ініціативи" отримало від відповідача у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 12 квітня 2007 року № 04-2.1/290, визначеної рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 07 квітня 2015 року, грошові кошти у сумі 345 466,81 грн, що не оспорювалось сторонами, а також ураховуючи те, що виконавче провадження у зв`язку із цим закінчено і кредитор не оскаржував дії державного виконавця про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним виконанням рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що основне зобов`язання припинилось внаслідок його належного виконання боржником, у зв`язку із чим зобов`язання за іпотечним договором, укладеним 12 квітня 2007 року між ПАТ "Промінвестбанк" та ОСОБА_1 також припинилося.

До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 30 травня 2018 року у справі № 750/8676/15 (провадження № 14-79цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 61/12665/14 (провадження

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові

від 19 жовтня 2022 року у справі № 278/2290/20 (провадження

№ 61-20956св21).

Доводи касаційної скарги про те, що зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі не виконано, тому що з позивача підлягають стягнення проценти за користуванням кредиту на підставі частини другої статті 625 ЦК України, є необґрунтованими і на висновки суду апеляційної інстанції про припинення між сторонами правовідносини зобов`язального характеру за цим кредитним договором не впливають, оскільки судом апеляційної інстанції обґрунтовано встановлено, що ТОВ "Кредитні ініціативи", прийнявши 345 466,81 грн сплачених ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження ВП № 48790517 на виконання рішення Апеляційного суду Вінницької області від 07 квітня 2015 року, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки, погодився саме з таким порядком виконання судового рішення.

Частина перша статті 137 ЦПК України вказує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розглядаючи заяву ОСОБА_1, подану представником - адвокатом Клименко І. Ф., про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 25 січня 2022 року, судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу до позовної заяви було додано: копію договору № 15/ц про надання правової (правничої) допомоги (послуг) у цивільній справі від 08 вересня 2021 року, яка укладена між клієнтом ОСОБА_1 та адвокатом Клименко І. Ф. та яким у пункті 4 передбачено, що за послуги, передбачені договором, клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) у розмірі, визначеному в акті виконаних робіт, за фактично виконану адвокатом роботу, в день підписання акта виконаних робіт, із розрахунку 1 200,00 грн за 1 годину роботи (а. с. 35); акт виконаних робіт 08 вересня 2021 року згідно договору про надання правової (правничої) допомоги № 15/ц від 08 вересня 2021 року на загальну суму 6 000,00 грн (за 5 годин роботи адвоката) (а. с. 36); квитанцію до прибуткового касового ордера № 04 від 10 вересня 2021 року, згідно з якою ОСОБА_1 сплатив за надання правової допомоги у справі 6 000,00 грн (а. с. 35а); також надано ордер серії ВН № 116954 від 05 жовтня 2021 року на надання правової допомоги ОСОБА_1 адвокатом Клименко І. Ф. у Ладижинському міському суді Вінницької області (а. с. 43).

Вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, враховуючи надані стороною позивача докази надання такої допомоги, складність справи, необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, а також враховуючи те, що згідно вимог частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України відповідач не довів неспівмірність витрат позивача на оплату правничої допомоги належними доказами, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви позивача ОСОБА_1, поданої його представником - адвокатом Клименко І. Ф., про ухвалення додаткового рішення, щодо стягнення із ТОВ "Кредитні ініціативи" на користь ОСОБА_1 судових витрат, які складаються із витрат із надання правової допомоги.

Висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 160/6899/20, на який посилається заявник у касаційній скарзі, висновків апеляційного суду не спростовує.

Зважаючи на вищевикладене та враховуючи, що апеляційну скаргу

ОСОБА_1 задоволено, рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 25 січня 2022 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_3 задоволено, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1, поданої представником - адвокатом Клименко І. Ф., про ухвалення додаткового рішення у справі та стягнення з ТОВ "Кредитні ініціативи" на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

З огляду на вказане відсутні підстави для скасування додаткового рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.