розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Арбузинського відділу Державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області на ухвалу Арбузинського районного суду Миколаївської області від 28 жовтня 2022 року під головуванням судді Кірімової О. М. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Царюк Л. М., Базовкіної Т. М., Яворської Ж. М. у справі за скаргою заступника керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області Сілецької Оксани Євгенівни про визнання неправомірними дій головного державного виконавця Арбузинського відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дерій Мирослави Анатоліївни та скасування постанови,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст вимог заяви

12 жовтня 2022 року заступник керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області Сілецька О. Є звернулась із скаргою в якій просила суд:

- визнати неправомірними дії головного державного виконавця Арбузинського відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дерій М. А. (далі - головний державний виконавець Арбузинського ВДВС Дерій М. А., державний виконавець) щодо прийняття постанови від 28 вересня 2022 року про передачу виконавчого провадження № НОМЕР_1 на виконання до Южноукраїнського відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південнного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса);

- скасувати постанову від 28 вересня 2022 року про передачу виконавчого провадження № НОМЕР_1 на виконання до Южноукраїнського відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південнного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Доводи скарги обґрунтовувала тим, що Арбузинський районний суд Миколаївської області рішенням від 17 травня 2022 року позовну заяву керівника Первомайської окружної прокуратури задоволено та зобов`язано ОСОБА_1 задовольнив. Повернув у власність територіальної громади в особі Арбузинської селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером 4820355100:06:000:0116, площею 1,9100 га, розташовану в межах Арбузинської селищної ради Первомайського району Миколаївської області.

На виконання вказаного рішення видано виконавчий лист, який прийнято до виконання державним виконавцем Арбузинського ВДВС і 26 вересня 2022 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Проте, 28 вересня 2022 року головний державний виконавець Арбузинського ВДВС Дерій М. А. прийняла постанову про передачу вищезазначеного виконавчого провадження до Южноукраїнського відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі статті 30 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки останнім відкрито виконавче провадження у якому боржником є ОСОБА_1 .

Вважає, що дії та постанова головного державного виконавця Арбузинського ВДВС Дерій М. А. про передачу виконавчого провадження суперечать вимогам закону, тобто є неправомірними.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про виконавче провадження" виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

Крім того, відповідно до пункту 14 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція), затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 5122 від 02 квітня 2012 року, у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито декілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об`єднуються у зведене виконавче провадження та виконуються державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження. Про об`єднання виконавчих проваджень, у зведене, державний виконавець виносить постанову.

Отже, за змістом вказаних нормативних актів об`єднанню підлягають виконавчі провадження, які передбачають саме стягнення коштів з одного боржника.

Проте, рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 17 травня 2022 року у справі № 467/931/21 передбачено не стягнення коштів з ОСОБА_1, а зобов`язання останнього повернути у власність територіальної громади в особі Арбузинської селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером 4820355100:06:000:0116 площею 1,9100 га розташовану в межах Арбузинської селищної ради Первомайського району Миколаївської області.

Таким чином, виконання вказаного судового рішення має відбутись у порядку встановленому розділом VIII Закону "Виконання рішень немайнового характеру" та безпосередньо статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", якою встановлено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії.

Також, згідно з частиною третьою статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.

Не врахувавши вказані положення законодавства, державний виконавець прийняла неправомірне рішення про передачу виконавчого провадження.

Внаслідок неправомірних дій державного виконавця зазначене судове рішення залишається невиконаним, що порушує інтереси держави, принципи державної політики у сфері судочинства, адже виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду і забезпечується державою.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Арбузинський районний суд Миколаївської області ухвалою від 28 жовтня 2022 року скаргу задовольнив.

Визнав дії головного державного виконавця Арбузинського ВДВС Дерій М. А. щодо прийняття постанови від 28 вересня 2022 року про передачу виконавчого провадження № НОМЕР_1 на виконання до Южноукраїнського відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) неправомірними.

Скасував постанову головного державного виконавця Арбузинського відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дерій М. А. від 28 вересня 2022 року про передачу виконавчого провадження № НОМЕР_1 на виконання до Южноукраїнського відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Миколаївський апеляційний суд постановою від 13 грудня 2022 року апеляційну скаргу Арбузинського відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) залишив без задоволення, а ухвалу Арбузинського районного суду Миколаївської області від 28 жовтня 2022 року без змін.

Постановляючи ухвалу про задоволення скарги місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що при винесенні головним державним виконавцем Арбузинського ВДВС Дерій М. А. 28 вересня 2022 року постанови про передачу виконавчого провадження № НОМЕР_1 до Южноукраїнського відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не було враховано, що підставою для передачі виконавчого провадження згідно зі статтею 30 Закону України "Про виконавче провадження" та пунктів 14 та 15 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 є та обставина, що це виконавче провадження було відкрито на виконання виконавчого документа саме про стягнення коштів з боржника, яке підлягає об`єднанню з наявним відкритим виконавчим провадженням також про стягнення коштів з цього ж боржника. Саме в такому випадку вони об`єднуються у зведене виконавче провадження та виконуються державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження.

У цій справі виконавче провадження № НОМЕР_1 не є виконавчим провадженням про стягнення коштів з боржника ОСОБА_1, а тому воно не підлягало об`єднанню з уже відкритим стосовно цього боржника виконавчим провадженням, яке перебуває у Южноукраїнському відділі державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та стосується стягнення коштів з вказаного боржника.

З огляду на зазначене, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що порядок виконання рішень за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії, визначений статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження", а також частиною третьою статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", за якою виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2022 року представник Арбузинського відділу Державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області - начальник відділу Тетеричко І. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Арбузинського районного суду Миколаївської області від 28 жовтня 2022 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове судове рішення.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Наведені в касаційній скарзі доводи містили підставу, передбачену абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

У поданій касаційній скарзі представник заявника зазначає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріального права та не врахували того, що щодо одного і того ж боржника державний виконавець вчиняє дії щодо виконання усіх судових рішень за всіма категоріями стягнення, характером зобов`язання тощо, незалежно від того за правилами якої юрисдикції та якими судами вони ухвалені. Розмежування, поділ та розпорошення виконавчих проваджень між різними органами виконавчої служби не допускається взагалі та не передбачено діючим законодавством. Законодавець лише передбачає дотримання принципу єдності ведення виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника лише одним державним виконавцем.

Представник заявника також вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, яке виявилось у тому, що суди не залучили до участі у справі Южноукраїнського відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на виконанні в якому перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 при цьому обома судами не з`ясовано, чи виконується воно.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2023 року прокурор Миколаївської обласної прокуратури Волкожа С. В. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу в якому у задоволенні вимог касаційної скарги просить відмовити, посилаючись на необґрунтованість її доводів.

Зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про наявність підстав для задоволення скарги на дії державного виконавця, оскільки твердження державного виконавця про наявність обов`язку вести усі виконавчі провадження щодо одного боржника лише одним державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження є помилковими.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 19 січня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із суду першої інстанції.

30 січня 2023 року справа № 467/931/21 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Арбузинський районний суд Миколаївської області рішенням від 17 травня 2022 року визнав незаконним та скасував наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 21 січня 2019 року № 308/0/14-19-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,9100 га, в тому числі пасовищ площею 1,9100 га, з кадастровим номером 4820355100:06:000:0116 із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах Арбузинської селищної ради Первомайського району Миколаївської області.

Припинив право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку.

Зобов`язав ОСОБА_1 повернути у власність територіальної громади в особі Арбузинської селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером 4820355100:06:000:0116 площею 1, 9100 га, розташовану в межах Арбузинської селищної ради Первомайського району Миколаївської області.

Вирішив питання розподілу судових витрат.

28 червня 2022 року прокурор Арбузинського відділу Первомайської окружної прокуратури на виконання зазначеного судового рішення отримав виконавчий лист щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь прокуратури судового збору та виконавчий лист про зобов`язання ОСОБА_1 повернути у власність територіальної громади в особі Арбузинської селищної ради земельну ділянку.

26 вересня 2022 року постановою головного державного виконавця Арбузинського ВДВС Дерій М. А. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 за виконавчим листом № 467/931/21, виданим Арбузинським районним судом Миколаївської області 28 червня 2022 року, щодо зобов`язання ОСОБА_1 повернути у власність територіальної громади в особі Арбузинської селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером 4820355100:06:000:0116 площею 1, 9100 га, розташовану в межах Арбузинської селищної ради Первомайського району Миколаївської області.

28 вересня 2022 року головний державний виконавець Арбузинського ВДВС Дерій М. А. прийняла постанову про передачу виконавчого провадження № НОМЕР_1 до Южноукраїнського відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Постанова мотивована тим, що відповідно до даних автоматизованої системи виконавчого провадження в Южноукраїнському відділі державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження, боржником за яким визначено ОСОБА_1

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

За змістом статей 1, 5 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (1403-19) .

Таке розуміння виконавчого провадження відповідає практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Так у пункті 15 рішення ЄСПЛ у справі "Моргуненко проти України" від 06 вересня 2007 року (заява № 43382/02) вказується таке: "Суд зазначає, що провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження (див. "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Itali) (no. 1) [GC], no. 36813/97, п. 197). Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес (див. "Естіма Джордж проти Португалії" (Estima Jorge v. Portugal), рішення від 21 квітня 1998 року, Report of Judgments and Decisions 1998-II, п. 35, та, з нових джерел, "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovakia), N 2132/02, пп. 24-27, 13 червня 2006 року)".

За приписами частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Закон України "Про виконавче провадження" (1404-19) визначає, що виконання рішення здійснюється за місцем знаходження (проживання) боржника чи його майна або за місцем його роботи. При цьому право вибору місця виконання належить стягувачу.

Виконавче провадження допускає наявність кількох виконавчих документів щодо одного боржника.

У зв`язку з цим законодавець створив правило зведеного виконавчого провадження, відповідно до якого виконавчі провадження про стягнення з одного й того ж боржника повинні бути об`єднані у зведене.

Зведеним виконавчим провадженням є виконавче провадження з присвоєним Автоматизованою системою виконавчих проваджень номером зведеного виконавчого провадження до складу якого входять виконавчі провадження про стягнення коштів з одного боржника.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про виконавче провадження", виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

Про об`єднання виконавчих проваджень у зведене державний виконавець виносить постанову, в якій зазначаються всі відкриті на момент об`єднання виконавчі провадження про стягнення з одного боржника.

Отже, приписи статті 30 Закону передбачають об`єднання виконавчих проваджень, коли виконуються кілька рішень саме про стягнення коштів з одного боржника.

Аналогічні приписи передбачено пунктом 14 розділу ІІІ Інструкції (з відповідними змінами до зазначеного наказу на час виконання рішення) визначено, що у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об`єднуються у зведене виконавче провадження та виконуються державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження. Про об`єднання виконавчих проваджень у зведене державний виконавець виносить постанову.

У разі відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється зведене виконавче провадження, воно приєднується до зведеного виконавчого провадження, про що державним виконавцем виноситься постанова.

Відповідно до пункту 15 розділу ІІІ Інструкції об`єднання виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника у зведене виконавче провадження та приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження здійснюється приватним виконавцем у порядку, визначеному пунктом 14 цього розділу.

Законодавець при цьому виходив з того, що виконання декількох рішень про стягнення з одного боржника є найбільш оптимальним, не створює необхідності вчиняти одну і ту саму виконавчу дію декілька разів.

Так, порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника встановлений статтею 48 Закону України "Про виконавче провадження". Цей порядок є єдиним як при виконанні одного виконавчого провадження, так і при виконанні декількох виконавчих проваджень в рамках зведеного виконавчого провадження, зокрема, в першу чергу, стягнення звертається на кошти боржника в національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт; у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу належить боржнику (стягувач таким правом не наділений). Однак, черговість стягнення на кошти та інше майно боржника в такому випадку остаточно визначається виконавцем; у разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов`язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

При виконанні зведеного виконавчого провадження слід враховувати черговість задоволення вимог стягувачів у разі недостатності стягнутих коштів та черговість розподілу стягнутих з боржника грошових сум.

Отже, інститут зведеного виконавчого провадження переслідує, по-перше, процесуальну економію, зокрема звернення стягнення на майно боржника відбувається в обсязі, необхідному для виконання всіх виконавчих документів, а по-друге, дотримання принципу черговості та пропорційності розподілу стягнутих з боржника сум.

Таким чином колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що положення пунктів 14 та 15 розділу ІІІ Інструкції не суперечать приписам статті 30 Закону України "Про виконавче провадження", а роз`яснюють та конкретизують процесуальні дії виконавців у визначених випадках, а тому такі доводи скарги є неприйнятними.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконанні головного державного виконавця Арбузинського ВДВС Дерій М. А. перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 відкрите за виконавчим листом № 467/931/21, виданим Арбузинським районним судом Миколаївської області 28 червня 2022 року, щодо зобов`язання ОСОБА_1 повернути у власність територіальної громади в особі Арбузинської селищної ради земельну ділянку, тобто виконанню підлягало рішення немайнового характеру.

Рішення немайнового характеру - рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Виконання рішень немайнового характеру регулює розділ VIII Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Відповідно до статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення 10-денного строку після відкриття виконавчого провадження (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на 3-й робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом 3 робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, зазначеного у постанові про накладення штрафу, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

При розгляді справи суд апеляційної інстанції за даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановив, що 18 січня 2019 року старшим державним виконавцем Южноукраїнського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Недяк М. І. було відкрито виконавче провадження стосовно боржника ОСОБА_1 про стягнення боргу в сумі 180 951,98 грн на підставі виконавчого листа № 486/16/18, виданого 10 січня 2019 року Южноукраїнським міським судом.

Колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій правильно зауважували, що при прийнятті головним державним виконавцем Арбузинського ВДВС Дерій М. А. 28 вересня 2022 року постанови про передачу виконавчого провадження № НОМЕР_1 до Южноукраїнського відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не було враховано, що підставою для передачі виконавчого провадження згідно зі статтею 30 Закону України "Про виконавче провадження" та пунктів 14 та 15 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 є та обставина, що це виконавче провадження було відкрито на виконання виконавчого документа саме про стягнення коштів з боржника, яке підлягає об`єднанню з наявним відкритим виконавчим провадженням також про стягнення коштів з цього ж боржника. Саме в такому випадку вони об`єднуються у зведене виконавче провадження та виконуються державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження.

Суди правильно вказували, що у цій справі виконавче провадження № НОМЕР_1 не є виконавчим провадженням про стягнення коштів з боржника ОСОБА_1, а тому воно не підлягало об`єднанню з уже відкритим стосовно цього боржника виконавчим провадженням, яке перебуває в Южноукраїнському відділі державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та стосується стягнення коштів з вказаного боржника.

З огляду на зазначене Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії, визначений статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження", а також частиною третьою статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", за якою виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.

Апеляційний суд також зазначив, що за даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень ним було встановлено, що 25 листопада 2022 року начальником Южноукраїнського відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Черненко Г. О. на підставі статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" прийнято постанову про виведення виконавчого провадження № НОМЕР_1 із зведеного виконавчого провадження № 67214556, яке веде відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса). В той же день тією ж особою винесена постанова про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 у зв`язку з фактичним виконанням на підставі пункту 9 частина 1 статті 39 та статті 40 Закону.

З огляду на вищенаведене колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не з`ясували чи виконується ухвалене судове рішення, виконавчий лист у якому пред`явлений до примусового виконання.

Посилання касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, яке виявилось у незалученні до участі у справі Южноукраїнського відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на виконанні в якому перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 колегія суддів відхиляє, оскільки в рамках даної справи розглядалась скарга на дії головного державного виконавця Арбузинського відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дерій М. А.

Правомірність дій державного виконавця Южноукраїнського відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скаргою заступника керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області Сілецької О. Є. не оспорювалась.