У жовтні 2019 року Фермерське господарство "ОСОБА_3" (далі - ФГ "ОСОБА_3") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, Фермерського господарства "Довіра" (далі - ФГ "Довіра"), третя особа - державний реєстратор відділу державної реєстрації Великосеверинівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області Зарубіна О. В., про визнання додаткової угоди недійсною, визнання договору недійсним.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 01 листопада 2007 року між ОСОБА_1, як орендодавцем, та ФГ "ОСОБА_3", як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки № 50 та підписано акт прийому-передачі земельної ділянки в оренду, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Оситнязької сільської ради, загальною площею 3,87 гектарів, у томі числі рілля 3,87 гектарів, під № 809. Договір оренди укладено на 10 років та зареєстровано 03 лютого 2009 року за № 04.09.377.00097. Тобто, строк його дії мав закінчитися 03 лютого 2019 року.

Разом з тим, 01 червня 2016 року щодо вказаної земельної ділянки, кадастровий номер 3523885200:02:000:0809, між сторонами було укладено новий договір оренди землі № 2016/12 та підписано акт прийому-передачі земельної ділянки в оренду, згідно якого ОСОБА_1 передав позивачу в тимчасове платне користування (оренду) земельну ділянку строком на 10 років. 21 липня 2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснена реєстрація іншого речового права - права оренди земельної ділянки за ФГ "ОСОБА_3". Тобто, строк його дії мав закінчитися 21 липня 2026 року.

Однак, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29 жовтня 2019 року № 186670261, у вказаному Державному реєстрі наявний запис про інше речове право на земельну ділянку, а саме - 02 січня 2019 року здійснено запис № 29774099 про право користування земельної ділянки для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), підстава виникнення іншого речового права: договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзис), укладений 02 січня 2019 року між ФГ "Довіра" та ОСОБА_1, строк дії емфітевтичного права встановлено на 10 років, предметом договору є земельна ділянка загальною площею 3,8712 га кадастровий номер 3523885200:02:000:0809.

Позивачу стало відомо, що договір емфітевзису з ФГ "Довіра" був укладений на підставі того, що договір оренди з позивачем був нібито розірваний.

В подальшому позивач дізнався про наявність угоди від 23 липня 2018 року про дострокове розірвання договору оренди земельної частки (паю), ділянки № 2016/12 від 01 червня 2016 року та акту приймання-передачі об`єкта оренди від 23 липня 2018 року.

Зі змісту цієї угоди вбачається, що вона нібито підписана ОСОБА_2 та головою ФГ "ОСОБА_3" ОСОБА_3 .

Проте позивач заперечує підписання ОСОБА_3 (попереднім головою ФГ "ОСОБА_3"), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, угоди від 23 липня 2018 року про дострокове розірвання договору оренди земельної частки (паю), ділянки № 2016/12 від 01 червня 2016 року та акту приймання передачі об`єкта від 23 липня 2018 року.

При цьому, позивач зазначив, що земельна ділянка до сих пір перебуває у його користуванні.

Уточнивши в подальшому позовні вимоги, позивач просив суд:

- витребувати на його користь земельну ділянку з кадастровим номером 3523885200:02:000:0809, загальною площею 3.8712 га, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Оситнязької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, з незаконного користування ФГ "Довіра";

- скасувати реєстраційний запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію припинення права оренди ФГ "ОСОБА_3" на земельну ділянку з кадастровим номером 3523885200:02:000:0809, внесений на підставі рішення державного реєстратора Великосеверинівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області Зарубіної О. В. від 26 грудня 2018 року № 44823634;

- скасувати реєстраційний запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з наступними параметрами: номер запису про інше речове право: 29774099, дата державної реєстрації: 02 січня 2019 року, опис об`єкта іншого речового права: земельна ділянка площею 3.8712 га, кадастровий номер 3523885200:02:000:0809, про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за договором про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), від 02.01.2019, внесений державним реєстратором: Зарубіною О. В., Великосеверинівська сільська рада Кропивницького району, Кіровоградська область, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 44965125 від 04 січня 2019 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 09 вересня 2021 року у задоволенні позову ФГ "ОСОБА_3" відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження доводів про те, що ОСОБА_3 не підписував угоди від 23 липня 2018 року про дострокове розірвання договору оренди земельної частки (паю) № 2016/12 від 01 червня 2016 року та акту приймання передачі об`єкта від 23 липня 2018 року стосовно земельної ділянки, площею 3,8712 га, кадастровий номер 3523885200:02:000:0809, що розташована на території Оситнязької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, позивач та його представники суду не надали.

При цьому, суд першої інстанції послався на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3523885200:02:000:0809 знаходилася у володінні позивача, тому безпідставним є застосування такого способу захисту як витребування земельної ділянки.

Крім того, суд першої інстанції вважав висновок експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 27 березня 2020 року № 10/20 неналежним доказом, оскільки експерт Герасименко О. В. не мав повноважень на здійснення експертного дослідження та відповідно проводити почеркознавчу експертизу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ФГ "ОСОБА_3" оскаржило його в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 01 грудня 2021 року апеляційну скаргу ФГ "ОСОБА_3" задоволено.

Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 09 вересня 2021 року скасовано.

Позов ФГ "ОСОБА_3" до ОСОБА_1, ФГ "Довіра", третя особа - державний реєстратор відділу державної реєстрації Великосеверинівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області Зарубіна О. В., про визнання недійсною додаткової угоди, визнання недійсним договору, задоволено.

Витребувано на користь ФГ "ОСОБА_3" земельну ділянку з кадастровим номером: 3523885200:02:000:0809, загальною площею 3,8712 га, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Оситнязької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, з незаконного користування ФГ "Довіра".

Скасовано реєстраційний запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію припинення права оренди ФГ "ОСОБА_3" на земельну ділянку з кадастровим номером: 3523885200:02:000:0809, внесений на підставі рішення державного реєстратора Великосеверинівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області Зарубіної О. В. від 26 грудня 2018 року № 44823634.

Скасовано реєстраційний запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з наступними параметрами: номер запису про інше речове право: 29774099, дата державної реєстрації: 02 січня 2019 року, опис об`єкта іншого речового права: земельна ділянка площею 3,8712 га, кадастровий номер 3523885200:02:000:0809, про державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за договором про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), від 02 січня 2019 року, внесений державним реєстратором: Зарубіною О. В., Великосеверинівська сільська рада Кропивницького району, Кіровоградська область, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 44965125 від 04 січня 2019 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 ухилявся від проведення призначеної судом судової почеркознавчої експертизи, без дослідження оригіналу оспорюваної угоди про дострокове розірвання договору оренди проведення судової експертизи неможливо, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт підписання ОСОБА_3 оскаржуваної угоди про дострокове припинення договору оренди земельної ділянки, а тому є підстави для застосування наслідків, передбачених статтею 109 ЦПК України та можливості визнання того факту, що угода від 23 липня 2018 року про дострокове розірвання договору оренди земельної частки (паю), ділянки № 2016/12 від 01 червня 2016 року, укладена між ФГ "ОСОБА_3" та ОСОБА_1, підписана не ОСОБА_3, а іншою особою.

Встановивши, що під час укладення угоди від 23 липня 2018 року про дострокове розірвання договору оренди земельної частки (паю), ділянки № 2016/12 від 01 червня 2016 року, укладеної між ФГ "ОСОБА_3" та ОСОБА_1, було відсутнє волевиявлення позивача на укладення вказаної угоди, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позовної вимоги ФГ "ОСОБА_3" про скасування реєстраційного запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію припинення права оренди Фермерського господарства "ОСОБА_3" на земельну ділянку з кадастровим номером: 3523885200:02:000:0809.

Оскільки договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 02 січня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ "Довіра" вважається таким, що укладений в період дії договору оренди земельної ділянки від 01 червня 2016 року, що свідчить про порушення прав ФГ "ОСОБА_3", як орендаря, а тому апеляційний суд вважав, що також підлягають задоволенню вимоги про витребування на його користь спірної земельної ділянки з незаконного користування ФГ "Довіра" та скасування реєстраційного запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо державної реєстрації права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 02 січня 2019 року.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

20 грудня 2021 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Кривоноса А. І. через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу,у якій просить постанову Кропивницького апеляційного суду від 01 грудня 2021 року скасувати, рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 09 вересня 2021 року залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржена постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу від 06 квітня 2022 року ФГ "ОСОБА_3" просить касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кривоноса А. І. відхилити, оскаржену постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

15 лютого 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2023 року зупинено касаційне провадження у справі № 395/1442/19 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22).

Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2023 року поновлено касаційне провадження у справі № 395/1442/19, оскільки усунуто обставини, що викликали її зупинення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії 1-КР №040454, виданого Новомиргородською райдержадміністрацією Ради народних депутатів від 27 лютого 2002 року, власником земельної ділянки загальною площею 3.87 га, кадастровий номер 3523885200:02:000:0809, яка розташована на території Оситнязької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, є ОСОБА_1

01 листопада 2007 року між ОСОБА_1, як орендодавцем, та ФГ "ОСОБА_3", як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки № 50 та підписано акт прийому-передачі земельної ділянки в оренду, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Оситнязької сільської ради, загальною площею 3,87 гектарів, у томі числі рілля 3,87 гектарів, під № 809. Договір оренди укладено на 10 років та зареєстровано 03 лютого 2009 року за № 04.09.377.00097.

01 червня 2016 року між ОСОБА_1, як орендодавцем, та ФГ "ОСОБА_3", як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки № 2016/12, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування (оренду) вказану вище земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копією договору оренди землі.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 64305031 від 26 липня 2016 року договір оренди землі № 2016/12 від 01 червня 2016 року зареєстровано 21 липня 2016 року за № 15573086.

У відповідності до п. 3.1 Договір оренди укладено на строк 10 років, починаючи з дня державної реєстрації права оренди в порядку передбаченому законодавством.

Як вбачається із наявної у матеріалах справи фотокопії угоди та акту 23 липня 2018 року, ФГ "ОСОБА_3" та ОСОБА_1 підписали угоду про дострокове розірвання договору оренди земельної частки (паю), ділянки № 2016/12 від 01 червня 2016 року (запис про державну реєстрацію № 64305031 від 26 липня 2016 року) та акт приймання-передачі об`єкта оренди від 23 липня 2018 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Оситняжка Новомиргородського району Кіровоградської області помер ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, актовий запис № 14 від 26 листопада 2018 року, вчинений Виконавчим комітетом Оситнязької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

На підставі договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 02 січня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ "Довіра" щодо земельної ділянки, загальною площею 3.8712 га, кадастровий номер 3523885200:02:000:0809, яка розташована на території Оситнязької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, ОСОБА_1 передав ФГ "Довіра" право володіння та право цільового використання, що підтверджується копією договору. Сторони домовилися про те, що емфітевтичне право за цим договором встановлюється на 10 років.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04 січня 2019 року № 151951118, в Державному реєстрі наявний запис про інше речове право щодо згаданої вище земельної ділянки від 02 січня 2019 року про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису).

За заявою ОСОБА_4 складений висновок експерта № 10/20 від 27 березня 2020 року. Вказаний висновок склав експерт Герасименко О. В. науково-дослідної лабораторії судових експертиз за результатами проведення почеркознавчої експертизи. Згідно зазначеного висновку підпис від імені ОСОБА_3 в графі орендар: в документі угода про дострокове розірвання договору оренди земельної частки (паю), ділянки № 2016/12 від 01 червня 2016 року (запис про державну реєстрацію № 64305031 від 26 липня 2016 року), укладеною між ОСОБА_2 та ФГ "ОСОБА_3" 23 липня 2018 року, виконано не самим ОСОБА_3, а іншою особою з наслідуванням його підпису.

Як вбачається з листа Міністерства юстиції України № 416/14043-33-20/6.1 від 20 травня 2020 року за даними реєстру свідоцтво про підтвердження кваліфікації судового експерта № 755, видане Герасименку О. В., як працівнику експертної служби Міністерства внутрішніх справ України, на підставі рішення експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства внутрішніх справ України від 23 травня 2012 року за експертною спеціальністю 1.1 - дослідження почерку та підписів недійсне з 29 квітня 2016 року, у зв`язку з звільненням останнього з експертної служби Міністерства внутрішніх справ України згідно з наказом № 12.

Відповідно до витягу з реєстру атестованих судових експертів, свідоцтво експерта Герасименка О. В. № 755, видане ЕКК МВС України 23 травня 2012 року є недійсним.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не у повному обсязі.

Постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року в справі № 461/2565/20 (провадження № 61-21209св21) зазначено, що: "Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним)".

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом (частина друга статті 95 ЦПК України).

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (частина четверта статті 81 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2019 року у справі № 130/1508/18 (провадження № 61-6086св19) зазначено, що: "Пунктом 3.5 вказаної Інструкції встановлено, що коли об`єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об`єкта (крім об`єктів почеркознавчих досліджень) […] Апеляційний суд правильно виходив із того, що ідентифікація виконавця підпису орендодавця на договорі оренди потребує застосування спеціальних знань, і належність підпису позивача на договорі можливо встановити шляхом призначення судом і проведення почеркознавчої експертизи, однак не врахував, що така експертиза може бути проведена за наявності оригіналу договору оренди, який на вимогу міськрайонного суду відповідачем надано не було. Дій, спрямованих на витребування оригіналу договору оренди апеляційним судом вчинено не було, не надано оцінки тій обставині, що відповідач ухилився від надання оригіналу договору оренди під час розгляду справи у суді першої інстанції. […] Враховуючи те, що на вимогу позивача та на виконання ухвали міськрайонного суду про витребування доказів від 10 липня 2018 року відповідачем не було надано оригінал оспореного договору оренди, що унеможливлює проведення судової почеркознавчої експертизи, висновок апеляційного суду про те, що позивач не порушувала клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи, предметом дослідження якої має бути підпис на оригіналі договору оренди, не може вважатись об`єктивним. Апеляційний суд не вчинив дій, спрямованих на сприяння учасникам судового процесу у реалізації процесуальних прав, не з`ясував причин неподання витребуваних судом доказів, формально провів апеляційний перегляд справи, не встановивши обставин, від яких залежить правильне вирішення спору".

У разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні (стаття 109 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 10 травня 2022 року в справі № 473/1343/18 (провадження № 61-827св22) зазначено, що стаття 109 ЦПК України встановлює процесуальні наслідки для осіб, які ухиляються від участі в експертизі. Суд може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні лише у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо. Застосування наслідків ухилення від участі в експертизі можливе лише після постановлення ухвали про призначення експертизи та підтвердження факту ухилення особи від участі в експертизі.

Ухиленням від участі в експертизі є умисні дії особи, яка бере участь у справі, метою яких є неможливість проведення експертизи.

Схожий за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року в справі № 201/11183/16 (провадження № 61-23601св18), на яку посилається заявник як на підставу касаційного оскарження".

У справі, що переглядається, ухвалою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 16 липня 2020 року призначено посмертну судово-почеркознавчу експертизу.

У липні 2020 року до суду надійшло клопотання судового експерта Бандурко В. В. про надання оригіналу досліджуваного документу - угоди про дострокове розірвання договору оренди земельної частки (паю) № 2016/12 від 01 червня 2016 року, укладеною між ОСОБА_2 та ФГ "ОСОБА_3" 23 липня 2018 року.

Ухвалою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 05 серпня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання експерта, оскільки, як вказав суд, представники позивача та відповідачів, які в судове засідання не з`явились, зазначили, що надати оригінал примірника спірної угоди не має можливості у зв`язку з його відсутністю.

Суд апеляційної інстанції при задоволенні позову вважав, що відповідач ОСОБА_1 ухилився від проведення призначеної судом судової почеркознавчої експертизи, без дослідження оригіналу оспорюваної угоди про дострокове розірвання договору оренди проведення експертизи неможливо, а тому є підстави для застосування наслідків, передбачених статтею 109 ЦПК України та можливості визнання того факту, що угода про дострокове розірвання договору оренди земельної частки (паю), підписана не ОСОБА_3, а іншою особою.

Натомість суд апеляційної інстанції не вчинив дій, спрямованих на зобов`язання ОСОБА_1 надати оригінал оспорюваного договору та залишив поза увагою, що застосування наслідків передбачених статтею 109 ЦПК України можливе лише після підтвердження факту ухилення від надання оригіналу оспорюваного договору, з`ясування причин неподання витребуваних судом доказів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зробив передчасний висновок про задоволення позову.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

На підставі викладеного, у відповідності до частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана представником - адвокатом Кривоносом А. І., задовольнити частково, постанову Кропивницького апеляційного суду від 01 грудня 2021 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.