Постанова
Іменем України
31 травня 2023 року
м. Київ
справа № 752/24748/18
провадження № 61-7528св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "СВ Фінанс", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Каплун Юрій Вікторович, ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бадахов Юрій Назірович, Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", Служба у справах дітей Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 21 червня 2022 року у складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Кулікової С. В., Рубан С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ Фінанс" (далі - ТОВ "СВ Фінанс"), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Ю. В. (далі - приватний нотаріус КМНО Каплун Ю. В.), треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бадахов Ю. Н. (далі - приватний нотаріус КМНО Бадахов Ю. Н.), Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль"
(далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"), Служба у справах дітей Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання рішення незаконним, скасування запису та витребування майна з чужого незаконного володіння.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 12 грудня 2017 року приватний нотаріус КМНО Бадахов Ю. Н. провів державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 152,8 кв. м, житловою площею 81,2 кв. м, за
ОСОБА_2 . Рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень прийняте на підставі договору купівлі-продажу від 12 грудня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Бадаховим Ю. Н. та зареєстрованим в реєстрі за № 2764.
Зазначене нерухоме майно (квартира) було предметом іпотеки за договором іпотеки від 13 червня 2007 року, укладеним між ОСОБА_5,
ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 і ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффазен Банк Аваль", посвідченим приватним нотаріусом КМНО Корольчук О. С. Вказаний договір іпотеки укладено з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_5 за кредитним договором від 13 червня 2007 року
№ 014/7478/82/56659.
З інформаційної довідки із державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач довідалась, що 03 березня 2016 року право власності на належну їй квартиру було зареєстровано за ТОВ "СВ Фінанс". Ця реєстрація проведена приватним нотаріусом КМНО Каплуном Ю. В. на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 березня 2016 року, індексний номер 28581435.
ОСОБА_1 зазначала, що реєстрація права власності на спірну квартиру за ТОВ "СВ Фінанс" є протиправною, оскільки пункт 6.4 договору іпотеки містить вичерпний перелік способів позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки та не передбачає окремого застереження щодо такого способу позасудового врегулювання, як можливість іпотекодержателя зареєструвати за собою право власності на предмет іпотеки, адже воно повинно бути викладено в окремому договорі.
ТОВ "СВ Фінанс" всупереч нормам Закону України "Про іпотеку" (898-15)
та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно не надсилало позивачу та іншим співвласникам спірної квартири вимог про усунення порушення основного зобов`язання із зазначенням інформації про вартість майна.
Крім того, ТОВ "СВ Фінанс" не надало державному реєстратору відомостей про наявність заборгованості за кредитним договором, розрахунку такої заборгованості, а також доказів щодо безспірності боргу та прострочення виконання зобов`язання.
Позивач також вказувала, що реєстрацією права власності на спірну квартиру за ТОВ "СВ Фінанс" були порушені права неповнолітніх ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому Служба у справах дітей Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації згоди на вчинення приватним нотаріусом КМНО Каплуном Ю. В. державної реєстрації права власності на квартиру не надавала.
Висновок про вартість об`єкта нерухомого майна (предмета іпотеки) складений з порушенням норм законодавства, без проведення безпосереднього огляду предмета іпотеки.
ОСОБА_1, з урахуванням збільшення позовних вимог від 16 жовтня
2020 року, просила:
визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса КМНО Каплуна Ю. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 березня
2016 року, індексний номер 28581435, згідно з яким здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, за ТОВ "СВ Фінанс";
скасувати запис про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно від 03 березня 2016 року № 13564823, внесений на підставі рішення приватного нотаріуса КМНО Каплуна Ю. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від
03 березня 2016 року, індексний номер 28581435;
скасувати запис про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно від 12 грудня 2017 року № 23902358, внесений на підставі рішення приватного нотаріуса КМНО Бадахова Ю. Н. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від
13 грудня 2017 року, індексний номер 38695029;
витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 152,8 кв. м, жилою площею 81,2 кв. м, та передано його ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 26 липня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса КМНО Каплуна Ю. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 березня
2016 року, індексний номер 28581435, згідно з яким здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, за ТОВ "СВ Фінанс".
Скасовано запис в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно від
03 березня 2016 року № 13564823, внесений на підставі рішення приватного нотаріуса КМНО Каплуна Ю. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 березня 2016 року, індексний номер 28581435.
Скасовано запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від
12 грудня 2017 року № 23902358, внесений на підставі рішення приватного нотаріуса КМНО Бадахова Ю. Н. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 грудня 2017 року, індексний номер 38695029.
Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 152,8 кв. м, жилою площею 81,2 кв. м, та передано його ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 .
Суд першої інстанції виходив з того, що:
з огляду на положення договору іпотеки, суд не може прийняти до уваги посилання позивача на необхідність укладання окремого договору про передачу права власності іпотекодержателю, оскільки наявність застереження в договорі та згода сторін на те, що умови цього застереження є окремим договором, не суперечать нормам статті 37 Закону України "Про іпотеку";
зміст письмової вимоги від 15 січня 2016 року, надісланої ТОВ "СВ Фінанс" на адресу іпотекодавців, свідчить, що вона не містила ні повідомлення про застосування іпотекодержателем можливого способу звернення стягнення на майно шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки, ні повідомлення про вартість предмета іпотеки на момент застосування такого способу звернення стягнення. Інформація про вартість майна, за якою відбувається зарахування вимог, є істотною обставиною і повинна погоджуватися
з власником майна, а відсутність такої інформації є порушенням норм статті 35 Закону України "Про іпотеку" і Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
27 грудня 2015 року № 1127 (в редакції, чинній на момент проведення реєстраційних дій). Вказане є підставою для скасування державної реєстрації права власності за іпотекодержателем;
перелік документів, які надані ТОВ "СВ Фінанс" приватному нотаріусу КМНО Каплуну Ю. В при здійсненні реєстрації прав власності на спірну квартиру, не містить посилання на звіт про оцінку вартості предмета іпотеки. Це ставить під сумнів надання оцінки державному реєстратору. Натомість, в матеріалах реєстраційної справи № 867770180361, яка була передана в паперовому вигляді приватним нотаріусом КМНО Каплуном Ю. В. для зберігання до Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) міститься висновок про вартість об`єкта незалежної оцінки на одному аркуші, складений оцінювачем ОСОБА_8, відповідно до якого вартість предмета іпотеки (квартири) становить 2 100 000,00 грн. Проте такий доказ
є недопустимим на підтвердження факту проведення належної оцінки вартості предмета іпотеки на момент звернення на нього стягнення, оскільки він складений без проведення огляду об`єкта оцінки, що суперечить нормам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність
в Україні", Національному стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна
і майнових прав". Зазначені обставини не були спростовані в ході судового розгляду. Крім того, вказаний висновок не містить відомостей, які методи були застосовані оцінювачем, джерела використаної інформації, які про характеристики об`єкта оцінки використані оцінювачем, та підстав для визначення вартості предмета оцінки без огляду такого об`єкта.
Викладені обставини свідчать про недотримання процедури оцінки майна та відсутності у державного реєстратора на момент здійснення реєстраційних дій відповідного звіту про оцінку майна, оформленого належним чином;
приватний нотаріус КМНО Каплун Ю. В. прийняв рішення про реєстрацію переходу права власності на спірну квартиру за відсутності документів, які підтверджують факт порушення умов кредитного договору, лише на підставі розрахунку заборгованості, підписаного начальником відділу проблемної заборгованості та без підтвердження його повноважень на складання такого документа;
на момент реєстрації права власності на спірну квартиру за банком, у ній були зареєстровані неповнолітні ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, а вказана квартира
є місцем їх постійного проживання. Попередня згода на вчинення правочину стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, під час вчинення реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на спірну квартиру за банком приватному нотаріусу КМНО
Каплуну Ю. В. органом опіки та піклування не надавалась.
державна реєстрація права власності на спірну квартиру за ТОВ
"СВ Фінанс" проведена державним реєстратором без дотримання норм статей 10, 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статей 35, 37 Закону України "Про іпотеку", та
з порушенням прав неповнолітніх дітей;
витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного
з власником договору. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, зокрема від добросовісного набувача, шляхом подання віндикаційного позову, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Норми статті 388 ЦК України можуть застосовуватись як підстави позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, і було відчужене третій особі за умови, що між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин. Таким чином, з володіння ОСОБА_2 необхідно витребувати нерухоме майно (спірну квартиру) та передати його ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 .
Постановою Київського апеляційного суду від 21 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 26 липня 2021 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Апеляційний суд виходив з того, що:
у пункті 6 договору іпотеки сторони погодили позасудові способи задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки з метою реалізації його права. Так, у пункті 6.4.2 договору іпотеки визначено, що при виникненні іпотечного випадку іпотекодержатель надсилає іпотекодавцям іпотечне повідомлення з вказівкою про загальну суму боргових зобов`язань та граничний строк погашення боргових зобов`язань. У випадку непогашення іпотекодавцями боргових зобов`язань у строк, передбачений у іпотечному повідомленні, право власності на предмет іпотеки переходить від іпотекодавця до іпотекодержателя в день, наступний за останнім днем строку погашення боргових зобов`язань, вказаного в іпотечному повідомленні. При цьому іпотекодержатель зобов`язаний реалізувати предмет іпотеки протягом одного року, а суму, отриману від реалізації, направити на погашення боргових зобов`язань та інших фактичних вимог. Сторони також встановили, що пунктом 6.4 договору з іншими положеннями цього договору становлять собою повний укладений договір між сторонами про задоволення вимог іпотекодержателя,
в якому сторони визначили можливі способи звернення стягнення на предмет іпотеки;
у письмовій вимозі від 15 січня 2016 року, надісланій ТОВ "СВ Фінанс" на адресу іпотекодавців, зазначено загальну суму заборгованість в розмірі 19 980 267,91 грн; вказано, що вимога про погашення вказаної суми заборгованості підлягає виконанню в тридцятиденний строк; роз`яснено, що
у разі невиконання вказаної вимоги, Товариством буде звернено стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, передбаченому статтями 37, 38 Закону України "Про іпотеку" або іншим способом відповідно до закону;
посилання позивача на неотримання іпотекодавцями вимоги про погашення суми заборгованості не заслуговують на увагу, спростовуються змістом вказаної вимоги та повідомленнями про вручення їм поштових відправлень;
оскільки при зверненні до державного реєстратора для вчинення реєстраційної дії щодо реєстрації права власності на іпотечне майно відповідач надав усі необхідні документи, які передбачені пунктом 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2015 року № 1127 (в редакції, чинній на момент проведення реєстраційних дій), у приватного нотаріуса не було підстав для відмови в державній реєстрації. Крім того, рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 13 квітня 2017 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного нотаріуса КМНО Каплуна Ю. В., треті особи: ТОВ "СВ Фінанс", ОСОБА_9, Служба у справах дітей Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання протиправним
і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії. Постановою Київського апеляційного суду рішення Голосіївського районного суду міста Києва від
13 квітня 2017 року було скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 в зв`язку з пред`явленням позову до неналежного відповідача;
доводи позивача щодо незаконності висновку про вартість об`єкта незалежної оцінки не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони ґрунтуються на власній оцінці позивачами звіту, який, на їх думку, є необґрунтованим та складеним із порушеннями норм законодавства, у зв`язку із чим сума оцінки майна є заниженою та не відповідає дійсності. Правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів. Водночас ТОВ "СВ Фінанс" на підставі договору купівлі-продажу від 22 грудня 2017 року відчужив спірну квартиру ОСОБА_2 . Проте цей договір купівлі продажу у встановленому законом порядку недійсним не визнано, на даний час він є чинним;
згідно з підпунктом "h" пункту 5.2 договору іпотеки від 13 червня 2007 року іпотекодавців зобов`язано протягом всього терміну договору не прописувати (не реєструвати) право проживання будь-яких третіх осіб на території (площі) предмета іпотеки, без попередньо отриманої на те письмової згоди іпотекодержателя. У матеріалах справи відсутні відомості про те, що реєстрація неповнолітніх: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, в спірній квартирі була здійснена за письмової згоди іпотекодержателя. Крім того, позивач не
є законним представником дітей, оскільки вона є їх тіткою. Тому апеляційний суд не погодився з висновок суду першої інстанції про порушення прав дітей, які зареєстровані та проживають у спірній квартирі, за відсутності згоди органу опіки та піклування на час проведення реєстраційних дій приватним нотаріусом щодо реєстрації права власності на спірну квартиру за ТОВ "СВ Фінанс".
Аргументи учасників справи
У серпні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Касьяненко Д. Л. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
докази направлення та отримання іпотекодавцями вимоги про усунення порушення основного зобов`язання у матеріалах справи відсутні. Долучені ТОВ "СВ Фінанс" до матеріалів справи зворотні повідомлення про вручення поштових відправлень від 15 січня 2016 року, нібито надіслані на адресу іпотекодавців та позичальника, не можуть вважатися належним доказом вручення іпотечної вимоги, оскільки іпотекодавці не отримували іпотечні вимоги, а рекомендовані повідомлення про вручення не містять підписів отримувачів;
суд апеляційної інстанції не надав оцінки доводам позивача про те, що іпотекодавці не отримували ані від ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", ані від
ТОВ "СВ Фінанс" жодних повідомлень щодо заміни іпотекодержателя
у зобов`язанні за договором іпотеки;
оцінка вартості предмета іпотеки, проведена на замовлення ТОВ
"СВ Фінанс", не відповідає реальній вартості нерухомого майна (квартири). Висновок про вартість нерухомого майна (предмета іпотеки) є необ`єктивним,
а належний звіт про ринкову вартість спірної квартири відсутній. При цьому суб`єкт оціночної діяльності, не мав доступу до об`єкта оцінювання, взагалі не проводив ознайомлення з об`єктом оцінки та його огляд, визначення вартості нерухомого майна, яке проведено ТОВ "Експертна оцінка плюс",
є необ`єктивним і таким, що порушує норми Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (2658-14)
і не може використовуватися при здійсненні звернення стягнення на предмет іпотеки
у спосіб реєстрації права власності на нього;
у матеріалах справи містяться вимоги про усунення порушення основного зобов`язання, проте в цих вимогах відсутня інформація про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог за договором іпотеки. Водночас ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна. Вказане є підставою для скасування державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за ТОВ "СВ Фінанс";
іпотекодержатель був обізнаний про реєстрацію неповнолітніх дітей
у спірній квартирі, проте жодних дій, що свідчили б про заперечення проти цього факту, або отримання згоди органу опіки і піклування ним не здійснено. Крім того, за відсутності рішення суду про визнання реєстрації неповнолітніх
в іпотечному житлі незаконною, презюмується, що така реєстрація є законною, допоки протилежне не буде встановлено судом;
у ТОВ "СВ Фінанс" відсутнє право на звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку на підставі статті 37 Закону України "Про іпотеку", оскільки окремий договір про задоволення вимог іпотекодержателя між сторонами договору іпотеки не укладався. Тому позивач та інші співвласники квартири згоди на відчуження спірної квартири (предмета іпотеки) не надавали.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2022 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції. Цією ж ухвалою
у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 21 червня 2022 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2023 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження у складі колегії із п`яти суддів.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24 квітня
2019 року у справі № 638/20000/16-ц, від 16 травня 2018 року у справі
№ 320/8269/15-ц, від 18 вересня 2019 року у справі № 607/2843/17, від
20 листопада 2020 року у справі № 439/1223/18, від 01 жовтня 2020 року
у справі № 2-2394/10, від 16 грудня 2019 року у справі № 211/2171/15, від
15 жовтня 2020 року у справі № 917/628/17, від 07 квітня 2021 року у справі
№ 753/3055/18, від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц, від 31 липня 2020 року у справі № 607/11516/18, від 04 травня 2020 року у справі
№ 139/69/18, від 14 лютого 2018 року у справі № 127/8068/16-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 727/1593/16-ц.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 13 червня 2007 року в рахунок забезпечення виконання ОСОБА_5 зобов`язань за кредитним договором від 13 червня 2007 року № 014/7478/82/56659, ОСОБА_1, ОСОБА_4,
ОСОБА_3 передано ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником яких є ПАТ "Райффазен Банк Аваль", в іпотеку квартиру
АДРЕСА_1 .
У пункті 6.4.2 договору іпотеки визначено, що при виникненні іпотечного випадку іпотекодержатель надсилає іпотекодавцям іпотечне повідомлення
з вказівкою про загальну суму боргових зобов`язань та граничний строк погашення боргових зобов`язань. У випадку непогашення іпотекодавцями боргових зобов`язань у строк, передбачений у іпотечному повідомленні, право власності на предмет іпотеки переходить від іпотекодавця до іпотекодержателя в день, наступний за останнім днем строку погашення боргових зобов`язань, вказаного в іпотечному повідомленні. При цьому іпотекодержатель зобов`язаний реалізувати предмет іпотеки протягом одного року, а суму, отриману від реалізації, направити на погашення боргових зобов`язань та інших фактичних вимог.
Сторони також встановили, що положення пункту 6.4 договору з іншими положеннями цього договору являють собою повний укладений договір між сторонами про задоволення вимог іпотекодержателя, в якому сторони визначили можливі способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
22 грудня 2015 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" і ПАТ "Комерційний індустріальний банк" було укладено договір відступлення права вимоги, за умовами якого ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" відступило право вимоги
за кредитним договором від 13 червня 2007 року, укладеним між вказаним банком і ОСОБА_5, а ПАТ "Комерційний індустріальний банк" прийняло всі права та обов`язки за вказаним договором.
22 грудня 2015 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" і ПАТ "Комерційний індустріальний банк" на виконання умов договору про відступлення права вимоги від 22 грудня 2015 року укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 13 червня 2015 року.
У цей же день, 22 грудня 2015 року, між ПАТ "Комерційний індустріальний банк" і ТОВ "СВ Фінанс" укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ПАТ "Комерційний індустріальний банк" відступило право вимоги за кредитним договором від 13 червня 2007 року, а ТОВ "СВ Фінанс" прийняло
всі права та обов`язки за вказаним договором.
22 грудня 2015 року між ПАТ "Комерційний індустріальний банк" і ТОВ "СВ Фінанс" на виконання умов договору про відступлення права вимоги від
22 грудня 2015 року також укладено договір відступлення права вимоги за договором іпотеки від 13 червня 2007 року, укладеним між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" і ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3
15 січня 2016 року ТОВ "СВ Фінанс" надіслав на адресу іпотекодавців письмову вимогу про усунення порушень забезпеченого іпотекою зобов`язання. У вказаній вимозі зазначено загальну суму заборгованість в розмірі 19 980 267,91 грн, встановлено тридцятиденний строк для виконання вимоги про погашення суми заборгованості, а також роз`яснено, що у разі невиконання вказаної вимоги ТОВ "СВ "Фінанс" буде звернено стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, передбаченому статтями 37, 38 Закону України "Про іпотеку", або іншим способом відповідно до закону.
У матеріалах справи наявні повідомлення про вручення особисто іпотекодавцям поштових відправлень (вимоги), в яких наявний підпис працівника поштового відділення, але відсутні підписи отримувачів.
03 березня 2016 року приватний нотаріус КМНО Каплун Ю. В. здійснив державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, за ТОВ "СВ Фінанс".
Надалі, 12 грудня 2017 року приватний нотаріус КМНО Бадахов Ю. Н. здійснив державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею
152,8 кв. м, житловою площею 81,2 кв. м, за ОСОБА_2 . Рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень прийняте на підставі договору купівлі-продажу від 12 грудня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Бадаховим Ю. Н. та зареєстрованим в реєстрі за
№ 2764.
Позиція Верховного Суду
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса, витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
У разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (частина перша статті 35 Закону України "Про іпотеку").
Відповідно частин першої - третьої статті 36 Закону України "Про іпотеку"
(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання
у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання (частина перша статті 37 Закону України "Про іпотеку" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді (частина друга статті 37 Закону України "Про іпотеку" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення
90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя (частина третя статті 37 Закону України "Про іпотеку"
в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі №914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21) вказано, що:
"102. Якщо позивач (іпотекодавець) вважає порушеними свої права на предмет іпотеки (внаслідок позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки відповідачем), він може, з огляду на фактичні обставини, вимагати відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України). Цей спосіб захисту застосовується у випадку вчинення однією із сторін правопорушення, в результаті чого порушені права та законні інтереси іншої сторони. При цьому позивач повинен довести, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснено всупереч вимогам закону, тобто з порушенням прав позивача. […]
109. За загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов`язані зобов`язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу.
110. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли власник та володілець майна не перебували у договірних відносинах один з одним, власник майна може використовувати речово-правові способи захисту.
111. Зважаючи на обставини цієї справи, які існували на момент звернення позивача з позовом та прийняття рішення судом першої інстанції, для захисту порушеного права власності позивача необхідно відновити становище, яке існувало до порушення. Вказане відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.
112. Відповідно до частини четвертої статті 37 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. […]
114. Оскільки порушення права власності позивача відбулось у результаті державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за АТ "Мегабанк", заявлені ним позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав від 30.12.2019 опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення.
115. Отже, враховуючи обставини конкретної справи та за умови, якщо правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер та таке майно не було відчужено до третіх осіб, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судами як неналежний спосіб захисту. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.
116. Слід ще раз звернути увагу, що судове рішення про задоволення позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем тільки за умови, що на час вчинення реєстраційної дії право власності зареєстроване за відповідачем, а не за іншою особою".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі
№ 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21) зазначено, що:
"124. Під час розгляду справ цієї категорії суд повинен надати оцінку всім обставинам, які мали місце при зверненні стягнення на іпотечне майно. Тим самим суд визначає: (а) неправомірність дій особи, яка зазначена у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як власник (адже саме ці дії призвели до внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно цих відомостей); (б) тим самим суд констатує, що ці дії не були здатні призвести до набуття права власності особою, яка позначена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як власник, а тому (в) в цієї особи відсутнє право власності, а отже (г) право власності належить позивачеві (якщо позивач доведе всі наведені вище обставини).
125. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що положення абзацу третього частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) адресовані насамперед суду, який, задовольняючи позов, зокрема, про скасування рішення державного реєстратора, має чітко визначитися з тим, кому саме і яке речове право внаслідок задоволення такого позову належить.
126. Вирішивши наявний між сторонами спір про право на користь позивача, суд тим самим в мотивувальній частині рішення виснував, що право власності позивача було порушено та підлягає поновленню, правильно застосувавши положення абзацу третього частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV
(у редакції, чинній на момент звернення з позовом)".
Стаття 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є публічною, процедурною нормою і не містить та й не може містити приватноправових способів захисту і одночасно та всупереч принципу диспозитивності зобов`язувати суб`єкта поєднувати позовні вимоги, яких приватно-правова норма не передбачає (див. постанову Верховного Суду
у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від
01 лютого 2023 року в справі № 316/2082/19 (провадження № 61-17264св21).
Функціональним призначенням процедурних норм є "обслуговування" приватно-правових норм. З урахуванням того, що процедурні норми виконують тільки функцію "обслуговування" приватно-правових норм, то у разі якщо існує суперечність, то вона має вирішуватися на користь приватно-правової норми.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року в справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19) зазначено, що "умови договору іпотеки та вимоги частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" пов`язують можливість задоволення вимог кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки з дотриманням іпотекодержателем процедури належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання. Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (270-2009-п)
. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також слід вважати також таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання. Направлення такої вимоги іпотекодавцю про усунення порушень основного зобов`язання обґрунтовується саме тим, що іпотекодавець має право замість боржника усунути порушення основного зобов`язання і тим самим убезпечити себе від звернення стягнення на належний йому предмет іпотеки. В разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку. За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Таким чином, недотримання вимог частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя. При цьому метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання".
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2023 року у справі № 645/3095/19 (провадження № 61-17983св21) зазначено:
"у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року в справі № 725/2195/20 (провадження № 61-4590св21) зазначено, що "на момент проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за ТОВ "ФК "Поліс" (01 листопада 2016 року) завершився 30-денний строк з моменту отримання іпотекодавцем та боржником зазначеної вимоги, однак порушення кредитного зобов`язання не було усунуто, борг не сплачено. Визнаючи протиправним та скасовуючи рішення приватного нотаріуса про проведення державної реєстрації права власності на вказане майно за ТОВ "ФК "Поліс" від 01 листопада 2016 року, за індексними номерами 32158949, 32158555, суди попередніх інстанцій виходили із того, що письмова вимога про усунення порушень не містила інформації про вартість предмета іпотеки, а також не конкретизовано в який саме спосіб іпотекодержателем планується провести звернення стягнення на предмет іпотеки. Разом з тим, суди не вказали, якими чинними нормативно-правовими актами передбачені вимоги до змісту вказаного листа про усунення порушень, зокрема щодо зазначення у ньому вартості предмета іпотеки. При цьому
є помилковим висновок судів про те, що у вимозі не конкретизовано, в який саме спосіб іпотекодержателем планується звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки у ній прямо зазначено про те, що у разі невиконання вимоги кредитор зверне стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття предмета іпотеки у власність нового кредитора за ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності (а. с. 185, т. 1). Посилання судів на те, що розмір заборгованості, зазначений у вказаній вимозі, є більшим за розмір заборгованості, стягнутим за рішенням суду, що також є підставою для скасування рішення приватного нотаріуса, помилкові, оскільки при здійсненні державної реєстрації безспірність заборгованості не перевіряється. Таке передбачено у разі вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису, а не здійснення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем, як помилково вважали суди. Крім того, за змістом частини третьої статті 37 Закону України "Про іпотеку" у разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. Водночас позивачами не надано доказів виконання умов договору та відсутності у них перед банком кредитної заборгованості та не спростовано доводів відповідача про невиконання ними рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 червня 2010 року".
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 червня 2022 року у справі № 757/39546/20-ц (провадження № 61-21280св21) вказано, що "суди при задоволенні позовних вимог вважали, що з урахуванням того, що у відсутні відомості про отримання ОСОБА_1 письмової вимоги від іпотекодержателя про усунення порушення кредитного зобов`язання, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності, інформації про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог, відсутня оцінка майна предмету іпотеки на момент переходу права власності до іпотекодержателя, що є істотною обставиною і повинно погоджуватися з власником майна, а також необґрунтована сума заборгованості за кредитним договором, то відсутні підстави для набуття іпотекодержателем ТОВ "ФК "Факторинг та кредитування" права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом реєстрації такого права на підставі статті 37 Закону України "Про іпотеку", інші вимоги
є похідними, а тому позов підлягає задоволенню; суди не врахували, що в разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку; судами встановлено, що: 04 листопада 2019 року ТОВ "ФК "Факторинг та кредитування" направило на поштову адресу ОСОБА_1 вимогу про усунення порушення (номер відправлення 0102416133899). У листі начальника відділення поштового зв`язку № 24 Київської міської дирекції АТ "Укрпошта" від 21 квітня 2020 року вказано, що поштове відправлення № 0102416133899, направлене ТОВ "ФК "Факторинг та кредитування" було вручено - 07 листопада 2019 року адресату ОСОБА_1 . Згідно листа АТ "Укрпошта" від 23 квітня 2020 року поштове відправлення № 0102416133899 від 04 листопада 2019 року на адресу ОСОБА_1 надійшло до відділення поштового зв`язку № 24 м. Київ та було вручено адресату 18 листопада 2019 року під підпис. Відповідно до трекінгу відправлень Укрпошта, поштове відправлення № 0102416133899 вручено "особисто"
у відділенні: 01024 місто Київ, 18 листопада 2019 року. Таким чином, встановивши, що вимога про усунення порушення (номер відправлення 0102416133899) була вручена ОСОБА_1, суди зробили помилковий висновок про недотримання іпотекодержателем вимог статті 35 Закону України "Про іпотеку". Як наслідок необґрунтованим є висновок судів про відсутність відомостей про отримання ОСОБА_1 письмової вимоги від іпотекодержателя про усунення порушення кредитного зобов`язання, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності; суди не звернули уваги, що при здійсненні державної реєстрації безспірність заборгованості не перевіряється. Крім того, за змістом частини третьої статті 37 Закону України "Про іпотеку" у разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя; відповідачем разом із відзивом на позовну заяву долучено до матеріалів справи копію звіту № 18-191209-011 від 09 грудня 2019 року про грошову оцінку земельної ділянки, яка є предметом іпотеки (Т. 1, а. с. 218-223). Тому помилковим є висновок суду першої інстанції про відсутність у матеріалах справи відомостей про оцінку майна - предмету іпотеки на момент переходу права власності до іпотекодержателя. За таких обставин суди зробили неправильний висновок про наявність підстав для задоволення позову. Тому судові рішення належить скасувати та ухвалити нове рішення про відмову
в задоволенні позову".
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини першої статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
У справі, що переглядається:
у пункті 6.4.2 договору іпотеки сторонами викладено іпотечне застереження щодо можливості набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в день, наступний за останнім днем строку погашення боргових зобов`язань, вказаного в іпотечному повідомленні. У цьому ж пункті визначено, що у разі виникнення іпотечного випадку іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю іпотечне повідомлення цінним листом або листом
з повідомленням про врученням за адресою, вказаною у цьому договорі, з вказівкою про загальну суму боргових зобов`язань та граничний строк погашення боргових зобов`язань;
іпотекодержатель виконав умови договору іпотеки та вимоги частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" щодо надсилання боржнику та іпотекодавцям письмової вимоги про усунення порушень (т. 5, а. с. 61-85);
позивач не спростувала презумпцію належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення боржником та іпотекодавцями порушень основного зобов`язання. Доводи ОСОБА_1 про недопустимість як доказу повідомлення про вручення їй іпотечного повідомлення (письмової вимоги) про усунення порушень основного зобов`язання через те, що на цьому повідомленні наявна відмітка про вручення поштового відправлення особі та підпис працівника оператора поштового зв`язку, проте немає її особистого підпису про отримання відправлення, не спростовує презумпцію належного повідомлення;
протягом встановленого у вимозі про усунення порушення забезпеченого іпотекою зобов`язання заборгованість позивачем та іншими іпотекодавцями не погашено, тобто вимога протягом тридцяти днів не виконана;
при звернені стягнення на іпотечне майно в позасудовому порядку у спосіб реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем достатньо надати оцінку вартості іпотечного майна. У разі наявності в іпотекодавця заперечень щодо наданої іпотекодержателем оцінки вартості іпотечного майна, він може доводи невідповідність цієї оцінки реальній (ринковій) вартості майна при вирішенні питання щодо відшкодування іпотекодавцю перевищення
90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя (частина третя статті 37 Закону України "Про іпотеку"
в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин);
позовна вимога про витребування у ОСОБА_2 нерухомого майна (спірної квартири) є похідною, а можливість її задоволення залежить від вирішення основної позовної вимоги про визнання рішення приватного нотаріуса про реєстрацію права власності на іпотечне майно протиправним та його скасування.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ "СВ Фінанс", ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Доводи ОСОБА_1 про порушення реєстрацією права власності на предмет іпотеки за ТОВ "СВ Фінанс" прав дітей є безпідставними. Згідно
з підпунктом "h" пункту 5.2 договору іпотеки іпотекодавців зобов`язано протягом всього терміну договору не прописувати (не реєструвати) право проживання будь-яких третіх осіб на території (площі) предмета іпотеки, без попередньо отриманої на те письмової згоди іпотекодержателя. У матеріалах справи відсутні відомості про те, що реєстрація неповнолітніх дітей у спірній квартирі була здійснена за письмової згоди іпотекодержателя. Крім того, позивач є тіткою неповнолітніх ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, а не матір`ю, тобто не є їх законним представником.
Аргументи касаційної скарги про те, що іпотекодавці не отримували ані від ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", ані від ТОВ "СВ Фінанс" жодних повідомлень щодо заміни іпотекодержателя у зобов`язанні за договором іпотеки не є підставою для скасування рішення державного реєстратора та не свідчить про те, що перехід прав не відбувся.
Щодо позовних вимог про скасування записів про право власності
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).
Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло
з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо;
(б) "юридично" - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч
і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року в справі № 752/13695/18 (провадження № 61-6415св19).
Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.
У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна
з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка
є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна
і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від
14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18).
Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті
89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі
№ 653/1096/16-ц).Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване
у цьому реєстрі за відповідачем. На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем. Відтак, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі
№ 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18).
У справі, що переглядається, апеляційний суд при відмові у задоволенні позовних вимог про скасування записів про право власності не врахував, що
у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимоги власника про скасування записів про право власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Тому у задоволенні позовних вимог до ТОВ "СВ Фінанс", ОСОБА_2 про скасування записів про право власності належить відмовити не у зв`язку із їх необґрунтованістю, а через обрання позивачем неефективного способу захисту.
Щодо позовних вимог, пред`явлених до приватного нотаріуса
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України)
Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України (1618-15)
. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 березня 2023 року у справі № 509/5080/18 (провадження № 61-11707св22) зазначено, що
"у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року по справі № 752/3612/19 (провадження № 61-1129св20) вказано, що: "позивач заявив вимогу про визнання дій протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію права власності до державного реєстратора. Суди вважали останнього належним відповідачем. Натомість, третя особа - іпотекодержатель, за яким було зареєстровано право власності на спірну квартиру, вважає, що належним відповідачем у цій справі має бути саме особа, за якою зареєстровано право власності на предмет іпотеки, оскільки її права порушуються скасуванням рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 .[...] Зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи засвідчують, що спір виник саме між позивачем і третьою особою з приводу порушення права позивача на квартиру внаслідок дій третьої особи щодо реєстрації за нею такого права. Отже, позовна вимога про визнання дій протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки не може бути звернена до державного реєстратора філії Комунального підприємства "Результат" Миронівської міської ради у місті Києві Коровайко О. С., якого позивач визначив відповідачем. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України (1618-15)
. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Вирішуючи спір, суди не звернули уваги, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, проте вирішили спір по суті. Належним відповідачем
у справі є АТ "Альфа-Банк" як правонаступник АТ "Укрсоцбанк", за яким зареєстровано речове право на належне позивачу майно, яке він передав
в іпотеку банку. Встановлюючи обставини та надаючи правовий аналіз заявленим у справі вимогам, суд першої інстанції у рішенні не дав неналежної оцінки суб`єктному складу судового процесу та вирішив спір до державного реєстратора філії Комунального підприємства "Результат" Миронівської міської ради у місті Києві Коровайко О. С., якого позивач визначив відповідачем. Переглядаючи рішення суду першої інстанції у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не дав належної правової оцінки твердженням банку про те, що саме він має бути відповідачем
у цій справі. Висновки апеляційного суду, що позов заявлено до державного реєстратора як належного відповідача є помилковими".
У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, підтверджують, що спір виник між ОСОБА_1 і ТОВ "СВ Фінанс", ОСОБА_2, отже, приватний нотаріус КМНО Каплун Ю. В. не є належним відповідачем у спірних правовідносинах, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог, пред`явлених до приватного нотаріуса необхідно відмовити із зазначеної підстави.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду та висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від
21 грудня 2022 року у справі №914/2350/18 (914/608/20) (провадження
№ 12-83гс21), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня
2020 року в справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19), у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2023 року у справі № 645/3095/19 (провадження
№ 61-17983св21), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 березня 2023 року у справі
№ 509/5080/18 (провадження № 61-11707св22) дають підстави для висновку про те, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята частково з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса КМНО Каплуна Ю. В. про визнання рішення протиправним та його скасування, скасування записів про право власності та витребування майна з чужого незаконного володіння; вимог до ТОВ "СВ Фінанс", ОСОБА_2 про скасування записів про право власності змінити, з викладенням її мотивувальної частини в редакції цієї постанови. Разом з цим постанову апеляційного судув частині позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ "СВ Фінанс", ОСОБА_2 про визнання протиправним і скасування рішення приватного нотаріуса, витребування майна з чужого незаконного володіння належить залишити без змін.
З урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги новий розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 21 червня 2022 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ Фінанс", ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса, витребування майна з чужого незаконного володіннязалишити без змін.
Постанову Київського апеляційного суду від 21 червня 2022 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до:
Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ Фінанс", ОСОБА_2 про скасування записів про право власності;
приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Юрія Вікторовича про визнання рішення протиправним та його скасування, скасування записів про право власності та витребування майна з чужого незаконного володіння змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук