розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 01 серпня 2022 року у складі судді Жука М. В. та постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Крижанівської Г. В., Гуля В. В., Шебуєвої В. А.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст вимог скарги

У травні 2022 року Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Ощадбанк") звернулося до суду зі скаргою на постанову заступника начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Дніпровський ВДВС у м. Києві) Ясінської К. М. про закінчення виконавчого провадження.

На обґрунтування скарги посилалося на таке.

На примусовому виконанні Дніпровського ВДВС у м. Києві перебувало виконавче провадження № 53128463з виконання виконавчого листа

№ 2-1692/10, виданого 19 травня 2010 року Оболонським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Ощадбанк" заборгованості за кредитним договором у розмірі 592 653,05 грн та 1 820,00 грн судових витрат.

Постановою заступника начальника Дніпровського ВДВС у м. Києві Ясінської К. М. від 18 вересня 2021 року закінчено виконавче провадження № 53128463 щодо ОСОБА_1 у зв`язку з його смертю.

Зазначена постанова є неправомірною, дії заступника начальника Дніпровського ВДВС у м. Києві Ясінської К. М. не відповідають вимогам Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIIІ "Про виконавче провадження" (1404-19) (далі - Закон № 1404-VIII (1404-19) ), оскільки при винесенні оскаржуваної постанови в межах виконавчого провадження, яке допускає правонаступництво, не вжито заходів та не виконано дій, спрямованих на визначення кола правонаступників спадкоємців або встановлення факту відсутності останніх.

З урахуванням наведеного заявник просив визнати постанову від 18 вересня 2021 року про закінчення виконавчого провадження № 53128463, винесену заступником начальника Дніпровського ВДВС у м. Києві Ясінською К. М., неправомірною та зобов`язати державного виконавця відновити вказане виконавче провадження.

Короткий зміст рішень судів

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 01 серпня 2022 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року, у задоволенні скарги АТ "Ощадбанк" відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що Законом № 1404-VIIІ (1404-19) не передбачено обов`язку державного виконавця у разі винесення постанови про закінчення виконавчого провадження повідомляти стягувача про смерть боржника та роз`яснювати йому право заміни сторони виконавчого провадження, тому відсутні підстави для задоволення скарги АТ "Ощадбанк".

Суд апеляційної інстанції також зазначив, що задоволення вимог кредитора до спадкоємців померлого позичальника здійснюється в порядку, встановленому статтями 1281, 1282 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників справи

У січні 2023 року АТ "Ощадбанк"звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 01 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення скарги.

На обґрунтування касаційної скарги посилається на таке.

У разі підтвердження в установлений законом спосіб факту смерті фізичної особи, виконавець має звернутися до компетентних органів/осіб для отримання відомостей про заведення спадкової справи, видачу свідоцтва про право на спадщину. Це дасть змогу виконавцеві з`ясувати, які особи, як спадкоємці померлої сторони виконавчого провадження, зверталися за отриманням спадщини та що саме вони успадкували згідно зі свідоцтвом про право на спадщину.

Установивши на підставі відповідних доказів факт смерті фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, виконавець має вчинити дії щодо отримання даних, необхідних для вирішення питання про заміну такої сторони її спадкоємцями та надалі за заявою сторони звернутися до суду з поданням про заміну сторони виконавчого провадження. Тому смерть боржника - фізичної особи має виступати підставою для закінчення виконавчого провадження лише коли виконання обов`язків такої особи чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

Оскільки виконавцем не вжито всіх належних та достатніх заходів з примусового виконання рішення суду, передбачених Законом № 1404-VIIІ (1404-19) , та прийнято незаконне рішення про закінчення виконавчого провадження, а оскаржуваними судовими рішеннями таке порушення не усунено, то є підстави для їх скасування.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права:

частини першої статті 13, частини п`ятої статті 15, пункту 3 частини третьої статті 18, частини першої статті 28, пункту 5 частини першої статті 34, пункту 3 частини другої статті 39 Закону № 1404-VIIІ; абзацу другого пункту 1, пунктів 12, 13 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція);

неврахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17, постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 761/22518/17.

У березні 2023 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Дніпровський ВДВС у м. Києві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

На обґрунтування відзиву посилається на те, що Законом № 1404-VIIІ (1404-19) та Інструкцією не передбачено, що після отримання інформації про смерть боржника, виконавець повинен звертатися до компетентних органів для отримання відомостей про заведення спадкової справи, видачу свідоцтва про право на спадщину.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2023 року справу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Встановлені судами обставини

Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 05 травня 2010 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 на користь АТ "Ощадбанк"592 653,05 грн заборгованості за кредитним договором та 1 820,00 грн судових витрат (а. с. 14-15).

На підставі вказаного рішення суду 19 травня 2010 року Оболонський районний суд міста Києва видав виконавчий лист № 2-1692 про стягнення на користь АТ "Ощадбанк"з ОСОБА_1 боргу у розмірі 592 653,05 грн та 1 820,00 грн судових витрат, який пред`явлено до виконання до Дніпровського ВДВС у м. Києві (а. с. 16-17).

14 грудня 2016 року державним виконавцем Дніпровського ВДВС у м. Києві за вказаним виконавчим листом відкрито виконавче провадження № 53128463 (а. с. 24-25).

Постановою заступника начальника Дніпровського ВДВС у м. Києві Ясінської К. М. від 18 вересня 2021 року вказане виконавче провадження закінчено на підставі пункту 3 частини першої статті 39, статті 40 Закону № 1404-VIIІ у зв`язку із смертю боржника (а. с. 26).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Відповідно до положень статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Одним із основних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення є закріплення у процесуальному законодавстві положень щодо здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в справах та відповідні норми, спрямовані на забезпечення виконання рішень суду (див. постанову Верховного Суду від 28 травня 2019 року у справі № 905/2458/16).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIIІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад справедливості, неупередженості та об`єктивності (пункт 5 частини першої статті 2 Закону № 1404-VIIІ).

Згідно з частиною першою статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 рокуу справі № 916/617/17 (провадження № 14-48гс20), на яку посилається заявник у касаційній скарзі, містяться висновки про те, що частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 1404-VIII та пункт 6 розділу І Інструкції під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (пункт 3 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII).

Згідно з абзацом другим пункту 1 розділу II Інструкції виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

На підставі частини першої статті 28 Закону № 1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, у тому числі, у разі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону.

Частиною п`ятою статті 15 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до пунктів 12, 13 розділу II Інструкції у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження (припинення юридичної особи, а також в інших випадках заміни сторони у виконавчому провадженні), якщо правовідносини допускають правонаступництво, виконавець за заявою сторони виконавчого провадження, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником. На підставі постановленої судом ухвали виконавець своєю постановою замінює сторону виконавчого провадження. Ухвала суду та постанова виконавця долучаються до виконавчого документа при його передачі до іншого органу державної виконавчої служби або приватного виконавця або поверненні його стягувачу чи до суду.

Правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження - з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. Після заміни вибулої сторони виконавчого провадження її правонаступником виконавець продовжує виконання виконавчого провадження в порядку, встановленому Законом № 1404-VIII (1404-19) .

Пунктом 3 частини першої та частини другої статті 39 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника. Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Закінчення виконавчого провадження без належних правових підстав порушує права стягувача на неупереджене, ефективне, своєчасне і в повному обсязі виконання судового рішення.

Із зазначеного нормативного регулювання випливає, що, дотримуючись засад законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності виконавчого провадження, його гласності та відкритості, виконавець зобов`язаний вживати передбачених чинним законодавством заходів щодо примусового виконання рішень, належного вчинення виконавчих дій.

Отримавши дані про смерть фізичної особи - сторони виконавчого провадження, виконавець має отримати підтвердження чи спростування таких даних, звернувшись відповідно до пункту 3 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII із запитом до органу державної реєстрації актів цивільного стану згідно з компетенцією останнього, визначеною Законом України від 01 липня 2010 року № 2398-VI "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" (2398-17) .

Після отримання даних про смерть сторони виконавчого провадження виконавець має звернутися до компетентних органів/осіб для отримання відомостей про заведення спадкової справи, видачу свідоцтва про право на спадщину. Це дасть змогу виконавцеві з`ясувати, які особи, як спадкоємці померлої сторони виконавчого провадження, зверталися за отриманням спадщини та що саме вони успадкували згідно зі свідоцтвом про право на спадщину.

Отже, виконавець, установивши на підставі відповідних доказів факт смерті фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, має вчинити дії щодо отримання даних, необхідних для вирішення питання про заміну такої сторони її спадкоємцями, та надалі за заявою сторони звернутися до суду з відповідним поданням про заміну сторони виконавчого провадження.

Смерть, оголошення померлою або визнання безвісно відсутньою фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, має виступати підставою для його закінчення, лише коли виконання обов`язків такої особи чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

Якщо ж виконавче провадження було закінчене виконавцем, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника, і виконавець при цьому не врахував відповідні вимоги чинного законодавства щодо можливого правонаступництва боржника, постанову про закінчення виконавчого провадження можна оскаржити в судовому порядку. У разі задоволення скарги можна вирішувати питання щодо заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника.

Встановлено, що постановою заступника начальника Дніпровського ВДВС у м. Києві Ясінської К. М. від 18 вересня 2021 року виконавче провадження № 53128463 закінчено на підставі пункту 3 частини першої статті 39, статті 40 Закону № 1404-VIIІ - у зв`язку із смертю боржника (а. с. 26).

У виконавчому провадженні відсутні відомості щодо встановлення державним виконавцем кола спадкоємців померлого боржника на виконання вимог Закону № 1404-VIII (1404-19) .

АТ "Ощадбанк"звернулось до суду із скаргою на постанову від 18 вересня 2021 року про закінчення виконавчого провадження № 53128463, винесену заступником начальника Дніпровського ВДВС у м. Києві Ясінською К. М.,та просило зобов`язати державного виконавця відновити вказане виконавче провадження.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що Законом № 1404-VIIІ (1404-19) не передбачено обов`язку державного виконавця до винесення постанови про закінчення виконавчого провадження повідомляти стягувача про смерть боржника та роз`яснювати йому право заміни сторони виконавчого провадження, тому відсутні підстави для задоволення скарги АТ "Ощадбанк".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, а саме порушеннянорм матеріального та процесуального права, неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків щодо застосування положень Закону № 1404-VIII (1404-19) , яких дійшли Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20) та Верховний Суд у постанові від 29 червня 2022 року у справі № 761/22518/17 (провадження № 61-172св22), знайшли своє підтвердження.

Суди першої та апеляційної інстанцій зазначеного не врахували та дійшли помилкового висновку про відмову в задоволенні скарги АТ "Ощадбанк".

Тому рішення судів попередніх інстанції підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення скарги АТ "Ощадбанк".

Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З урахуванням наведеного є підстави зобов`язати заступника начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ясінську К. М. поновити виконавче провадження № 53128463.

Доводи відзиву про те, що Законом № 1404-VIIІ (1404-19) та Інструкцією не передбачено, що після отримання виконавцем інформації про смерть боржника, виконавець повинен звертатися до компетентних органів для отримання відомостей про заведення спадкової справи, видачу свідоцтва про право на спадщину, Верховний Суд відхиляє, оскільки вони спростовуються висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 14-48гс20) та Верховного Суду у постанові від 29 червня 2022 року у справі № 761/22518/17 (провадження № 61-172св22).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За змістом частин першої, другої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

З урахуванням наведених мотивів Верховний Суд вважає за необхідне ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 01 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення скарги.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги АТ "Ощадбанк" по суті, скасування ухвали суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення скарги, то з Дніпровського ВДВС у м. Києві на користь АТ "Ощадбанк"підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційних скарг у розмірі 5 165,00 грн (2 481,00 грн + 2 684,00 грн).

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" задовольнити.

Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 01 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на постанову заступника начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ясінської Катерини Михайлівни про закінчення виконавчого провадження задовольнити.

Визнати постанову від 18 вересня 2021 року про закінчення виконавчого провадження № 53128463, винесену заступником начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ясінською Катериною Михайлівною, неправомірною.

Зобов`язати заступника начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ясінську Катерину Михайлівну поновити виконавче провадження № 53128463.

Стягнути з Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" 5 165,00 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.