розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 15 грудня 2021 року у складі судді Якимець О. І. та постанову Київського апеляційного суду від 25 липня 2022 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Левенця Б. Б.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" (далі - ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія", товариство) звернулося до суду із заявою, просило замінити сторону стягувача/кредитора його правонаступником у цивільній справі № 758/9993/13-ц з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ "КБ "Надра") на ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія".

На обґрунтування заяви посилалося на те, що рішенням Подільського районного суду міста Києва від 18 грудня 2013 року у справі № 758/9993/13-ц стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованість у розмірі 654 845,70 грн. Зазначене рішення на цей час не виконано.

12 червня 2020 року між ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" та ПАТ "КБ "Надра" укладений договір про відступлення права вимоги, у тому числі і за кредитним договором, який був укладений між ОСОБА_1 та ПАТ "КБ "Надра".

Оскільки ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржника, то товариство звернулося до суду із цією заявою.

Короткий зміст рішень судів

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 15 грудня 2021 року заяву ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" задоволено.

Замінено первісного стягувача ПАТ "КБ "Надра" з примусового виконання рішення Подільського районного суду міста Києва від 18 грудня 2013 року у справі №758/9993/13-ц за позовом ПАТ "КБ "Надра" до ОСОБА_1, яким стягнено з останньої заборгованість за кредитним договором у розмірі 654 845,70 грн, на його правонаступника - ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія".

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва відповідно до статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", тому такому правонаступнику можливо надати статус сторони виконавчого провадження - стягувача, у зв`язку із припиненням такого статусу у ПАТ "КБ "Надра". Отже, заява про заміну сторони виконавчого провадження є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного суду від 25 липня 2022 року ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 15 грудня 2021 року скасовано. Ухвалено нове рішення про задоволення заяви ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" про заміну сторони стягувача його правонаступником.

Замінено стягувача ПАТ "КБ "Надра" на його правонаступника ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" у справі за позовом ПАТ "КБ "Надра" до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аверс-Сіті" про стягнення заборгованості.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що з матеріалів справи випливає, що ОСОБА_1, звертаючись у листопаді 2020 року з апеляційною скаргою на рішення Подільського районного суду міста Києва від 18 грудня 2013 року зазначала, що у середині жовтня 2020 року з її карткового зарплатного рахунку було списано кошти. Після спілкування з представником банку вона дізналася, що підставою для списання коштів стало рішення суду.

Отже, у 2020 році рішення Подільського районного суду міста Києва від 18 грудня 2013 року перебувало на примусовому виконанні у виконавчій службі. ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" із заявою про заміну сторони стягувача звернулося у жовтні 2021 року. За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України, а тому є підстави для задоволення заяви товариства про заміну стягувача ПАТ"КБ "Надра" на його правонаступника ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія".

Оскільки суд першої інстанції розглянув заяву ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" без належного повідомлення учасників справи, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення заяви.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви.

Касаційна скарга мотивована тим, що у матеріалах справи немає відомостей з державної виконавчої служби щодо відкриття чи закриття виконавчого провадження з виконання рішення Подільського районного суду міста Києва від 18 грудня 2013 року.

Задовольняючи заяву, суд апеляційної інстанції послався на інформацію, яка містилася в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції, та не підтверджена жодними доказами. Тому висновки суду апеляційної інстанції щодо відкритого виконавчого провадження ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

Підставами відкриття касаційного провадження є підстави, передбачені частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2023 року справу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають.

Суди встановили, що рішенням Подільського районного суду міста Києва від 18 грудня 2013 року стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ "КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором у розмірі 654 845,70 грн та судовий збір у розмірі 3 441,00 грн.

12 червня 2020 року між ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" та ПАТ "КБ "Надра" укладений договір № GL6N718144 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, у тому числі і за кредитним договором, який був укладений між ОСОБА_1 та ПАТ "КБ "Надра".

Звертаючись із заявою, ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" просило замінити сторону стягувача/кредитора його правонаступником у цивільній справі № 758/9993/13-ц з ПАТ КБ "Надра" на ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія".

Питання процесуального правонаступництва врегульовано частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Здійснення процесуального правонаступництва визначається особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Водночас відповідно до статті 55 ЦПК України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з положеннями статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, вчинення правочинів, наслідком яких є заміна особи в окремому зобов`язанні через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги), є різновидом переходу до особи прав у матеріальних правовідносинах.

Унаслідок такої заміни кредитора в матеріальному правовідношенні відбувається його заміна на іншу особу і в процесуальних правовідношеннях у визначених законом випадках. Зокрема, у процесуальних відносинах правонаступник може бути замінений там, де вони є триваючими, або за умови відновлення процесуальних строків для вчинення процесуальних дій.

Втрата первісним кредитором певних процесуальних прав унаслідок пропуску ним строків для вчинення процесуальних дій до моменту укладення договору відступлення права вимоги означає, що саме у такому обсязі новий кредитор може стати процесуальним правонаступником і автоматичного поновлення процесуальних прав за наслідком укладення договору відступлення права вимоги не відбувається.

Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Така правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13 та від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17.

У справі, яка переглядається, ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" просило суд замінити стягувача у справі № 758/9993/13-ц з ПАТ "КБ "Надра" на ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія".

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18 січня 2022 року у справі № 34/425 (провадження

№ 12-69гс21), при вирішенні питання про заміну сторони виконавчого провадження суди мають встановити, чи не сплив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки поза межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Після спливу строку виконавчого провадження не може вирішуватись питання про заміну сторони виконавчого провадження.

У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження

№ 14-197цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що "відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.

Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.

Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони у справі на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, а тому потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.

Ураховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони у справі (стягувача у виконавчому документі), є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництво, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі.

За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва".

Задовольняючи заяву, суд апеляційної інстанції послався на те, що ОСОБА_1 в апеляційній скарзі від 23 листопада 2020 року на рішення суду першої інстанції від 18 грудня 2013 року зазначала, що у середині жовтня 2020 року з її карткового зарплатного рахунку було списано кошти. Підставою для списання коштів стало рішення суду.

З урахуванням зазначеного суд апеляційної інстанції зробив висновки про те, що рішення Подільського районного суду міста Києва від 18 грудня 2013 року перебувало у 2020 році на виконанні, ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" звернулося до суду із заявою про заміну сторони стягувача у жовтні 2020 році, а тому строки пред`явлення виконавчого документа, відповідно до статті 12 Закону України "Про виконавче провадження", не пропущені.

Проте у матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження зазначеного, а тому такі висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на припущеннях.

Задовольняючи заяву про заміну сторони стягувача, суд апеляційної інстанції не врахував, що тягар доведення обґрунтованості вимог заяви за загальними правилами процесуального закону покладається саме на ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія", а не на боржника ОСОБА_1 .

Водночас товариство не надало належних доказів на підтвердження того, що строк на пред`явлення виконавчого листа не пропущено, а у разі спливу такого строку ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" не заявляло клопотання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, що унеможливлює задоволення заяви щодо процесуального правонаступництва.

Суди попередніх інстанцій указаного не взяли до уваги, помилково поклали тягар доказування пропущення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання на ОСОБА_1 та задовольнили заяву товариства за відсутності доказів наявності відкритого виконавчого провадження та без ініціювання товариством питання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

З урахуванням наведеного оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони стягувача.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За змістом частин першої, другої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

З урахуванням наведених мотивів Верховний Суд вважає за необхідне ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 15 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 липня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони стягувача.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги ОСОБА_1, скасування ухвали суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні заяви, то з ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн (за подання апеляційної скарги - 496,20 грн та за подання касаційної скарги - 496,20 грн, замість помилково сплачених 992,40 грн).

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 15 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 липня 2022 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" про заміну сторони стягувача його правонаступником у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аверс-Сіті", про стягнення заборгованості відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" на користь ОСОБА_1 992,40 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.