розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Володарського районного суду Київської області від 23 серпня 2022 року в складі судді Глазкової Ю. О. та постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2023 року в складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І.,

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосптехніка Нова" (далі - ТОВ "Сільгосптехніка Нова") про внесення змін до договору оренди землі.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 29 листопада 2011 року між нею та ТОВ "Сільгосптехніка Нова" було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого вона передала у оренду відповідачу строком на 49 років земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 5,0175 га, яка розташована у межах Рудосільської сільської ради Володарського району Київської області.

Пунктом 9 вказаного договору передбачено, що орендна плати вноситься орендарем у розмірі 2 172,48 грн, а у пункті 10 цього договору зазначено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексів інфляції.

Натомість пункт 13 договору оренди землі містить положення про те, що розмір орендної плати переглядається по мірі потреби у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції.

Вказувала, що відповідно до офіційної статистичної інформації "Індекси споживчих цін на товари та послуги у 2002-2020 роках" за період з 2011 до 2020 рік щороку відбувалось підвищення індексу споживчих цін, збільшення тарифів, суттєво змінився офіційний курс долара, ціни на газ та електроенергію, проте з 2011 року розмір орендної плати за договором не переглядався сторонами. Крім того, відповідач, укладаючи договори оренди з іншими власниками аналогічних земельних ділянок, визначив розмір орендної плати у розмірі від 16 000 грн.

Вона зверталась до відповідача із пропозицією укладення додаткової угоди до договору оренди землі від 29 листопада 2011 року, проте відповідач погодився змінити лише індексацію вже існуючого розміру орендної плати, та відмовив у частині встановлення розміру орендної плати у розмірі 16 000 грн.

За таких обставин позивача просила суд внести зміни до пунктів 9, 10 договору оренди землі від 29 листопада 2011 року, виклавши їх у наступній редакції: "п. 9. Орендна плати вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 16 000,00 грн. (шістнадцять тисяч гривень 00 копійок). п. 10. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції".

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Рішенням Володарського районного суду Київської області від 23 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 січня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності таких істотних змін обставин, що тягнуть за собою можливість внесення змін до договору оренди землі на підставі статті 652 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У лютому 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, в якій просила їх скасувати та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду: від 08 вересня 2020 року у справі № 920/418/19, від 12 лютого 2019 року у справі № 914/2649/17, від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18, від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17, від 09 листопада 2021 року у справі № 635/4233/19.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач позбавлений належного рівня доходу через інфляцію та підвищення цін, тобто того, на що він очікував укладаючи договір оренди землі з відповідачем. Водночас зміна нормативно-грошової оцінки земельної ділянки позивача є самостійною підставою для зміни розміру орендної плати.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 09 березня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

У квітні 2023 року від ТОВ "Сільгосптехніка Нова" надійшов відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваних судових рішень.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до договору оренди землі від 29 листопада 2011 року ОСОБА_1 передала у оренду ТОВ "Сільгосптехніка Нова" земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 5,0175 га з кадастровим номером 3221687200:02:007:0019, яка розташована у межах Рудосільської сільської ради Володарського району Київської області строком на 49 років. Договір зареєстрований 10 вересня 2013 року за № 2512467.

Згідно із пунктами 9, 10 цього договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі - 2 172,48 грн, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексів інфляції.

Пункт 13 договору передбачає, що розмір орендної плати переглядається по мірі потреби у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендної земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із копією заяви ОСОБА_1 від 29 листопада 2011 року остання отримала коштів від ТОВ "Сільгосптехніка Нова" 35 000 грн в рахунок орендної плати за земельний пай.

Відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3221677200:02:007:0019 станом на 26 липня 2022 становить 183 308,66 грн.

Згідно із копією додаткової угоди № 1 до договору оренди землі від 29 листопада 2011 року позивач пропонувала орендарю внести зміни у договір оренди землі, а саме: встановити розмір орендної плати у сумі 16 000 грн; обчислення розміру орендної плати за землю здійснювати з урахуванням індексів інфляції.

Відповідно до запропонованої ОСОБА_1 ТОВ "Сільгосптехніка Нова" додаткової угоди № 2 до договору оренди землі від 29 листопада 2011 року орендар погодився викласти пункт 10 цього договору у редакції: "Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції", інші умови договору залишаються незмінними (а. с. 13-15).

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною другою цієї статті визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2019 року у справі № 914/2649/17 (провадження 12-216гс18) дійшла висновку про те, що якщо сторона спору не скористалася процедурою його позасудового врегулювання, це не позбавляє її права реалізувати своє суб`єктивне право на зміну чи припинення договору та вирішити існуючий конфлікт у суді в силу прямої вказівки, що міститься у частині другій статті 651 ЦК України. Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом, є обставини, наведені у частині другій статті 651 ЦК України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб`єктивних правах чи інтересах.

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України (2768-14) , Законом України "Про оренду землі" (161-14) .

Відповідно до частини першої статті 93 ЗК України, статей 1, 3 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно із статтею 13, частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Положеннями статті 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) - далі ПК України (2755-17) ). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Положеннями статті 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Установивши, що позивач не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності таких істотних змін обставин, що тягнуть за собою можливість внесення змін до договору оренди землі в частині зміни розміру орендної плати з 2 172,40 грн на 16 000 грн на підставі статті 652 ЦК України, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Водночас суди підставно керувались тим, що у пункті 13 договору оренди землі сторони обумовили, що розмір орендної плати переглядається по мірі потреби у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції.

Ця умова не суперечить вимогам статті 627 ЦК України та положенням статті 21 Закону України "Про оренду землі", оскільки вибір врегулювання способу індексації орендної плати законодавець надав самим сторонам, шляхом обговорення вказаного питання у договорі оренди землі. Як свідчать матеріали справи відповідач погодився на зміни до договору оренди, які б враховували індексацію орендної плати (а. с. 13-15), тому суди вірно відмовили у задоволенні цієї частини позовних вимог.

Разом із тим договором оренди землі не було передбачено будь-якого іншого порядку обчислення розміру орендної плати за землю, аніж визначений пунктом 9 розмір орендної плати у сумі 2 172,48 грн, а доводи позивача про те, що зміна нормативно-грошової оцінки належної йому земельної ділянки є самостійною підставою для зміни розміру орендної плати, не можуть бути прийняті до уваги з огляду на таке.

Підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Статтею 289 ПК України встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок та, зокрема, інформує власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з статтею 1, частиною п`ятою статті 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок відповідно до частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку земель" проводиться, зокрема у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (частина перша статті 15 Закону України "Про оцінку земель").

Отже, нормативно грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 13 березня 2020 року (справа № 745/690/17, провадження № 61-15924св18) та від 05 жовтня 2022 року (справа № 686/16348/21, провадження № 61-4038св22).

Оскільки вказана умова зміни орендної плати (зміна нормативно-грошової оцінки земельної ділянки) стосується саме земель державної і комунальної власності, а спірна ділянка належить позивачу на праві приватної власності, аргументи останнього щодо наявності правових підстав для зміни розміру орендної плати є безпідставними.

Доводи касаційної скарги про суперечливий зміст пунктів 10 та 13 договору щодо сплати чи несплати інфляційних втрат не доводять факт істотної зміни обставин, що є підставою для зміни договору.

Таким чином, доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання заявника на неврахування судами висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду: від 08 вересня 2020 року у справі № 920/418/19, від 12 лютого 2019 року у справі № 914/2649/17, від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18, від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17, від 09 листопада 2021 року у справі № 635/4233/19, оскільки встановлені фактичні обставини у вищенаведених справах відрізняються від встановлених обставин у справі, яка переглядається.

Так, у вказаних справах предметом спору була орендна плата за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, тоді як у справі, що переглядається, - приватної форми власності.

Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів з їх оцінкою.

Із урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ("Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.