розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року у справі за заявою ОСОБА_2 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств "Бона Деа" від 02 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

1. Описова частина

Короткий зміст заяви та її доводи

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств "Бона Деа" від 02 березня 2020 року (справа № 3008-19/01) частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 2 064 600,00 грн, 14 400,00 грн витрат на правову допомогу та визнано розірваним договір підряду на організацію та проведення ремонтних робіт у квартирі АДРЕСА_1 від 15 листопада 2016 року.

Решту позовних вимог залишено без задоволення.

У травні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств "Бона Деа" від 02 березня 2020 року у справі № 3008-19/01 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів.

Рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств "Бона Деа" від 02 березня 2020 року (справа № 3008-19/01) вважає незаконним, оскільки третейському суду не підвідомчі справи з виниклих правовідносин (захист прав споживачів), а також посилався на недотримання положень Закону України "Про третейські суди" (1701-15) щодо погодження сторонами кількісного складу третейського суду.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду, ухваленого як судом першої інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні заяви про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств "Бона Деа" від 02 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів.

Рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств "Бона Деа" від 02 березня 2020 року залишено без змін.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскаржуване рішення третейського суду ухвалено у спорі, передбаченому третейською угодою, та судом не вирішено питань, що виходять за її межі, а третейська угода не визнана судом недійсною.

Доводи ОСОБА_2 про недотримання положень Закону України "Про третейські суди" (1701-15) щодо погодження сторонами кількісного складу третейського суду не заслуговують на увагу, оскільки з матеріалів третейської справи вбачається, що ОСОБА_2 був обізнаний про перебування на розгляді позову ОСОБА_1 до нього про стягнення коштів, а докази щодо не погодження відповідачем кількісного складу третейського суду відсутні. Склад третейського суду був сформований відповідно до вимог Закону України "Про третейські суди" (1701-15) та регламенту Постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств "Бона Деа".

Київським апеляційним судом відхилено доводи заявника про непідвідомчість третейському суду цієї справи, оскільки договір від 15 листопада 2016 року підписаний між двома фізичними особами, які не є суб`єктами надання послуг у розумінні Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , а, отже, зазначений закон не розповсюджується на договірні відносини, що виникли між сторонами. Крім того, цей спір не містить ознак, у силу яких його можна було б віднести до категорії справ, які не підвідомчі третейським судам.

ОСОБА_2 не надано належних доказів того, що на момент укладення договору від 15 листопада 2016 року, він підписував його як фізична особа-підприємець. Вид діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, який був зареєстрований у такому статусі 14 квітня 2003 року, не пов`язаний з наданням будівельних робіт та послуг.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У березні 2023 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року і ухвалити нове рішення, яким скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств "Бона Деа" від 02 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів.

Надходження апеляційної скарги до Верховного Суду та провадження в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2023 року відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою.

Витребувано з Київського апеляційного суду матеріали справи та надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

10 квітня 2023 року ухвалою Верховного Суду закінчено підготовчі дії у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

ОСОБА_2 обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що висновки Київського апеляційного суду про відсутність підстав для скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств "Бона Деа" від 02 березня 2020 року викладені при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для прави.

Київським апеляційним судом викладено неправильний висновок щодо погодження сторонами кількісного складу третейського суду.

Склад третейського суду не був сформований відповідно до вимог Закону України "Про третейські суди" (1701-15) та регламенту Постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств "Бона Деа".

Сторони не погодили кількісний склад третейського суду в третейському суді для вирішення спору, тому третейський розгляд мав відбутися у складі трьох суддів, тоді як із тексту рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств "Бона Деа" від 02 березня 2020 року вбачається, що воно ухвалено одноособово суддею Морозовим О. В., який не має відповідної кваліфікації та юридичної освіти.

Безпідставним є висновок Київського апеляційного суду про підвідомчість третейському суду цієї справи, враховуючи, що заявник є фізичною особою-підприємцем, про що суду були надані відповідні докази.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу

ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу вказує на правильність висновків Київського апеляційного суду, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Фактичні обставини справи

За договором підряду на організацію та проведення ремонтних робіт у квартирі АДРЕСА_1 від 15 листопада 2016 року, укладеним між ОСОБА_4, яка діяла від імені ОСОБА_1, та ОСОБА_2, останній зобов`язався виконати ремонтні роботи у квартирі АДРЕСА_1, згідно з переліком робіт, який є додатком № 1 до укладеного договору. Вартість підрядних робіт та матеріалів становить 222 000,00 грн (а.с. 33-34).

У пункті 5.6 укладеного договору міститься третейська угода, згідно з якою у випадку неможливості вирішення спорів і розбіжностей шляхом переговорів, спір вирішується у Постійно діючому третейському суді при Асоціації "Бона Деа" у письмовому порядку, відповідно до регламенту.

02 березня 2020 року Постійно діючим третейським судом при Асоціації виробничих підприємств "Бона Деа" року ухвалено рішення у справі № 3008-19/01 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, яким позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 2 064 600,00 грн, 14 400,00 грн витрат на правову допомогу та визнано розірваним договір підряду на організацію та проведення ремонтних робіт у квартирі АДРЕСА_1 від 15 листопада 2016 року.

Решту позовних вимог залишено без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року (справа № 824/147/21) задоволено заяву ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств "Бона Деа" від 02 березня 2021 року.

Видано виконавчий лист на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств "Бона Деа" від 02 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 2 064 600,00 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 14 400,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання заяви про видачу виконавчого листа в розмірі 454,00 грн.

Відомості про оскарження чи скасування ухвали Київського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року у справі № 824/147/21 відсутні.

02 травня 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств "Бона Деа" від 02 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів.

Заяву про скасування рішення третейського суду обґрунтовано тим, що третейському суду не підвідомчі справи, що виникли із правовідносин щодо захисту прав споживачів, а також недотриманням положень Закону України "Про третейські суди" (1701-15) щодо погодження сторонами кількісного складу третейського суду.

ОСОБА_2 подано до суду копію свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, в якому зазначено, що він зареєстрований як підприємець 14 квітня 2003 року, а також довідку Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві від 24 вересня 2003 року № 5570/03, зі змісту якої вбачається, що одним із видів його діяльності, як суб`єкта господарського діяльності, є інші індивідуальні послуги (КВЕД) 93.05.0.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 23 ЦПК України справи щодо оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів, про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом (за місцезнаходженням арбітражу).

У частині другій статті 24, частині другій статті 351 ЦПК України встановлено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 "Апеляційне провадження" розділу V "Перегляд судових рішень" ЦПК України (1618-15) .

Провадження у справах про оскарження рішень третейських судів врегульовано розділом VIII "Провадження у справах про оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів" ЦПК України (1618-15) .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до частини другої статті 51 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов`язки у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.

Виключний перелік підстав для скасування рішення третейського суду визначений частиною третьою статті 51 Закону України "Про третейські суди" та статтею 458 ЦПК України, у зв`язку з чим заявнику при зверненні до компетентного суду з відповідною заявою необхідно довести наявність таких підстав.

За змістом статті 458 ЦП України рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею.

Рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо:

1) справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

3) третейську угоду визнано судом недійсною;

4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;

5) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.

Аналогічні положення містяться також і у статті 51 Закону України "Про третейські суди".

При розгляді заяви про скасування рішення третейського суду суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для його скасування, визначених частиною третьою статті 51 Закону України "Про третейські суди" та статтею 458 ЦПК України.

Згідно з частиною другою статті 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Підвідомчість справ третейським судам врегульована статтею 6 Закону України "Про третейські суди", в якій наведений перелік справ, які не можуть розглядати третейські суди.

Відповідно до частини першої статті 5, частин першої, другої, дев`ятої статті 12 Закону України "Про третейські суди" спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід`ємна частина третейської угоди. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Сторони мають право вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів (частина перша статті 14 Закону України "Про третейські суди").

Матеріалами справи підтверджується, що 15 листопада 2016 рокуміж ОСОБА_3, яка діяла від імені ОСОБА_1, та ОСОБА_2 укладено договір на організацію та проведення ремонтних робіт у квартирі АДРЕСА_1 (далі - договір), за умовами якого ОСОБА_2 зобов`язався виконати ремонтні роботи у квартирі АДРЕСА_1 згідно з переліком робіт, який є додатком № 1 до укладеного договору.

Сторонами у пункті 5.6 укладеного договору погоджено, що у випадку неможливості вирішення спорів і розбіжностей шляхом переговорів, спір вирішується у Постійно діючому третейському суді при Асоціації "Бона Деа" у письмовому порядку, відповідно до регламенту.

Отже, виходячи із змісту вказаного третейського застереження, колегія суддів зауважує, що сторони домовилися про передачу на розгляд саме Постійно діючому третейському суду при Асоціації "Бона Деа" спорів, що випливають із виконання вказаного вище договору. При цьому розгляд спору здійснюється в порядку, визначеному регламентом цього суду.

Колегія суддів звертає увагу на те, що третейське застереження є чинним і в судовому порядку недійсним не визнавалось, а ухвалою Київського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року (справа № 824/147/21) задоволено заяву ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств "Бона Деа" від 02 березня 2021 року.

Щодо доводів про склад третейського суду у справі № 3008-19/01

За змістом положень статей 16, 17 Закону України "Про третейські суди" для постійно діючих третейських судів та судів для вирішення конкретного спору передбачений порядок формування складу третейського суду, визначення кількісного та персонального складу третейського суду.

Так, у постійно діючому третейському суді кількісний та персональний склад третейського суду визначається за правилами, встановленими регламентом третейського суду. Формування складу третейського суду в постійно діючому третейському суді здійснюється в порядку, встановленому регламентом третейського суду (частина третя статті 16, частина перша статті 17 Закону України "Про третейські суди").

У третейському суді для вирішення конкретного спору сторони на свій розсуд можуть домовитися про кількісний і персональний склад третейського суду. Якщо сторони не погодили кількісний склад третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного спору, то третейський розгляд здійснюється у складі трьох суддів. Формування складу третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного спору здійснюється в порядку, погодженому сторонами (частини четверта, шоста статті 16, частини перша, друга статті 17 Закону України "Про третейські суди"). Якщо сторони не погодили іншого, то формування складу третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного спору здійснюється в порядку, визначеному в частині третій статті 17 зазначеного Закону.

Вирішуючи питання, пов`язані зі складом постійно діючого третейського суду, яким прийнято його рішення, суду слід з урахуванням наведених законодавчих приписів ретельно досліджувати відповідні положення регламенту названого третейського суду у їх співвідношенні з умовами третейської угоди (постанова Верховного Суду від 18 грудня 2018 у справі № 978/1764/18).

За змістом пункту 5.6 укладеного договору, в якому викладене третейське застереження, сторони домовилися про розв`язання суперечок за договором у конкретно визначеному постійно діючому третейському суді у письмовому порядку та відповідно до регламенту, не зазначивши про наявність певних інших домовленостей, зокрема щодо кількісного та персонального складу третейського суду.

Отже, відповідно до вимог частини третьої статті 16 Закону України "Про третейські суди" кількісний та персональний склад третейського суду для вирішення спору між сторонами за договором повинен визначатися за правилами, встановленими регламентом відповідного постійно діючого третейського суду як невід`ємної частини третейської угоди згідно з частиною 2 статті 12 зазначеного Закону.

Відповідно до положень статті 13 Регламенту Постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств "Бона Деа" підписання третейської угоди, навіть без прямого зазначення, свідчить про те, що сторони доручають голові третейського суду самостійно призначити для розгляду справи третейських суддів зі списку.

Київський апеляційний суд встановив, що ОСОБА_2 був обізнаний про перебування на розгляді у Постійно діючому третейському суді при Асоціації виробничих підприємств "Бона Деа" справи № 3008-19/01, однак не висловлював своєї незгоди щодо кількісного складу третейського суду.

З огляду на положення статті 13 Регламенту Постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств "Бона Деа" у відсутність між сторонами домовленості про колегіальний розгляд та відповідного клопотання однієї зі сторін третейський розгляд справи № 3008-19/01 правомірно здійснений одноособово третейським суддею, призначеним головою третейського суду.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок Київського апеляційного суду про те, що склад третейського суду, який ухвалив оскаржуване рішення, відповідав вимогам Закону України "Про третейські суди" (1701-15) та Регламенту Постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств "Бона Деа".

Колегія суддів відхиляє посилання заявника на положення частини шостої статті 16 Закону України "Про третейські суди", оскільки вона регулює порядок визначення кількісного складу третейського суду саме в третейському суді для вирішення конкретного спору (суді ad hoc), тоді як сторони у пункті 5.6 договору передбачили вирішення спорів між ними конкретним постійно діючим третейським судом.

Аналогічні висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладено у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2021 року у справі № 875/2579/21.

Отже, Київський апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що склад третейського суду визначено відповідно до положень третейського застереження та згідно з Регламентом Постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств "Бона Деа", затвердженого загальними зборами засновників Асоціації виробничих підприємств "Бона Деа", протокол № 2 від 12 квітня 2009 року.

Скаржником в апеляційній скарзі не доведено належними засобами доказування невідповідність судді третейського суду Морозова О.В. вимогам до третейських суддів, встановлених статтею 18 Закону України "Про третейські суди".

Щодо доводів про непідвідомчість третейському суду справи № 3008-19/01

Відповідно до положень статті 6 Закону України "Про третейські суди" третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком:

1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів;

2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов`язаних із задоволенням державних потреб;

3) справ, пов`язаних з державною таємницею;

4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів);

5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;

6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство;

7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки;

8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення;

9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин;

10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов`язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств;

11) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;

12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України;

13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб`єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень;

14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Надаючи оцінку доводам ОСОБА_2 про те, що на день укладення договору підряду він мав статус суб`єкта підприємницької діяльності, а тому цей спір непідвідомчий третейському суду, колегія суддів погоджується з висновками Київського апеляційного суду про те, що останнім не надано належних доказів на підтвердження того факту, що на момент укладення договору від 15 листопада 2016 року, ОСОБА_2 підписував його саме як фізична особа-підприємець.

Зі змісту договору видно, що ОСОБА_2, підписуючи його, позиціонував себе як фізична особа, і укладений договір не містить будь-яких посилань на те, що він укладений з ОСОБА_2, як із фізичною особою-підприємцем.

Колегія суддів погоджується і з висновками Київського апеляційного суду про те, що вид діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, який був зареєстрований 14 квітня 2003 року не пов`язаний з наданням будівельних робіт та послуг, що підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи та дослідженими у судовому засіданні.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги щодо не підвідомчості третейському суду справи не заслуговують на увагу, оскільки договір підписаний між двома фізичними особами, які не є суб`єктами надання послуг у розумінні Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , зазначений Закон не розповсюджується на договірні відносини, що виникли між сторонами, а тому посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_2 на порушення Київським апеляційним судом статті 6 Закону України "Про третейські суди" є безпідставними.

Таким чином, спір не містить ознак, в силу яких його можна було б віднести до категорії справ, які не підвідомчі третейським судам.

Враховуючи, що оскаржуване рішення третейського суду від 02 березня 2020 року у третейській справі № 3008-19/01 прийнято третейським судом у спорі, передбаченому третейською угодою між сторонами та ним не вирішено питань, що виходять за межі третейської угоди, справа, у якій прийнято рішення третейського суду, підвідомча третейському суду, третейська угода (застереження) не визнана недійсною компетентним судом, а склад третейського суду, яким прийнято рішення, відповідав вимогам закону, колегія суддів погоджується з висновком Київського апеляційного суду про відсутність підстав для скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації виробничих підприємств "Бона Деа" від 02 березня 2020 року у справі № 3008-19/01, визначених статтею 458 ЦПК України та статтею 51 Закону України "Про третейські суди".

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція Верховного Суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України" (заява № 63566/00). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на викладене у справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків Київського апеляційного суду, який діяв як суд першої інстанції.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Київського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року - залишенню без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги, на думку колегії суддів, слід відмовити, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених ОСОБА_2 у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в апеляційному порядку, немає.

Разом із тим, за загальним правилом, при розподілі судових витрат у резолютивній частині судового рішення за результатами розгляду та вирішення справи встановлюється обов`язок сторони, не на користь якої ухвалено таке судове рішення, відшкодувати (компенсувати) іншій стороні понесені судові витрати із вказівкою на чіткий розмір відповідних судових витрат.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просила стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи у Верховному Суді, у розмірі 7 200,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу суду надано:

- договір про надання правової допомоги № 55/19 від 02 липня 2019 року;

- розрахунок гонорару від 12 квітня 223 року (з детальним описом робіт) за договором про надання правової допомоги № 55/19 від 02 липня 2019 року, відповідно до якого на надання правничої допомоги ОСОБА_3 витратила 4 год. Загальна вартість наданої правничої допомоги - 7 200,00 грн;

- платіжна інструкція P24A1068409983D4700 про сплату 7 200,00 грн;

- докази направлення відзиву з додатками ОСОБА_2 .

Процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу шляхом подання відповідного клопотання.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, з огляду на принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Таким чином, суд при вирішенні питання зменшення витрат на професійну правничу допомогу перевіряє чи подавалось від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат.

Враховуючи, що ОСОБА_2 не скористався правом на подання клопотання щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим нею на виконання робіт, колегія суддів не вбачає підстав для вирішення питання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.