розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року, прийняту колегією у складі суддів: Гончар Н. І., Вініченка Б. Б., Фетісової Т. Л.,

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу (далі - КЕВ) м. Біла Церква, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Уманська міська рада, Міністерство оборони України, виконавчий комітет Уманської міської ради, про визнання права на виключення квартири з числа службових для забезпечення сім`ї постійним житлом.

В обґрунтування позову вказував, що він проходить військову службу у Збройних Силах України з 1 серпня 1994 року та має стаж військової служби

понад 25 років.

Відповідно до пункту 3 наказу Міністерства оборони України від 1 жовтня

2019 року № 300 за ним закріплена квартира

Рішенням виконавчого комітету Уманської міської ради Черкаської області

від 23 жовтня 2019 року № 446 з метою забезпечення військовослужбовців Уманського гарнізону житлом включено квартиру АДРЕСА_1 до числа службових квартир.

Позивач разом зі своєю сім`єю проживає у вказаній квартирі.

Вказував, що він неодноразово подавав рапорти та заяви на ім`я начальника КЕВ м. Біла Церква з клопотанням зміни статусу квартири як службової та надання службового приміщення у постійне користування зі зняттям з черги, однак рапорти і заяви залишились без задоволення.

На думку позивача, він має право обрати будь-який спосіб для забезпечення житлом, визначений Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 3 серпня 2006 року (1081-2006-п) , зокрема, шляхом виключення житлового приміщення з числа службового.

Відповідач зобов`язаний подати клопотання за його заявою про розгляд питання виключення житла з числа службового разом з клопотанням начальника гарнізону та командира військової частини до Уманської міської ради Черкаської області. Не подаючи такого клопотання, відповідач порушує конституційні права позивача на житло.

За таких обставин просив визнати за ним право на виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_2 . Зобов`язати КЕВ м. Біла Церква подати до Уманської міської ради Черкаської області клопотання разом з належно оформленими документами про виключення з числа службового житла вказаної квартири.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 жовтня

2020 року, ухваленим у складі судді Годік Л. С., позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право на виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_1 .

Зобов`язано КЕВ м. Біла Церква подати до виконавчого комітету Уманської міської ради клопотання про виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що, неподаючи відповідне клопотання, КЕВ м. Біла Церква прямо порушує конституційні права позивача на житло та гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) . Місцевий суд зазначив, що чинним законодавством не встановлено підстав для відмови КЕВ м. Біла Церква у поданні клопотання про виключення житлового приміщення з числа службового до виконавчого органу відповідної ради.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року задоволено апеляційну скаргу КЕВ м. Біла Церква, рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 жовтня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Приймаючи постанову, апеляційний суд зазначив, що спірна квартира надана позивачу в порядку проведення експерименту із забезпечення службовим житлом відповідно до наказу Міністерства оборони України

від 31 січня 2019 року № 40 "Про проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України", тому її надано в тимчасове користування на договірних умовах. Жодним нормативно-правовим актом не визначено можливості та порядку отримання військовослужбовцем для постійного проживання житла, яке було передано йому у тимчасове користування на договірних умовах у зв`язку з проведенням експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У січні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року і залишити в силі рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області

від 13 жовтня 2020 року.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 9 жовтня 2020 року

у справі № 750/3925/18 (провадження № 61-244св19) та від 12 жовтня 2020 року у справі № 636/1525/19 (провадження № 61-20675св19), в яких зазначено, що згідно з абзацом 7 підпункту 3.5 та частиною першою абзацу 8

підпункту 3.5 наказу Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737 (z0024-12) питання виключення квартир з числа службових на засіданнях Комісії з контролю за розподілом житла у гарнізонах Збройних сил України слід розглядати за такими критеріями: для військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі не менше 20 календарних років.

Також вказує про неврахування судом апеляційної інстанції того, що бездіяльність відповідача щодо неподання відповідного клопотання є позбавленням процесуальних гарантій у процесі прийняття рішення щодо права на житло. Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду,

викладеним у постанові від 4 березня 2020 року у справі № 636/1514/19 (провадження № 61-19985св19).

Позиція інших учасників справи

У січні 2020 року КЕВ м. Біла Церква подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтування неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Підставою для відкриття касаційного провадження були доводи заявника про застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 4 березня 2020 року у справі № 636/1514/19

(провадження № 61-19985св19), від 12 жовтня 2020 року у справі № 636/1525/19 (провадження № 61-20675св19), від 9 жовтня 2020 року у справі № 750/3925/18 (провадження № 61-244св19) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних Силах України з 25 липня 1994 року до теперішнього часу.

З довідки начальника КЕВ м. Біла Церква суди встановили, що майор

ОСОБА_1 під час проходження служби в Уманському гарнізоні військовій частині НОМЕР_1 перебуває на обліку громадян, які потребують покращення житлових умов, з 27 грудня 2013 року до теперішнього часу.

З копії паспорту ОСОБА_1 та довідки про реєстрацію місця проживання особи № 57/22-13 від 3 січня 2019 року суди встановили, що з 14 січня 2014 року позивач зареєстрований у Військовій частині НОМЕР_1 у АДРЕСА_3 .

Пунктом 3 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 1 жовтня

2019 року № 300 квартира АДРЕСА_1 закріплена за заступником командира з озброєння - начальником технічної частини Військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_1 .

З довідки Товариства з обмеженою відповідальністю "Греків ліс" № 13

від 15 квітня 2020 року суди встановили, що ОСОБА_1 разом з дружиною та сином проживають у вказаній квартирі на підставі наказу № 300 від 11 жовтня 2019 року командира військової частини НОМЕР_1 про закріплення нерухомого військового майна за посадовими особами.

Рішенням виконавчого комітету Уманської міської ради Черкаської області № 446 від 23 жовтня 2019 року квартира

АДРЕСА_1 включена до числа службових квартир.

На звернення позивача щодо забезпечення постійним житлом шляхом виключення житла з числа службових (штатно-посадових) 2 березня 2020 року Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних Сил України

за № 303/4/394 надано відповідь про неможливість виключення даного житла з числа службових, оскільки його надано позивачу в тимчасове користування на договірних умовах в якості штатно-посадового житла на виконання наказу № 40 від 31 січня 2019 року Міністерства оборони України.

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина друга статті 414 ЦПК України).

Вивчивши матеріали цивільної справи і перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та додержання норм процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і відзиву на неї, суд дійшов таких висновків.

У справі, що переглядається, позивач просив визнати за ним право на виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_1 і зобов`язати КЕВ м. Біла Церква подати до Уманської міської ради Черкаської області належним чином оформлене клопотання про виключення з числа службового житла вказаної квартири.

Суди першої й апеляційної інстанцій вважали, що такий спір необхідно розглядати за правилами цивільного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункти 1 і 2 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) у чинній редакції).

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).

Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

Стосовно терміну "владні управлінські функції", то зміст поняття "владні" полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а "управлінські функції" - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта. З огляду на вказане до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні), відповідно, зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (аналогічні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року

у справі № 914/2006/17 (пункт 5.7), від 4 вересня 2018 року

у справі № 823/2042/16 (пункти 28-30), від 18 вересня 2018 року

у справі № 823/218/17 (пункти 24-25), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (пункти 4.8-4.10), від 2 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17 (пункти 18-19), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункти 21-23), від 19 лютого 2020 року

у справі № 520/5442/18 (пункти 18-20), від 26 лютого 2020 року

у справі № 1240/1981/18 (пункти 16-17), від 1 квітня 2020 року

у справі № 520/13067/17 (пункти 19-21), від 15 вересня 2020 року

у справі № 469/1044/17 (пункт 21), від 29 вересня 2020 року

у справах № 368/561/19 (пункт 22) і № 712/5476/19 (пункт 19), від 8 жовтня 2020 року у справі № 9901/393/19 (пункт 25), від 13 жовтня 2020 року

у справі № 640/22013/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року

у справі № 175/1571/15 (пункт 72)).

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тоді як приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Позивач звернувся з позовом про визнання права на виключення квартири з числа службових та зобов`язання вчинити певні дії. Підставою для звернення з цим позовом стала відмова КЕВ м. Біла Церква у виключенні займаної позивачем квартири з числа службових.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (абзац другий частини другої статті 1- 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").

Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом України (5464-10) , іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (абзац перший пункту 1 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").

Пунктом 11 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 3 серпня 2006 року (1081-2006-п) , передбачено, що виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.

Військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.

Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком (пункт 10 Інструкції № 380).

Отже, у спірних правовідносинах відповідач наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій в силу його особливого статусу, визначеного Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) , тобто внаслідок проходження ним публічної служби, різновидом якої є служба військова.

Для визначення юрисдикції суду у спорі з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження чи звільнення суд має встановити, чи проходила особа публічну службу, а також, у зв`язку з чим - прийняттям, проходженням або звільненням - виник спір (див. постанову Великої Палати Верховного Суду

від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (пункт 47)).

Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої

статті 4 КАС України у чинній редакції). За змістом пункту 15 частини першої статті 3 КАС України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, військова служба теж була віднесена до служби публічної.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (частина перша статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у редакції, чинній на час звернення позивача із рапортом від 5 лютого 2018 року; близький за змістом припис є і в поточній редакції цієї частини, чинній з 23 червня 2018 року).

Отже, військова служба є різновидом служби публічної. Тому спори з приводу проходження військової служби, зокрема з приводу соціального захисту військовослужбовців (включно зі спорами з військовими частинами щодо реалізації гарантій забезпечення військовослужбовців житловими приміщеннями), належать до юрисдикції адміністративних судів.

Позивач, мотивуючи позов приписами Конституції України (254к/96-ВР) , Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) та Інструкції, оскаржив дії відповідача, житлова комісія якого не розглядає його рапорт про виключення квартири з числа службового житла. Соціальна гарантія, якої, як він вважав, його протиправно позбавили, передбачена для осіб, які проходять військову, тобто публічну службу. Інакше кажучи, право, яке позивач вважає порушеним, він набув саме у зв`язку з проходженням військової служби. Тому спір військовослужбовця з КЕВ м. Біла Церква щодо реалізації цього права слід розглядати за правилами тієї юрисдикції, яка вирішує спори, з приводу проходження публічної служби (аналогічно, як і спори, пов`язані з реалізацією інших соціальних гарантій (пільг), визначених для військовослужбовців).

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що спір позивача з відповідачем є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративного суду.

Такого висновку у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 червня 2022 року у справа № 362/643/21

(провадження № 14-32цс22).

Аналогічні висновки щодо предметної юрисдикції справ за позовами про виключення житла з числа службового містяться у постановах Верховного Суду від 3 серпня 2022 року у справі № 362/6167/20 (провадження № 61-527св22),

від 7 вересня 2022 року у справі № 760/14243/20 (провадження № 61-7328св22), від 21 вересня 2022 року у справі № 642/1274/20 (провадження № 61-9456св21), від 9 листопада 2022 року у справі № 336/4583/21 (провадження № 61-7337св22) та від 16 листопада 2022 року у справі № 705/615/21

(провадження № 61-15554св21).

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою

статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Колегія суддів вважає за необхідне врахувати висновок, викладений після подання касаційної скарги у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 8 червня 2022 року у справа № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22) і постановах Верховного Суду від 3 серпня 2022 року у справі № 362/6167/20 (провадження № 61-527св22), від 7 вересня 2022 року у справі № 760/14243/20 (провадження № 61-7328св22), від 21 вересня 2022 року

у справі № 642/1274/20 (провадження № 61-9456св21), від 9 листопада 2022 року у справі № 336/4583/21 (провадження № 61-7337св22) та від 16 листопада

2022 року у справі № 705/615/21 (провадження № 61-15554св21), що узгоджується з частиною третьою статті 400 ЦПК України.

Суди попередніх інстанцій помилково розглянули справу в порядку цивільного судочинства, чим порушили норми процесуального права.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частиною першою статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

За таких обставин, не обговорюючи питання правильності застосування судами норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про невідповідність судових рішень вимогам статті 263 ЦПК України та їх ухвалення з порушенням норм процесуального права, що має наслідком скасування судових рішень із закриттям провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої

статті 255 ЦПК України.

На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України в чинній редакції Кодексу Верховний Суд роз`яснює позивачу про віднесення розгляду справи до юрисдикції адміністративного суду та наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Щодо клопотання про зупинення провадження у справі

У травні 2023 року Міністерство оборони України подало до Верховного Суду клопотання про зупинення провадження у справі.

Клопотання обґрунтовано тим, що відповідач у справі - КЕВ м. Біла Церква перебуває у складі Збройних Сил України, які переведені на воєнний стан, що вказує на обов`язок суду зупинити провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.

Оцінюючи доводи поданого клопотання, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Наведене правове регулювання дозволяє дійти висновку, що норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України може бути застосована судами при вирішенні питання про зупинення провадження у справі лише у разі перебування фізичної особи, яка є стороною чи третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, до припинення перебування такої фізичної особи у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

При цьому на органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до організаційної структури Збройних Сил України, норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України не поширюється.

Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду щодо тлумачення аналогічної норми КАС України (2747-15) (пункт 5 частини першої статті 236), викладеним у постанові від 27 лютого 2023 року у справі № 380/7845/21 (адміністративне провадження № К/990/10887/22).

Враховуючи, що відповідачем у справі є КЕВ м. Біла Церква, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав, які б зумовлювали необхідність зупинення провадження у справі.

З огляду на викладене, клопотання Міністерства оборони України про зупинення провадження в цій справі задоволенню не підлягає.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 255, статтями 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Міністерству оборони України у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 жовтня

2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Уманська міська рада, Міністерство оборони України, виконавчий комітет Уманської міської ради, про визнання права на виключення квартири з числа службових для забезпечення сім`ї постійним житлом закрити.

Повідомити ОСОБА_1 про віднесення розгляду справи за його позовом до юрисдикції адміністративних судів.

Роз`яснити ОСОБА_1 право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутись до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.