Постанова

Іменем України

18 травня 2023 року

м. Київ

справа № 177/1120/21

провадження № 61-10205св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,

Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1,

відповідач - Комунальний позашкільний заклад "Дитячий оздоровчий табір "Старт" Криворізької міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Целік Віктор Віталійович, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 вересня 2022 рокуу складі колегії суддів: Бондар Я. М., Зубакової В. П., Остапенко В. О.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального позашкільного закладу "Дитячий оздоровчий табір "Старт" Криворізької міської ради (далі - КПЗ "Дитячий оздоровчий табір "Старт") про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На обґрунтування позову посилалася на таке.

Із 22 вересня 2011 року вона працювала на посаді сторожа КПЗ "Дитячий оздоровчий табір "Старт".

Наказом від 31 серпня 2018 року № 46/2 у штатному розписі посаду змінено зі "сторожа" на "охоронника".

У червні 2021 року вона отримала від роботодавця повідомлення, що у зв`язку зі змінами посадової інструкції охоронника, яка передбачає шкідливі умови праці, наявністю в її матеріалах справи висновку про встановлення їй третьої групи інвалідності з висновком про умови праці "легка фізична, канцелярська праця", вона має надати роботодавцю інший висновок медико-соціальної експертизи (далі - МСЕК), який би дозволяв їй продовжувати роботу у змінених умовах праці. Також рекомендовано надати індивідуальну програму реабілітації інваліда. На вказане повідомлення вона зазначила, що така робота її влаштовує, вона надає згоду на роботу в змінених умовах праці, які для неї не є тяжкими, а навпаки регулярні обходи території табору на свіжому повітрі поліпшують її здоров`я.

Наказом від 13 липня 2021 року № 48-к/тр її звільнено з посади охоронника з 19 липня 2021 року, у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, на підставі пункту 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ).

Позивачка із вказаним наказом не погоджується та вважає його незаконним, оскільки при звільненні у відповідача були відсутні факти, документальні підтвердження, які б давали підстави відповідачу вважати, що довідка МСЕК від 22 червня 2006 року перешкоджає позивачці продовжувати роботу на посаді охоронника чи свідчить про стійке зниження її працездатності.

Для встановлення, чи може вона, як людина з інвалідністю, працювати охоронником у змінених умовах праці, відповідач мав направити її для проходження комісії в лікарні за місцем праці або проживання.

Вона тривалий час працювала на посаді сторожа, потім охоронника, зокрема і в нічний час, проте наявність у неї висновку МСЕК, яким їй встановлено третю групу інвалідності, не викликало жодних запитань у роботодавця, адже вона сумлінно виконувала свої обов`язки, зауважень до роботи не було.

Проте відповідач, не маючи доказів на підтвердження її невідповідності займаній посаді охоронника у зв`язку зі станом здоров`я, недоліків в її роботі, а також висновку про стійке зниження працездатності працівника та, як наслідок неможливості за станом здоров`я виконувати обов`язки охоронника в змінених умовах праці, на порушення пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України її звільнив.

Вважає, що підставою незаконного звільнення є упереджене ставлення до неї завідувача господарством табору Фортуніна О. В. та керівництва КПЗ "Дитячий оздоровчий табір "Старт" наслідком чого стало оголошення їй догани, яка надалі була скасована відповідачем.

З огляду на наведене, позивачка просила визнати незаконним та скасувати наказ директора КПЗ "Дитячий оздоровчий табір "Старт" Зуєнко О. Ф. від 13 липня 2021 року № 48-к/тр про її звільнення з посади охоронника, у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України, поновити її на посаді охоронника КПЗ "Дитячий оздоровчий табір "Старт", стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, допустивши рішення в частині поновлення на роботі та середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць до негайного виконання.

Короткий зміст рішень судів

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2022 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ КПЗ "Дитячий оздоровчий табір "Старт" від 13 липня 2021 року № 48-к/тр про звільнення ОСОБА_1 з посади охоронника на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді охоронника КПЗ "Дитячий оздоровчий табір "Старт". Стягнуто з КПЗ "Дитячий оздоровчий табір "Старт" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 липня 2021 року до 15 квітня 2022 року в сумі 55 682,10 грн.

Зазначено, що визначена судом сума середнього заробітку підлягає стягненню на користь позивача з вирахуванням суми податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду в частині поновлення на роботі незаконно звільненого працівника ОСОБА_1 та присудження працівникові виплати середньої заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, допущено до негайного виконання.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що звільнення ОСОБА_1 було передчасним, проведено без дотримання визначеної законодавством процедури, без встановлення наявності законних підстав для такого звільнення, з порушенням її трудових прав, зокрема її прав як особи з інвалідністю.

Крім того, відповідні медичні висновки про неможливість позивачки за станом здоров`я виконувати роботу саме за посадою охоронника у матеріалах справи відсутні, відповідач таких доказів не надав, тобто законної підстави для звільнення позивачки не довів.

Наявний у матеріалах справи висновок МСЕК від 2006 року за відсутності у роботодавця індивідуальної програми реабілітації інваліда, попереднього сумлінного виконання ОСОБА_1 трудових обов`язків за вказаною посадою без будь-яких фактів погіршення стану її здоров`я за час вказаної роботи, а також випадків неможливості виконання нею такої роботи за умови, що остання погодилася на нові умови праці, була ознайомлена з встановленими шкідливими факторами на вказаній посаді лише 19 липня 2021 року (день її звільнення), ненаправлення роботодавцем ОСОБА_1 на проходження медичного огляду у визначеному законом порядку для встановлення, чи може вона за станом здоров`я виконувати роботу за посадою охоронника зі зміненими (погіршеними) умовами праці, надання їй можливості пройти медичний огляд щодо можливості продовження роботи за посадою зі зміненими умовами праці нарівні з іншими працівниками (охоронцями), свідчить про незаконність звільнення позивачки з 19 липня 2021 року.

Додатковим рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2022 року стягнуто з КПЗ "Дитячий оздоровчий табір "Старт" на користь ОСОБА_1 23 800,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення мотивовано тим, що заявлений позивачкою та підтверджений документально розмір витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим, відповідає складності справи, наданим адвокатом послугам, часу, витраченому ним на виконання відповідних робіт та надання послуг, та обсягу таких послуг.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2022 року та додаткове рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2022 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь КПЗ "Дитячий оздоровчий табір "Старт" витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 724,00 грн.

Скасовуючи рішення та додаткове рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач, встановивши, що після зміни умов праці охоронника виконання ОСОБА_1 трудових обов`язків протипоказано за станом здоров`я та її неможливо перевести на іншу роботу, оскільки відсутні посади, які відповідали умовам та характеру праці, зокрема "легка фізична, канцелярська праця", тому відповідач правильно припинив трудовий договір на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України.

З огляду на те, що судове рішення по суті спору підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, а додаткове рішення про розподіл судових витрат є невід`ємною складовою частиною судового рішення по суті спору, відповідно, суд апеляційної інстанції вважав, що підлягає скасуванню також і додаткове рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2022 року.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У жовтні 2022 року ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Целік В. В., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 вересня 2022 рокускасувати, рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2022 року та додаткове рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2022 року залишити в силі.

На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що в матеріалах справи відсутні відповідні медичні висновки про те, що вона не може за станом здоров`я виконувати роботу на посаді охоронника.

До моменту звільнення її не направляли на медичний огляд, проте після поновлення її на роботі, за рекомендаціями, зазначеними у рішенні суду, відповідач направив її на медичний огляд. 25 квітня 2022 року вона отримала висновок Криворізької центральної районної лікарні, згідно з яким їй дозволено працювати на посаді охоронника за теперішніми умовами праці. Таким чином, суд апеляційної інстанції, отримавши висновок, який дозволяє їй працювати на посаді охоронника, скасував законне рішення суду першої інстанції.

Крім того, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги зазначений висновок та не надав йому оцінки.

Судове рішення оскаржується з підстав неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 621/704/17, від 08 липня 2022 року у справі № 466/4558/20 та недослідження зібраних у справі доказів.

У листопаді 2022 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від КПЗ "Дитячий оздоровчий табір "Старт", у якому відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

На обґрунтування відзиву посилається на те, що у березні 2006 року МСЕК своїм висновком без додаткових умов та безстроково встановив для позивачки категорію робіт, які вона може виконувати, і визначив умови та характер праці, за якими вона може працювати. Отже, виконання усіх інших робіт, які не підпадають під дозволену МСЕК категорію "легка фізична, канцелярська праця", зокрема і трудові обов`язки охоронника, які визначені як "шкідливі, важкі та особливо напружені", заборонено. Медичний висновок МСЕК про дозвіл ОСОБА_1 виконувати важку, особливо напружену роботу, з якої її звільнили, відсутній.

Також суд апеляційної інстанції правильно не надав оцінки результатам медичного огляду лікарської консультативної комісії районної лікарні у квітні 2022 року як такому, що відбувся після звільнення ОСОБА_1 .

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Целік В. В., на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2023 року справу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Встановлені судами обставини

20 вересня 2011 року ОСОБА_1 пройшла медичний огляд, визнана придатною для роботи сторожем та наказом Комунального закладу "Дитячий оздоровчий табір "Корчагінець" (далі - КЗ "Дитячий оздоровчий табір "Корчагінець") від 22 вересня 2011 року № 51 прийнята на посаду сторожа з часовою тарифною ставкою 7,75 грн на місяць (т. 1, а. с. 12, 13).

Згідно з даними трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 позивачка прийнята на посаду сторожа КЗ "Дитячий оздоровчий табір "Корчагінець", який 16 травня 2017 року перейменовано в Комунальний заклад"Дитячий оздоровчий табір "Перлина Криворіжжя" Криворізької міської ради, а надалі - в КПЗ "Дитячий оздоровчий табір "Старт" (т. 1, а. с. 101-102).

01 вересня 2018 року назва посади "сторож" змінена на "охоронник", а 19 липня 2021 року ОСОБА_1 звільнена у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я, на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України (т. 1, а. с. 14-18).

Вказана копія трудової книжки містить відмітку (штамп) щодо призначення пенсії по інвалідності з 1995 року, а сам факт встановлення третьої групи інвалідності ОСОБА_1 підтверджується довідкою МСЕК серії МСЕ-ДНА-01 № 504167, згідно з якою ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності за загальним захворюванням, повторно, з 01 квітня 2006 року та безстроково (т. 1, а. с. 28-29).

Обізнаність роботодавця про факт наявності третьої групи інвалідності у ОСОБА_1 підтверджується копією наказу про відпустку від 24 вересня 2013 року № 9, відповідно до якого їй надана додаткова відпустка два календарні дні, у зв`язку з інвалідністю (т. 1, а. с. 104), а також актом про результати перевірки документів, які містяться в особових справах працівників, згідно з яким особова справа ОСОБА_1 містила не лише висновок МСЕК, а й копію пенсійного посвідчення, згоду ОСОБА_1 працювати в нічний час (т. 1, а. с. 111-113), що є вимогою трудового законодавства при залученні до нічних робіт особи з інвалідністю.

Із 22 вересня 2011 року ОСОБА_1 працювала на посаді сторожа, її посадові обов`язки визначено посадовою інструкцією, затвердженою 07 березня 2012 року (т. 1, а. с. 105).

Із 01 вересня 2018 року посада ОСОБА_1 має назву "охоронник" (т. 1, а. с. 106-107).

28 вересня 2020 року затверджено посадову інструкцію охоронника дитячого табору (т. 1, а. с. 55-56).

30 квітня 2021 видано наказ № 9 КПЗ "Дитячий оздоровчий табір "Старт" "Про зміни в організації роботи закладу", згідно з яким робота закладу як дитячого оздоровчого табору зупинена з 01 травня 2021 року до проведення його повної реконструкції, у зв`язку з чим вирішено попередити працівників про зміну істотних умов праці у закладі, розробити посадові інструкції з визначенням нових умов праці та режиму роботи для всіх працівників закладу до 31 травня 2021 року. Також вирішено визначити перелік професій, які підлягають атестації робочого місця за умовами праці до 15 червня 2021 року, та провести атестацію таких робочих місць (т. 1, а. с. 181).

18 травня 2021 року затверджено нову посадову інструкцію охоронника, з якою ОСОБА_1 ознайомлена 18 травня 2021 року та копію якої отримала (т. 1, а. с. 109, 110).

ОСОБА_1, ознайомившись з посадовою інструкцією, надала згоду на роботу у змінених умовах праці за новою посадовою інструкцією з 19 липня 2021 року, про що склала заяву від 25 червня 2021 року. Заява містить резолюцію керівника підприємства щодо необхідності з`ясувати можливість продовження трудового договору у нових умовах з огляду на стан здоров`я ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 116).

23 червня 2021 року у КПЗ "Дитячий оздоровчий табір "Старт" проведено дослідження важкості та напруженості праці на посаді охоронника, відповідно до протоколу № 33759787-17-9-0001-21 важкість праці на робочому місці охоронника відноситься до 3 класу 1 ступеня шкідливості, а напруженість праці на робочому місці охоронника відноситься до 3 класу 3 ступеня шкідливості. Згідно з карткою умов праці на посаді охоронника робоче місце слід вважати зі шкідливими, важкими та особливо напруженими умовами праці (т. 1, а. с. 119-121, 122-129).

Наказом від 12 липня 2021 року "Про результати атестації робочого місця охоронника за умовами праці" затверджено результати атестації робочого місця охоронника за умовами праці КПЗ "Дитячий оздоровчий табір "Старт", визнано робоче місце охоронника зі шкідливими, важкими та особливо напруженими умовами праці, встановлено додаткові дні відпустки за роботу в шкідливих умовах праці, зобов`язано відповідальну особу ознайомити з вказаним наказом та результатами атестації робочого місця працівників, які виконують роботу охоронника, до 12 серпня 2021 року, з яким ОСОБА_1 ознайомлена 19 липня 2021 року

Крім того, зазначеним наказом у строк до 13 серпня 2021 року зобов`язано працівників (без виключень), які виконують роботу охоронника, пройти медичний огляд для визначення стану здоров`я, зокрема можливості виконання ними трудових обов`язків охоронника за встановленими за результатами атестації умовами праці (т. 1, а. с. 117-118).

Наказом від 13 липня 2021 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 19 липня 2021 року, тобто до її ознайомлення з результатами атестації робочого місця, без надання можливості пройти медичний огляд для визначення стану здоров`я, зокрема, чи може вона виконувати трудові обов`язки охоронника за встановленими атестацією умовами праці (т. 1, а. с. 116, 117).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи.

Невідповідність працівника посаді, яку він займає, або виконуваній роботі може виявлятися у стані здоров`я, що перешкоджає продовженню роботи. Про невідповідність працівника може свідчити висновок МСЕК, якщо працівника визнано інвалідом і йому рекомендована робота інша, ніж він виконує.

При розгляді справ про звільнення за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов`язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу.

Частина друга статті 40 КЗпП України передбачає звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, яке допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно зі статтею 4 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року № 3933-XII (3933-12) (далі - Конвенція), трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

За змістом пункту 2 статті 9 Конвенції, щоб тягар доведення необґрунтованого звільнення не лягав лише на працівника, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 Конвенції, лежить на роботодавцеві.

Невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі - це документально підтверджена неможливість продовжувати виконання роботи працівником за умови, що така робота потребує певної кваліфікації чи стану здоров`я.

Згідно з Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 (1317-2009-п) , МСЕК проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Висновки комісії, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю, обов`язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними підприємствами, установами та організаціями, в яких працює або перебуває особа з інвалідністю, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.

Тобто МСЕК вирішує питання встановлення інвалідності за наявності стійкого порушення функцій організму, стійкої втрати працездатності (встановлює відсотки), профзахворювання. Доказами невідповідності працівника займаній посаді чи виконуваній роботі через стан здоров`я можуть бути відповідні медичні висновки МСЕК, якими працівника визнано інвалідом і йому рекомендовано роботу іншу, ніж та, яку він виконує.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції не врахував, що висновку МСЕК про неможливість ОСОБА_1 за станом здоров`я виконувати роботу, яку вона виконує, немає, та помилково вважав власні висновки такими, що відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20 грудня 2018 року в справі № 521/17982/16-ц.

Отже, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції виконав усі вимоги цивільного судочинства та дійшов правильного висновку, що звільнення позивачки відбулося з порушенням норм трудового законодавства, а тому ОСОБА_1 необхідно поновити на роботі та стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Висновки суду першої інстанції відповідають правовим позиціям, викладеним Верховним Судом у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 621/704/17, від 08 липня 2022 року у справі № 466/4558/20, на які посилається заявниця у касаційній скарзі.

З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з аргументами касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах про те, що доказами невідповідності працівника займаній посаді чи виконуваній роботі через стан здоров`я можуть бути відповідні медичні висновки МСЕК, якими працівника визнано особою з інвалідністю і йому рекомендовано роботу іншу, ніж та, яку він виконує. Проте у справі відсутні висновки про неможливість позивача за станом здоров`я виконувати роботу на займаній посаді.

Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував, що 25 квітня 2022 року позивачка отримала висновок Криворізької центральної районної лікарні, відповідно до якого їй не протипоказана праця на посаді охоронника за теперішніми умовами праці.

Суд апеляційної інстанції не навів вмотивованих обґрунтувань на спростування встановлених судом першої інстанції обставин, здійснив переоцінку доказів, не вказавши, які норми права при їх оцінці порушив суд першої інстанції.

Доводи відповідача у відзиві на касаційну скаргу про те, що у березні 2006 року висновком МСЕК безстроково встановлено для позивачки категорію робіт, які вона може виконувати, і визначено їй умови та характер праці, медичний висновок МСЕК про дозвіл ОСОБА_1 виконувати важку, особливо напружену роботу, з якої її звільнили, відсутній, Верховний Суд відхиляє, оскільки в матеріалах справи відсутній висновок МСЕК про неможливість працювати на посаді охоронника.

Крім того, в матеріалах справи міститься висновок Криворізької центральної районної лікарні про те, що позивачка не має протипоказань до роботи на посаді охоронника.

Щодо клопотання про розподіл судових витрат, понесених ОСОБА_1 на оплату правничої допомоги за подання апеляційної та касаційної скарг

У березні 2023 року ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Целік В. В.,заявила клопотання про стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачкою у зв`язку з оплатою витрат на правничу допомогу в розмірі 24 840,00 грн, з яких: 10 500,00 грн - витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, 2 724,00 грн - витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, 1 816,00 грн - витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги, 9 800,00 грн - витрати на правничу допомогу у суді касаційної інстанції, на підтвердження чого подала договір про надання правничої допомоги від 18 травня 2021 року, підписані акти приймання-передачі послуг від 04 жовтня 2022 року та від 01 березня 2023 року і копію квитанції від 04 жовтня 2022 року про оплату витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 724,00 грн.

Відповідно до статті 133 ЦПК України до судових витрат відносять судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22) зроблено висновок, що "за частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження

№ 14-382цс19)".

Оскільки касаційну скаргу задоволено, відповідач не надав своїх заперечень щодо клопотання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій, а понесені відповідачем витрати підтверджуються наданими суду касаційної інстанції документами, то з КПЗ "Дитячий оздоровчий табір "Старт" підлягають стягненню витрати ОСОБА_1 на правничу допомогу у розмірі 20 300,00 грн.

Проте вказане клопотання не підлягає задоволенню в частині вирішення питання про поворот виконання судового рішення, зокрема в частині стягнення витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, з огляду на таке.

Заявниця звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року, відповідно до якої з ОСОБА_1 на користь КПЗ "Дитячий оздоровчий табір "Старт" стягнуто витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 724,00 грн.

Відповідно до квитанції від 04 жовтня 2022 року № 0.0.2695539790.1 ОСОБА_1 сплатила витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 724,00 грн.

Згідно з підпунктом "г" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням повороту виконання у разі скасування рішень судів за наявності відповідної заяви та підстав.

Частинами першою, п`ятою статті 444 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.

Отже, питання про поворот виконання судового рішення вирішується судом касаційної інстанції лише за наявності підстав, передбачених частиною першою статті 444 ЦПК України.

У справі, що переглядається, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги заявниці та скасування постанови суду апеляційної інстанції із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, що не є підставою для вирішення судом касаційної інстанції питання про поворот виконання судового рішення.

Незважаючи на те, що заявниця надала суду докази виконання судового рішення, яке скасоване судом касаційної інстанції, Верховний Суд позбавлений процесуальної можливості вирішити це питання.

Водночас заявниця не позбавлена права звернутися у встановленому законом порядку до суду першої інстанції, судове рішення якого залишається в силі, з відповідною заявою для вирішення питання про поворот виконання судового рішення.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року в справі № 522/4382/21 (провадження № 61-679св23).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки суд апеляційної інстанції безпідставно скасував рішення та додаткове рішеннясуду першої інстанції, які відповідають закону, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення та додаткового рішеннясуду першої інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню із залишенням в силі рішення та додаткового рішення суду першої інстанції, то з КПЗ "Дитячий оздоровчий табір "Старт" на користь держави підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 1 816,00 грн.

Крім того, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій, у розмірі 20 300,00 грн.

Щодо сплати ОСОБА_1 судового збору у розмірі 1 816,00 грн за подання касаційної скарги, то зважаючи на предмет спору (поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу), заявниця звільнена від сплати судового збору і не мала обов`язку сплати вказаної суми судового збору.

Тому зайво сплачена нею сума судового збору може бути повернена ОСОБА_1 за її заявою.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Целік Віктор Віталійович, задовольнити.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року скасувати.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2022 року та додаткове рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2022 року залишити в силі.

Стягнути з Комунального позашкільного закладу "Дитячий оздоровчий табір "Старт" Криворізької міської ради на користь держави судові витрати за подання касаційної скарги у розмірі 1 816,00 грн.

Стягнути з Комунального позашкільного закладу "Дитячий оздоровчий табір "Старт" Криворізької міської ради на користь ОСОБА_1 20 300,00 грн - витрати на правничу допомогу.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Целік Віктор Віталійович,про поворот виконання судового рішення в частині повернення сплаченого судового збору відмовити.

Постанова суду касаційноїінстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко