розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Розаліївський" на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2021 року, ухвалене у складі судді Орєхова О. І., та постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Кулікової С. В., Музичко С. Г.,

Короткий зміст позовної заяви

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Розаліївський" (далі - СВК "Розаліївський"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Комунальне підприємство Кагарлицької районної ради "Реєстраційне агентство" державний реєстратор Войтенко Л. В., про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права оренди.

Позовну заяву ОСОБА_1 мотивувала тим, що є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3220485800:01:005:0004, яка розташована на території Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області. У січні 2021 року позивач дізналася, що 22 травня 2017 року проведено державну реєстрацію права оренди її земельної ділянки за СВК "Розаліївський".

В адміністрації СВК "Розаліївський" їй пояснили, що 01 лютого 2017 року між нею та СВК "Розаліївський" укладений договір оренди на земельну ділянку площею 3,400 га з кадастровим номером 3220485800:01:005:0004 строком на 7 років.

Позивач зазначала, що вона не укладала договір оренди землі із СВК "Розаліївський" та нікого на це не уповноважувала. Тому належна позивачу земельна ділянка знаходиться у користуванні відповідача без правових підстав.

Перебування у фактичному користуванні відповідача спірної земельної ділянки та державна реєстрація права оренди порушує права та законні інтереси позивача.

ОСОБА_1 просила суд скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію іншого речового права від 22 травня 2017 року № 20607703 та припинити право оренди СВК "Розаліївський" на земельну ділянку з кадастровим номером 3220485800:01:005:0004 та зобов`язати СВК "Розаліївський" повернути ОСОБА_1 земельну ділянку із кадастровим номером 3220485800:01:005:0004.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Зобов`язано СВК "Розаліївський" повернути ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 32204485800:01:005:0004.

Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію іншого речового права від 22 травня 2017 року № 20607703 та припинено право оренди СВК "Розаліївський".

Стягнуто із СВК "Розаліївський" на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 20 000 грн, витрати за проведення експертизи у розмірі 2 250,24 грн та судовий збір у розмірі 2 504,06 грн, загалом 24 754,30 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року апеляційну скаргу СВК "Розаліївський" залишено без задоволення. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2021 року залишено без змін.

Стягнуто із СВК "Розаліївський" на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 2 500,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що оспорюваний договір позивач не укладала, а зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не пов`язане із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимог про повернення такої ділянки. А негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Тому ефективним способом захисту прав позивача є вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання відповідача повернути їй земельну ділянку та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію іншого речового права

При цьому суд першої інстанції врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05 серпня 2020 року у справі № 125/702/17 (провадження № 61-48842св18).

Задовольняючи клопотання позивача про стягнення витрат на правову допомогу, суд першої інстанції встановив, що позивач дійсно поніс такі витрати і врахував, що відповідач не заявив клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Задовольняючи клопотання позивача про стягнення витрат на правову допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із критеріїв співмірності справи, складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2022 року СВК "Розаліївський" подало до Верховного Суду касаційну скаргу нарішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

02 листопада 2022 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А., касаційну скаргу залишено без руху, надано строк на усунення недоліків.

18 листопада 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

У грудні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 січня 2023 року, у зв`язку з перебуванням судді Черняк Ю. В. у відпустці, пов`язаній з вагітністю та пологами, визначено склад колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулько Б. І., Луспеник Д. Д.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18).

Також заявник указує на порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки, а також встановили обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів. Зокрема, суди попередніх інстанцій не врахували факт отримання позивачем орендної плати. У судовому засіданні позивачка визнала, що дійсно отримувала орендну плату від відповідача, однак інших земельних ділянок у користуванні відповідача, які б належали позивачці, немає. Тобто позивач не визнає укладення договору оренди, однак отримувала орендну плату за спірну земельну ділянку.

Крім того, 24 вересня 2021 року позивач особисто звернулася до СВК "Розаліївський" з проханням здійснити виплату орендної плати за користування земельною ділянкою за 2021 рік.

Заявник стверджує, що дії позивача, яка отримувала орендну плату, а згодом пред`явила до суду позов про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, суперечать її попередній поведінці і є недобросовісними.

Вважає, що висновок судово-почеркознавчої експертизи, яким керувався суд, не може бути допустимим доказом, оскільки вільні зразки підпису позивача викликають сумнів у їх достовірності, та їх кількість не є достатньою для порівняння.

Відзив на касаційну скаргу у визначений судом строк не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з державним актом серії ЯБ № 789625 від 07 червня 2006 року, земельна ділянка площею 3,400 га, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3220485800:01:005:0004, яка розташована на території Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області на праві власності належить ОСОБА_1 .

З Інформації з Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вбачається, що проведено державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) номер запису 20607703 за СВК "Розаліївський" на земельну ділянка площею 3,400 га, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3220485800:01:005:0004, яка розташована на території Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Строк дії 7 років.

Вказана державна реєстрація проведена державним реєстратором Войтенко Л. В. 22 травня 2017 року, внесено запис про інше речове право (право оренди) № 20607703 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220485800:01:005:0004, на підставі договору оренди землі від 01 лютого 2017 року б/н, укладеного між ОСОБА_1 та СВК "Розаліївський", за СВК "Розаліївський".

У матеріалах справи наявний договір оренди землі від 01 лютого 2017 року, укладений між ОСОБА_1 як орендодавцем та СВК "Розаліївський" як орендарем.

Пунктом 1.1. договору оренди визначено, що орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення орендарем сільськогосподарського виробництва.

Земельна ділянка знаходиться на території Розаліївської сільської ради Білоцерківського району Київської області ( пункт 1.2 договору оренди).

Згідно з пунктом 1.3 договору оренди, земельна ділянка належить орендодавцю на праві приватної власності на підставі державного акту серії ЯБ № 789625 від № 427.

Земельній ділянці присвоєний кадастровий номер №32204485800:01:005:0004 ( пункт 1.4 договору оренди).

Відповідно до пункту 2.1 договору оренди, в оренду передається земельна ділянка, загальною площею 3,400 га.

Пунктом 3.1 договору оренди передбачено, що договір укладено строком на 7 років.

Розмір орендної плати становить 10 693,60 грн ( пункт 4.1 договору оренди).

Відповідно до пункту 4.4 договору оренди, орендна плата виплачується орендарем до 31 грудня поточного року.

Після припинення дії договору, орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (пункт 7.1 договору оренди ).

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 травня 2021 року за клопотанням позивача призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру.

Із висновку експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № СЕ-19/111-21/29529-ПЧ, складеного 09 серпня 2021 року, встановлено, що підпис у графі "громадянка Король НП" колонки "Орендодавець" пункту 15 договору оренди землі від 01 лютого 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Розаліївський" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220485800:01:005:0004, виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга СВК "Розаліївський" не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229- 233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (частина перша статті 207 ЦК України, тут і далі у редакції, чинній на час укладення спірного договору).

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі.

Частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження

№ 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Ефективним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом пред`явлення вимоги про повернення таких земельних ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду, зокрема, від 23 вересня 2020 року у справі № 396/1857/16, від 11 листопада 2020 року у справі № 598/538/19 (провадження № 61-9846св20) та від 14 грудня 2022 року у справі № 394/85/21-ц (провадження № 61-9582св22).

Встановивши, що спірний договір позивачем не підписувався, а отже, відсутні підстави вважати, що такий договір є укладеним, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо необхідності усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення, відповідно до вимог статті 391 ЦК України, та скасування державної реєстрації для реального відновлення порушеного права позивача.

Доводи касаційної скарги про те, що суди необґрунтовано взяли до уваги висновок судово-почеркознавчої експертизи, який не є належним доказом, колегія суддів до уваги не бере, оскільки суд апеляційної інстанції надав вичерпну відповідь на аналогічний довід апеляційної скарги, вказавши, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 ЦПК України. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).

Зазначений висновок є належним, допустимим, переконливим, який був проведений під час слухання справи в суді, а експерт був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги щодо вчинення власником земельної ділянки конклюдентних дій, які свідчать про вчинення правочину, зокрема, отримання ОСОБА_1 орендної плати від СВК "Розалівський" за договором оренди від 22 травня 2017 року, з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Отже, конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі.

Між тим, статтею 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. Зазначена норма виключає можливість укладення спірного договору шляхом вчинення конклюдентних дій, бо такий договір не може бути зареєстрований.

З таких же висновків виходила Велика Палата Верховного Суду у пунктах 7.37, 7.38 постанови від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Отже, враховуючи конкретні встановлені судами обставини справи, що розглядається, колегія суддів не вбачає підстав для застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) до правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 378/1194/20 (провадження № 61-20827св21), від 14 грудня 2022 року у справі № 394/85/21-ц (провадження № 61-9582св22).

Посилання СВК "Розаліївський" як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) не заслуговують на увагу, оскільки у справі, яка переглядається, та у справах, на які посилається заявник, встановлені різні фактичні обставини.

Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження не знайшли своє підтвердження.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, колегія суддів виходить із того, що у справі, що переглядається, судові рішення відповідають вимогам вмотивованості.

Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції у не скасованій частині та постанову апеляційної інстанції - без змін.