розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2022 року у складі судді Ковальчук Т. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з окремими позовами до ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок.

Ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2021 року справи № 179/1542/20, 179/1543/20, 179/1544/20 за позовами ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок об`єднано в одне провадження.

Позовні заяви мотивовані тим, що вона є власником земельних ділянок: площею 5,63 га, кадастровий номер 1222355100:01:001:0571; площею 6,4128 га, кадастровий номер 1222355100:01:001:0014, які розташовані на території Магдалинівської селищної ради Магдалинівського району Дніпропетровської області; площею 6,02 га, кадастровий номер 1222355100:01:002:0320, яка розташована на території Оленівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області.

Вона довідалася про те, що 15 березня 2014 року та 15 червня 2014 року між нею та ОСОБА_3 начебто було укладено три договори оренди земельних ділянок, площею 6,4128 га, кадастровий номер 1222355100:01:001:0014, площею 6,02 га, кадастровий номер 1222355100:01:002:0320, площею 5,63 га, кадастровий номер 1222355100:01:001:0571, строком на 49 років.

Вищевказані договори оренди земельних ділянок вона не укладала та не підписувала, довіреностей іншим особам на вчинення таких дій не надавала, підпис від її імені у договорах оренди виконаний не нею, а іншою особою, земельні ділянки в оренду не передавала.

Вважала, що у зв`язку із тим, що договори оренди земельних ділянок укладено не нею, без її вільного волевиявлення, як орендодавця, тому ці правочини не можуть створювати юридичних наслідків, оскільки є неукладеними.

З урахуванням викладеного, уточнивши предмет позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд зобов`язати ОСОБА_3 усунути їй перешкоди у користуванні земельними ділянками, площею 5,63 га, кадастровий номер 1222355100:01:001:0571, площею 6,4128 га, кадастровий номер 1222355100:01:001:0014, площею 6,02 га, кадастровий номер 1222355100:01:002:0320, шляхом їх повернення власнику.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право оренди трьох земельних ділянок, які належать позивачці, зареєстровано 13 листопада 2020 року за селянським фермерським господарством "Агростат" (далі - СФГ "Агростат") на підставі договору оренди від 13 листопада 2020 року.

Отже, ОСОБА_1 пред`явлено вимоги про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками не до орендаря (фактичного користувача) спірного майна, який є належним відповідачем, клопотання позивачкою про заміну неналежного відповідача належним до суду не подавалося, у зв`язку із чим позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки вказані обставини є самостійною підставами для відмови у позові.

Додатковим рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2022 року заяву представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правову допомогу у розмірі 20 000 грн.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2022 року та додаткове рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2022 року скасовано.

Позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, належною ОСОБА_1, площею 5,63 га, кадастровий номер 1222355100:01:001:0571, що розташована на території Магдалинівської селищної ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, шляхом її повернення власнику. Зобов`язано ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, належною ОСОБА_1, площею 6,4128 га, кадастровий номер 1222355100:01:001:0014, що розташована на території Магдалинівської селищної ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, шляхом її повернення власнику. Зобов`язано ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, належною ОСОБА_1, площею 6,02 га, кадастровий номер 1222355100:01:002:0320, що розташована на території Оленівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, шляхом її повернення власнику. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 781,3 грн.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що договори оренди земельних ділянок від 15 березня 2014 року та від 15 червня 2014 року, площею 6,4128 га та площею 5,63 га відповідно, позивачкою не підписувалися, що підтверджено висновком судової почеркознавчої експертизи Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз від 10 лютого 2022 року № 3891-21, тому є неукладеними.

15 березня 2014 року між ОСОБА_1, як орендодавцем та ОСОБА_3, як орендарем укладено третій договір оренди земельної ділянки, площею 6,02 га, проте відповідно до листа голови Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 19 липня 2021 року в районній державній адміністрації реєстраційна справа щодо реєстрації договору оренди земельної ділянки, площею 6,02 га, відсутня.

Отже, оригінал зазначеного договору оренди земельної ділянки, площею 6,02 га, реєстраційна справа щодо передачі в оренду земельної ділянки в органі, уповноваженому зберігати договори оренди землі після їх державної реєстрації, докази державної реєстрації цього договору оренди відсутні.

Таким чином, договір оренди земельної ділянки, площею 6,02 га, від 15 березня 2014 року між ОСОБА_1, як орендодавцем, та ОСОБА_3, як орендарем, є неукладеним та не набув чинності. Отже, право оренди на земельну ділянку, площею 6,02 га, у ОСОБА_3 за неукладеним договором не виникло.

Висновок суду першої інстанції щодо фактичного орендаря є помилковим, оскільки на момент подачі позову належним відповідачем є ОСОБА_3, як орендар в оспорених договорах оренди земельних ділянок, який протиправними діями перешкоджав позивачці користуватися та розпоряджатися належним їй майном. Укладені під час розгляду цієї справи 13 листопада 2020 року договори оренди спірних земельних ділянок з СФГ "Агростат" не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками. Крім того, згідно з доказами, наявними у справі, ОСОБА_3 є засновником СФГ "Агростат", з яким 13 листопада 2020 року укладено вказані договори оренди земельних ділянок.

Також підлягає скасуванню додаткове рішення суду першої інстанції про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки воно є невід`ємною частиною судового рішення, яким спір вирішено по суті.

Клопотання позивача про постановлення окремої ухвали відносно відповідача є безпідставним, тому що апеляційним судом не встановлено достатніх підстав для висновку про наявність порушень закону, які мають ознаки кримінального правопорушення. Крім того, позивачка не позбавлена права самостійно звернутись до органів поліції з відповідною заявою про вчинені, на її думку, кримінальні правопорушення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить оскаржувані судові рішення скасувати й закрити провадження у справі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 179/1543/20 з Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області.

У лютому 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 квітня 2023 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що у відповідача припинилося право користування спірними земельними ділянками шляхом укладення угод про розірвання договорів оренди земельних ділянок від 15 березня 2014 року та договору оренди земельної ділянки від 15 червня 2014 року.

13 листопада 2020 року право користування спірними земельними ділянками на підставі договорів оренди земельних ділянок від 13 листопада 2020 року набуто СФГ "Агростат".

Отже, з вищевказаної дати відповідач не є користувачем земельних ділянок, тобто не створював і не міг створювати позивачці перешкоди у користуванні належним їй майном, земельними ділянками. Таким чином, предмет спору у цій справі відсутній, оскільки відповідач не може усунути перешкоди позивачці у користуванні належними їй земельними ділянками, тому наявні підстави для закриття провадження у справі.

Доводи особи, яка подала відзив

У березні 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на їх законність не впливають. Крім того, у касаційній скарзі порушено клопотання про закриття касаційного провадження, оскільки правовий висновок Верховного Суду, на якій заявник посилався у касаційній скарзі, стосується інших правовідносин.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з державними актами на право власності на земельні ділянки від 25 вересня 2008 року, від 14 жовтня 2008 року, від 08 січня 2009 року ОСОБА_1 є власником трьох земельних ділянок, площею 5,6300 га, 6,4128 га, 6,0200 га, що розташовані на території Магдалинівської селищної ради Магдалинівського району Дніпропетровської області та Оленівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до трьох договорів оренди земельних ділянок від 15 березня 2014 року та від 15 червня 2014 року вищевказані земельні ділянки строком на 49 років були передані позивачкою в оренду ОСОБА_3 (а.с. 8-9, т. 1; а.с. 8-9, а.с. 8-10).

Згідно з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 17 листопада 2020 року на підставі договорів оренди земельних ділянок від 13 листопада 2020 року за СФГ "Агростат" зареєстровано право оренди належних позивачці земельних ділянок, орендодавцем зазначено - ОСОБА_1 (а.с. 67-69, т. 2).

Відповідно до листа голови Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 19 липня 2021 року у районній державній адміністрації наявні оригінали реєстраційних справ щодо реєстрації договорів оренди земельної ділянки, площею 6,4128 га, кадастровий номер 1222355100:01:001:0014 та земельної ділянки, площею 5,63 га, кадастровий номер 1222355100:01:001:0571. Реєстраційна справа по земельній ділянці, площею 6,02 га, кадастровий номер 1222355100:01:002:0320 відсутня (а.с. 161, 198 т. 1 ).

Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз від 10 лютого 2022 року № 3891-21, проведеної на виконання ухвали суду від 23 липня 2021 року підписи від імені ОСОБА_1 (шість підписів) у графі "Орендодавець" в договорах оренди земельних ділянок, площею 6,4128 га, кадастровий номер 1222355100:01:001:0014 та площею 5,63 га, кадастровий номер 1222355100:01:001:0571, що розташовані на території Магдалинівської селищної ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, укладені 15 березня 2014 року та 15 червня 2014 року між ОСОБА_1, як орендодавцем, та ОСОБА_3, як орендарем, виконані не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням її справжнього підпису (а.с. 37-47, т. 2).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 та частина перша статті 16 ЦК України).

Належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача. Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (частина друга статті 51 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України (1618-15) .

За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (провадження № 14-626 цс 18), від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517 цс 19).

Позивачкою оспорено договори оренди земельних ділянок від 15 березня 2014 року та від 15 червня 2014 року, які начебто нею з ОСОБА_3 не укладалися.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 17 листопада 2020 року на підставі договорів оренди земельних ділянок від 13 листопада 2020 року за СФГ "Агростат" зареєстровано право оренди належних позивачці земельних ділянок, орендодавцем зазначено - ОСОБА_1 (а.с. 67-69, т. 2).

Таким чином, апеляційний суд, вказуючи про те, що на момент подачі позову належним відповідачем був ОСОБА_3, як орендар в оспорених договорах оренди земельних ділянок, не зазначив, яким саме чином при задоволенні позову будуть захищені права позивачки, як власника спірних земельних ділянок, як буде можливо виконати рішення суду, якщо 13 листопада 2020 року на підставі інших договорів оренди право користування земельними ділянками було зареєстровано за юридичною особою, а саме СФГ "Агростат".

При цьому згідно зі статтею 51 ЦПК України до закінчення підготовчого провадження, яке було закрито лише 29 квітня 2022 року, за клопотанням позивача суд міг замінити неналежного відповідача належним. Отже, безпідставним є висновок апеляційного суду про те, що на час подачі позову належним відповідачем є ОСОБА_3, оскільки судочинство здійснюється судом на час ухвалення рішення. Заміна неналежного відповідача є процесуальним питанням й норми ЦПК України (1618-15) застосовуються на час ухвалення рішення суду, а не на час пред`явлення позову.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 (провадження № 14-36 цс 21), від 15 лютого 2023 року у справі № 910/18214/19 (провадження № 12-8 гс 22).

Отже, на час ухвалення судом рішення по суті спору в ОСОБА_3 не перебували у користуванні спірні земельні ділянки. Те, що ОСОБА_3 є засновником СФГ "Агростат" вказані висновки не спростовує, оскільки фізична особа та заснована ним юридична особа є різними суб`єктами права, тому зобов`язання ОСОБА_3 усунути позивачці перешкоди у користуванні належними їй земельними ділянками не свідчить про необхідність вчинення таких дій СФГ "Агростат".

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 пред`явлено вимоги про усунення перешкод у користуванні належними їй земельними ділянками не до орендаря (фактичного користувача) спірного майна, тобто СФГ "Агростат", а до неналежного відповідача - ОСОБА_3, в якого право користування земельними ділянками припинилося. Вказані обставини є самостійною правовою підставою для відмови у задоволенні позову. Клопотання позивачкою про заміну первісного відповідача належним відповідачем до суду не подавалося, а з власної ініціативи суд позбавлений можливості на вчинення таких процесуальних дій.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов законного і обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги про наявність правових підстав для закриття провадження у справі, оскільки у відповідача припинилося право користування спірними земельними ділянками, є безпідставними, оскільки вказані обставини є правовою підставою для відмови у позові.

Посилання відзиву ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_3 є засновником СФГ "Агростат" не свідчить про незаконність судового рішення суду першої інстанції, так як згідно зі статтею 4 Закону України "Про фермерське господарство" засновник є головою фермерського господарства і може діяти лише як представник фермерського господарства, яке є юридичною особою.

При цьому згідно з частиною третьою статті 24 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство має право вступати в договірні відносини з будь-якими юридичними або фізичними особами, органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Отже, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про закриття касаційного провадження, яке викладено у відзиві на касаційну скаргу, слід відмовити, оскільки суд касаційної інстанції не знаходить для цього процесуальних підстав.