розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2021 року у складі судді Семіряда І. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Бурлаки І. В., Яцини В. Б.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гібадулова Л. А., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Глущенко І. Ю., про визнання договорів купівлі-продажу та іпотеки недійсними.

Позовна заява мотивована тим, що згідно з актом приймання-передачі нежитлових приміщень у житловому будинку по АДРЕСА_1, на підставі сертифікату та відповідно до договору пайової участі у будівництві від 30 грудня 2005 року № 422/12-1 акціонерне товариство "Жилстрой-2" (далі - АТ "Жилстрой-2") передало їй офіс/нежитлові приміщення № 80, 81, 82, 83, 84, 85, 94, які відповідають № 30, 31, 32, 33, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47 технічного паспорту, загальною площею 145,2 кв. м, у житловому будинку по АДРЕСА_1 .

У листопаді 2019 року вона дізналася про те, що ОСОБА_4 використав надану йому раніше довіреність від 05 липня 2017 року та уклав від її імені зі своєю матір`ю - ОСОБА_2 договір купівлі-продажу від 18 січня 2018 року, за умовами якого право власності на належній їй нежитлові приміщення другого поверху № 30, 31, 32, 33, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, загальною площею 145,2 кв. м, у житловому будинку літ. "А-16", що розташовані по АДРЕСА_1, було оформлено на ОСОБА_2 .

Продаж вказаного нерухомого майна було здійснено за 782 500 грн, які нібито отримані представником продавця, тобто ОСОБА_4 .

Проте ОСОБА_4 не повідомив їй, що уклав зазначений правочин щодо продажу вказаного майна, грошові кошти від його продажу їй не передавав.

Продаж майна було вчинено за нижчою від ринкової вартості ціною, а договір купівлі-продажу було укладено на користь близького родича особи, що діяла від її імені.

Згідно з висновком про вартість майна товариства з обмеженою відповідальністю "Центр експерт груп" від 20 грудня 2019 року оціночна вартість вказаних нежитлових приміщень складає 5 258 250 грн.

08 липня 2019 року між ОСОБА_3, як іпотекодержателем, та ОСОБА_2, як іпотекодавцем, було укладено договір іпотеки, згідно з яким останньою передано в іпотеку спірні нежитлові приміщення. Вказаний договір іпотеки було укладено для забезпечення боргових зобов`язань ОСОБА_4 перед ОСОБА_3, в якого було позичено 874 186 грн.

Договором іпотеки від 28 липня 2019 року визначено, що узгоджена сторонами вартість предмета іпотеки становить 4 479 948 грн, що на день укладення договору становило 174 240 доларів США.

ОСОБА_2 є людиною похилого віку, яка перебуває на пенсії, отримує соціальну допомогу від держави по сплаті за комунальні послуги та у неї не було у наявності коштів, що свідчить про те, що грошові кошти за договором купівлі-продажу від 18 січня 2019 року фактично не передавались. Також недійсним є договір іпотеки від 28 липня 2019 року, оскільки у ОСОБА_2 не було правових підстав для його укладення.

Крім того, вона до листопада 2019 року продовжувала отримувати орендну плату за договором оренди від 03червня 2013 року№ 3613, за умовами якого вона передала в оренду приватному акціонерному товариству "Українська страхова компанія "Княжа вієнна іншуранс груп" (далі - ПрАТ "УСК "Княжа вієнна іншуранс груп") спірне нерухоме майно. Указане свідчить про те, що укладений договір купівлі-продажу від 18 січня 2019 року не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, при укладенні оспорюваних правочинів між відповідачами існувала зловмисна домовленість.

Довіреність від 05 липня 2017 року, на підставі якої був укладений оспорюваний правочин, видана нею, як фізичною особою-підприємцем, а нежитлові приміщення були зареєстровані за нею, як за фізичною особою, тому договір купівлі-продажу від 18 січня 2019 року було укладено неуповноваженою особою, оскільки фізична особа і фізична особа-підприємець є різними суб`єктами права.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 18 січня 2019 року, укладений від її імені ОСОБА_4 з ОСОБА_2, та визнати недійсним договір іпотеки від 08 липня 2019 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо передачі в іпотеку нежитлових приміщень.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харковавід 02 лютого 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Заборону відчуження нерухомого майна, що належить ОСОБА_2, а саме нежитлових приміщень другого поверху № 30, 31, 32, 33, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, загальною площею 145,2 кв. м, у житловому будинку літ. "А-16", що розташовані по АДРЕСА_1, яка вжита ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 січня 2020 року, скасовано.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 добровільно видано ОСОБА_4 нотаріально посвідчену довіреність, якою позивачка уповноважила останнього розпоряджатися належним їй нерухомим майном. Видаючи вказану довіреність, позивач повинна була усвідомлювати, що наділила ОСОБА_4 правом, у тому числі, відчужувати рухоме та нерухоме майно будь-якій особі на умовах, визначених повіреним на власний розсуд. Вказана довіреність позивачем не оспорювалася. Позовна вимога про визнання недійсним договору іпотеки також не підлягає задоволенню, оскільки є похідною вимогою від вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 18 січня 2012 року.

Короткий зміст судових рішення суду апеляційної та касаційної інстанцій

Постановою Харківського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2021 року скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень другого поверху № 30, 31, 32, 33, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, загальною площею 145,2 кв. м, у житловому будинку літ. "А-16", по АДРЕСА_1, укладений 18 січня 2019 року від імені ОСОБА_1 з ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гібадуловою Л. А. Визнано недійсним договір передачі в іпотеку нежитлових приміщень другого поверху № 30, 31, 32,33, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, загальною площею 145,2 кв. м у житловому будинку літ. "А-16" по АДРЕСА_1, укладений 08 липня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Глущенко І. Ю. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати за подачу позовної заяви у сумі 1 536,80 грн тобто по 768,40 грн з кожного та за подачу апеляційної скарги у сумі 2 305,20 грн тобто по 1 152,60 грн з кожного.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_4 вчинив правочин від імені позивачки на користь своєї матері, а фактично у власних інтересах, у подальшому мати ОСОБА_4 уклала договір іпотеки на забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_4 за договором позики, тому суд першої інстанції зробив необґрунтований висновок про відсутність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним з підстав, передбачених статтею 238 ЦК України.

Оскільки позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу від 18 січня 2012 року укладеного між ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності від імені ОСОБА_1, підлягають задоволенню, позовні вимоги про визнання недійсним договору іпотеки 08 липня 2019 року також підлягають задоволенню оскільки є похідними.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 травня 2022 року (провадження № 61-19696 св 21) касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Постанову Харківського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року залишено без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

28 листопада 2022 року ОСОБА_2 подано касаційну скаргу, в якій вона просить оскаржувані судові рішення скасувати й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 лютого 2023 року клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задоволено. Поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2021 року та постанови Харківського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року. Відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 638/20248/19 з Дзержинського районного суду м. Харкова. Дію постанови Харківського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року зупинено до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

У березні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2023 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що справу розглянуто без її участі, про дату час і місце розгляду справи її не було повідомлено ні судом першої інстанції, ні апеляційним судом, що є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваних судових рішень. Поштова кореспонденція, направлена судом першої інстанції, поверталася з відміткою "за закінченням терміну зберігання", що не є належним повідомленням. Апеляційним судом також не було повідомлено її про дату, час і місце розгляду справи.

ОСОБА_2 невідомо з яких причин їй не доставлялася поштова кореспонденція, крім того, вона іноді проживала у свого сина та виїжджала в інше місто.

До жовтня 2022 року ОСОБА_2 не знала про розгляд судами цієї справи.

Отже, судами порушено її конституційне право на участь у судовому розгляді, не забезпечили їй можливості надати докази та заперечення щодо позову та апеляційної скарги, чим порушено вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ОСОБА_2 лише 05 травня 2023 року подала додаткові пояснення, в яких доповнила доводи касаційної скарги, тобто поза межами строку на касаційне оскарження. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом (стаття 126 ЦПК України). З огляду на зазначене Верховний Суд залишає додаткові пояснення без розгляду. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680 цс 19).

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Надаючи правову оцінку встановленим судами обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з положеннями частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

ОСОБА_2 у касаційній скарзі вказала на те, що суди допустили порушення норм процесуального права, оскільки неналежно повідомили її про дату, час та місце розгляду справи, чим порушено її право доступу до суду з можливістю подання доказів і заперечень проти позову.

Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи (частина перша статті 8 ЦПК України).

Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина друга статті 211 ЦПК України).

Суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями (частини перша - четверта статті 128 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої, пункту 2 частини сьомої, пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, зокрема, про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на її складність, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України", заява № 36655/02).

Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 була повідомлена належним чином про судове засідання, призначене судом першої інстанції на 02 лютого 2021 року, в якому було ухвалено рішення по суті спору, оскільки судова повістка, направлена останній, повернулася до суду першої інстанції із відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 208, т. 1).

Також ОСОБА_2 належним чином була повідомлена про судове засідання, призначене апеляційним судом на 02 листопада 2021 року, в якому було прийнято оскаржену нею постанову, тому що судова повістка, направлена їй, повернулася до суду апеляційної інстанції із аналогічною відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 67, т. 2).

Отже, судові повістки про день, час та місце розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій, призначені на 02 лютого 2021 року та на 02 листопада 2021 року, надіслані на зазначену ОСОБА_2 адресу і були повернуті до судів з відмітками "адресат відсутній за вказаною адресою", що відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України свідчить про вручення повісток у день проставлення у поштових повідомленнях таких відміток, що спростовує доводи касаційної скарги про те, що останню належним чином не було повідомлено судами про розгляд справи.

Факт того, що ОСОБА_2 не з`явилася до суду, не цікавилася ходом розгляду цивільної справи, про яку їй було відомо, свідчить лише про те, що саме таку процесуальну поведінку вона обрала для себе, що нормами ЦПК України (1618-15) не заборонено, адже явка до суду - це право, а не обов`язок учасника справи.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 повідомлена судами про дату, час і місце розгляду справи у встановленому законом порядку, тобто судами не було допущено порушення вимог процесуального законодавства та прав останньої на доступ до суду, що визначено положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що не кожне допущене судом порушення процедури може істотно впливати на права учасників справи та тягнути порушення гарантій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За змістом цієї статті більшість процесуальних порушень, допущених на одній стадії цивільного процесу, можна виправити на іншій його стадії.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46 цс 20), від 26 жовтня 2022 року у справі № 201/13239/15-ц (провадження № 14-75 цс 22), від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 (провадження № 14-36 цс 21).

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.