2. Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що судовими рішеннями у цивільних справах визнано недійсними правовстановлюючі документи ОСОБА_2 на спірне майно, у зв`язку із чим підлягають до скасування рішення про державну реєстрацію прав з відповідними записами за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 та земельну ділянку у АДРЕСА_1, площею 0, 0300 га, кадастровий номер: 5610100000:01:075:0170. ОСОБА_1 вважала, що відповідачі при укладенні договорів купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 та земельної ділянки по АДРЕСА_1, площею 0, 0300 га, кадастровий номер: 5610100000:01:075:0170, діяли недобросовісно, з метою позбавлення її спадкових прав. При цьому ОСОБА_2 не мала права на їх укладення, а самі договори суперечать вимогам цивільного законодавства.

3. Із урахуванням зазначеного, позивачка просила: скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1, що проведена 18 жовтня 2017 року на підставі рішення Рівненського міського суду від 27 червня 2017 року у справі № 569/11042/13-ц державним реєстратором Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Полюховичем Л. С., реєстраційний номер об`єкта: 1387494756101; скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 0, 0300 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, проведене 20 вересня 2017 року державним реєстратором Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Басік-Доброчинською Є. П., реєстраційний номер об`єкта: 1359740456101; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, що укладений 17 травня 2018 року між ОСОБА_2 як продавцем та ОСОБА_3 як покупцем, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Коломис О. В. 17 травня 2018 року та зареєстрований в реєстрі за № 755; скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1, що зареєстроване 17 травня 2018 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Коломис О. В., реєстраційний номер об`єкта: 1387494756101, індексний номер: 41150030, номер запису про право власності: 26195982; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки по АДРЕСА_1, площею 0, 0300 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що укладений 17 травня 2018 року між ОСОБА_2 як продавцем і ОСОБА_3 як покупцем, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Коломис О. В. 17 травня 2018 року та зареєстрований в реєстрі за № 757; скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0, 0300 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, від 17 травня 2018 року, реєстраційний номер об`єкта: 1359740456101, індексний номер: 41150030, номер запису про право власності: 26196079, та визнати за нею право власності на 51/100 частину житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 загальною площею 44 кв. м, житловою - 27 кв. м.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

4. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 11 травня

2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.

5. Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності

ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 від 18 жовтня 2017 року, здійснене на підставі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 червня 2017 року у справі № 569/11042/13-ц державним реєстратором Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Полюховичем Л. С., реєстраційний номер об`єкта: 1387494756101.

6. Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 0, 0300 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, прийняте 20 вересня 2017 року державним реєстратором Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Басік-Доброчинською Є. П., реєстраційний номер об`єкта: 1359740456101.

7. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири

АДРЕСА_1, що укладений 17 травня 2018 року між ОСОБА_2 як продавцем та ОСОБА_3 як покупцем, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу

Коломис О. В. 17 травня 2018 року та зареєстрований в реєстрі за № 755.

8. Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності

ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1,

здійснене 17 травня 2018 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Коломис О. В., реєстраційний номер об`єкта: 1387494756101, індексний номер: 41150030, номер запису про право власності: 26195982.

9. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки

по АДРЕСА_1 площею 0, 0300 га, кадастровий номер: 5610100000:01:075:0170, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що укладений 17 травня 2018 року між ОСОБА_2 як продавцем і

ОСОБА_3 як покупцем, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Коломис О. В. 17 травня 2018 року та зареєстрований в реєстрі за № 757.

10. Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності

ОСОБА_3 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею

0, 03 га, кадастровий номер: 5610100000:01:075:0170, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, прийняте 17 травня 2018 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Коломис О. В, реєстраційний номер об`єкта: 1359740456101, індексний номер: 41150030, номер запису про право власності: 26196079.

11. Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме на 51/100 частину житлового будинку з надвірними будівлями

по АДРЕСА_1 загальною площею 44 кв. м, житловою -

27 кв. м. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

12. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 не є власником спірного майна, була усунута від права спадкування рішенням Рівненського міського суду Рівненської області, ще 18 жовтня 2012 року у справі № 1715/13426/12 за позовом матері позивачки ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування.

13. ОСОБА_2 не має права власності на спірне майно, на підставі рішень судів встановлено незаконність набуття нею права власності. Правовстановлюючі документи ОСОБА_2 на спірну квартиру, частину домоволодіння та земельну ділянку були скасовані, визнанні судами недійсними та нечинними.

14. ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право на спадщину, як спадкоємиця другої черги, посвідчене державним нотаріусом Другої Рівненської державної нотаріальної контори Ревою Л. Л. 15 липня 2014 року, реєстровий

номер 1-290, на майно свого брата ОСОБА_5, який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме 51/100 частину житлового будинку з надвірними будівлями

по АДРЕСА_1 . Позивачка своєчасно прийняла спадщину після смерті матері. Однак, право власності позивачки на спадкове майно не визнається та оспорюється відповідачами по справі. У позивачки виникли труднощі в оформленні спадкових прав як через тривалі судові спори, так і через скасування правоустановчих документів на спадкове майно. Тому з метою повного захисту прав позивачки суд першої інстанції дійшов висновку про визнання за нею права власності на спадкове майно, оскільки лише в такий спосіб буде відновлено права позивачки.

15. Також суд першої інстанції визначив, що позивачкою правильно обрано спосіб захисту порушених прав шляхом визнання недійсними правочинів з подальшим скасуванням рішень про державну реєстрацію прав, а відповідач ОСОБА_3 є недобросовісним набувачем.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

16. Постановою Рівненського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 травня 2022 року - без змін.

17. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що обставини, які були правовими підставами для державної реєстрації прав за ОСОБА_2, відпали, оскільки рішенням Рівненського міського суду від 29 квітня

2020 року у справі № 569/11042/13-ц, що набрало законної сили 07 серпня

2020 року, задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Цим рішенням скасовано рішення Рівненського міського суду від 27 червня 2017 року у справі

№ 569/11042/13-ц, а у задоволенні позову ОСОБА_2 до

ОСОБА_1 про поділ спільного майна відмовлено. При цьому рішенням Рівненського міського суду від 06 лютого 2020 року у справі

№ 569/7814/14-а, що набрало законної сили 11 березня 2020 року, задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Рівненського міського суду

від 23 червня 2017 року у зв`язку з нововиявленими обставинами, скасовано зазначену постанову суду першої інстанції, а вимоги позивачки задоволено і визнано протиправним та скасовано пункт 5 рішення Рівненської міської ради від 02 липня 2009 року № 2634 "Про передачу земельних ділянок у приватну власність, затвердження проектів землеустрою та скасування окремих пунктів рішень Рівненської міської ради" про передачу безоплатно у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 300 кв. м по

АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування частини житлового будинку, господарських будівель і споруд. Визнано нечинним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 611231 від 14 січня 2010 року, що виданий відповідачці на земельну ділянку площею 300 кв. м, цільове призначення: для будівництва та обслуговування частини житлового будинку, господарських будівель і споруд, по АДРЕСА_1 .

18. Суд апеляційної інстанції звернув увагу, що відповідачі при укладенні оспорюваних договорів купівлі-продажу діяли недобросовісно, порушуючи речові права позивачки і перешкоджаючи їх державній реєстрації. Тому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не додержано вимог статті 203 ЦК України при укладенні 17 травня 2018 року договорів купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0, 0300 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування частини житлового будинку, господарських будівель і споруд, за тією самою адресою.

19. Правильними визнані висновки суду першої інстанції і про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на спірну квартиру та земельну ділянку і визнання за ОСОБА_1 права власності на спірне майно.

Узагальнені доводи касаційної скарги

20. 03 листопада 2022 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 травня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 і ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у їх задоволенні.

21. Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-67цс15, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17,

від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 641/9904/16-ц, а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

22. Заявник стверджує, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про задоволення позовних вимог з підстав, наведених позивачкою, не застосували до спірних правовідносин положення статті 388 ЦК України. Зазначає, що у випадку відчуження майна третій особі належним способом захисту є лише віндикація. У цьому випадку захист прав можливий тільки шляхом подання віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України.

23. Заявник стверджує, що у нього були відсутні об`єктивні фактори, які б могли вказувати на відсутність необхідних і належних правомочностей у продавця на продаж нерухомого майна. Його слід вважати добросовісним набувачем.

24. Особа, яка подала касаційну скаргу, також посилається на те, що позивачка не була власником спірної квартири і земельної ділянки на час укладення спірних правочинів і не являється їх власником на момент розгляду цієї справи. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області

від 27 червня 2017 року у справі № 569/11042/13-ц було скасовано Рівненським міським судом Рівненської області 29 квітня 2020 року та набрало законної сили 07 серпня 2020 року, тобто через 2 роки після укладення ним договору купівлі-продажу квартири, а державний акт на право власності на земельну ділянку був визнаний недійсним через 1 рік і 10 місяців після укладення ним договору купівлі-продажу цієї земельної ділянки.

25. Заявник також звертає увагу на те, що на час укладення договору

купівлі-продажу спірного майна функціонував Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, відомості якого презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тож добросовісний позивач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

26. Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 569/21257/20.

27. Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2023 рокусправу № 569/21257/20 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

28. У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 посилається на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, необґрунтованими, такими, що не спростовують правильних по суті судових рішень. Судами повно встановлено обставини справи, зроблено об`єктивні висновки про задоволення позовних вимог. Посилається також на те, що на момент придбання спірної квартири ОСОБА_3 було достовірно відомо про ситуацію, яка склалася відносно спірного будинку і йому було відомо про судові спори відносно спірного нерухомого майна. Укладаючи оспорювані договори, відповідачі діяли недобросовісно.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

29. ОСОБА_4 (матір позивачки) на праві власності належало 49/100 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 . Решта 51/100 частин цього будинку належала рідному братові ОСОБА_4, тобто рідному дядьку

ОСОБА_1, - ОСОБА_5 .

30. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, після чого відкрилася спадщина на 51/100 частини житлового будинку

АДРЕСА_1 . Заповіт спадкодавцем не складався.

31. В подальшому, 20 жовтня 2009 року ОСОБА_2, як дружина спадкодавця, отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5, зареєстроване в реєстрі за № 1-178.

32. 14 січня 2010 року їй було видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯИ № 611231. Тобто ОСОБА_2 безоплатно отримала у власність земельну ділянку площею 0, 03 га, яка знаходиться під 51/100 частини житлового будинку

33. Рішенням Рівненського міського суду від 18 жовтня 2012 року у цивільній справі № 1715/13426/12 позов ОСОБА_4 задоволено, усунуто ОСОБА_2

від права на спадкування після смерті ОСОБА_5 .

34. Рішенням Рівненського міського суду від 25 грудня 2013 року у цивільній справі № 569/19074/13-ц позов ОСОБА_4 задоволено, визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 20 жовтня 2009 року (1646-17) , видане відповідачці як спадкоємиці ОСОБА_5, на спадкове майно, а саме

51/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями по

35. Постановою Рівненського міського суду від 14 листопада 2014 року у справі № 569/7814/14-а позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано протиправним і скасовано пункт 5 рішення Рівненської міської ради від 02 липня 2009 року № 2634 "Про передачу земельних ділянок у приватну власність, затвердження проектів землеустрою та скасування окремих пунктів рішень Рівненської міської ради" про передачу безоплатно у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 300 кв. м по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування частини житлового будинку, господарських будівель і споруд; визнано нечинним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 611231 від 14 січня 2010 року, виданий

ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 300 кв. м з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування частини житлового будинку, господарських будівель і споруд, по АДРЕСА_1 .

36. Зазначенні факти створили підґрунтя для оформлення ОСОБА_4 права на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5, у зв`язку з чим 15 липня

2014 року вона отримала відповідне свідоцтво, посвідчене державним нотаріусом Другої Рівненської державної нотаріальної контори Ревою Л. Л., реєстровий номер: 1-290. Таким чином нею було набуто право власності на 51/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

37. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, що підтверджується відповідним свідоцтвом серії НОМЕР_1, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції. З огляду на цей факт відкрилася спадщина на 51/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями по

38. 05 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Хомутовського В. С. за прийняттям спадщини після смерті матері, що не оспорювалося і підтверджується відповідною заявою № 65 (спадкова справа № 28/2015).

39. Між тим, рішенням Рівненського міського суду від 02 червня 2016 року у справі № 1715/13426/12, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 09 серпня 2016 року, задоволено заяву ОСОБА_2 про перегляд рішення Рівненського міського суду від 18 жовтня 2012 року у зв`язку з нововиявленими обставинами. Скасовано рішення Рівненського міського суду від 18 жовтня 2012 року у справі № 1715/13426/12, яким усунуто ОСОБА_2 від права на спадкування після смерті ОСОБА_5, а в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

40. В подальшому рішенням Рівненського міського суду від 28 жовтня

2016 року у справі № 569/19074/13-ц задоволено заяву ОСОБА_2 про перегляд рішення Рівненського міського суду від 25 грудня 2013 року у зв`язку з нововиявленими обставинами. Скасовано зазначене рішення Рівненського міського суду, яким визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 20 січня 2009 року, видане ОСОБА_2 як спадкоємцю ОСОБА_5, на спадкове майно, а саме на 51/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, а в позові ОСОБА_4 відмовлено.

41. Також постановою Рівненського міського суду від 23 червня 2017 року у справі № 569/7814/14-а задоволено заяву ОСОБА_2 про перегляд постанови Рівненського міського суду від 25 грудня 2013 року у зв`язку з нововиявленими обставинами. При цьому скасовано постанову Рівненського міського суду від 25 грудня 2013 року у справі №569/7814/14-а, у позові

ОСОБА_4 відмовлено.

42. Заочним рішенням Рівненського міського суду від 16 березня 2017 року у справі № 569/10251/16-ц задоволено позов ОСОБА_2 і визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, що видане на користь

ОСОБА_4 як спадкоємиці другої черги, посвідчене державним нотаріусом Другої Рівненської державної нотаріальної контори Ревою Л. Л. 15 липня

2014 року, реєстровий номер: 1-290, на 51/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 .

43. Згодом, 27 червня 2017 року Рівненським міським судом у справі № 569/11052/13-ц задоволено заяву ОСОБА_2 про перегляд рішення Рівненського міського суду від 19 березня 2014 року у зв`язку з нововиявленими обставинами. Скасовано зазначене рішення Рівненського міського суду, а позов задоволено. Поділено житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, що розташований на земельній ділянці площею 0, 0600 га, виділено ОСОБА_2 у власність у натурі 51/100 частки із майна, що є у спільній частковій власності, у виді приміщень та надвірних будівель, розташованих на земельній ділянці площею 0, 0300 га, позначених у технічному паспорті на жилий будинок, виготовленому комунальним підприємством "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації": "1-1" - кухню, "1-2", "1-3" - жилі, "1-4" - санвузол, "1-5" - кладову, "І" - веранду, "Пг/а2" - погріб, "а3" - вхідний ганок, "Б", "В" - сараї, "в" - навіс, "б" - вбиральню, 1/2 "№ 1" - огорожі в окрему квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 44, 0 кв. м, жилою - 27, 0 кв. м. Визнано за

ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1, яка складається з: "1-1" - кухні, "1-2", "1-3" - жилих, "1-4" - санвузла, "1-5" - кладової, "І" - веранди, Пг/а2 - погреба, "а3" - вхідного ганку, "Б", "В" - сараїв, "в" - навісу, "б" - вбиральні, 1/2 "№ 1" - огорожі, загальною площею 44, 0 кв. м, жилою - 27, 0 кв. м. Припинено право спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

44. На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 зареєструвала за собою право власності на квартиру АДРЕСА_1 і земельну ділянку площею 0, 0300 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування частини житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходить за тією самою адресою. Отже, з моменту реєстрації виник новий об`єкт нерухомого майна - квартира

АДРЕСА_1 замість 51/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 .

45. Натомість Верховний Суд своєю постановою від 21 березня 2018 року у справі № 1715/13426/12 скасував рішення Рівненського міського суду

від 02 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області

від 09 серпня 2016 року, а справу повернув для нового розгляду судом першої інстанції (раніше цими судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у зв`язку з нововиявленими обставинами було скасовано рішення Рівненського міського суду від 18 жовтня 2012 року у справі № 1715/13426/12, яким усунуто ОСОБА_2 від права на спадкування спадщини після смерті

ОСОБА_5, а в позові ОСОБА_4 було відмовлено).

46. Отже 21 березня 2018 року було відновлено чинність рішення Рівненського міського суду від 18 жовтня 2012 року у справі № 1715/13426/12, яким ОСОБА_2 усунуто від права на спадкування після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

47. Між відповідачами 17 травня 2018 року укладено договори купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та земельної ділянки у АДРЕСА_1, площею 0, 0300 га, що посвідчені приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Коломис О. В., зареєстрований у реєстрі за №755 та № 757.

48. 05 червня 2018 року ухвалою Рівненського міського суду, залишеною

02 серпня 2018 року без змін Апеляційним судом Рівненської області, ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні заяви про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Рівненського міського суду

від 18 жовтня 2012 року у справі № 1715/13426/12, яким її усунуто від права на спадкування після смерті ОСОБА_5 .

49. Рішенням Рівненського міського суду від 14 березня 2019 року у справі № 569/19074/13-ц, що набрало законної сили 16 квітня 2019 року, заяву ОСОБА_1, як правонаступника ОСОБА_4, про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Рівненського міського суду

від 28 жовтня 2016 року задоволено, скасовано рішення Рівненського міського суду від 28 жовтня 2016 року у справі № 569/19074/13-ц. Позов задоволено та визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 20 січня 2009 року, видане ОСОБА_2 як спадкоємцю ОСОБА_5, що

помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на спадкове майно, а саме 51/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 .

50. В подальшому, 04 жовтня 2019 року Рівненським міським судом у справі № 569/10251/16-ц ухвалено рішення, що набрало законної сили 05 листопада 2019 року, яким задоволено заяву позивачки, як правонаступника ОСОБА_4, про перегляд рішення Рівненського міського суду від 16 березня 2017 року

у зв`язку з нововиявленими обставинами і скасовано зазначене судове рішення. ОСОБА_2 відмовлено у позові до ОСОБА_1 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним.

51. Рішенням Рівненського міського суду від 06 лютого 2020 року у справі № 569/7814/14-а, що набрало законної сили 11 березня 2020 року, задоволено заяву ОСОБА_1, як правонаступника ОСОБА_4, про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами постанови Рівненського міського суду

від 23 червня 2017 року і скасовано зазначену постанову суду першої інстанції. Позов ОСОБА_1 задоволено та визнано протиправним і скасовано пункт 5 рішення Рівненської міської ради від 02 липня 2009 року № 2634 "Про передачу земельних ділянок у приватну власність, затвердження проектів землеустрою та скасування окремих пунктів рішень Рівненської міської ради" про передачу безоплатно у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 300 кв. м по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування частини житлового будинку, господарських будівель і споруд. Визнано нечинним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 611231 від 14 січня 2010 року, що виданий ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 300 кв. м, цільове призначення: для будівництва та обслуговування частини житлового будинку, господарських будівель і споруд, по АДРЕСА_1 .

52. Рішенням Рівненського міського суду від 29 квітня 2020 року у справі № 569/11042/13-ц, що набрало законної сили 07 серпня 2020 року, задоволено заяву ОСОБА_1, як правонаступника ОСОБА_4, про перегляд рішення Рівненського міського суду від 27 червня 2017 року у зв`язку з нововиявленими обставинами. Скасовано зазначене рішення суду першої інстанції, а в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спірного майна відмовлено повністю.

Позиція Верховного Суду

53. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

54. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

55. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

56. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

57. Відповідно до частин першої та другої статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

58. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

59. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

60. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

61. Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі

№ 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду

від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

62. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57),

від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня

2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі

№ 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17).

63. Звертаючись за захистом свого порушеного права шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав, визнання правочинів недійсними та визнання права власності на спірне майно, позивачка вказувала на те, що спірне майно входить до складу спадщини, відкритої після смерті її матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак, вона не має можливості оформити своє право на спадкове майно, оскільки відповідачі оспорювали право власності її матері на спірне майно в судовому порядку.

64. Відповідно до положень статей 1218, 1231 ЦК України до складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України.

65. Згідно з частиною другою статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

66. Частиною п`ятою статті 1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

67. Отже, у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Зокрема, такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України (435-15) .

68. Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

69. Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

70. Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

71. Право власності спадкоємця на нерухоме майно, що входить до складу спадщини, виникає з моменту державної реєстрації такого права. До моменту ж такої реєстрації спадкоємець правомірно очікує на набуття у власність відповідного спадкового майна (володіє ним). Такі правомірні очікування підлягають захисту національними судами у відповідності до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (995_004) .

72. Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) не зумовлює позбавлення спадкоємця майнових прав щодо нерухомого спадкового майна.

73. Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

74. Судами попередніх інстанцій встановлено, що матір позивачки

ОСОБА_4 за свого життя отримала свідоцтво про право на спадщину на 51/100 частину житлового будинку з надвірними будівлями по

АДРЕСА_1 . Однак, відповідачка ОСОБА_2, оспорюючи зазначене право ОСОБА_4 в судовому порядку, скориставшись відновленням запису про її право власності на нерухоме майно, не очікуючи завершення розгляду судових справ (зокрема справи № 1715/13426/12), уклала з ОСОБА_3 спірні договори відчуження нерухомого майна, у зв`язку із чим позивачці створені перешкоди в оформленні її спадкових прав у нотаріальному порядку.

75. Відсутність у ОСОБА_2 правових підстав для набуття права власності на спірне майно та його подальшого відчуження було встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили.

76. Велика Палата Верховного Суду зазначала, що скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення (постанова

від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц). У постанові Великої Палати від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 конкретизовані висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 16 вересня 2015 року в справі № 6-1193цс15, та висновки, викладені у постанові Великої Палати від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц. Означена конкретизація полягала, зокрема, у тому, що скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінились чи припинились на підставі відповідного рішення.

77. Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

78. Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

79. Зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного їй права, пов`язаний з використанням недозволених конкретних форм у межах дозволеного їй законом загального типу поведінки.

80. Формулювання "зловживання правом" передбачає у собі певну суперечність. Так, особа, яка користується власним правом, має дозвіл на певну поведінку, а якщо її дія не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права (дія без права). Такі випадки трапляються, якщо особа діє недобросовісно, всупереч меті наданого їй права.

81. Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється у тому, що: 1) особа (особи) використовувала/використовували право на зло; 2) наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки є певним станом, у який потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/ умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають); 3) враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а й про обсяг прав інших учасників цих правовідносин і порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах, або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (постанова Верховного Суду

від 11 листопада 2021 року у справі № 910/8482/18 (910/4866/21)).

82. Правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Відтак правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі

№ 910/16579/20 (провадження № 12-60гс21)).

83. В контексті оцінки добросовісності дій відповідачів у справі, колегія суддів зауважує, що суди попередніх інстанцій надали обґрунтовану оцінку діям ОСОБА_2, яка була усунута від права на спадкування спірного майна та при оскарженні відповідного судового рішення, скористалась відновленням запису про її право власності у державному реєстрі і до закінчення судових спорів щодо майна відчужила його на користь ОСОБА_3 . При цьому враховано також, що ОСОБА_3, з огляду на обізнаність його представника, сусідів, а також прикріпленого на спірному будинку банера про його арешт, також мало бути відомо про наявність судових спорів щодо спірного майна.

84. З огляду на зазначені обставини, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що дії відповідачів щодо відчуження спірного майна не відповідають визначеним стандартам поведінки сторін договору, не характеризуються чесністю, відкритістю і повагою інтересів інших учасників правовідносин, а спрямовані на позбавлення позивачки права на спадкове майно, отже не можуть бути визнані добросовісними.

85. Доводи касаційної скарги щодо добросовісності останнього набувача спірного майна ОСОБА_3 зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

86. Ураховуючи, що позивачка своєчасно прийняла спадщину після смерті своєї матері, однак не має можливості оформити своїх прав на спадкове майно у зв`язку з діями відповідачів, наявністю численних тривалих судових спорів, а також у зв`язку із скасуванням правовстановлюючих документів на спадкове майно, колегія суддів не знаходить підстав для скасування правильних по суті судових рішень судів попередніх інстанцій.

87. В контексті посилання касаційної скарги на неналежний спосіб захисту прав позивачки, колегія суддів зауважує, що судами попередніх інстанцій правильно було встановлено порушення відповідачами прав позивачки на спадкове майно, що не спростовано заявником під час касаційного перегляду справи, а тому відмова у позові з формальних підстав не відповідала б завданню цивільного судочинства (зокрема, щодо справедливого та своєчасного вирішення судом спорів), визначеному у частині першій статті 2 ЦПК України.

88. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що зазначене положення закону обумовлено тим, що суд вирішує спір про право. Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності.

89. Схожий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі №914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21) (пункти 122, 123 зазначеної постанови).

90. Надміру формалізований підхід до заявлених позовних вимог (за яким позивач у позовній заяві повинен вказати спосіб захисту, визначений приписами ЦК України (435-15) та ГК України (436-15) ) суперечить завданню цивільного судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

91. У той же час диспозитивність - це один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті.

92. Зазначений підхід відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у пункті 58 постанови від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц та пункті 23 постанови від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, згідно з якими спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

93. В контексті оцінки заявленого позивачкою способу захисту, колегія суддів бере до уваги зміни до частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", внесені Законом України від 12 травня 2022 року, якими визначено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення відповідні права чи обтяження припиняються. При цьому якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень.

94. Ці приписи відповідають визначеним зазначеним Законом підставам державної реєстрації прав, однією з яких є судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

95. З урахуванням тривалості розгляду судових спорів щодо спірного спадкового майна, у тому числі справи, яка переглядається у касаційному порядку, а також з огляду на те, що судове рішення про скасування державної реєстрації права власності відповідачів на спірне майно та визнання права власності на нього за позивачкою призведе до відновлення її прав, колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування оскаржених судових рішень.

96. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, у тому числі щодо добросовісності набуття заявником спірного майна, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.