розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14 жовтня 2022 року у складі судді Малінова О. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2023 року у складі колегії суддів: Остапенко В. О., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,

Історія справи

Короткий зміст заявлених вимог

У жовтні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця.

В обґрунтування скарги зазначив, що 13 жовтня 2020 року рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини. З ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 11 серпня 2015 року, а починаючи з 08 липня 2017 року в розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

08 квітня 2021 року старшим державним виконавцем Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Вишневий ВДВС) Хайдарі Р. Р. відкрито виконавче провадження, з яким він ознайомився 02 липня 2021 року. Матеріали виконавчого провадження не містили формул, з яких державний виконавець виходив при розрахунку сум аліментів, не врахував він і витрати, які були понесені ОСОБА_2 для придбання необхідних речей для дитини. Державний виконавець не витребував декларації про доходи та майно боржника за 2015-2021 роки, що призвело до невірного розрахунку сум, які підлягають стягненню.

02 червня 2021 року державним виконавцем зроблено розрахунок заборгованості № НОМЕР_1 та визначено, що станом на 01 червня 2021 року ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 156 375,35 грн.

Скаржник вважає вказаний розрахунок заборгованості таким, що складений з порушенням Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) та Сімейного кодексу України (2947-14) (далі - СК України (2947-14) ), оскільки із матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_1 Вишневого ВДВС не вбачається підстав для здійснення розрахунку заборгованості по аліментам з урахуванням відсутності факту отримання ОСОБА_2 доходу, не вбачається визначеної місцевості, в якій отримано дохід та періоду отримання доходу.

Протягом визначеного в розрахунку заборгованості періоду, а саме з 11 серпня 2015 року по теперішній час, ОСОБА_2 не отримував заробіток (дохід) в будь-якому вигляді, а відтак немає, і не може бути в матеріалах виконавчого провадження № НОМЕР_1 будь-яких доказів про отримання ОСОБА_2 будь-якого заробітку (доходу).

Також є незрозумілим яким чином була визначена місцевість, в якій, на думку Вишневого ВДВС, було отримано ОСОБА_2 дохід з листопада 2015 року і по теперішній час, враховуючи, що за адресою: АДРЕСА_1 він зареєстрований лише з 22 лютого 2017 року.

Також ОСОБА_2 посилався на те, що відповідно до статті 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачується аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Втім, при подачі заяви про примусове виконання стягувачем ОСОБА_1 був зазначений особистий рахунок, а отже у зв`язку із наявністю у стягувача аліментів таких обставин як наявність другої маленької дитини та непрацюючого чоловіка, є всі підстави вважати, що кошти сплачені у якості аліментів будуть використовуватися не за цільовим призначення.

Платник може вимагати внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини тільки у відділенні Державного ощадного банку України. Державним виконавцем не були встановлені фактичні обставини, не отримані відомості про його чистий дохід, жодних відомостей з державної податкової служби чи Пенсійного фонду України, так само відомостей з ДП "НАІС" щодо інших доходів у вищевказаний строк, матеріали виконавчої справи не містять.

ОСОБА_2 наполягав на тому, що розрахунок заборгованості по аліментам від 02 червня 2021 року № НОМЕР_1 здійснено державним виконавцем Вишневого ВДВС необґрунтовано, сума встановленої заборгованості не відповідає дійсності та не ґрунтується на нормах чинного законодавства, оскільки викликає обґрунтовані сумніви у достовірності проведених розрахунків та вбачається факт штучного створення заборгованості з метою застосування відносно нього обмежень та стягнень, що є недопустимим.

На підставі викладеного, в останній редакції уточненої скарги, просив:

визнати дії державного виконавця Вишневого ВДВС Хаймової Х. О. по складенню розрахунку заборгованості по аліментах від 02 червня 2021 року № НОМЕР_1 неправомірними;

скасувати як незаконну довідку-розрахунок заборгованості із сплати аліментів № НОМЕР_1 від 01 червня 2021 року;

зобов`язати Вишневий ВДВС виключити відомості щодо ОСОБА_2 з Єдиного реєстру боржників аліментів;

визнати дії державного виконавця Вишневого ВДВС Хаймової Х. О. із застосування відносно ОСОБА_2 обмежень та заборон незаконними;

скасувати як незаконну постанову про арешт коштів боржника ВП № НОМЕР_1 від 01 червня 2021 року;

скасувати як незаконну постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами ВП № НОМЕР_1 від 01 червня 2021 року;

скасувати як незаконну постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування зброєю ВП № НОМЕР_1 від 01 червня 2021 року;

скасувати як незаконну постанову про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ВП № НОМЕР_1 від 01 червня 2021 року;

скасувати як незаконну постанову про тимчасове обмеження боржника у праві полювання ВП № НОМЕР_1 від 01 червня 2021 року;

зобов`язати Вишневий ВДВС здійснювати розрахунок сум аліментів, виходячи виключно з фактичних даних що міститимуть: факт отримання доходу, регіон отримання доходу, місяць, в якому було отримано дохід;

зобов`язати Вишневий ВДВС встановити спосіб та порядок виконання виконавчого листа № 208/6136/15 від 30 березня 2021 року шляхом перерахування аліментів з ОСОБА_2 на особистий рахунок дитини ОСОБА_3, відкритий у відділенні Державного ощадного банку.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14 жовтня 2022 року в задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії державного виконавця Вишневого ВДВС Хаймової Х. О. відмовлено повністю.

Судове рішення мотивоване тим, що заявником не надано жодних доказів на підтвердження власних доводів, які б ставили під сумнів правильність проведеного державним виконавцем розрахунку заборгованості за аліментами, зокрема про добровільне надання утримання дитині, проживання в іншій місцевості тощо.

Позиція скаржника відносно того, що він не повинен нікому нічого доказувати, суперечить як нормам ЦПК України (1618-15) , так і положенням Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Розрахунок заборгованості зроблений у повній відповідності до вимог статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", частини друга та дев`ята якої надають право державному виконавцю застосувати до боржника примусові заходи у вигляді накладення арешту на майно, а також винесення інших обмежувальних постанов: про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Щодо останньої вимоги ОСОБА_2 про зобов`язання Вишневого ВДВС встановити спосіб та порядок виконання виконавчого листа шляхом перерахування аліментів з ОСОБА_2 на особистий рахунок дитини ОСОБА_3, відкритий у відділенні Державного ощадного банку, то зазначені дії не належать до компетенції державного виконавця, а тому не можуть бути предметом розгляду цієї скарги.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14 жовтня 2022 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки боржник не має постійного заробітку державний виконавець правомірно розрахував заборгованість за аліментами відповідно до вимог частини другої статті 195 СК України, тобто виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, а тому висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення скарги на рішення приватного виконавця є обґрунтованим.

Посилання апелянта на те, що з 11 серпня 2015 року по теперішній час він не працює та не отримує заробітку, в той час як частиною другою статті 195 СК України визначено, що підставою для нарахування заборгованості по аліментам є факт отримання доходу, місцевість в якій отримано дохід, період отримання доходу, однак даних відомостей матеріали виконавчого провадження не місять, суд апеляційної інстанції відхилив, оскільки нормами СК України (2947-14) чітко визначено, що заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Вказана норма закону не містить будь яких виключень щодо нарахування заборгованості по аліментам платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості, а посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що не існує і не може бути жодної законодавчої норми або судової практики, яка вказувала б на те, що необхідно здійснювати розрахунок заборгованості по аліментам в частці від заробітку (доходу) при відсутності такого заробітку (доходу) спростовуються частиною другої статті 195 СК України.

Колегією суддів відхилено доводи апеляційної скарги про те, що за адресою: АДРЕСА_1 скаржник зареєстрований лише з 22 лютого 2017 року, оскільки вказуючи на дані обставини, скаржник не надав суду відповідних доказів. Надані суду копії сторінок паспорту не містять відомостей про реєстрацію місця проживання скаржника.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що в матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості про витребування державним виконавцем декларації про його доходи не можуть бути підставою для задоволення скарги на дії державного виконавця, оскільки скаржник не заперечує неотримання ним доходів з 11 серпня 2015 року. Якщо скаржник мав би доходи за вказаний період, він мав право надати державному виконавцю такі відомості та за його заявою державний, або ж приватний виконавець, здійснює перерахунок заборгованості.

Щодо доводів скарги ОСОБА_2 про неправомірність застосування до нього примусових заходів колегія суддів зауважила, що відповідно до вимог частин другої та дев`ятої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", державному виконавцю надано право застосувати до боржника примусові заходи до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просив ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14 жовтня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2023 року скасувати, прийняти нову, якою скаргу ОСОБА_2 задовольнити, судові витрати покласти на відповідача.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди не здійснили перевірку обґрунтування вимог скарги, не відобразили аналіз доказів наданих заявником, що свідчить про формальний підхід до розгляду справи. Суд апеляційної інстанції не забезпечив участь ОСОБА_2 в судовому засіданні. В тексті постанови суд зазначив, що він до суду не з`явився, в судовому засіданні, яке було призначено за його клопотанням в режимі відеоконференції в системі "EasyCon" після чотирьох підключень на зв`язок не вийшов. В той же час в установлені законом строки ним було направлено заяву про розгляд справи в режимі відеоконференції з використанням технічних можливостей, які є в Києво-Святошинському суді Київської області. Втім, апеляційний суд розглянувши заяву, повідомив про слухання справи в системі "EasyCon", фактично проігнорувавши подане клопотання.

Суд першої інстанції вийшов за межі оспорюваних питань та зазначив норму права, яка не стосується розгляду - частину другу статті 195 СК України, замість частини другої статті 182 СК України.

Відмовивши в задоволенні скарги, суд першої інстанції зазначив про ненадання ОСОБА_2 жодних доказів, в той же час не взяв до уваги копію трудової книжки з відмітками про працевлаштування та звільнення, яка і є єдиним доказом відсутності доходу.

Суди не звернули уваги, що у державного виконавця були відсутні підстави для проведення розрахунку заборгованості по аліментам виходячи з середньої заробітної плати по Київській області, оскільки він там проживає лише з лютого 2017 року та нормами СК України (2947-14) не передбачена можливість розрахунку заборгованості роками, типова форма довідки-розрахунку передбачає щомісячний розрахунок, середня заробітна плата має також щомісячний вимір. Крім того, в матеріалах виконавчого провадження відсутня інформація про витребування декларації про доходи, що призвело до неправильного розрахунку.

Позиція інших учасників справи

У березні 2023 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, у якому просила у задоволенні касаційної скарги відмовити повністю.

Відзив обґрунтований тим, що ОСОБА_4 з часу стягнення аліментів - 11 серпня 2015 року жодного разу їх не сплатив. У нього є можливість забезпечувати своїх дітей, але він ухиляється від виконання таких обов`язків, приховує доходи.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу з суду першої інстанції.

У березні 2023 року справа № 208/6136/15 надійшла до Верховного Суду.

24 березня 2023 року на підставі розпорядження №397/0/226-23 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, справу призначено судді-доповідачеві Дундар І. О.

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 14 лютого 2023 року зазначено, що підставою касаційного оскарження ОСОБА_2 зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) , цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право" (2709-15) , законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 3 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на "усне слухання". Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Право учасників справи брати участь в судових засіданнях закріплено у пункті 2 частини першої статті 43 ЦПК України.

Після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій у разі необхідності та призначення справи до розгляду. Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням (стаття 366 ЦПК України).

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу (частина третя статті 368 ЦПК України).

Суд може постановити ухвалу про участь учасника справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду, визначеному судом. У клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду в обов`язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Копія ухвали про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду негайно надсилається до суду, який зобов`язаний організувати її виконання, та особі, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (частини шоста, восьма, дев`ята статті 212 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

ухвалою суду апеляційної інстанції від 02 грудня 2022 року справу призначено до апеляційного розгляду об 11 год 20 хв 17 січня 2023 року;

12 січня 2023 року до суду надійшла заява ОСОБА_2 про участь у судовому засіданні 17 січня 2023 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням технічних засобів, які є в Києво-Святошинському районному суді Київської області. В обґрунтування клопотання ОСОБА_2 послався на постійне знеструмлення електричної енергії у житловому секторі країни через військову агресію російської федерації, що призводить до неможливості прийняти участь у судовому засідання з використанням власних технічних засобів за допомогою системи "EasyCon";

ухвалою суду апеляційної інстанції від 16 січня 2023 року постановлено проводити судове засідання у справі 208/6136/15 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 призначене на 17 січня 2023 року на 11 год. 20 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EasyCon";

17 січня 2023 року суд апеляційної інстанції розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 14 жовтня 2022 року за відсутності заявника, вказавши, що про день, час і місце розгляду справи ОСОБА_2 повідомлений належним чином, у судове засідання, яке було призначене за його клопотанням в режимі відеоконференції в системі "EasyCon", після чотирьох підключень, на зв`язок не вийшов;

натомість суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що заява ОСОБА_2 про участь у судовому засідання у режимі відеоконференції містила клопотання про її проведення в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області, а не як зазначив суд апеляційної інстанції поза межами суду з використанням системи "EasyCon". Тобто суд апеляційної інстанції не забезпечив заявнику можливість взяти участь у судовому засіданні, що є порушенням права на доступ до правосуддя та порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане порушення суду створило перешкоди заявнику належним чином користуватися передбаченими нормами ЦПК України (1618-15) процесуальними правами.

З урахуванням наведеного, постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята без додержання норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо судових витрат

Згідно із підпунктом "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141- 142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: "у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат".

Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.