Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 з 2004 року перебуває зі ОСОБА_2 у шлюбі. Від шлюбу у подружжя народилась дитина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 . За час шлюбу подружжям ними набуто нерухоме майно, яке є спільним майном подружжя - будинок АДРЕСА_1, загальною площею 198,7 кв. м, житловою площею 111,2 кв. м. Право власності на вказаний будинок підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 03 квітня 2007 року. Дійсна вартість будинку складає 430 000,00 грн.

Протягом останнього півроку перед зверненням до суду у подружжя виникли діаметрально протилежні погляди на сім`ю та, відповідно, на можливість розпорядження майном, яке було набуто ними під час шлюбу в інтересах сім`ї. Відповідач не визнає право власності ОСОБА_1 на частку будинку, який був побудований сторонами за спільні кошти у 2006-2007 роках. Враховуючи той факт, що шлюб між сторонами був зареєстрований в Республіці Молдова, у зв`язку із чим в паспорті чоловіка позивача відсутня відмітка про укладений шлюб, ОСОБА_1 посилалась на можливість її чоловіка розпорядитись майном без її відома та згоди.

ОСОБА_1 просила суд:

визнати за нею та за позивачем право власності по частині садового будинку з господарчими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 за кожним;

встановити порядок виконання рішення, а саме, що вказане рішення суду після набранням ним законної сили є підставою для реєстрації права особистої власності за нею та відповідачем по частині за кожним садового будинку з господарчими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 лютого 2014 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 та за ОСОБА_2 право власності за кожним по частині садового будинку з господарчими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Встановлено порядок виконання рішення, а саме, що вказане рішення суду, після набранням ним законної сили є підставою для реєстрації права особистої власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по частині за кожним садового будинку з господарчими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення суду мотивоване тим, що зазначений спірний садовий будинок з господарчими будівлями та спорудами, набутий подружжям під час шлюбу, за їхні спільні кошти та є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, який належить позивачу та відповідачу в рівних частках, що підтверджується рішенням Овідіопольського райсуду Одеської області від 23 березня 2007 року про визнання права власності за ОСОБА_2 на самочинно побудоване нерухоме майно, яке набрало законної сили 03 квітня 2007 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 14114937 від 03 квітня 2007 року, проти чого не заперечували представники сторін по справі.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д. М. (далі - приватний виконавець) на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя закрито.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки правовідносини щодо поділу майна подружжя, з приводу яких ухвалено оскаржуване рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 25 лютого 2014 року, виникли за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, вимоги до скаржника - приватного виконавця не заявлялися та судом не вирішувалися, а тому питання про права, свободи, інтереси та обов`язки останнього судом у цій справі не розглядалося та не вирішувалось, що є підставою для закриття апеляційного провадження за його скаргою. Таким чином, право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції в цій справі у приватного виконавця відсутнє.

Посилання приватного виконавця в апеляційній скарзі на те, що фактично ОСОБА_2 не знаходився у шлюбі, а спірне майно є його особистою приватною власністю, а тому суд дійшов передчасних висновків про наявність підстав для поділу майна, як сумісно нажитого, є безпідставними, оскільки приватним виконавцем не надано жодного належного та допустимого доказу того, що він має право володіти, користуватися та розпоряджатися садовим будинком, що є предметом поділу між подружжям.

Необґрунтованими та такими, що не мають правового значення для вирішення справи, є посилання приватного виконавця на те, що судом першої інстанції всупереч вимог процесуального законодавства не було залучено до участі у справі АТ "Райффайзен Банк", чим позбавлено останнього можливості захистити свої права та законні інтереси стосовно іпотечного майна. Колегія суддів звертає увагу приватного виконавця, що ним не надано належних доказів того, що апелянт є законним представником інтересів АТ "Райффайзен Банк", який не позбавлений передбаченого законом права, у разі порушення його прав та обов`язків, самостійно звернутися до суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

У листопаді 2022 року приватний виконавець подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив ухвалу апеляційного суду скасувати і справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що 25 квітня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є АТ "Райффайзен Банк", та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №014/0044/82/73744, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом: 136 374,00 дол США строком до 25 квітня 2017 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 25 квітня 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н. Ф. та зареєстровано в реєстрі за № 2704. Предметом іпотеки згідно з пунктом 1.2 договору іпотеки є нерухоме майно - вказаний садовий будинок з господарчими будівлями та спорудами, розташований на земельній ділянці належній ОСОБА_2 на праві власності розміром 600 кв. м. Цей садовий будинок з господарчими будівлями та спорудами належить іпотекодавцеві на підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 березня 2007 року, рішення набрало законної чинності 03 квітня 2007 року, номер запису 343 в книзі 3; земельна ділянка площею 0,060 га, надана для ведення садівництва, розташована на території Новодолинської сільської садовий кооператив " АДРЕСА_2 . Ця земельна ділянка належить іпотекодавцеві на підставі Державного акту на право власності земельні ділянки серії ЯГ № 952438, виданого Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області 22 січня 2007 року, на підставі розпорядження Овідіопольської районної адміністрації від 07 грудня 2006 року за № 1617.

При укладені кредитного договору та договору іпотеки перевірявся сімейний стан ОСОБА_2 та було встановлено, що вказана особа не перебуває у шлюбі або у фактичних шлюбних відносинах, однією сім`єю ні з ким не проживає, шлюбних контрактів не укладав тощо. ОСОБА_2 зазначав, що предмет іпотеки є особистою власністю ОСОБА_2, яка отримана після розірвання шлюбу. Вказані факти зафіксовані в заяві ОСОБА_2 від 23 квітня 2010 року, що посвідчена приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н. Ф.

04 липня 2012 року, у зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_2 умов кредитного договору, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до Київського районного суду м. Одеса про стягнення боргу із ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором. ОСОБА_2 був обізнаний про розгляд вказаної справи та саме на підставі його клопотання ухвалою Київського районного суду м.Одеса від 21 лютого 2013 року зупинено провадження у справі за позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості до вирішення по суті цивільної справи № 1522/21512/12 за позовом ОСОБА_2 до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про визнання кредитного договору недійсним, яка перебуває в провадженні Приморського районного суду міста Одеси. Київським районним судом м. Одеси ухвалено рішення по справі №1512/9128/2012, на підставі якого виданий виконавчий лист про стягнення із ОСОБА_2 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль заборгованість за кредитним договором № 014/0044/82/73744 від 25 квітня 2007 року в розмірі 890 078,36 грн, що був пред`явлений на примусове виконання. 08 лютого 2019 рокуприватним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання зазначеного виконавчого документа, яка була надіслана сторонам виконавчого провадження 08 лютого 2019 року. Цього ж дня винесена постанова про арешт майна та коштів боржника, якою було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, а також на грошові кошти всіх видів валют та банківських металів, що знаходяться на всіх рахунках боржника ОСОБА_2 . Того ж дня приватним виконавцем винесена постанова ВП НОМЕР_2 про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 89 007,84 грн. Боржником рішення суду та постанови приватного виконавця не виконано.

Для погашення заборгованості за зазначеним виконавчим документом, в зв`язку із відсутністю (недостатністю) у боржника грошових коштів та іншого майна, стягнення може бути звернено на зазначений садовий будинок з господарчими будівлями та спорудами і земельну ділянку площею 0,060 га для ведення садівництва, що належать на праві приватної власності боржнику - ОСОБА_2 .

Постановою Одеського апеляційного суду № 1512/9128/2012 від 05 квітня 2021 року апеляційну скаргу приватного виконавця задоволено, скасовано ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2020 року та подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д. М. про встановлення порядку виконання рішення Київського районного суду міста Одеси від 17 вересня 2018 року по справі №1512/9128/2012, шляхом надання дозволу на примусову реалізацію (продаж) на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження нерухомого майна боржника - ОСОБА_2, а саме: садового будинку з господарчими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_2, що складається в цілому з одного садового будинку під літ. "А-2", зальною площею 198,7 кв. м., під літ "а" - підвал, під літ. "а (1)" - навіс, 1 - 6,1 - спорудження, в якому зареєстрована малолітня ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, без отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування, задоволено.

Всі документи щодо ходу виконавчого провадження були надані до апеляційної скарги. При підготовці на реалізацію майна боржника ОСОБА_2 і стало відомо про рішення Овідіопольського районного суду від 25 лютого 2014 року у справі № 509/84/14-ц, яке оскаржено приватним виконавцем у апеляційному порядку.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначено, що касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

26 січня 2023 року справу передано судді-доповідачу Краснощокову Є. В.

Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2023 року відмовлено представнику приватного виконавця Зауліній О. Г. у задоволенні клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції; справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У частині першій статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Тобто, у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

В той же час відповідно до пункту четвертого частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження

№ 61-2417сво19) зазначено, що "аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків".

У статті 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Як встановлено у частині першій статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс2) зроблено висновок, що "обов`язок ініціювання будь-якого наступного судового процесу з метою виконання попереднього судового рішення Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) покладено на компетентні органи, уповноважені Державою на забезпечення виконання судових рішень, а не на кредитора, який правомірно очікує від Держави належного виконання остаточного судового рішення про стягнення боргу".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 522/2736/16-ц (провадження № 61-13633св21) зроблено висновок, що "завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання спільною сумісною власністю об`єкту незавершеного будівництва та визнання права на частку в спільному майні) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення виконання судового рішення. При цьому, у разі використання приватно-правового інструментарію не для захисту цивільних прав та інтересів, а для уникнення чи унеможливлення виконання судового рішення, судове рішення стосується прав та/або інтересів особи на користь якої постановлено таке судове рішення".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 317/3272/16-ц (провадження № 61-156св17) зазначено, що "поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. За таких обставин апеляційний суд обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції та відмовив в позові про поділ майна подружжя в обраний позивачами спосіб. Аналогічний по суті висновок зроблено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 654/1528/17".

Схожий висновок зроблено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2019 року у справі № 726/831/15-ц (провадження № 61-45301св18), в якій також зазначено, що "установивши, що визначення права власності на Ѕ частину предмета іпотеки за ОСОБА_4 порушує права та законні інтереси ПАТ Альфа-Банк (позбавлення відповідача права власності на майно унеможливить виконання судового рішення про стягнення з нього на користь банку суми боргу за кредитним договором), апеляційний суд обґрунтовано скасував рішення місцевого суду та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог".

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18), на який є посилання в касаційній скарзі.

У справі, що переглядається:

в апеляційній скарзіприватний виконавець зазначив, що: 25 квітня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" правонаступником якого є АТ "Райффайзен Банк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, згідно умов якого банк надав позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 136 374,00 дол США строком до 25 квітня 2017 року; з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 25 квітня 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, предметом якого, зокрема є спірний садовий будинок з господарчими будівлями та спорудами; при укладені кредитного договору та договору іпотеки перевірявся сімейний стан ОСОБА_2 та було встановлено, що вказана особа не перебуває у шлюбі або у фактичних шлюбних відносинах. ОСОБА_2 підтвердив, що предмет іпотеки є його особистою власністю ОСОБА_2, яка отримана після розірвання шлюбу;

суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (частина третя статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень:

04 липня 2012 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до Київського районного суду м. Одеса з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за вказаним кредитним договором. Ухвалою Київського районного суду м.Одеса від 16 липня 2012 року відкрито провадження у справі №1512/9128/2012. Ухвалою Київського районного суду м. Одеса від 21 лютого 2013 року зупинено провадження у справі за позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості до вирішення по суті цивільної справи № 1522/21512/12 за позовною заявою ОСОБА_2 до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про визнання кредитного договору недійсними, яка перебуває в провадженні Приморського районного суду міста Одеси;

рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 серпня 2017 року у справі №1522/21512/12в задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", третя особа: ОСОБА_4 про визнання кредитного договору недійсними відмовлено;

рішенням Київського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2018 року у справі № 1512/9128/2012 позов задоволено, стягнено солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь АТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором № 014/0044/82/73744 від 25 квітня 2007 року в розмірі 890 078,36 грн, розподілені судові витрати. Рішення звернено до примусового виконання;

постановою Одеського апеляційного суду від 05 квітня 2021 року подання приватного виконавця про встановлення порядку виконання рішення задоволено. Встановлено порядок виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2018 року в справі № 1512/9128/2012 про стягнення солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" за кредитним договором від 25 квітня 2007 року заборгованості в загальній сумі 890 078,36 грн - шляхом надання дозволу на примусову реалізацію (продаж) на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження нерухомого майна боржника ОСОБА_2, а саме - садового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресом: АДРЕСА_2, що складається в цілому з одного садового будинку під літерою "А-2", загально площею 198,7 кв. м, літерою "а" - підвал, літерою "а(1)" - навіс, 1-6,1 - спорудження, право користування яким має малолітня ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, без отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування. У наведеній справі встановлено, що станом на 15 березня 2019 року вказаний садовий будинок з господарчими будівлями та спорудами зареєстрований на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 березня 2007 року в справі №2-936/07. Дане нерухоме майно перебуває під забороною, зареєстрованою 26 квітня 2007 року за №4877744 приватним нотаріусом Куркан Н. Ф. як реєстратором на підставі Договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Куркан Н.Ф. 25 квітня 2007 року, зареєстрованого в реєстрі за №2704;

апеляційний суд не врахував, що обов`язок ініціювання будь-якого наступного судового процесу з метою виконання попереднього судового рішення Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) покладено на компетентні органи, уповноважені державою на забезпечення виконання судових рішень, а не на кредитора, який правомірно очікує від держави належного виконання остаточного судового рішення про стягнення боргу; повноваження виконавця на звернення з позовною заявою, апеляційною скаргою є повноваженням звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина друга статті 4, частина четверта статті 42 ЦПК України), в тому числі з апеляційною скаргою в інтересах стягувача на судове рішення у справі про поділ спільного майна подружжя, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна та виконання судового рішення про стягнення боргу;

апеляційний суд зазначені доводи приватного виконавця належним чином не перевірив та не врахував, що приватно-правовий інструментарій (зокрема, поділ майна подружжя) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про його стягнення. При цьому, у разі використання приватно-правового інструментарію не для захисту цивільних прав та інтересів, а для уникнення чи унеможливлення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про його стягнення, зокрема якщо поділ майна подружжя направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника, то відповідне судове рішення стосується прав та/або інтересів кредитора (особи на користь якої постановлено таке судове рішення).

За таких обставин апеляційний суд зробив передчасний висновок про закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оцінюючи порушення оскарженим судовим рішенням прав та інтересів приватного виконавця, а не стягувача у виконавчому провадження - АТ "Райффайзен Банк" (кредитора), в інтересах якого приватний виконавець звернувся з апеляційною скаргою у цій справі.