Позов мотивований тим, що позивач отримав витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1, з якого довідався, що власником спірної квартири вказана ОСОБА_4, а підставою для державної реєстрації став наказ Міністерства юстиції України, серія та номер 823/5, виданий 05 березня 2020 року (далі - Наказ), про який йому жодним чином не було та не могло бути відомо. На адвокатські запити представників позивача відповідачем інформація щодо обставин видачі Наказу надана не була.

Наказ винесений з порушенням норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) (далі - Закон), "Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1128 (1128-2015-п) (далі - Порядок № 1128), внаслідок чого були порушені його права як власника майна, він був позбавлений права на участь у процесі розгляду та прийняття оскарженого рішення. Відповідач не повідомив заінтересованих осіб про дату, час та місце розгляду скарги та не направив їм копії скарги разом із доданими до неї документами, не направив копію Наказу. Про наявність будь-яких рішень чи можливих підстав для зміни його права власності йому відомо не було. Жодного відчуження речових прав здійснено також не було.

Просив суд:

визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 05 березня 2020 року № 823/5;

зобов`язати Міністерство юстиції України вчинити дії щодо поновлення записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, які були скасовані на підставі наказу Міністерства юстиції від 05 березня 2020 року № 823/5, а саме записів, внесених на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, серія та номер 44887830, виданого 29 грудня 2018 року державним реєстратором КП "Реєстраційним центром реєстрації нерухомості та бізнесу" - Прошкіним О. В. на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 5056180000) щодо визнання права власності на квартиру за ОСОБА_1 .

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2021 року апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задоволено, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2021 року скасовано, провадження у справі № 640/19468/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії закрито. Роз`яснено позивачу, що враховуючи суб`єктний складу учасників спору, розгляд цієї справи віднесено до компетенції місцевого загального суду і позивач має право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Шостого апеляційного адміністративного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року направлено справу № 640/19468/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії для розгляду за встановленою юрисдикцією до Голосіївського районного суду міста Києва.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 06 липня 2022 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 05 березня 2020 року № 823/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Зобов`язано Міністерство юстиції України вчинити дії щодо поновлення записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, які були скасовані на підставі наказу Міністерства юстиції від 05 березня 2020 року № 823/5, а саме: записів, внесених на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, серія та номер 44887830, виданого 29 грудня 2018 року державним реєстратором КП "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіним О. В. на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 5056180000) щодо визнання права власності на квартиру за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Стягнено з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 у відшкодування понесених витрат по сплаті судового збору 1682 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що доказів повідомлення позивача, державного реєстратора КП "Реєстраційним центром реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіна О. В. телефонограмою або засобами електронної пошти про час і місце засідання колегії відповідача матеріали справи не містять. У зв`язку з цим позивач був позбавлений права отримати копію скарги з доданими до неї документами, був позбавлений можливості подання заперечень та пояснень по суті скарги, можливості звертатися із клопотанням щодо забезпечення можливості ознайомлення із скаргою та доданими до неї документами, не міг подати письмові пояснення по суті скарги.

У висновку Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 06 лютого 2020 року за результатом розгляду скарги ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 від 27 вересня 2019 року (а. с. 66) не зазначено мотивів скасування прийнятого державним реєстратором КП "Реєстраційним центром реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіним О. В. рішення. Сам державний реєстратор не був заслуханий та не був належним чином повідомлений про дату, час та місце засідання, що відбулося 06 лютого 2020 року та позбавлений можливості навести мотиви своїх дій та надати відповідні пояснення з приводу здійснення реєстраційних дій.

Відтак матеріалами справи підтверджуються доводи позивача про винесення оспорюваного наказу № 823/5 від 05 березня 2020 року в порушення вимог Порядку № 1128 та Закону.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Міністерства юстиції України поновити запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то позовні вимоги у цій частині є похідними від задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування спірного наказу № 823/5, а тому підлягають задоволенню.

Постановою Київського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задоволено. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 06 липня 2022 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії відмовлено. Стягнено зі ОСОБА_1 на користь Міністерства юстиції України судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 523,00 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем оскаржується Наказ, яким було скасовано рішення про державну реєстрацію щодо реєстрації переходу права власності на квартиру від ОСОБА_4 до ОСОБА_1 Ключовим за наслідками скасування наказу про скасування реєстрації квартири за ОСОБА_1 є захист права цивільного - права власності на квартиру, тобто яке зачіпає питання права власності. З огляду це, незважаючи на підстави позову - порушення процедури розгляду скарги, правовідносини у цьому спорі спрямовані на захист права цивільного, адже наслідком є дії щодо поновлення запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, який було скасовано на підставі Наказу. Вказаний спір спрямований на захист права цивільного незалежно від того, чи здійснено відповідачем розгляд скарги третьої особи з дотриманням вимог законодавства/процедури чи ні. Оскарження Наказу безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо нерухомого майна з ОСОБА_4, яка заперечує законність дій державного реєстратора з реєстрації за позивачем права власності цього ж нерухомого майна.

Отже, фактично, існує спір про право між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 щодо реєстрації права власності на спірну квартиру. Проте, в матеріалах справи відсутні докази набуття права власності на спірне майно позивачем, інший (попередній власник квартири) ОСОБА_4 до участі у справі не залучена, і позивач не доводить, що Міністерство юстиції України порушує його права не як власника майна і не вказує спосіб, у який його право може бути захищено.

Аргументи учасників справи

09 грудня 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що Наказ винесений в порушення вимог Порядку № 1128 та Закону, оскільки позивача при розгляді відповідної скарги жодним чином не повідомлено про її розгляд та не надсилались ніякі документи. Недотримання порядку розгляду скарги, за наслідками розгляду якої один із суб`єктів реєстраційних дій втрачає речове право, а інший набуває, і при цьому відбувається обмеження права першого на можливість щонайменше донести свою позицію про правильність дій державного реєстратора, не може і не повинно визнаватися формальним порушенням.

Прийняте рішення про зміну власника квартири за адресою - АДРЕСА_1 у формі Наказу є незаконним, необґрунтованим, упередженим і таким, що не відповідає законодавчим нормам, що і було встановлено судом першої інстанції. Опублікування повідомлення на офіційному сайті Міністерства юстиції України не є достатнім доказом повідомлення позивача та заінтересованих осіб, державного реєстратора, які вказані у скарзі, про час і місце розгляду скарги, адже у них немає обов`язку здійснювати моніторинг сайту Мін`юсту щодо розміщення на ньому такої інформації. Правова позиція з цього приводу викладена у Постанові Верховного Суду у справі № 814/2229/17 від 14 листопада 2018 року. Доказів повідомлення позивача, державного реєстратора КП "Реєстраційним центром реєстрації нерухомості та бізнесу" телефонограмою або засобами електронної пошти про час і місце засідання колегії матеріали справи не містять. Внаслідок того що позивач не був повідомлений про розгляд скарги, він був позбавлений можливості звертатися із клопотанням щодо забезпечення можливості ознайомлення із матеріалами скарги та доданими до неї документами, не міг подати письмові пояснення по суті скарги.

У висновку Колегії відповідача від 06 лютого 2020 року за результатом розгляду скарги від 27 вересня 2019 року (а. с. 66) не зазначено мотивів скасування прийнятого державним реєстратором КП "Реєстраційним центром реєстрації нерухомості та бізнесу" рішення. Сам державний реєстратор не був заслуханий та не був належним чином повідомлений про дату, час та місце засідання, тому також був позбавлений можливості навести мотиви своїх дій та надати відповідні пояснення з приводу здійснення реєстраційних дій.

Суд апеляційної інстанції безпідставно та необґрунтовано зробив висновки щодо способу захисту прав. Позивач самостійно обирає спосіб захисту, і у цьому випадку саме незаконний правовий акт індивідуальної дії грубо порушив права позивача, через що він і звернувся до суду з цим позовом.

Також 16 листопада 2022 року Конституційний Суд визнав неконституційним припис статті 37 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", який надає повноваження Міністерству юстиції позбавляли особу права власності шляхом скасування державної реєстрації на підставі помилок державного реєстратора. Відповідне рішення ухвалив Другий сенат Конституційного Суду у справі за конституційною скаргою ПАТ "Одестеплокомуненерго" (справа № 3-270/2019(6302/19)). Конституційний Суд України визнав, що оспорюваний припис статті 37 Закону суперечить частині другій статті 3, частині першій статті 8, частинам першій, четвертій статті 41 Конституції України, отже, є неконституційним. Конституційний Суд України також зазначив, то оспорюваний припис втрачає чинність через шість місяців із дня ухвалення цього рішення та зобов`язав Верховну Раду привести нормативне регулювання у відповідність із Конституцією України (254к/96-ВР) та цим рішенням.

Отже, повноваження Міністерства юстиції позбавляти особу права власності шляхом скасування державної реєстрації на підставі помилок державного реєстратора визнано неконституційними.

У березні 2023 року Міністерство юстиції України подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року, в якому просить оскаржене судове рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Зазначає, що відсутність осіб, визначених абзацом першим цього пункту, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду. На офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України було викладено оголошення про те, що 06 лютого 2020 року о 11 год. 20 хв. відбудеться розгляд по суті скарги ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 від 27 вересня 2019 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2019 року за

№ 33885-33-19. Тип об`єкта нерухомого майна: квартира. Адреса: АДРЕСА_1 . Суб`єкт оскарження: державний реєстратор КП "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкін О. В., заінтересована сторона - ОСОБА_1 . Міністерство юстиції України вважає, що оголошення на офіційному сайті Міністерства юстиції України є належним способом повідомлення, і це твердження узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі №804/2296/17, від 31 травня 2019 року у справі № 810/328/18, від 04 червня 2019 року у справі № 815/5049/17.

До заяви ОСОБА_1 не було додано жодного документу щодо переходу прав власності на спірне нерухоме майно, тому права позивача оспорюваним наказом не порушені. Міністерство юстиції України є неналежним відповідачем у цій справі, що узгоджується з висновком Верховного Суду в постанові від 09 лютого 2022 року у справі № 757/34482/19-ц.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

В ухвалі зазначено, щонаведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні порушив норми процесуального права, застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі №826/12480/17, від 26 квітня 2019 року у справі № 821/669/17, від 19 червня 2019 року у справі № 826/9614/17, від 14 листопада 2018 року у справі №814/2229/17).

Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2023 року відзив Міністерства юстиції України на касаційну скаргу ОСОБА_1, підписаний ОСОБА_7, повернуто без розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2023 року продовжено Міністерству юстиції України строк для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2023 року передано справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 29 березня 2023 року (провадження № 14-22цс23) повернуто справу на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Фактичні обставини

Суди встановили, що 30 вересня 2019 року до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України надійшла скарга ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 на дії державного реєстратора КП "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіна О. В. з вимогою скасувати рішення про державну реєстрацію змін власника квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та тимчасово блокувати доступ реєстратора Прошкіна О. В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Наказом скаргу від 27 вересня 2019 року задоволено частково; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 28 грудня 2018 року № 44887830, прийняте державним реєстратором державним реєстратором КП "Реєстраційним центром реєстрації нерухомості та бізнесу" Прошкіним О. В.; в іншій частині вимог відмовлено. Виконання пункту 2 наказу покладено на Департамент нотаріату та державної реєстрації.

Підставою прийняття Наказу зазначено: висновок Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 06 лютого 2020 року за результатом розгляду скарги ОСОБА_4 від 27 вересня 2019 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2019 року № 33885-33-19.

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Відповідно до частин першої, дев`ятої, десятої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Порядокрозгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України. Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (див., зокрема: постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року в справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року в адміністративній справі № 826/9341/17 (провадження № 11-318апп19) зазначено, що "спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою ОСОБА_1 з наказом Мін`юсту від 15 березня 2017 року № 1543/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень". Тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача. Ураховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття фізичними особами права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, Велика Палата Верховного Суду, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Тобто предметом спору у цій справі є визнання права власності на нерухоме майно, оскільки зазначені позовні вимоги приводять до вирішення питання про право власності на це нерухоме майно. Отже, спірні правовідносини у справі пов`язані з необхідністю захисту права на об`єкт нерухомого майна, тобто права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 лютого 2022 року у справі № 757/34482/19-ц (провадження № 61-2407св21), враховуючи висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року в адміністративній справі № 826/9341/17 (провадження № 11-318апп19), зазначено, що "у справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, підтверджують, що цей спір виник між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, тобто особами, речові права на майно яких оспорюється та щодо яких здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому Міністерство юстиції України як орган, який здійснює повноваження у сфері державної реєстрації прав, є неналежним відповідачем у цій справі. У зв`язку з цим в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії необхідно відмовити із зазначеної підстави".

Схожі висновки наведені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 березня 2021 року у справа № 707/477/20 (провадження № 61-10084св20), від 31 травня 2022 року у справі № 727/842/20 (провадження № 61-932св21), від 19 жовтня 2022 року у справі № 369/757/20 (провадження № 61-6223св22), від 07 грудня 2022 року у справа № 607/10025/20 (провадження № 61-16978 св 21), Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду 31 серпня 2022 року у справі № 592/4422/20 (провадження № 61-4726св21).

Державний реєстратор є неналежним відповідачем у справі стосовно внесення до державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію права власності на житловий будинок і земельну ділянку за третьою особою. Належним відповідачем у такій справі має бути третя особа, з якою позивач, на її думку, має право спільної сумісної власності на вказані об`єкти (висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, провадження № 14-512цс18, від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20), провадження № 12-83гс21). Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано (висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 820/4524/18, провадження № 11-948апп19, від 12 лютого 2020 року у справі № 2140/1950/18, провадження № 11-975апп19 та інших).

Між тим, якщо позивач вважає, що порушення його права власності на спірну квартиру відбулося у результаті прийняття Міністерством юстиції України оскаржуваного наказу у процедурі розгляду, визначеної статтею 37 Закону України "Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" та Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (1128-2015-п) , який позивач вважає неправомірним, то незважаючи на наявність спору між власниками нерухомого майна, Міністерство юстиції України також може бути належним відповідачем за вимогою про скасування наказу (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2023 року у справі №761/37884/19-ц (провадження № 61-1033св23), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2023 року у справі № 143/549/21 (провадження № 61-19702св21), від 13 жовтня 2021 року у справі № 143/1020/20 (провадження № 61-5324св21)).

Наведені висновки узгоджуються з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 802/385/18-а (провадження № 11-369апп19), в якій зазначено, що "спір про скасування наказу Мін`юсту, яким скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок, має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою було зареєстровано аналогічне право щодо тих же земельних ділянок. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої було здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь Мін`юсту та державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач чи третя особа вважають їх винними у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру".

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження

№11-377апп18), від 18 червня 2019 року у справі № 924/478/18 (провадження

№12-11гс19), від 12 лютого 2020 року у справі № 1840/3241/18 (провадження

№11-958апп19), від 17 лютого 2021 року у справі № 821/669/17 (провадження №11-309апп20).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі №523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України (1618-15) . За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (див. постанову Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі № 457/726/17 (провадження № 61-43201св18)).

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові.

У справі, що переглядається:

позивачем оскаржується Наказ, яким було скасовано рішення про державну реєстрацію щодо реєстрації переходу права власності на квартиру від ОСОБА_4 до ОСОБА_1 . Цей спір стосується цивільних прав ОСОБА_1 на квартиру, порушених ОСОБА_4, за якою зареєстровано право власності на вказану квартиру. Позивач не був заявником оскаржуваних реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи - ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 . Наказ оспорюється у порядку статті 37 Закону. Позивач не пред`явив позовних вимог до ОСОБА_4, клопотання про залучення її до участі у справі як співвідповідача не заявляв. У зв`язку з цим позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з підстав їх пред`явлення за неналежного складу відповідачів;

апеляційний суд не врахував, що пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові; якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів. Тому висновок апеляційного суду, що позивач не доводить, що Міністерство юстиції України порушує його права не як власника майна і не вказує спосіб, у який його право може бути захищено, є помилковим.

За таких обставин апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1, проте частково помилилися щодо мотивів такої відмови. У зв`язку із цим оскаржену постанову належить змінити в мотивувальній частині.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду частково ухвалена без додержання норм матеріального права та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду змінити в мотивувальній частині, а в іншій частині залишити без змін.