розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_3, на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 04 жовтня 2021 року складі судді Стрельбицького В. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 20 січня 2022 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,

Короткий зміст заяви

12 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Галицького районного суду м. Львова від 26 травня 2020 року у цій справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Пшенична У. В., про визнання договору дарування будинку недійсним та призначити справу до судового розгляду.

Заява мотивована тим, що нововиявленою обставиною є скасування 14 липня 2021 року Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постанови Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року, якою було скасовано рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 травня 2016 року у справі №461/10750/14 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Пшенична У. В., про визнання договору дарування будинку недійсним та визнання права на обов`язкову частку власності будинку та визнано недійсним договір від 08 червня 2012 року дарування 60/100 частин будинковолодіння і скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на будинок, яка проведена на підставі договору від 08 червня 2012 року.

Cаме постанова Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року була підставою для прийняття судом рішення про закриття провадження у справі, у зв`язку з відсутністю предмета спору, тобто на даний час існують підстави, визначені пунктом 3 частини другої статті 423 ЦПК України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 04 жовтня 2021 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 20 січня 2022 року, у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відмовлено.

Судове рішення від 26 травня 2020 року про закриття провадження у цивільній справі № 461/6347/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Пшенична У. В., про визнання договору дарування будинку недійсним залишено в силі.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що посилання заявника на скасування постанови Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року не можуть бути прийняті судом до уваги, як належна підстава для задоволення заяви, оскільки судові рішення у цій справі, не були підставою для ухвалення судом рішення про закриття провадження у цій справі. Ухвалою суду від 26 травня 2020 року провадження у справі закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору. Підставою для ухвалення даного рішення стала відповідна заява позивача про закриття провадження у справі, саме у зв`язку з відсутністю предмета спору. При винесенні судом даного рішення було враховано, що згідно частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Роз`яснено позивачу те, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Тобто, підставою для закриття провадження стало виключно волевиявлення позивача, за яким вона вказала на відсутність спору між сторонами на час закриття провадження. Тому доводи заяви зводяться до помилкового тлумачення суті судового рішення від 26 травня 2020 року.

Апеляційний суд вказав, що згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 522/8782/16-ц). Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо. Таких правових висновків Верховний Суд дійшов у постановах: від 10 квітня 2019 року у справі №456/647/18 (провадження № 61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі №686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20), від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20).

Аналізуючи заяву позивача про закриття провадження у справі через відсутність предмета спору з врахуванням наведеної правової позиції, а також беручи до уваги закріплений у статті 13 ЦПК України принцип диспозитивності цивільного процесу, колегія суддів вважає, що 21 жовтня 2021 року ОСОБА_1 подала заяву про закриття провадження у даній справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору (т. 3, а. с. 92), а постанова Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 461/10750/14 (т. 3, а. с. 94) тільки спонукала ОСОБА_1 прийняти рішення про відмову від позову, і не була самостійною та обов`язковою підставою прийняття ухвали про закриття провадження від 26 травня 2020 року.

Крім цього, постанова Верховного Суду від 14 липня 2021 року прийнята значно пізніше, ніж було постановлено ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 26 травня 2020 року, наведена заявником обставина є новою, але не нововиявленою обставиною, тому не є підставою для перегляду судового рішення.

Аргументи учасників справи

24 лютого 2022 року представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення, направити справу на новий розгляд до Галицького районного суду м. Львова.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції не врахував, що підставою для постановлення ухвали від 26 травня 2020 року Галицького районного суду м. Львова про закриття провадження у справі, залишеної в апеляційному порядку без змін постановою від 23 лютого 2021 року Львівського апеляційного суду, є прийняття у цивільній справі № 461/10750/14 Львівським апеляційним судом постанови від 17 жовтня 2019 року, якою скасовано рішення від 10 травня 2016 року Галицького районного суду м. Львова і позов ОСОБА_4 вирішено по суті. У зв`язку з прийняттям судом апеляційної інстанції вказаної постанови предмет позову у цій справі перестав існувати.

Верховний Суд щодо практики застосування пункту 3 частини другої статті 423 ЦПК України, у поєднанні з частиною першою статті 423 ЦПК України, у постановах від 08 червня 2021 року у справі № 2-1207/2011, від 25 березня 2020 року у справі № 1327/4552/17, від 13 лютого 2020 року у справі №1711/712/12, від 11 вересня 2019 року у справі № 461/159/16-ц, від 13 травня 2019 року у справі № 253/1133/13-ц зробив висновки, згідно яких ухвалами, якими закінчено розгляд справи, є, зокрема, ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі.

Отже, оскільки постанова суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 461/10750/14, яка стала підставою для постановлення ухвали суду від 26 травня 2020 року у справі № 461/6347/15-ц, була скасована Верховним Судом із залишенням в силі рішення суду від 10 травня 2016 року у справі № 461/10750/14, то за приписами пункту 3 частини другої статті 423 ЦПК України, у поєднанні з частиною першою статті 423 ЦПК України, це є безумовною підставою для перегляду ухвали суду від 26 травня 2020 року за нововиявленими обставинами.

У травні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2, поданий адвокатом Дема Н. І., на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені рішення - без змін, оскільки касаційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, а оскаржувані судові рішення такими, що винесені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що переглянутими можуть бути виключно ті рішення по яких розгляд завершено, а спір вирішено, а ухвала від 26 травня 2020 року Галицького районного суду м. Львова про закриття провадження у справі таким рішенням не є, оскільки прийнята до вирішення спору та за заявою позивача. Крім того, касаційна скарга міститьклопотання про направлення справи на новий розгляд, що не передбачено ЦПК України (1618-15) при перегляді судових рішень за нововиявленими обставинами, що ще раз підтверджує той факт, що переглянутими можуть бути виключно ті рішення по яких розгляд завершено, а спір вирішено. Дії позивача містять ознаки зловживання правами, оскільки зводяться до намагання повторно переглянути спір, який вже був розглянутий судами, хоч формально і за заявою іншого позивача, і тільки через те, що результат його вирішення не влаштовує заявницю.

У травні 2022 року ОСОБА_1 подала заперечення на відзив ОСОБА_2, в якому зазначає, що відзив не містить жодного обґрунтування заперечень сторони відповідача щодо змісту п. 2.3.11 касаційної скарги, не зазначено, яким чином впливає на перегляд за нововиявленими обставинами ухвали суду від 26 травня 2020 року з підстав, визначених пунктом 3 частини другої статті 423 ЦПК України, процесуальні підстави для прийняття такої ухвали визначені пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України (відсутній предмет спору), якщо ключовою обставиною є набрання чинності постановою суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 461/10750/14, якою вирішено такий же предмет спору між ОСОБА_4 і ОСОБА_2, який між ним і ОСОБА_1 передував на розгляді у цій справі.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.

В указаній ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.

Однією з підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинамиє скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду (пункт 3 частини другої статті 423 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц (провадження № 14-43цс22) вказано? що "необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що підстави повинні виникнути після ухвалення рішення у справі (істотні обставини стали відомі стороні після ухвалення рішення, скасовано рішення, яке стало підставою для ухвалення іншого рішення, встановлені факти завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів після ухвалення незаконного рішення, тощо). У контексті пункту 3 частини другої статті 423 ЦПК України скасування судового рішення, яке стало підставою для обґрунтування судового рішення, яке просять переглянути, має відбутися після ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №13/51-04 (провадження № 12-67гс19) вказано, що "господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору,зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України (1798-12) можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі. Одночасно слід зазначити, що предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення".

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21) зазначено, що:

"предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, провадження № 12-67гс19, прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

З огляду на підхід, який Велика Палата Верховного Суду застосувала у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, провадження

№ 12-67гс19, слід відступити від висновку, сформульованого у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів: Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18, провадження № 61-2018св19; Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19, провадження № 61-1807св20; Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20, провадження № 61-9658св20, конкретизувавши цей висновок так, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення".

У справі, що переглядається:

21 жовтня 2019 року ОСОБА_1 подала до суду клопотання про закриття провадження у справі (а. с. 92-94 т. 3), у зв`язку з відсутністю предмета спору, оскільки в іншій справі № 461/10750/14 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 постановою Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року оспорюваний у цій справі договір дарування визнано недійсним та скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на будинок, проведену на підставі цього договору;

ухвалою Галицького районного суду Львівської області від 26 травня 2020 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року, провадження у цій справі закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору. За змістом ухвали суд встановив, що постановою Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року було скасовано рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 травня 2016 року у справі №461/10750/14 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Пшенична У. В. про визнання договору дарування будинку недійсним та визнання права на обов`язкову частку власності будинку та ухвалено нове рішення, яким визнано недійсним договір від 08 червня 2012 року дарування 60/100 частин будинковолодіння та скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на будинок, яка проведена на підставі цього договору. Постанова Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року набрала законної сили. Тому суд зробив висновок, що після відкриття провадження у справі перестали існувати обставини, що були предметом позову і позивач вказує, що відпала необхідність у розгляді позову по суті;

у заяві від 12 серпня 2021 року про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Галицького районного суду м. Львова від 26 травня 2020 року ОСОБА_1 посилалась, що постановою Верховного Суду від 14 липня 2021 року скасовано постанову Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 461/10750/14, рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 травня 2016 року залишено в силі;

суди не врахували, щопідставою закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору є припинення існування предмета спору, зокрема, у зв`язку з визнанням судом недійсним оспорюваного договору в іншій справі, а не заява (волевиявлення) сторони про закриття провадження у справі за такою підставою,

апеляційний суд не врахував, що: заява ОСОБА_1 про закриття провадження у справі подана саме на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору, що не свідчить про її відмову від позову;заява про перегляд ухвали Галицького районного суду м.Львова від 26 травня 2020 року подана на підставі пункту 3 частини другої статті 423 ЦПК України, за змістом якої скасування судового рішення, яке стало підставою для обґрунтування судового рішення, яке просять переглянути, має відбутися після ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду, тому висновок суду, що наведена заявником обставина є новою, але не нововиявленою обставиною, є помилковим.

За таких обставин суди зробили помилковий висновок, що постанова Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року у справі №461/10750/14, якою за позовом іншої особи визнано недійсним той самий договір дарування, який оспорювався і в цій справі, не була підставою для ухвалення судом рішення про закриття провадження у цій справі.

Колегія суддів відхиляє аргумент відзиву на касаційну скаргу, що ухвала від 26 травня 2020 року Галицького районного суду м. Львова про закриття провадження у справі не є рішенням, яке може бути переглянуте за нововиявленими обставинами, оскільки вказаною ухвалою закінчено розгляд справи(частина перша статті 423 ЦПК України).

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

У зв`язку з цим судові рішення належить скасувати та передати справу за заявою ОСОБА_1 про судового рішення перегляд за нововиявленими обставинами для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржені судові рішення скасувати з передачею справи за заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинамина новий розгляд до суду першої інстанції.