Постанова

Іменем України

10 травня 2023 року

м. Київ

справа № 622/1370/19

провадження № 61-11395св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - керівник Богодухівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області,

відповідачі: ОСОБА_1, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області на рішення Золочівського районного суду Харківської області від 10 листопада 2021 року у складі судді Чернової О. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Хіль Л. М., Гальонкіна С. А., Карпушина Г. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області (далі - Золочівська селищна рада) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування його реєстрації та повернення земельної ділянки у відання держави.

На обґрунтування позову прокурор зазначав, що під час вивчення правомірності передання в оренду земельних ділянок, розташованих на території Золочівського району Харківської області, Дергачівською місцевою прокуратурою Харківської області було встановлено, що наказами Головного управління Держземагенства у Харківській області від 27 жовтня 2014 року № 2855-СГ та від 05 червня

2015 року № 1685-СГ надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів на території Золочівського району Харківської області. Орієнтовний розмір земельних ділянок 30.0000 га, 25.0328 га, 23.3054 га,

6.0019 га, 28.5170 га, 17.3318 га, 12.9093 га, 5.3876 га, 15.0321 га, 50.0000 га та 60.0000 га за рахунок земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (рілля) для ведення фермерського господарства.

Надалі наказами Головного управління Держземагенства у Харківській області від 24 грудня 2014 року № 3629-СГ, від 15 жовтня 2015 року № 2544-СГ, від 05 лютого 2015 року № 222-СГ та від 05 лютого 2015 №224-СГ затверджено розроблені проєкти землеустрою та надано ОСОБА_1 в оренду земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів Лютівської, Феськівської та Писарівської сільських рад на території Золочівського району Харківської області, зокрема з кадастровими номерами 6322683500:01:002:0446, площею 25,0328 га, 6322686500:01:003:0620, площею 60,0000 га, 6322685000:02:002:0918, площею 30,0000 га та 6322684400:01:001:0533, площею 28,5170 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (рілля) для ведення фермерського господарства строком на 49 років.

На виконання зазначених наказів між Головним управлінням Держземагенства

у Харківській області та ОСОБА_1 26 грудня 2014 року, 14 травня 2015 року та 23 жовтня 2015 року укладено договори оренди земельних ділянок строком на 49 років, які зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пунктів 2, 14 вказаних договорів в оренду передаються земельні ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля). Земельні ділянки передаються в оренду для ведення фермерського господарства.

Крім цього, 12 травня 2016 між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 укладено додаткові угоди про внесення змін до зазначених договорів оренди землі, відповідно до яких визначено розмір орендної плати.

Водночас встановлено, що розпорядженням Золочівської райдержадміністрації від 03 липня 1997 № 372 ОСОБА_1 надавалася земельна ділянка площею 43,28 га на території Одноробівської сільської ради для розширення фермерського господарства, на підставі якого останній отримав державний акт на право постійного користування землею серії ХР-13-00-000890.

ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності серії ІІІ-ХР № 085228 також належить земельна ділянка площею 7,25 га, розташована на території Одноробівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та на підставі державного акту від 10 квітня 2007 року серії ЯГ № 075495 у його власності перебуває земельна ділянка площею 5,1958 га, розташована на території Олександрівської сільської ради Золочівського району Харківської області для ведення фермерського господарства.

Відповідно до листа Слобожанського управління ГУ ДФС у Харківській області від 21 серпня 2019 року № 25983/9/20-40-50-05-10 та інформації, розміщеної

в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є засновником та керівником таких підприємств: Товариство з обмеженою відповідальністю "Відродження-1881", Селянська Спілка Управління Фермерських Господарств та Фермерське господарство "Альфа", в якому він є також й підписантом.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Фермерське господарство "Альфа" засноване та зареєстроване 04 серпня 1998 року. Крім цього, відповідно до інформації Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 12 серпня 2019 року № 7.0/9706 за ОСОБА_1 на праві власності сільськогосподарська техніка, самохідні машини та механізми не обліковуються.

Таким чином, звертаючись до Головного управління Держземагенства у Харківській області із заявами про отримання земельних ділянок, ОСОБА_1 мав на меті не створити нове фермерське господарство, а розширити земельний банк вже існуючого Фермерського господарства "Альфа" без проведення земельних торгів, як це передбачено нормами законодавства. ОСОБА_1 вже надавалися земельні ділянки для ведення і створення фермерського господарства, що підтверджується державними актами.

При розгляді заяви ОСОБА_1 про надання йому в оренду вказаних земельних ділянок, Головне управління Держземагенства у Харківській області не провело належну перевірку та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці. Цей факт свідчить про формальний підхід органів державної влади, що й створило передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами у користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою, тобто без проведення земельних торгів. Отже, зазначені накази прийнято з порушенням норм статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України, статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство". Тому накази Головного управління Держземагенства у Харківській області щодо передачі в оренду ОСОБА_1 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства підлягають визнанню незаконними та скасуванню як такі, що видані всупереч статті 7 Закону України "Про фермерське господарство".

Оскільки спірні накази Головного управління Держземагенства у Харківській області визнаються незаконними, то договори оренди земель, укладені на підставі таких наказів мають бути також визнані недійсними, зі скасуванням їх державної реєстрації.

При зверненні з позовом до суду у цій справі прокурор виходить саме з необхідності вирішення проблем суспільного значення, існування яких виправдовує застосування механізму повернення спірної землі із незаконного користування відповідачів. Порушення інтересів держави полягає в недотриманні Головним управлінням Держземагенства у Харківській області норм законодавства, що призвело до незаконної передачі у користування

ОСОБА_1 земельних ділянок без проведення обов`язкових земельних торгів (аукціону), чим підривається авторитет держави в особі органів виконавчої влади, які уповноваженні на виконання функцій держави та реалізації державної політики на конкретній території.

Оспорюванні накази підписані і договори оренди земельних ділянок укладені Головним управлінням Держземагенства у Харківській області. Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 10 вересня 2014 року № 442 (442-2014-п) утворено Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України, шляхом перетворення. Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області затверджене наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17 листопада 2016 року № 308. Згідно з підпунктом 13 пункту 4 Положення вказане управління відповідно до покладених на нього завдань, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України (2768-14) , на території Харківської області.

Щодо представництва інтересів держави в особі Золочівської селищної ради прокурор зазначив, що відповідно до інформації, розміщеної на Інтернет-сайті Золочівської громади (http://zolochivska.gromada.org.ua/news/1549891689/), рішенням Золочівської селищної ради І сесії VIIІ скликання від 28 листопада

2017 року № 19 на виконання статей 25, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" та статті 8 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" розпочато процедуру реорганізації юридичних осіб - Великорогозянської, Довжицької, Калиновецької, Лютівської, Малорогозянської, Одноробівської, Одноробівської Першої, Олександрівської, Писарівської, Світличенської, Удянської, Феськівської сільських рад Золочівського району, шляхом приєднання до Золочівської селищної ради. Згідно з пунктом 2 вказаного рішення Золочівська селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків сільських рад Золочівського району, що об`єдналися з дня набуття повноважень Золочівською селищною радою об`єднаної територіальної громади. Відповідно до частини першої статті 1 Регламенту Золочівської селищної ради, затвердженого рішенням Золочівської селищної ради від 08 грудня 2017 року № 25, рада є виборним представницьким органом місцевого самоврядування, що складається з депутатів і відповідно до закону представляє Золочівську селищну об`єднану територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування. Разом з цим, не зважаючи на сплив тривалого часу з моменту надання в оренду земельної ділянки, Золочівська селищна рада (об`єднана територіальна громада) заходів, спрямованих на повернення зазначених земельних ділянок у власність громади, не вжила, що свідчить про її бездіяльність. Водночас держава реалізує повноваження власника земельних ділянок саме через зазначений орган місцевого самоврядування, порушення у вказаній сфері і є порушенням інтересів держави. Наведене є підставою для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Золочівської селищної ради.

Оскільки про існування наведених вище порушень закону прокурору стало відомо 21 травня 2018 року, тобто після надходження оспорюваних наказів і договорів оренди земельних ділянок до місцевої прокуратури, а повноваження щодо розпорядженнями земельними ділянками сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту перейшли до об`єднаних територіальних громад у 2018 році, то позовна давність пропущена з поважних причин.

Керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах Золочівської селищної ради просив:

визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області від 27 жовтня 2014 року № 2855-СГ

в частині надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 25,0328 га;

визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області від 24 грудня 2014 року № 3629-СГ про надання ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду;

визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 26 грудня 2014 року з кадастровим номером 6322683500:01:002:0446, загальною площею 25,0328 га;

скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 26 грудня 2014 року з кадастровим номером 6322683500:01:002:0446, загальною площею 25,0328 га;

зобов`язати ОСОБА_1 повернути державі в особі Золочівської селищної ради (об`єднаної територіальної громади) земельну ділянку з кадастровим номером 6322683500:01:002:0446, загальною площею 25,0328 га, розташовану за межами населених пунктів Лютівської сільської ради на території Золочівського району Харківської області.

Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій під час першого розгляду справи

Ухвалою Золочівського районного суду Харківської області від 23 грудня

2020 року позовну заяву керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах Золочівської селищної ради залишено без розгляду.

Ухвала мотивована тим, що у разі звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі компетентного органу фактичним позивачем є держава, і саме вона набуває процесуальної дієздатності і є учасником справи. Оскільки спірна земельна ділянка належить до державної форми власності, Золочівська селищна рада є неналежним позивачем, в інтересах якого прокурор звернувся до суду із позовом у зв`язку з порушенням інтересів держави. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Постановою Харківського апеляційного суду від 02 березня 2021 року апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задоволено.

Ухвалу Золочівського районного суду Харківської області від 23 грудня 2020 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що при зверненні до суду з позовом керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області посилався на те, що наказом Головного управління Держземагентства

у Харківській області від 24 грудня 2014 року № 3629-СГ надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь загальною площею 25,0328 га, кадастровий номер 6322683500:01:002:0446, для ведення фермерського господарства строком на 49 років. На виконання зазначеного наказу між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 26 грудня 2014 року укладено договір оренди вказаної земельної ділянки. Зазначив, що розпорядженням Золочівської райдержадміністрації від 03 липня 1997 року № 372 ОСОБА_1 надавалася земельна ділянка площею 43,28 га на території Одноробівської сільської ради для розширення фермерського господарства, на підставі якого він отримав державний акт на право постійного користування землею серії ХР-13-00-000890. Також, ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності серії ІІІ-ХР №085228 належить земельна ділянка площею 7,25 га, розташована на території Одноробівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та на підставі державного акту серії ЯГ № 075495 - земельна ділянка площею 5,1958 га, розташована на території Олександрівської сільської ради Золочівського району для ведення фермерського господарства. Крім того, ОСОБА_1 є засновником та керівником в підприємствах: Товариство з обмеженою відповідальністю "Відродження-1881", Селянська Спілка Управління Фермерських Господарств та Фермерське господарство "Альфа", в якому є також і підписантом. "Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави" може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. Винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". Висновок суду про право власності на спірну земельну ділянку ґрунтується лише на відомостях, що містяться у Державному реєстрі, та є передчасним, оскільки відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 27 вересня 2018 року № 7018-СГ та рішення ХІІ сесії VIII скликання Золочівської селищної ради від 30 жовтня 2018 року № 1941 спірна земельна ділянка перебуває у власності у Золочівської селищної ради. Таким чином, наразі фактичним власником та розпорядником спірної земельної ділянки є саме Золочівська селищна рада.

Постановою Верховного Суду від 02 червня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Харківського апеляційного суду від 02 березня 2021 року - без змін.

Суд касаційної інстанції вказав, що апеляційним суд, встановивши, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру", частини четвертої статті 56 ЦПК України обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, зазначив, у чому полягає порушення інтересів держави, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави в особі Золочівської селищної ради, яке полягає у бездіяльності вказаного органу державної влади, який не вжив у розумний строк заходів щодо захисту інтересів держави з повернення спірної земельної ділянки із незаконного користування відповідачем у розпорядження держави. Тому суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про скасування рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій під час другого розгляду справи

Ухвалою Золочівського районного суду Харківської області від 31 серпня

2021 року залучено Богодухівську окружну прокуратуру Харківської області як правонаступника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області.

Рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 10 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що згідно з наказами Головного управління Держземагенства у Харківській області від 27 жовтня 2014 року № 2855-СГ та від 05 червня 2015 року № 1685-СГ, від 24 грудня 2014 року № 3629-СГ, від 15 жовтня 2015 року № 2544-СГ, від 05 лютого 2015 року № 222-СГ та від 05 лютого 2015 року № 224-СГ було виділено та передано в оренду на 49 років спірні земельні ділянки ОСОБА_1, який одночасно вже був засновником і керівником підприємств, зокрема, Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження-1881" та Фермерського господарства "Альфа". Крім того, ОСОБА_1 вже надавалися та наразі перебувають в оренді земельні ділянки для ведення фермерського господарства та створення нового. При цьому, отримавши спірні земельні ділянки в оренду в 2014 - 2015 роках, без проведення земельних торгів, він не створив нове фермерське господарство.

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку позовної давності, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позов прокуратурою подано майже через п`ять років після видачі спірних наказів. Будь яких доказів про те, що прокурор був позбавлений можливості своєчасно отримати інформацію щодо спірних наказів, суду не надано.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У листопаді 2022 року перший заступник керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Золочівської селищної ради подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

оскільки вказаний позов заявлено прокурором в інтересах держави в особі Золочівської селищної ради (об`єднаної територіальної громади), суди повинні були перевірити, коли про порушення прав або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а саме Золочівська селищна рада.

У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача Золочівської селищної ради (об`єднаної територіальної громади) про вибуття з володіння об`єднаної територіальної громади як законного власника спірної земельної ділянки;

про наявність правопорушень у спірних правовідносинах прокурору стало відомо 21 травня 2018 року після надходження до органів прокуратури копій відповідних наказів, договорів та інших документів;

під час розгляду справи суди взагалі не досліджувалося питання, чи проводилася перевірка у межах нагляду за додержанням та застосуванням законів, чи внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та чи розпочато досудове розслідування. Тобто обставини, за яких прокурор міг би дізнатися про порушене право, не встановлювалися;

суди не надали належної оцінки тій обставині, що накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про передачу землі в оренду в загальному доступі не перебувають та на офіційному сайті не розміщуються. Тому прокурор не мав об`єктивної можливості довідатися про порушення вимог законодавства;

суди попередніх інстанцій формально підійшли до вирішення питання щодо визначення початкового моменту строку позовної давності і його пропуску прокурором та залишили поза увагою істотні обставини справи, пославшись лише на наявність у прокурора можливості дізнатися про порушене право у 2014 - 2015 роках, без належного обґрунтування таких висновків та без врахування обставин набуття права власності на спірну земельну ділянку.

У листопаді 2022 року прокурор в інтересах держави в особі Золочівської селищної ради подав до Верховного Суду доповнення до касаційної скарги, в яких зазначав, що фактичне пропущення позовної давності не є безумовною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки за наявності поважних причин такого пропуску, право позивача підлягає захисту в порядку, встановленому ЦК України (435-15) та ЦПК України (1618-15) . Суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки обставинам справи та наданим на їх підтвердження доказам, зокрема, про об`єктивну неможливість для прокурора довідатися про порушення або загрозу порушення інтересів держави раніше, ніж 21 травня 2018 року. Крім того, суди не навели обґрунтування, за якими відповідні доводи і докази не беруться до уваги.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У грудні 2022 року від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому управління просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишити без змін.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області посилається на те, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

У січні 2023 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

ОСОБА_1 зазначає, що прокурор не був позбавлений можливості своєчасно отримати від відповідного суб`єкта владних повноважень, зокрема Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, необхідну для подання позову інформацію. Крім того, прокурор, починаючи з моменту реєстрації права оренди на спірний договір, не був позбавлений можливості самостійно здійснити перевірку зареєстрованих речових прав на спірну земельну ділянку ще у 2015 році. При цьому посилання прокурора на те, що інформація щодо незаконної приватизації стала відома лише у 2018 році, не підтверджені належними та допустимими доказами, зокрема, не доведено, що прокурором вчинялись заходи задля отримання інформації, але ці заходи не дали результатів з незалежних від прокурора причин.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 09 травня 2023 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі

№ 706/1272/14-ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 22 грудня 2021 року у справі № 922/848/21, від 23 жовтня 2019 року у справі

№ 359/6456/15-ц, від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, від 15 травня 2020 року у справі № 922/1467/19, від 17 березня 2021 року у справі

№ 922/1017/20, від 30 червня 2021 року у справі № 922/3274/19, від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15- ц, від 07 листопада 2018 року у справі

№ 372/1036/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від

20 листопада 2018 року у справі № 372/2592/15, від 06 червня 2018 року у справі № 372/1387/13-ц, від 19 квітня 2017 року у справі № 405/4999/15- ц, від 01 жовтня 2020 року у справі № 910/16586/18, а також у постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15. Крім того, вказано, що судове рішення ухвалено з порушенням пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що згідно з наказами Головного управління Держземагенства у Харківській області від 27 жовтня 2014 року № 2855-СГ та від 05 червня 2015 року № 1685-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів на території Золочівського району Харківської області. Орієнтовний розмір земельних ділянок 30,0000 га, 25,0328 га, 28,5170 га та 60,0 га за рахунок земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (рілля) для ведення фермерського господарства (код згідно КВЦПЗ - 01.02). ОСОБА_1 приписано замовити розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з урахуванням норм статті 26 Закону України "Про землеустрій". Розроблені та погоджені відповідно до статті 186-1 ЗК України проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, після отримання позитивного висновку обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації подати на затвердження в порядку, встановленому статей 186, 186-1 зазначеного Кодексу.

11 грудня 2014 року, 02 жовтня 2015 року та 28 січня 2015 року ОСОБА_1 направив Головному управлінню Держземагенства у Харківській області та Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області заяви з проханням затвердити проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства загальною площею 25,0328 га, 28,5170 га

та 30,0000 га із земель запасу сільськогосподарського призначення, та площею 60,0000 га земель запасу державної власності сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів на території Лютівської, Феськівської, Одноробівського Першої та Писарівської сільських рад Золочівського району Харківської області строком на 49 років. До заяв додано такі документи: погоджений проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку; витяг

з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки; підписаний орендарем проєкт договору оренди земельної ділянки.

Наказами Головного управління Держземагенства у Харківській області від 24 грудня 2014 року № 3629-СГ, від 05 лютого 2015 року № 224-СГ, від 05 лютого 2015 року № 222-СГ, та наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 15 жовтня 2015 року № 2544-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" затверджено розроблені ФОП ОСОБА_2 проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок на умовах оренди ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населених пунктів Лютівської, Одноробівської Першої, Писарівської та Феськівської сільських рад на території Золочівського району Харківської області. Надано ОСОБА_1 в оренду земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів Лютівської, Одноробівської Першої, Писарівської, Феськівської сільських рад на території Золочівського району Харківської області з кадастровими номерами 6322683500:01:002:0446 площею 25,0328 га, 6322684400:01:001:0533 площею 28,5170 га, 6322685000:02:002:0918 площею 30,0000 та 6322686500:01:003:0620 площею 60,0000 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (рілля) для ведення фермерського господарства строком на 49 років. Наказано укласти договори оренди земель з Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та з Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області.

26 грудня 2014 року і 14 травня 2015 року між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області і ОСОБА_1 та 23 жовтня 2014 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області

і ОСОБА_1 укладено договори оренди спірних земельних ділянок із земель державної власності сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля) строком на 49 років.

12 травня 2016 року укладено додаткові угоди про внесення змін до договорів оренди земель від 26 грудня 2014 року, 14 травня 2015 року і 23 жовтня 2014 року щодо розміру орендної плати.

Зазначені договори оренди земельних ділянок та додаткові угоди про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно в розділі про державну реєстрацію іншого речового права. Форма власності земельних ділянок з кадастровими номерами 6322683500:01:002:0446 площею 25,0328 га, 6322684400:01:001:0533 площею 28,5170 га, 6322685000:02:002:0918 площею 30,0000 та 6322686500:01:003:0620 площею 60,0000 га - державна, власник - Головне управління Держземагенства у Харківській області та Держава України в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області. Інформаційні довідки сформовано станом на 25 квітня 2018 року,

03 травня 2018 року, 18 грудня 2019 року та 22 грудня 2020 року.

Згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 07 травня 2018 року № 340/112-18, наданою на запит заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області, відповідно до Книг реєстрації державних актів на право власності на землю, державних актів на право постійного користування землею та договорів оренди ОСОБА_1 видано державний акт на право постійного користування землею серії

ХР-13-00-000890 та державні акти на право приватної власності на землю серії

ЯГ №075495, серії ІІІ-ХР №085228, серії ХР-13-00-076971 станом на 01 січня 2013 року, а також додано копії відповідних державних актів.

Відповідно до інформації Слобожанського управління Головного управління ДФС у Харківській області від 21 серпня 2019 року № 25983/9/20-40-50-05-10 за наявною в базах даних ДФС України ОСОБА_1 є керівником або засновником в наступних підприємствах: Товариство з обмеженою відповідальністю "Відродження-1881", Селянська Спілка Управління Фермерських Господарств та Фермерське господарство "Альфа".

Згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є засновником, керівником та підписантом ФГ "Альфа", яке засновано та зареєстровано

04 серпня 1998 року.

Відповідно до реєстру реєстрації техніки станом на 12 серпня 2019 року за ОСОБА_1 на праві власності сільськогосподарська техніка, самохідні машини та механізми в Головному управлінні Держпродспоживслужби в Харківській області не обліковуються. Це підтверджується відповіддю Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 12 серпня 2019 року № 7.0/9706, яка надана на запит Дергачівської місцевої прокуратури.

09 жовтня 2019 року керівник Дергачівської місцевої прокуратури повідомив голову Золочівської селищної ради відповідно до частини четвертої статті

23 Закону України "Про прокуратуру" про прийняття прокуратурою рішення щодо представництва в суді інтересів держави та щодо звернення до суду з позовом.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від

27 вересня 2018 року № 7018-СГ Золочівській селищній об`єднаній територіальній громаді в особі Золочівської селищної ради у комунальну власність передано

687 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 8167,6480 га, які розташовані за межами населених пунктів Золочівської селищної об`єднаної територіальної громади на території Золочівського району Харківської області згідно з додатком до цього наказу за актом приймання-передачі земельних ділянок. На використання земельних ділянок площею 195,8416 га встановлені обмеження. На земельних ділянках загальною площею 3002,2536 га наявні обтяження речових прав третіх осіб. Вказано, що право власності на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) .

Рішенням ХІІ сесії VІІІ скликання Золочівської селищної ради від 30 жовтня

2018 року № 1941 вирішено прийняти 687 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Золочівської селищної об`єднаної територіальної громади в особі Золочівської селищної ради, які згідно даних Державного земельного кадастру розташовані за межами населених пунктів на території Золочівської селищної об`єднаної територіальної громади, загальною площею 8167,6480 га. Відділу земельних ресурсів Золочівської селищної ради приписано провести роботу щодо оформлення права комунальної власності відповідно до норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) на земельні ділянки, вказані в пункті 1 цього рішення.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 238150031, № 238150823, № 238147971, сформованих станом на 22 грудня 2020 року, форма власності земельних ділянок з кадастровими номерами 6322683500:01:002:0446, 6322685000:02:002:0918, 6322684400:01:001:0533 - державна, власник - Головне управління Держземагенства у Харківській області.

Позиція Верховного Суду

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судовий захист є одним з найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Тобто, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи,

у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Водночас відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У статті 20 ГПК України встановлено особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем. Спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами розглядаються господарськими судами.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі

№ 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20) зазначено, що:

"у попередніх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що у правовідносинах користування земельною ділянкою, наданою фізичній особі для ведення фермерського господарства, відбувалася фактична заміна орендаря й обов`язки землекористувача земельної ділянки перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації. Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, спори щодо права власності чи іншого речового права на землю фермерських господарств з іншими юридичними особами, органами, уповноваженими здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, прокурором, який обґрунтовує позовні вимоги порушенням інтересів держави у сфері розпорядження ділянками державної та комунальної власності, треба розглядати за правилами господарського судочинства (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня

2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 22 серпня 2018 року у справі

№ 606/2032/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15, від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц, від 12 грудня 2018 року у справі

№ 388/1103/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 704/29/17-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 628/774/18, від 3 липня 2019 року у справі № 637/116/18).

У тих випадках, коли фізична особа зверталася до уповноваженого органу та отримала земельні ділянки для ведення фермерського господарства,

а фермерське господарство було нею зареєстроване після звернення до суду

з позовом та відкриття провадження у справі (або взагалі не було зареєстроване), Велика Палата Верховного Суду зазначала, що стороною таких спорів є фізична особа, якій надавалась земельна ділянка, а тому спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства(правові висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі

№ 677/1865/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц, від

27 березня 2019 року у справі № 376/331/16, від 15 травня 2019 року у справі

№ 468/972/17-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 699/185/18, від 11 вересня 2019 року у справі № 620/371/17-ц, від 16 жовтня 2019 року у справі

№ 365/65/16-ц, від 19 лютого 2020 року у справі№ 626/1055/17-ц).

Узагальнено Велика Палата Верховного Суду визначила цивільну юрисдикційність земельних спорів щодо земельних ділянок, наданих для ведення фермерського господарства, у разі, якщо: - фізична особа зверталася до уповноваженого органу та отримала спірні земельні ділянки для ведення фермерського господарства, а фермерське господарство було нею зареєстроване після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі (або взагалі не було зареєстроване); - спір стосується виділення земельної ділянки для ведення фермерського господарства фізичній особі, яка вже реалізувала своє право на отримання у спрощеному порядку земельної ділянки для ведення фермерського господарства, створила таке фермерське господарство, а потім знову як фізична особа скористалася таким правом, звернулася до компетентного органу та отримала повторно земельну ділянку чи земельні ділянки для ведення фермерського господарства.

Господарська ж юрисдикція спору узагальнено визначалася: - у правовідносинах користування земельною ділянкою, первинно наданою фізичній особі для ведення фермерського господарства, вважаючи, що в силу прямих приписів законодавства з дня державної реєстрації такого фермерського господарства відбувалася фактична заміна орендаря й обов`язки землекористувача земельної ділянки; - коли земельна ділянка виділялася додатково фермерському господарству як юридичній особі.

Підхід до визначення юрисдикції залежно від обставин, які встановлюватимуться після відкриття провадження у справі, під час розгляду справи по суті, значно ускладнює вибір юрисдикції, що, в свою чергу, негативно відображається на доступі до правосуддя. Це підтверджується й значним обсягом справ, що надходили до Великої Палати Верховного Суду з підстав порушення правил юрисдикції у спорах щодо оскарження прав на земельні ділянки, надані громадянам для ведення фермерських господарств. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 619/1680/17-ц, від 3 квітня 2019 року у справі № 621/2501/18, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 12 травня 2020 року у справі № 357/1180/17, стосовно належності до цивільної юрисдикції спорів про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики Велика Палата Верховного Суду зазначає, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство".

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина друга статті 414 ЦПК України).

У справі, що переглядається, спір виник щодо користування землями фермерського господарства, тому цей спір повинен розглядатися господарським судом. Оскільки такий спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, провадження у цій справі слід закрити.

За встановлення обов`язкової підстави для скасування судових рішень, суд касаційної інстанції інші підстави відкриття касаційного провадження не аналізує.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Однією з підстав закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу (частина перша статті 414 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, а також необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року в справі № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20), дають підстави для висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення скасувати, а провадження у справі - закрити.

Верховний Суд відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

Керуючись статтями 255, 256, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області задовольнити частково.

Рішення Золочівського районного суду Харківської області від 10 листопада

2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року скасувати.

Провадження у справі за позовом керівника Богодухівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області до ОСОБА_1, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування його реєстрації та повернення земельної ділянки у відання держави, закрити.

Роз`яснити першому заступнику керівника Харківської обласної прокуратури право протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Золочівського районного суду Харківської області від 10 листопада 2021 року та постанова Полтавського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук