Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач (стягувач) - ОСОБА_1,

відповідач (боржник) - ОСОБА_2,

особа, яка звернулася до суду з поданням - приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов Олександр Миколайович,

заінтересовані особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2022 року в складі судді Мащук В. Ю. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року в складі колегії суддів Биліни Т. І., Зайцевої С. А., Максюти Ж. І.,

Історія справи

Короткий зміст вимог подання

У жовтні 2022 року приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов О. М. звернувся до суду з поданням про визначення частки майна боржника в спільній власності.

Подання мотивував тим, що в нього на виконанні перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчих листів № 204/5654/21 від 02 червня 2022 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики в загальному розмірі 6 968,11 дол. США, витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, в розмірі 2 325,83 грн та витрат на правничу допомогу в сумі 15 000 грн.

Указував, що під час проведення виконавчих дій було встановлено, що боржнику належить нерухоме майно, а саме частка в праві спільної сумісної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Іншими співвласниками квартири є члени сім`ї боржника: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 .

Зазначав, що право власності на вказану квартиру не зареєстровано в установленому законом порядку, а частки співвласників у праві спільної власності не визначені, що перешкоджає здійсненню виконавчих дій, пов`язаних з описом та арештом майна боржника.

З метою забезпечення виконання судового рішення приватний виконавець просив суд постановити ухвалу, якою визначити частку майна боржника ОСОБА_2 у спільній сумісній власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 21 березня 1997 року та якою він володіє спільно з членам його сім`ї, вказавши, що розмір частки боржника в спільній сумісній власності становить .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2022 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року, подання залишено без розгляду з підстав наявності спору про право.

Судові рішення мотивовані тим, що за наявності спору щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, його вирішення судом не є вирішенням процесуального питання, а є вирішенням матеріального спору. Такий спір може виникати, зокрема, тоді, коли відповідно до частини першої статті 368 ЦК України майно належить двом або більше особам на праві спільної власності без визначення часток кожного з них у праві власності (право спільної сумісної власності).

При цьому відбувається припинення права власності одного виду і виникнення права власності іншого виду не тільки боржника, а й іншої особи (співвласника), яка могла взагалі не брати участі у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Відсутність згоди такої особи на визначення частки майна боржника у спільному майні, у тому числі заперечення самого існування права спільного з боржником права власності, свідчить про наявність матеріального спору, який не вирішувався і не міг бути вирішений у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Це новий матеріальний спір, який не може розглядатися як процесуальне питання, а тому не може вирішуватися за правилами розділу VI "Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)" ЦПК України (1618-15) . Такий спір має бути вирішений судом у порядку позовного провадження.

Оскільки приватний виконавець Сивокозов О. М. звернувся до суду для вирішення питання про визначення частки боржника в майні, яким боржник володіє спільно з членами його сім`ї і така частка в правовстановлюючих документах не визначена, то суди зробили висновок про наявність спору про право, який підлягає вирішенню в позовному провадженні, а не в межах справи, в якій вирішено інший спір між боржником і стягувачем, тобто не в порядку розділу VI "Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)" ЦПК України (1618-15) .

Апеляційний суд також вказав, що матеріалами справи підтверджується присутність занепокоєння та певної стурбованості у співвласників квартири з приводу порушеного приватним виконавцем питання, підтвердженням чого є заява ОСОБА_5, з якої вбачається наявність спору про право.

Аргументи учасників справи

У березні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, в якій просив їх скасувати як ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове судове рішення, яким подання приватного виконавця задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок судів про існування спору про право ґрунтується на припущеннях. Зокрема, апеляційний суд прийняв до уваги заяву співвласниці квартири ОСОБА_5, яка висловила "занепокоєність та стурбованість" з приводу порушеного приватним виконавцем питання, не врахувавши, що вказана заява є лише заявою про відкладення розгляду справи, а пояснень щодо суті спору співвласники квартири не надавали, доказів про існування спору про право, зокрема в частині відсутності у боржника частки в праві спільної власності на квартиру, не подали.

Вважає, що сам по собі факт належності квартири на праві спільної власності боржнику та членам його сім`ї не свідчить про існування спору про право, оскільки будь-які судові спори між ними з приводу поділу нерухомого майна відсутні.

Наполягає на тому, що квартира набута у власність боржником та членами його сім`ї в порядку приватизації державного житлового фонду, а тому не може бути предметом спору між ними, зокрема, в частині розміру їх часток у праві спільної сумісної власності, які за загальним правилом уважаються рівними.

Зазначає, що в цій справі вирішується лише питання визначення розміру належної боржнику частки в праві спільної власності, а не питання її виділу, тому задоволення подання приватного виконавця не призведе до трансформування спільної сумісної власності в спільну часткову власність.

Уважає, що наявні підстави для прийняття до уваги висновків, викладених в окремій думці суддів Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року в справі № 2-591/11 (провадження 14-31цс21), та врахувати, що залишення подання приватного виконавця без розгляду позбавляє стягувача права на фактичне виконання судового рішення, яке набрало законної сили, без невиправданих затримок.

У квітні 2023 року від приватного виконавця Сивокозова О. М. до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому приватний виконавець підтримав вимоги касаційної скарги та просив її задовольнити з підстав, викладених у ній.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У квітні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в складі колегії з п`яти суддів.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 27 березня 2022 року вказано, що відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 02 червня 2022 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики в загальному розмірі 6 968,11 дол. США, яка складається з: 6400 дол. США заборгованості за договором позики, 568,11 дол. США 3% річних, а також 2 325,83 грн судового збору.

Крім того, 02 червня 2022 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат на правову допомогу в розмірі 15 000 грн.

19 серпня 2022 року стягувач пред`явив указані виконавчі листи до виконання приватному виконавцеві Сивокозову О. М., який того ж дня прийняв постанови про відкриття виконавчих проваджень та про їх об`єднання у зведене виконавче провадження № НОМЕР_2.

Відомості про наявність у боржника рахунків у банківських установах та транспортних засобів відсутні.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 21 березня 1997 року, виданого виконкомом міської ради народних депутатів згідно з розпорядженням за № 7/302-97, квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та членам його сім`ї: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 .

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2021 року в цій справі задоволено частково заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та заборонено вчинення будь-яким особам дій з відчуження, оформлення, переоформлення та державної реєстрації, реєстраційних дій, пов`язаних з реєстрацією та перереєстрацією речових прав на нерухоме майно, заборонено внесення будь-яких змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з відкриттям розділу) щодо частини квартири АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_2 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна зареєстровано обтяження: заборона на нерухоме майно на підставі ухвали суду, справа № 204/5654/21, виданої 30 липня 2021 року, видавник: Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, опис предмета обтяження: 1/4 частки в праві спільної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

05 жовтня 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозовим О. М. винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_2 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження приватним виконавцем на підставі постанови про арешт майна боржника від 05 жовтня 2022 року зареєстровано обтяження у вигляді арешту нерухомого майна ОСОБА_2, опис предмета обтяження: частка в праві спільної сумісної власності на квартиру.

Позиція Верховного Суду

Згідно частини шостої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця (стаття 443 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11(провадження № 14-31цс21) вказано, що:

"Велика Палата Верховного Суду знов звертає увагу, що необхідно розмежовувати випадки, коли щодо вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, існує спір про право, і коли такого спору немає.

За наявності спору щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, його вирішення судом не є вирішенням процесуального питання, а є вирішенням матеріального спору. Такий спір може виникати, зокрема, тоді, коли відповідно до частини першої статті 368 ЦК України майно належить двом або більше особам на праві спільної власності без визначення часток кожного з них у праві власності (право спільної сумісної власності).

У разі, якщо майно належить двом або більше особам на праві спільної власності із визначенням часток кожного з них у праві власності, то відповідно до частини першої статті 356 ЦК України майно належить таким особам на праві спільної часткової власності. Якщо розмір часток співвласників відомий, то спір про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, не виникає. Водночас може виникнути спір про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї (частина перша статті 366 ЦК України).

Якщо ж виник спір щодо визначення частки майна боржника у майні, яке належить боржнику та іншим особам на праві спільної сумісної власності, то судове рішення у разі задоволення позову має наслідком зміну матеріального правовідношення - право спільної сумісної власності припиняється, натомість виникає право спільної часткової власності (див mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20, пункт 8.74).

При цьому відбувається припинення права власності одного виду і виникнення права власності іншого виду не тільки боржника, а й іншої особи (співвласника), яка могла взагалі не брати участі у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Відсутність згоди такої особи на визначення частки майна боржника у спільному майні, у тому числі заперечення самого існування права спільного з боржником права власності (як у справі, що переглядається), свідчить про наявність матеріального спору, який не вирішувався і не міг бути вирішений у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Це новий матеріальний спір, який не може розглядатися як процесуальне питання, а тому не може вирішуватися за правилами розділу VI "Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)" ЦПК України (1618-15) . Такий спір має бути вирішений судом у порядку позовного провадження.

Cтаття 443 ЦПК України (1618-15) підлягає застосуванню виключно за відсутності спору про право. Виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний. Водночас в останньому випадку виконавець звертається з таким позовом в порядку позовного провадження.

Повноваження виконавця на звернення з позовною заявою про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, в порядку позовного провадження є повноваженням звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина друга статті 4, частина четверта статті 42 ЦПК України), в тому числі за позовом про визнання недійсним правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна (оспорення фраудаторного правочину). Спір про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, є спором між боржником і іншими співвласниками майна. Після відкриття провадження за позовною заявою виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, боржник набуває статусу позивача (абзац перший частини п`ятої статті 56 ЦПК України)".

В разі, якщо наявний спір щодо визначення частки боржника у спільному майні, звернення виконавця до суду завжди за своєю суттю має характер позовної заяви (незалежно від її назви), оскільки вона звернена до суду з метою вирішення матеріального спору. При цьому позовна заява має подаватися в порядку позовного провадження, а не в порядку розділу VI "Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)" ЦПК України (1618-15) . В останньому випадку суд має або закрити провадження (якщо порушені правила про юрисдикцію спору - див. пункт 73 цієї постанови), або залишити заяву (подання) без розгляду (якщо правила про юрисдикцію спору не порушені - див. пункти 74 - 75 цієї постанови)".

У справі, яка переглядається, встановивши, що частки боржника та членів його сім`ї в праві спільної власності на квартиру не визначені та в установленому законом порядку не зареєстровані, в зв`язку з чим задоволення подання приватного виконавця матиме наслідком припинення права власності одного виду (спільної сумісної) і виникнення права власності іншого виду (спільної часткової), яка стосується не тільки боржника, а й інших осіб (співвласників), які взагалі не брали участі в справі, в якій ухвалене судове рішення, суди зробили правильний висновок про наявність спору про право та необхідність вирішення порушеного виконавцем питання в позовному провадженні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального чи процесуального права. У зв`язку із наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.