розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 грудня 2021 року у складі судді Сіромашенко Н. В. та постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Суханової Є. М., Сушко Л. П., Олійника В. І.,

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" (далі - АТ "Райффайзен банк Аваль") про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позов обґрунтований тим, що він працював у банку з 2002 року, а з 2013 року

в центральному офісі банку. Так, зокрема, наказом 11 червня 2013 року № 2011К прийнятий на посаду старшого експерта з питань попередження шахрайства та розслідувань Управління протидії шахрайству Департаменту правового забезпечення та комплаєнсу центрального офісу АТ "Райффайзен банк Аваль". Наказом від 14 грудня 2018 року № 3025К переведений на посаду керівника

з питань виявлення та розслідування шахрайств Управління менеджменту фінансових злочинів Департаменту комплаєнсу. Проте, наказом від 20 жовтня

2020 року № 2236К звільнений з посади керівника з питань виявлення та розслідування шахрайств Управління менеджменту фінансових злочинів Департаменту комплаєнсу у зв`язку зі скороченням чисельності або штату працівників (пункт 1 статті 40 КЗпП України).

Позивач зазначає, що має 18-річний стаж роботи в банку, великий досвід, має дві вищих освіти (юридична, економічна), адвокат, завершив спеціалізовані курси

в сфері Комплаєнсу (ЕВА), профільні сертифікати з питань Комплаєнсу та Антифроду, постійно займається самовдосконаленням та самонавчанням, англійська мова (Intermediate). У 2020 році за ініціативи підрозділу з навчання та розвитку персоналу проведена його внутрішня оцінка, результат: слабких сторін не виявлено. Рекомендації: курс управління конфліктами (завершено). За результатами оцінки рівня виконання ним Угоди з виконання роботи за 2019 рік остання затверджена керівником 28 лютого 2020 року на рівні А. За (відповідає очікуванням). 2019 рік завершив курси та пройшов підвищення кваліфікації за різними напрямами, неодноразово нагороджувався відзнаками банку, зокрема, за вагомий внесок в розвиток банку та значні досягнення в роботі, постійно підвищує рівень свої кваліфікації, до дисциплінарної відповідальності не притягувався. Тобто жодних претензій або зауважень до його роботи з боку керівництва не було, ані

в письмовій, ані в усній формах.

Зауважив, що відповідач у порушення частини першої статті 42 КЗпП України при його звільненні не провів порівняльного аналізу серед працівників, що займають таку ж або тотожну посаду (керівник з питань...), виконують такі ж або тотожні функції, які працювали та продовжують працювати в Управлінні менеджменту фінансових злочинів Департаменту комплаєнсу банку.

Крім того, відповідач не врахував його переважного права на залишення на роботі і з інших обставин, передбачених частиною другою статті 42 КЗпП України, зважаючи на тривалий стаж роботи в банку (18 років), а також, що він є єдиним годувальником в сім`ї, має на утриманні сина, 2009 року народження, якого виховує та з яким проживає самостійно, бабусю, яка самостійно не пересувається та потребує стороннього догляду, в його сім`ї відсутні інші працівники із самостійним заробітком. Крім того, має кредитні зобов`язання перед іншим банком на значну суму, що створює додаткове фінансове навантаження.

Під час ознайомлення його з наказом про подальше скорочення 03 серпня

2020 року банком надана недостовірна інформація про перелік вакантних посад, які вказані в пропозиції вакансій від 03 серпня 2020 року. Вакансії не відповідали виконуваній ним роботі за рівнем кваліфікації і заробітної плати, і були нижчими за них, але він неодноразово погоджувався на переведення, як усно так письмово. Однак, відповідачем в переведенні відмовлено з різних причин: вакансії, які він обирав, виявлялись "помилковими" або не актуальними та видалялись підрозділом кадрів з наступних версій переліку вакансій.

Так, у серпні 2020 року, після ознайомлення з наказом про наступне скорочення та отримання пропозиції вакансій від 03 серпня 2020 року він звернувся до представника уповноваженого органу банку - головного експерта з трудових відносин департаменту організаційного управління та адміністрування трудових відносин Дорошенко Н. А. з проханням перевести його на посаду Головного менеджера з управління операційними закупівлями Департаменту закупівель та роботи із договорами з нерухомого майна. Йому повідомлено, що вакансії Департаменту закупівель та роботи із договорами з нерухомого майна, які вказані в пропозиції вакансій центрального офісу АТ "Райффайзен банк Аваль"

від 03 серпня 2020 року, не актуальні та заповнюватись не будуть. Ці вакансії Департаменту видалені з наступного переліку вакансій від 18 вересня 2020 року. Вважає, що під час ознайомлення його з наказом про подальше скорочення

03 серпня 2020 року банком надана недостовірна інформація щодо переліку вакантних посад, які вказані у пропозиції вакансій від 03 серпня 2020 року.

Крім того у вересні 2020 року, отримавши перелік вакансій від 18 вересня

2020 року, він поцікавився можливістю переведення на вакансію керівника

з питань розвитку цифрових сервісів Департаменту цифрового банкінгу, проте йому повідомлено, що до вказаної вакансії існують вимоги щодо наявності знань

з програмування.

Також, керуючись переліком посад від 18 вересня, 02 жовтня 2020 року він направив електронний лист на електронну адресу представника уповноваженого органу банку - головного експерта з трудових відносин Департаменту організаційного управління та адміністрування трудових відносин Дорошенко Н. А. з проханням перевести його на запропоновану йому вакантну посаду головного менеджера з маркетингу та реклами офісу маркетингу. Листом на його корпоративну електронну адресу було повідомлено, що його кандидатура не відповідає вимогам зазначених вакантних посад. Зокрема, позивач звернув увагу, що серед іншого, зазначено, що потрібно знання англійської мови на рівні upper-іntermediate та вище, в той час як він офіційно оформлений банком до групи

з вивчення англійської мови з 2016 року, в тому числі, саме банк сплачував кошти за його навчання перші два роки програми та контролював рівень отриманих ним знань.

Крім того, виходячи із запропонованого переліку вакантних посад банку

від 09 жовтня 2020 року, під час його перебування на лікарняному, він:

- звернувся до представника уповноваженого органу банку з трудових відносин щодо можливості переведення на вакансії, які були наявні в підрозділі, де він працював, а саме, провідний менеджер/експерт з протидії фінансовим злочинам, але йому повідомлено, що на вказані вакансії необхідно пройти співбесіду. Проте, на його аргументи щодо недоцільності співбесіди, оскільки, посада, яку він на той момент займав (керівник з питань...) вища і вимоги до посади керівника вищі, відповіді не надано;

- 06 жовтня 2020 року, у зв`язку із знаходженням на сайті www.robota.ua вакансії менеджер з протидії фінансовим злочинам управління менеджменту фінансових злочинів департаменту комплаєнсу в АТ "Райффайзен банк Аваль" (той підрозділ

в якому він працював на момент скорочення) він направив резюме на цю вакансію. 20 жовтня 2020 року (день, коли він ще знаходився в штаті відповідача) він отримав лист-повідомлення від веб-ресурсу про те, що компанією АТ "Райффайзен банк Аваль" проглянуто його відклик на зазначену вакансію та його кандидатура на розгляді. Відповіді чи будь-якого додаткового запиту інформації, запрошення на співбесіду він так й не отримав, а фактичну видачу його трудової книжки 22 жовтня 2020 року вважає відмовою у переведенні на зазначену вакансію в підрозділі, в якому він працював;

- направив поштою заяву про переведення його з 16 жовтня 2020 року на вакантну посаду головного експерта з впровадження карткових продуктів Департаменту менеджменту відносин з клієнтами. Проте, 20 жовтня 2020 року на власну електрону пошту отримав відповідь, що заява не погоджена, оскільки його кваліфікація та досвід не відповідають вимогам вакантної посади.

Вважає, що роботодавець не вжив реальних заходів щодо виконання свого обов`язку, згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України,

частиною третьою статті 49-2 КЗпП України, працевлаштувати на іншу роботу

в банку у період із дня попередження про звільнення 03 серпня 2020 року до дня звільнення - 22 жовтня 2020 року та свідомо допустив порушення трудового законодавства, достовірно знаючи про викладені обставини.

Незаконним також вважає його звільнення на підставі скорочення штату, оскільки скорочення в дійсності не відбулося, так як чисельність працівників Управління менеджменту фінансових злочинів, в якому він працював, фактично збільшилась. Функції напрямку виявлення та розслідування шахрайств до іншого підрозділу не передані, їх продовжують виконувати працівники Управління менеджменту фінансових злочинів департаменту комплаєнсу.

Враховуючи наведені обставини, позивач вказує, що неправомірними діями відповідача йому заподіяно моральну шкоду, оскільки після незаконного звільнення його життя значно ускладнилось.

Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_1 просив визнати незаконним і скасувати наказ від 20 жовтня 2020 року № 2236К про його звільнення з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України та поновити його на роботі на посаді керівника з питань виявлення та розслідування шахрайств Управління менеджменту фінансових злочинів Департаменту комплаєнсу АТ "Райффайзен банк Аваль"; стягнути з АТ "Райффайзен банк Аваль" на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період із 22 жовтня 2020 року до дня фактичного поновлення на роботі та допустити в цій частині негайне виконання рішення; стягнути з АТ "Райффайзен банк Аваль" його на користь моральну шкоду у розмірі 120 000,00 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 грудня 2021 року

у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що позивач був повідомлений під підпис про майбутнє звільнення, відповідач надавав переліки вакантних посад наявних у банку, проте, вакантні посади за якими позивач міг виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду, були відсутні в банку, тож відповідач був позбавлений реальної можливості запропонувати їх позивачу та, як наслідок, його працевлаштувати, профспілковим комітетом надана згода на його звільнення та після отримання згоди видано наказ про звільнення позивача на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Тож звільнення позивача відбулось з дотриманням всіх встановлених трудовим законодавством вимог та в межах повноважень, наданих законом роботодавцю.

Постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 грудня 2021 року - без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що звільнення відбулось із дотриманням всіх встановлених трудовим законодавством вимог та в межах повноважень, наданих законом роботодавцю, тому звільнення ОСОБА_1 на підставі частини першої статті 40 КЗпП України відповідає вимогам закону.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 грудня

2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року,

в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначив пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується

з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу). Зокрема, заявник зазначає, що суди: необґрунтовано відхилили клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України); встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

У березні 2023 року АТ "Райффайзен банк" подало до суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки правильно встановивши фактичні обставини справи суди правомірно відмовили позивачу у задоволенні позовних вимог, адже при звільненні банком не було порушено його прав та банк діяв виключно в межах повноважень, наданих йому законом та з дотриманням встановленого законом порядку. Вважає, що обставини на які посилається позивач у своїй касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними фактичними матеріалами справи.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального

і процесуального права.

Встановлені судами обставини

ОСОБА_1 працював у банку з 2002 року на різних посадах.

Наказом від 14 грудня 2018 року № 3025К переведений на посаду керівника

з питань виявлення та розслідування шахрайств Управління менеджменту фінансових злочинів Департаменту комплаєнсу.

Наказом від 20 жовтня 2020 року № 2236К звільнений з посади керівника з питань виявлення та розслідування шахрайств Управління менеджменту фінансових злочинів Департаменту комплаєнсу, у зв`язку зі скороченням чисельності або штату працівників, на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

31 липня 2020 року правлінням АТ "Райффайзен банк Аваль" в межах наданих йому повноважень статутом, прийнято постанову правління від 31 липня 2020 року № П-114/1 "Про внесення змін в організацію виробництва і праці та скорочення чисельності та штату працівників АТ "Райффайзен банк Аваль" (далі - Постанова № П-114/1), у зв`язку із зменшенням ділової активності на банківському ринку, скороченням кількості клієнтських операцій, оптимізацією мережі відділень

АТ "Райффайзен банк Аваль", розширенням видів банківських послуг, що надаються електронними каналами зв`язку, зменшенням об`єму виконуваної роботи працівниками банку та з метою підвищення ефективності та оптимізації роботи банку, прийнято рішення про затвердження показнику оптимізації витрат банку на утримання персоналу на рівні 10 %, а також внесення змін в організацію виробництва і праці банку, а саме, скорочення чисельності і штату працівників банку згідно з додатком 1 до цієї постанови правління.

Постановою № П-114/1 доручено керівникам структурних підрозділів центрального офісу/директорам дирекцій/начальникам відділень банку спільно

з Департаментом організаційного управління та адміністрування трудових відносин попередити та ознайомити під підпис працівників банку, посади яких підлягають скороченню згідно з додатком 1 до цієї постанови правління, зокрема, про наступне звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці,

а саме: за скороченням штату та чисельності (пункт 1 статті 40 КЗпП України) відповідно до вимог законодавства України; про зміну істотних умов праці

у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (частина третя статті 32 КЗпП України), відповідно до вимог законодавства України, - працівників банку, які відповідно до законодавства України не можуть бути звільнені у зв`язку із скороченням штату та чисельності працівників.

Департаменту організаційного управління та адміністрування трудових відносин Постановою № П-114/1 також доручено провести процедуру звільнення працівників банку, які не надали заяви на переведення, у зв`язку із змінами

в організації виробництва і праці, а саме: скорочення штату та чисельності працівників (пункт 1 статті 40 КЗпП України) або у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (статті 32 КЗпП України).

Відповідно до додатку 1 до Постанови № П-114/1 в Департаменті комплаєнсу,

в якому працював позивач, скороченню підлягало 22 штатні одиниці, з них безпосередньо в Управлінні менеджменту фінансових злочинів, в якому працював позивач, скороченню підлягало 4 штатні одиниці.

Згідно з штатного розпису Управління менеджменту фінансових злочинів Департаменту комплаєнсу банку, станом на 31 липня 2020 року, штатна чисельність працівників Управління складала 37 штатних одиниць, а також була передбачена лише одна штатна одиниця посади "Керівник з питань виявлення та розслідування шахрайств", яку обіймав позивач. Водночас, згідно з штатного розпису станом на 31 жовтня 2020 року штатна чисельність Управління менеджменту фінансових злочинів Департаменту комплаєнсу складала 44 штатних одиниці.

31 липня 2020 року банком на виконання постанови правління від 31 липня

2020 року видано наказ від 31 липня 2020 року № 1513К "Про попередження про наступне звільнення за скороченням чисельності та штату працівників", згідно

з яким, зокрема, позивача було попереджено про наступне звільнення, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, а саме: скорочення чисельності та штату працівників (пункт 1 статті 40 КЗпП України), через 2 місяця з дня ознайомлення

з цим наказом, з яким позивач ознайомився, про що свідчить його власний підпис.

Пунктом 2.2 наказу встановлено пропонувати працівникам іншу роботу в банку відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно з пунктом 3 наказу у випадку згоди на переведення на іншу роботу працівники мають передати до Департаменту організаційного управління та адміністрування трудових відносин заяву про переведення на обрану посаду, оформлену відповідно до вимог нормативних документів банку. Визначено, що не надання цієї заяви буде вважатися відмовою від переведення на іншу роботу

в банку. У разі не переведення на іншу роботу наказано здійснити звільнення працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, через два місяці з дня ознайомлення з цим наказом у встановленому чинним законодавством порядку.

ОСОБА_1 ознайомлено особисто 03 серпня 2020 року з наказом від 31 липня 2020 року № 1513К та роз`яснено право подати заяву про переведення на іншу посаду, яка відповідає його освіті, кваліфікації та досвіду, із дотриманням порядку, встановленого в банку, одночасно з попередженням позивачу вручено пропозицію вакантних посад центрального офісу АТ "Райффайзен банк Аваль" станом

на 03 серпня 2020 рік, з якими позивач ознайомлений, також особисто 03 серпня 2020 року.

09 грудня 2019 року позивачем підписано заяву - згоду на застосування електронного документообігу в трудових відносинах, якою позивач погодився на використання електронного документообігу в трудових відносинах, прийняв зобов`язання заходити в системи банку та підтвердив, що будь-які дії та електронні документи, вчинені чи створені в системах, вважаються такими, що вчинені та підписані ним особисто.

На виконання статті 49-2 КЗпП України банком, для реалізації права позивача на працевлаштування, протягом періоду до дати фактичного звільнення 22 жовтня 2020 року, направлялися на його корпоративну електронну адресу Переліки вакантних посад банку, а саме: 08, 18, 25 вересня, 09 жовтня 2020 року, що не заперечується позивачем.

АТ "Райффайзен банк Аваль" на адресу голови Центральної Ради Професійної спілки працівників АТ "Райффайзен банк Аваль" Марченко Н. Ю. направлено відповідне повідомлення про заплановане скорочення чисельності та штату працівників від 21 липня 2020 року вих. № 182/343.

Профком Первинної профспілкової організації працівників центрального офісу

АТ "Райффайзен банк Аваль" повідомляв ОСОБА_1, що враховуючи Постанову КМУ від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2" (641-2020-п) якою до 31 жовтня 2020 року в ряді областей та міст України оголошено карантин, протягом усього періоду оголошеного в країні карантину, щотижневі засідання Профкому проводяться в електронному вигляді шляхом обміну електронними повідомленнями та голосуванням з питань Порядку денного засідання засобами електронного зв`язку або (як виключення) шляхом проведення відеоконференції. У зв`язку з цим, Профком повідомив позивача, що засідання Профкому, на якому заплановано розгляд питання про надання згоди на його скорочення, відбудеться у режимі відеоконференції в ПЗ "Microsoft Teаms"

28 вересня 2020 року о 16 год 00 хв та запросив його прийняти участь шляхом приєднання до відеоконференції, запрошення до якої також було направлено засобами ПЗ "Microsoft Teаms".

Із електронного листа від 25 вересня 2020 року направленого на адресу Профкому Первинної профспілкової організації працівників центрального офісу

АТ "Райффайзен банк Аваль", встановлено, що ОСОБА_1 прийняв запрошення на участь у засіданні Профкому в ПЗ "Microsoft Teаms" 28 вересня 2020 року

о 16 год 00 хв.

Відповідно до Протоколу від 28 вересня 2020 року № 21/09/20 засідання Профкому Первинної профспілкової організації працівників центрального офісу

АТ "Райффайзен банк Аваль" банком отримано згоду Профкому на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої

статті 40 КЗпП України. Згідно з вказаного протоколу позивач був присутній на засіданні Профкому, на якому розглядалося подання уповноваженого органу банку про звільнення працівників банку на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

02 жовтня 2020 року ОСОБА_1, керуючись переліком посад від 18 вересня 2020 року, направив лист на електронну адресу представника уповноваженого органу банку - головного експерта з трудових відносин Департаменту організаційного управління та адміністрування трудових відносин Дорошенко Н. А. з проханням перевести його на запропоновану йому вакантну посаду головного менеджера з маркетингу та реклами офісу маркетингу. У відповідь на його електронну корпоративну адресу, листом проінформовано, що його резюме було розглянуте на вакантні посади офісу маркетингу та повідомлено, що його кандидатура не відповідає вимогам зазначених вакантних посад: вища профільна освіта у галузі маркетингу, досвід проведення маркетингових досліджень, робота

з підрядниками (виконавцями) маркетингових досліджень, практика відслідковування життєвого циклу взаємодії клієнта та банку в технологіях дизайн-мислення, досвід спілкування з продуктовими командами; знання англійської мови на рівні upper intermediate та вище та було повідомлено, що кваліфікація позивача та досвід не відповідають ключовим вимогам до вакантних посад офісу маркетингу.

ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку на адресу банку відправлялася заява від 15 жовтня 2020 року, в якій позивач, із врахуванням запропонованого йому переліку вакантних посад центрального офісу АТ "Райффайзен банк Аваль" станом на 09 жовтня 2020 року, який був направлений на його електронну пошту, просив перевести його на посаду головного експерта з впровадження карткових продуктів Департаменту менеджменту відносин з клієнтами з 16 жовтня 2020 року.

За результатами співбесіди про переведення на вказану посаду, яка проводилася головним експертом з розвитку програм для клієнтів малого та мікробізнесу, що відбулася 19 жовтня 2020 року, кандидатура позивача не погоджена до переведення на вказану посаду. Зокрема, на співбесіді позивач підтвердив, що не має досвіду роботи тим вимогам, що встановлені посадовою інструкцією до вказаної посади. З огляду на це, заява позивача про переведення на вказану посаду не погоджена, оскільки його кваліфікація та досвід не відповідають вимогам вакантної посади.

Правове обґрунтування

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва

і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення

з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Вирішуючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно

з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва

і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією або спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того,

в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював, тобто всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати такий працівник.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Частиною другою статті 42 КЗпП України, зокрема, визначено, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з тривалішим безперервним стажем роботи на цьому підприємстві, в установі, організації.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Отже, при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва

і праці передусім підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, які підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України.

Тобто, застосування положень статті 42 КЗпП України можливе серед всіх працівників які обіймають ідентичні (тотожні, однакові) посади.

Згідно з вимогами статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору

з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути здійснено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Гарантії працівників при незаконному звільненні з роботи та порушенні порядку їх звільнення з роботи передбачені у статті 235 КЗпП України.

При ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно постановляє рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш ніж за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з частиною першою статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала

у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суди першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, установивши, що у банку дійсно відбулося скорочення чисельності штату, у тому числі посади керівника

з питань виявлення та розслідування шахрайств Управління менеджменту фінансових злочинів Департаменту комплаєнсу, яку обіймав позивач, дійшли обґрунтованого висновку, що звільнення позивача відбулося відповідно до вимог трудового законодавства, оскільки позивач був попереджений про майбутнє вивільнення за два місяці і з моменту попередження про наступне вивільнення та до дати звільнення роботодавець пропонував йому вакантні посади у цьому банку, проте він не погодився на переведення на будь-яку з цих посад. Також

у відповідача не було підстав для застосування щодо позивача положення

статті 42 КЗпП України, оскільки оцінка належності переважного права на залишення на роботі здійснюється роботодавцем у разі, коли відбувається скорочення декількох аналогічних посад, проте в Управлінні скорочувалася одна посада керівника, яку й обіймав позивач.

Верховний Суд погоджується, що відповідачем при звільненні ОСОБА_1 дотримано вимоги частини другої статті 40 та статей 42, 49-2 КЗпП України, оскільки позивача вчасно було попереджено про вивільнення та запропоновані всі вакантні у банку посади, проте позивач погодився на переведення лише на одну посаду, однак у зв`язку з відсутністю відповідної кваліфікації та досвіду йому відмовлено у такому переведенні на цю посаду. Роботодавець не має можливості перевести працівника без його згоди на іншу роботу. Також у позивача не виникло переважного права на залишення на роботі, оскільки у штатному розписі банку була лише одна посада керівника з питань виявлення та розслідування шахрайств Управління менеджменту фінансових злочинів Департаменту комплаєнсу, яка скорочувалася, тож у роботодавця не було підстав та можливості проводити порівняльний аналіз продуктивності праці та кваліфікації з метою вирішення питання переважного права на залишення на роботі.

Така позиція узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом

у постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 755/6539/18-ц про те, що законодавством не встановлена заборона для роботодавця ознайомлювати працівника, посада якого скорочується, із усіма вакантними посадами на підприємстві, як і не встановлено будь-якого обмеження для працівника претендувати на будь-яку вакантну посаду, яку він має бажання обіймати. Водночас бажання працівника бути переведеним на певну посаду не встановлює обов`язку щодо переведення такого працівника на обрану ним посаду у разі невідповідності кваліфікації та/або освіти такого працівника до обраної посади.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема, що суди: необґрунтовано відхилили клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України); встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Верховний Суд відхиляє доводи ОСОБА_1 про те, що суди не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, оскільки оскаржувані судові рішення ухвалені на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані, з якими погоджується й суд касаційної інстанції.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційним судом не встановлено та заявником таких не зазначено.

Верховний Суд відхиляє доводи заявника про те, що відповідач на порушення вимог статті 42-1 КЗпП України після скорочення його посади не пропонував введену до штатного розпису посаду керівника з питань виявлення та розслідування фінансових злочинів, яка є аналогічною тій, що займав позивач, або будь-яку іншу вакансію, введену до штатного розпису протягом одного року з дати скорочення позивача, оскільки роботодавець не приймав на роботу працівника аналогічної кваліфікації, а перейменував назву посади співробітника банку.

Інші доводикасаційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів, що згідно з

частиною першою статті 400 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення

в оскаржуваних рішеннях, питання вичерпності висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, судове рішення відповідає вимогам вмотивованості.

Отже, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли своє підтвердження.

Переглянувши у касаційному порядку судове рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, з урахуванням неможливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені

в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів та не дають підстав вважати, що судами порушені норми матеріального чи процесуального права, тому касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення залишенню без змін.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.