1. У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ КБ "ПриватБанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, про повернення майна, що отримане без достатньої правової підстави.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що на підставі договорів купівлі-продажу від 24 квітня 2008 року він є власником квартир АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 .

3. 28 листопада 2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Верба В. М. звернуто стягнення на підставі іпотечного договору № DNDZG40000007154/2, який посвідчений 24 квітня 2008 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Орловою Т. Є. за реєстровим № 1022, на квартиру АДРЕСА_3, шляхом державної реєстрації права власності за

ПАТ КБ "Приватбанк", індексний № 32638163.

4. 01 грудня 2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Верба В. М. звернуто стягнення на підставі іпотечного договору № DNDZG40000007154/1, який посвідчений 24 квітня 2008 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Орловою Т. Є. за реєстровим № 1013, на квартиру АДРЕСА_2, шляхом державної реєстрації права власності за ПАТ КБ "ПриватБанк" за індексним № 32750661, рішення від 06 грудня 2016 року.

5. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська

від 15 травня 2020 року у справі № 204/1248/19 скасовано записи приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Верба В. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 30 листопада 2016 року індексний номер 32638163 та від 06 грудня 2016 року індексний номер 32750661.

6. Посилаючись на незаконність державної реєстрації права власності на спірне майно за АТ КБ "ПриватБанк", ОСОБА_1 на підставі положень статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України просив суд повернути йому з володіння АТ КБ "ПриватБанк" майно в натурі, а саме: квартиру АДРЕСА_3, та квартиру АДРЕСА_2, що отримані без достатньої правової підстави.

Основний зміст та мотиви судового рішення суду першої інстанції

7. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

8. Повернуто ОСОБА_1 з володіння АТ КБ "ПриватБанк" майно в натурі, а саме квартиру АДРЕСА_3, що отримана без достатньої правової підстави.

9. Повернуто ОСОБА_1 з володіння АТ КБ "ПриватБанк" квартиру АДРЕСА_2, що отримана без достатньої правової підстави.

10. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

11. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки за відповідачем АТ КБ "ПриватБанк" під час позасудового звернення стягнення на нерухоме майно зареєстровано право власності в Державному реєстрі речових прав на нього, яке вже було скасовано рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2020 року у справі

№ 204/1248/19, наявні правові підстави для задоволення позову та витребувати у набувача спірного майна на підставі положень статті 1212 ЦК України.

Основний зміст та мотиви судового рішення суду апеляційної інстанції

12. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня

2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

13. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ухвалюючи рішення про задоволення позову та застосовуючи до спірних правовідносин положення статті 1212 ЦК України, суд першої інстанції не урахував, що правовідносини між сторонами врегульовані договорами, зокрема іпотеки. З огляду на зазначене, обраний позивачем спосіб захисту на підставі статті 1212 ЦК України шляхом повернення майна, що отримано без достатньої правової підстави, не призведе до ефективного захисту порушених прав, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Узагальнені доводи касаційної скарги

14. 06 березня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року та залишити в силі рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня

15. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 12 грудня 2018 року у справі № 644/7422/16-ц,

від 13 лютого 2019 рокуу справі № 320/5877/17, від 09 листопада 2021 року

у справі № 466/8649/16-ц та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі

№ 520/1185/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

16. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не звернув належної уваги на те, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, скасовано правові підстави для звернення стягнення на належне позивачу майно. При цьому скасоване судове рішення не створює жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

17. ОСОБА_1 вважає, що висновок суду апеляційної інстанції про неналежність обраного ним способу захисту його прав є помилковим, оскільки спосіб (порядок) виконання судового рішення визначається судом.

18. Акцентує увагу на тому, що звертаючись до суду з позовом про скасування державної реєстрації права власності на спірне майно за АТ КБ "ПриватБанк" (справа № 204/1248/19) діяла попередня редакція статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а тому, на його думку, саме суд чи державний реєстратор повинен був визначити належний спосіб виконання судового рішення, ухваленого у справі № 204/1248/19.

19. Зазначає, що повернення майна, яке отримано без достатньої правової підстави, слід вважати віндикаційним позовом. А особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Посилається на практику Верховного Суду щодо належності такого способу захисту прав законного власника майна, право власності на яке зареєстроване за відповідачем, як подання віндикаційного позову.

20. Вважає, що суд повинен був надати правову кваліфікацію спірним правовідносинам виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню при вирішенні спору.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

21. Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 204/5424/21, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

22. 30 березня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

23. Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов

20 квітня 2023 року від імені представника АТ КБ "ПриватБанк" Істамової І. В. подано через засоби поштового зв'язку письмові пояснення на касаційну скаргу ОСОБА_1, які не підписані зазначеним представником. Більш того, на підтвердження повноважень представника Істамової І. В. діяти від імені АТ КБ "Приватбанк" до письмових пояснень додано копію довіреності від 08 квітня 2020 року № 1659-К-Н-О, строк дії якої закінчився 01 квітня

З огляду на невідповідність зазначеного документа вимогам статті 183 ЦПК України, він підлягає поверненню заявнику без розгляду на підставі частини четвертої зазначеної статті.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

24. Відповідно до договору купівлі-продажу від 24 квітня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Орловою Т. Є., ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 .

25. Відповідно до договору купівлі-продажу від 24 квітня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Орловою Т. Є., ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_3 .

26. 24 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "Приватбанк", укладено договір про іпотечний кредит №DNDZG40000007154, за умовами якого кредитор зобов`язується надати позичальнику грошові кошти в сумі 609 787,50 грн зі сплатою процентів у розмірі 15 % річних, а також інших платежів на умовах і в порядку, визначених цим договором, сплатити винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 2 % від суми виданого кредиту, зі строком погашення не пізніше 24 квітня 2038 року.

27. 24 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "Приватбанк", укладено іпотечний договір №DNDZG40000007154/1, за умовами якого іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов`язання, що випливає із договору про іпотечний кредит, передав нерухоме майно житлового призначення, а саме квартиру АДРЕСА_2, в іпотеку. Згідно з пунктом 4.2 вказаного договору, звернення стягнення за цим договором здійснюється на підставі цього договору, виконавчого напису нотаріуса або за рішенням суду.

28. 24 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "Приватбанк" укладено другий іпотечний договір №DNDZG40000007154/2, за умовами якого іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов`язання, що випливає із договору про іпотечний кредит, передає нерухоме майно житлового призначення, а саме квартиру АДРЕСА_3, в іпотеку. Згідно з пунктом 4.2 вказаного договору, звернення стягнення за цим договором здійснюється на підставі цього договору, виконавчого напису нотаріуса або за рішенням суду.

29. Того ж дня, 24 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та відповідачем було укладено договори про задоволення вимог іпотекодержателя, метою укладення яких, згідно з пунктом 2, було визначення способів та порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог іпотекодержателя за кредитним договором у випадках, передбачених пунктами 3.1-3.3 цього договору.

30. З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №84642983 від 10 квітня

2017 року вбачається, що 28 листопада 2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вербою В. М. було звернуто стягнення на підставі іпотечного договору №DNDZG40000007154/2 від 24 квітня 2008 року на квартиру АДРЕСА_3, шляхом державної реєстрації права власності за ПАТ КБ "Приватбанк" за індексним номером № 32638163.

31. З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №84642390 від 10 квітня

2017 року слідує, що 01 грудня 2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вербою В. М. також було звернуто стягнення на підставі іпотечного договору №DNDZG40000007154/1 від 24 квітня 2008 року на квартиру АДРЕСА_2, шляхом державної реєстрації права власності за ПАТ КБ "Приватбанк" за індексним номером № 32750661.

32. Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2018 року у цивільній справі №201/5498/18 визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 26 жовтня 2017 року, зареєстрований у реєстрі за №10183, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" грошових коштів у сумі

2 430 927,90 грн.

33. Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року, у цивільній справі № 2-923/11 визнано недійсною з моменту укладання додаткову угоду від 17 вересня 2008 року до договору про іпотечний кредит №DNDZG40000007154 від 24 квітня 2008 року між ЗАТ КБ "Приватбанк", правонаступником якого є АТ КБ "Приватбанк", та

ОСОБА_1, згідно з умовами пунктів 1.1, 8.1 якої банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти в розмірі 129 455,657 дол. США на купівлю квартири.

34. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська

від 15 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року у справі № 204/1248/19, скасовано запис про реєстрацію права власності № 17751381 від 28 листопада 2016 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Верба В. М., яким проведена реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер 1100698712000) за ПАТ КБ "ПриватБанк", внесений на підставі рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Верба В. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 32638163 від 30 листопада 2016 року на підставі іпотечного договору

№ DNDZG40000007154/2 від 24 квітня 2008 року, реєстровий № 1022. Скасовано запис про реєстрацію права власності № 17845617 від 01 грудня 2016 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Верба В. М., яким проведена реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 1107379512101) за ПАТ КБ "ПриватБанк", внесений на підставі рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу

Верба В. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 32750661 від 06 грудня 2016 року на підставі іпотечного договору

№ DNDZG40000007154/1 від 24 квітня 2008 року, реєстровий № 1013.

35. Рішенням від 20 січня 2021 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Зубко В. Ю. відмовлено у скасуванні запису про право власності/внесені запису про скасування державної реєстрації за номером 17751381 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

36. Рішенням від 20 січня 2021 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Зубко В. Ю. відмовлено у скасуванні запису про обтяження/внесені запису про скасування державної реєстрації 1107379512101 за номером 17845617 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1107379512101 спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позиція Верховного Суду

37. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

38. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

39. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

40. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

41. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

42. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

43. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

44. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

45. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду

від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5)). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14)).

46. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57),

від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня

2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року

у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі

№ 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі

№ 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19),

від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі

№ 143/591/20 (пункт 8.31), від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 09 лютого 2022 року у справі № 910/6939/20 (пункт 11.87),

від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21)).

47. Спірні правовідносини стосуються захисту прав власника (іпотекодавця) щодо належного йому майна, право власності на яке було зареєстроване за відповідачем (іпотекодержателем) в порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку". При цьому протиправність здійснення такої державної реєстрації встановлена судовими рішеннями у справі № 204/1248/19, що згідно з положеннями частини четвертої статті 82 ЦПК України не потребує доказування у цій справі.

48. Звертаючись до суду з позовом про повернення майна, право власності яке було протиправно зареєстрованого за АТ КБ "ПриватБанк" на підставі статті 37 Закону України "Про іпотеку", ОСОБА_1 посилався на положення статей 1212, 1213 ЦК України.

49. Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

50. Положення глави 83 ЦК України (435-15) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 ЦК України).

51. Частина третя зазначеної статті передбачає, що положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема про витребування майна власником із чужого незаконного володіння (пункт 2 частини третьої статті 1212 ЦК України).

52. Слід звернути увагу, що статтею 387 ЦК України регламентовано право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

53. Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдносин i їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

54. Подібні правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17, від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі

55. За загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146)) незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387, 388 ЦК України), чи в порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212- 1215 ЦК України), чи в порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 38)).

56. Якщо позивач прагне набути або відновити втрачене володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності (принцип реєстраційного підтвердження володіння, сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18, пункти 43, 89) та інші), то застосовуються способи захисту прав, які приводять до набуття позивачем володіння нерухомим майном, наприклад, віндикаційний позов (стаття 387 ЦК України); позов про примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України), зокрема позов про витребування нерухомої речі у продавця, який відмовився передати річ (частина друга статті 665, частина перша статті 620 ЦК України); позов про повернення нерухомої речі, переданої на виконання недійсного правочину, тобто нікчемного або визнаного судом недійсним оспорюваного правочину (абзац другий частини першої статті 216, частина перша, пункт 1 частини третьої статті 1212, частина перша статті 1213 ЦК України); позов про повернення нерухомої речі, переданої на виконання неукладеного правочину, чи в інших випадках набуття нерухомого майна без достатньої правової підстави або на підставі, яка згодом відпала (частина перша статті 1212, частина перша статті 1213 ЦК України).

57. Зазначені способи захисту прав опосередковуються вимогами про витребування (повернення, стягнення) нерухомого майна. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном введення його у володіння полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі

№ 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункти 95-98), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86, 115), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження

№ 12-135гс19, пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі

№ 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункти 63, 74), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 146),

від 01 березня 2023 у справі № 522/22473/15-ц (провадження № 12-13гс22,

пункти 124, 125).

58. Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна (незалежно від того, у порядку яких статей ЦК України (435-15) відбувається таке витребування, зокрема статті 1212) саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Інакше кажучи, для внесення на підставі такого рішення суду до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно за окремою позовною вимогою скасовувати запис про таку реєстрацію за відповідачем (близькі за змістом висновки викладені

у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 99) і від 30 червня 2020 року у справі

№ 19/028-10/13 (пункт 10.29)).

59. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-79гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня

2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження 12-148гс19, пункт 35)

від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження 12-157гс19, пункт 52)).

60. Ураховуючи наведене, помилковим слід визнати висновок суду апеляційної інстанції про те, що обраний позивачем спосіб захисту права - про повернення майна, що отримано без достатньої правової підстави на підставі іпотечного застереження, не призведе до ефективного захисту його порушених прав, а саме введення у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.

61. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, зокрема в порядку частини четвертої статті 82 ЦПК України (на підставі судових рішень у справі № 204/1248/19) щодо здійснення державної реєстрації права власності на спірне майна за АТ КБ "ПриватБанк" з порушенням статей 35- 37 Закону України "Про іпотеку" та пунктів 60-61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (1127-2015-п) , заявлення позивачем позовних вимог про повернення (витребування) такого майна з метою відновлення втраченого володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, колегія суддів загалом погоджується із загалом правильним висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

62. Колегія суддів бере до уваги зміни до частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", внесені Законом України від 12 травня 2022 року, яким визначено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.

63. При цьому врахувавши, що державний реєстратор відмовив ОСОБА_1 у вчиненні реєстраційних дій щодо скасування запису про державну реєстрацію за іпотекодержателем, колегія суддів вважає, що з метою ефективного захисту прав позивача доцільно залишити рішення суду першої інстанції в силі.

64. Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанціїскасовано судове рішення, яке відповідає закону.

65. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржену постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

66. Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

67. Згідно з положеннями частин першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

68. Ураховуючи, що за результатами касаційного перегляду справи, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, при цьому за подання касаційної скарги ним сплачено судовий збір у розмірі 13 583,80 грн, зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 в порядку розподілу судових витрат.