№ 28/12/2005/840-КВ-М/154 згідно із яким останній на купівлю житлового будинку отримав у кредит грошові кошти у розмірі 11 000,00 доларів США на строк 240 місяців зі сплатою 12 % річних і щомісячною платою за управління кредитом з розрахунку 0,3 % від фактичної суми заборгованості за кредитом. На забезпечення виконання умов цього договору 28 грудня 2005 року між ВАТ "КБ "Надра" і поручителем ОСОБА_2 було укладено договір поруки згідно із яким поручитель відповідає за виконання зобов`язання у тому ж об`ємі, що і позичальник, а також договір іпотеки придбаної нерухомості від 28 грудня 2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Немирівського районного нотаріального округу Люлько Л. М., зареєстрований в реєстрі за № 5301.

15 травня 2020 року ПАТ "КБ "Надра" за договором про відступлення прав вимоги № GL3N017513 продало ТОВ "Спектрум Ессетс" права вимоги, що належали ПАТ "КБ "Надра" за кредитним договором від 28 грудня 2005 року № 28/12/2005/840-КВ-М/154 та укладеними на забезпечення його виконання 28 грудня 2005 року договорами іпотеки та поруки .

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником взятих за кредитним договором зобов`язань виникла заборгованість станом на 15 травня

2020 року у розмірі 17 392,59 доларів США, що еквівалентно 464 020,39 грн і складається із заборгованості: за тілом кредиту у розмірі

9 036,22 доларів США, що еквівалентно 241 079,12 грн; за відсотками у розмірі 6 529,55 доларів США, що еквівалентно 174 203,17 грн; комісії в сумі 1 826,82 доларів США, що еквівалентно 48 738,10 грн, які ТОВ "Спекртрум Ессетс" просив стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у солідарному порядку на свою користь.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 06 вересня 2021 року у складі судді Царапори О. П. позов ТОВ "Спектрум Ессетс" задоволено.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ "Спектрум Ессетс" частину заборгованості за кредитним договором

від 28 грудня 2005 року № 28/12/2005/840-КВ-М/154 в сумі 17 392,59 доларів США, що еквівалентно 464 020,39 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги банку підлягають до задоволення, оскільки відповідачі в порушення статей 529, 530, 536 ЦК України відступили від умов про повернення суми кредиту і від строків виконання за договором кредиту, чим прострочили виконання зобов`язання згідно із статтею 612 ЦК України щодо повернення кредиту та сплати процентів.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 10 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 06 вересня 2021 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором і судовим збором скасовано. У задоволенні позову ТОВ "Спектрум Ессетс" у частині вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивач, окрім додатку № 1 до договору про відступлення права вимоги, будь-яких інших доказів на підтвердження розміру заборгованості, наприклад розрахунку заборгованості, графіку, банківської виписки з особового рахунку

ОСОБА_1, з якої вбачався би рух коштів і виконання договору, не надав. Однак, без графіку платежів та банківської виписки з особового рахунку неможливо визначити, яка частина тіла кредиту сплачена позичальником, а щодо несплаченої частини щомісячних обов`язкових платежів - перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову до ОСОБА_1 за недоведеністю.

Оскільки рішення суду оскаржено лише відповідачем ОСОБА_1 і лише в частині солідарного стягнення заборгованості з нього, а у апеляційній скарзі він просив ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, в тому числі і до відповідача ОСОБА_2, який рішення не оскаржував, і це не може апеляційним судом розцінюватись як вихід за межі доводів апеляційної скарги ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу останнього задовольнив частково і переглянув рішення суду першої інстанції лише щодо заявника ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У травні 2022 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку

ТОВ "Спектрум Ессетс" подало касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 10 лютого 2022 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі

№ 910/4816/18, від 18 листопада 2020 року у справі № 295/3588/14-ц,

від 16 грудня 2020 року у справі № 640/14873/19, від 24 листопада 2021 року у справі № 127/19505/20, та суд не дослідив зібрані у справі докази

(пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що у матеріалах справи наявні документи, що підтверджують наявність заборгованості позичальника ОСОБА_1 перед діючим кредитором ТОВ "Спектрум Ессетс", а саме: копія кредитного договору від 28 грудня 2005 року, копія заяви на видачу готівки від 28 грудня 2005 року № 774, копія договору про відступлення прав вимоги від 15 лютого 2020 року з витягом з додатку № 1.

Заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував, що ОСОБА_1, маючи заперечення проти суми заборгованості, вказаної в позовній заяві, міг скористатися своїм процесуальним правом та надати платіжні документи, які б свідчили про повне виконання зобов`язань за кредитним договором від 28 грудня 2005 року, однак таких доказів відповідачем під час розгляду справи в суді надано не було, що є свідченням того, що заборгованість за зазначеним кредитним договором згідно із додатку № 1 до договору відступлення, що нарахована первинним кредитором ПАТ "КБ "Надра" є вірною та відповідає дійсності.

Крім того, вказані кредитний договір та договір відступлення прав вимоги неоспорені, тобто вони є дійсними і в такому випадку в силу

статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 930/1106/21, з огляду на те, що порушені заявником питання мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2023 року справу

№ 930/1106/21 призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу ТОВ "Спектрум Ессетс", у якій він просив вказану касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції частково змінити, виклавши третій абзац резолютивної частини постанови в наступній редакції: "У задоволенні позову ТОВ "Спектрум Ессетс" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю".

У липні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ТОВ "Спектрум Ессетс", у якій він просив вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

28 грудня 2005 року між ВАТ "КБ "Надра", правонаступником якого з

04 лютого 2011 року є ПАТ "КБ "Надра" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір згідно із яким останній з метою купівлі нерухомості отримав в кредит грошові кошти у розмірі 11 000,00 доларів США на строк 240 місяців (тобто на 20 років) зі сплатою 12 % річних і щомісячною платою за управління кредитом з розрахунку 0,3 від фактичної суми заборгованості за кредитом (а. с.17-18, т. 1).

Із матеріалів справи вбачається, що банком зобов`язання виконано належним чином та надано позичальнику кошти в кредит (а. с. 23, т. 1).

Згідно із пунктом 1.3 кредитного договору відсотки за користування кредитом розраховуються банком на підставі відсоткової ставки 12 % річних. Згідно із пунктами 3.3.1, 3.3.2, 3.3.3 договору кредиту позичальник зобов`язався щомісячно до 5 числа поточного місяця сплачувати мінімальний платіж у розмірі 152,00 доларів США.

Відповідно до пункту 3.4 договору нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів у періоді (28-29-30-31/360) на залишок заборгованості. При розрахунку відсотків враховується день надання та не враховується день погашення кредиту.

За змістом пункту 3.3.4 договору кінцевий термін повернення кредиту

28 грудня 2025 року.

Відповідно до пункту 4.2.4 кредитного договору банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, інших платежів, передбачених цим договором та можливих штрафних санкцій, якщо позичальник не вніс черговий мінімальний платіж у термін, визначений у пункті 3.3.3 цього договору.

Згідно із пунктом 5.1 кредитного договору зі змінами у разі невиконання позичальником зобов`язань щодо строків та повноти сплати кредиту та процентів відповідно до умов цього договору позичальник сплачує кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до пункту 5.2 кредитного договору зі змінами у разі порушення позичальником вимог пункту 3.3.3 цього договору, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених у пункті 4.2.3 цього договору, позичальник зобов`язаний сплатити кредитору пеню в розмірі 1 % від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно із пунктом 5.3 кредитного договору зі змінами у разі порушення позичальником вимог пунктів 4.3.2.-4.3.4, 4.3.10, 4.3.12, 4.3.13. цього договору, позичальник зобов`язаний сплатити кредитору штраф у розмірі

10 % відсотків від суми фактичної заборгованості за кредитом і нарахованими процентами, за кожен випадок.

28 грудня 2005 року між ПАТ "КБ "Надра" та ОСОБА_2 був укладений договір поруки до кредитного договору від 28 грудня 2005 року

№ 28/12/2005/840-КВ-М/154 (а. с. 19, т. 1).

Згідно із пунктом 1.3,1.4 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за кредитним договором у тому ж об`ємі, що і позичальник.

У зв`язку з невиконанням належним чином ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зобов`язань за укладеними договорами станом на 15 травня 2020 року за кредитним договором утворилася заборгованість у сумі

17 392,59 доларів США, що еквівалентно 464 020,39 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 9 036,22 доларів США, що еквівалентно 241 079,12 грн; заборгованості за відсотками в сумі

6 529,55 доларів США, що еквівалентно 174 203,17 грн; заборгованості за комісією у розмірі 1 826,82 доларів США, що еквівалентно 48 738,10 грн, що підтверджується додатком № 1 до договору від 15 травня 2020 року

№ GL3N017513 (а. с. 13-14, т. 1).

15 травня 2020 року між ПАТ "КБ "Надра" та ТОВ "Спектрум Ессетс" був укладений договір про відступлення прав вимоги 15 травня 2020 року

№ GL3N017513 згідно із яким банк відступив шляхом продажу

ТОВ "Спектрум Ессетс" права вимоги, що належали ПАТ "КБ "Надра" за відповідними договорами, у тому числі, і за кредитним договором з ОСОБА_1 № 28/12/2005/840-КВ-М/154 (а. с. 9-12, т. 1).

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ТОВ "Спектрум Ессетс" задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Під час вирішення питання розподілу тягаря доведення судом підлягають до застосування правила частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, згідно з якими кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилом статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з приписами статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За правилами частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням наведеного, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд був зобов`язаний власні процесуальні дії належним чином обґрунтувати (мотивувати), враховуючи при цьому, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Процес доведення полягає в обґрунтуванні того, що певні дії або події неодмінно мають своїми наслідками настання інших дій або подій, при цьому обставини вважатимуться встановленими за умови, що настання таких наслідків не є вірогідним, а є обов`язковим за таких обставин та за таких умов.

Згідно із частиною другою статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Звертаючись до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором ТОВ "Спектрум Ессетс" зазначав, що розмір заборгованості за кредитним договором становить суму, що зазначена в договорі про купівлю права вимоги від 15 травня 2020 року і з цього часу позивач жодних нарахувань боргу по тілу кредиту, відсотках, штрафних санкціях не здійснював.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог

ТОВ "Спектрум Ессетс" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не довів належними та допустимим доказами наявність підстав для стягнення кредитної заборгованості з позичальника ОСОБА_1, її розмір та період, за який слід розраховувати розмір заборгованості. Пред`являючи позов про стягнення заборгованості, позивач повинен довести наявність і розмір заборгованості належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами, яким не може бути лише додаток 1 до договору про відступлення права вимоги, оскільки без графіку платежів та банківської виписки з особового рахунку неможливо визначити, яка частина тіла кредиту сплачена позичальником, а щодо несплаченої частини щомісячних обов`язкових платежів - перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування.

Судом апеляційної інстанції враховано, що для повного та всебічного розгляду справи відповідно до ухвали Немирівського районного суду

Вінницької області від 16 червня 2021 року за клопотанням позивача витребувано з архіву Національного Банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виписки з особового рахунку позичальника

ОСОБА_1 з дня отримання кредиту до часу укладення договору про відступлення права вимоги.Відповідні документи вказаними юридичними особами суду не були надані в зв`язку з їх відсутністю і посиланням на те, що згідно із пунктом 5 договору про відступлення права вимоги документи, що підтверджують права вимоги до боржників, були отримані від банку новим кредитором ТОВ "Спектрум Ессетс" і мають знаходитись у останнього (а. с. 95, 111, т. 1).

Оскільки витребувані докази суду не надано, тому апеляційний суд дійшов висновку про те, що банк не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої позовні вимоги та не надав суду доказів на їх підтвердження, що позбавило апеляційний суд можливості перевірити наявність підстав для стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідач ОСОБА_1 не спростував наявність у нього заборгованості за кредитним договором є необґрунтованими, оскільки Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі

№ 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18,

від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц.

Аргументи касаційної скарги висновків судів не спростовують, за своїм змістом зводяться до незгоди з ними та необхідності здійснення переоцінки фактичних обставин справи щодо доведеності заявлених позивачем вимог, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.