провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Верчанської середньої загальноосвітньої школи I-II ступенів на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05 травня 2021 року в складі судді Гули Л. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року в складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Верчанської середньої загальноосвітньої школи I-II ступенів та просила визнати незаконним та скасувати наказ № 86-к від 31 серпня 2020 року про її звільнення та поновити її на роботі на посаді вчителя математики Верчанської середньої загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів, а також стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 вересня 2020 року і до поновлення її на роботі.

На обґрунтування позову зазначала, що з 05 грудня 2002 року працювала вчителем математики Верчанської середньої загальноосвітньої школи I-II ступенів, наказом № 86-к від 31 серпня 2020 року її звільнено з роботи у зв`язку зі скороченням чисельності працівників. Вважає звільнення незаконним, так як кількість класів та педагогічне навантаження, що були до її звільнення, залишилися незмінними, а кількість уроків, які вона проводила, розподілено між іншими вчителями. Законом України "Про повну загальну середню освіту" (463-20) передбачено, що норма навантаження на одну тарифну ставку складає 18 годин, однак допускається неповне педагогічне навантаження за згодою педагогічного працівника. При її звільненні не враховано те, що вона висловила письмову згоду на встановлення їй неповного педагогічного навантаження.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень в справі

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ № 86-к від 31 серпня 2020 року "Про звільнення ОСОБА_1".

Поновлено ОСОБА_1 на посаді вчителя математики Верчанської середньої загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів з 01 вересня 2020 року.

Стягнуто з Верчанської середньої загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 вересня 2020 року по 05 травня 2021 року в розмірі 35 033,60 грн без урахування утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення на її користь середнього заробітку за один місяць у розмірі 4 533,76 грн без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів допущено до негайного виконання.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_2 була прийнята на роботу з неповним педагогічним навантаженням та всю трудову діяльність (понад 18 років) працювала з таким навантаженням, 21 травня 2020 року повторно надала керівництву школи заяву-згоду на роботу з неповним педагогічним навантаженням. При винесенні оскаржуваного наказу про звільнення позивачки у зв`язку зі скороченням чисельності працівників відповідач зазначеного не врахував.

Звільняючи ОСОБА_2 з посади вчителя математики у зв`язку зі скороченням чисельності штату працівників з огляду на затвердження навчальних планів для 5-9 класів на 2020-2021 навчальний рік, згідно з якими загальна кількість годин з освітньої галузі математика становить 21 годину, відповідач не з`ясував можливість зменшення навантаження позивача на дві години з 9,5 год до 7,5 год, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач пропонував ОСОБА_2 зменшити їй тижневе навантаження та отримав відмову позивачки.

У Верчанській середній загальноосвітній школі І-ІІ ступенів працюють вчителі з неповним тижневим педагогічним навантаженням (5 годин і менше), питання щодо звільнення цих вчителів відповідачем не вирішувалося, що свідчить про необ`єктивний підхід при вирішенні питання щодо скорочення чисельності працівників школи з огляду на їх педагогічне навантаження. Відповідач не довів, що у нього дійсно мали місце зміни в організації праці, скорочення чисельності або штату працівників.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У лютому 2022 року Верчанська середня загальноосвітня школа I-II ступенів звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05 травня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2018 року в справі № 487/6407/16-ц, від 07 серпня 2019 року в справі № 367/3870/16-ц, від 22 січня 2020 року в справі № 451/706/18 та від 15 квітня 2020 року в справі № 490/7708/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Звільнення ОСОБА_1 проведено з дотриманням всіх вимог чинного трудового законодавства.

Саме роботодавець визначає доцільність скорочення чисельності або штату працівників. Прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника підприємства чи установи або уповноваженого ним органу та є складовою права на управління діяльністю підприємства чи установи.

Вирішуючи питання про переважне право залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, дирекцією школи було встановлено, що переважне право на залишення на роботі мала вчитель математики ОСОБА_3 - спеціаліст вищої категорії зі стажем роботи 35 років. При цьому вчитель ОСОБА_1 є спеціалістом першої категорії зі стажем роботи 21 рік.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали зі Стрийського міськрайонного суду Львівської області.

15 червня 2022 року справа № 456/3843/20 надійшла до Верховного Суду.

ОСОБА_1 направила відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 з 12 червня 2002 року працювала на посаді вчителя математики Верчанської середньої загальноосвітньої школи I-II ступенів з неповним тижневим навантаженням 9,5 годин.

Наказом директора Верчанської середньої загальноосвітньої школи I-II ступенів № 38-о від 18 травня 2020 року створено тарифікаційну комісію з проведення тарифікації педагогічних працівників на 2020-2021 навчальний рік, доручено вказаній комісії провести попередній розподіл педагогічного навантаження серед педагогічних працівників з дотриманням вимог чинного законодавства у галузі освіти, принципу наступності, з урахуванням наявних педагогічних кадрів.

У заяві від 21 травня 2020 року ОСОБА_1 надала згоду на неповне тижневе навантаження у 2020-2021 навчальному році та просила за можливості донавантажити її до повного тижневого навантаження.

27 травня 2020 року директором Верчанської середньої загальноосвітньої школи I-II ступенів затверджено навчальні плани для учнів 5-8, 9 класів, відповідно до яких загальна кількість годин з освітньої галузі математики на тиждень складає 20 годин.

Наказом Верчанської середньої загальноосвітньої школи I-II ступенів від 29 травня 2020 року № 42-0 "Про скорочення чисельності працівників" проведено скорочення чисельності вчителів математики шляхом скорочення однієї посади вчителя.

Наказом № 44-о від 02 червня 2020 року затверджено попередній розподіл педагогічного навантаження педагогічних працівників на 2020- 2021 навчальний рік, згідно з яким загальна кількість годин предметів математики, алгебри та геометрії становить 20 годин на тиждень.

17 червня 2020 року директор Верчанської середньої загальноосвітньої школи I-II ступенів направлено голові профспілкового комітету школи подання № 46 про надання дозволу на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності працівників.

Попередженням про скорочення чисельності працівників від 18 червня 2020 року ОСОБА_1 повідомлено про можливе її звільнення із займаної посади вчителя математики Верчанської середньої загальноосвітньої школи I- II ступенів на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України та відсутність вакантних посад, які б могли бути запропоновані для подальшого працевлаштування.

Наказом № 86-к від 31 серпня 2020 року ОСОБА_1, вчителя математики Верчанської середньої загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів, звільнено із займаної посади 31 серпня 2020 року у зв`язку зі скороченням чисельності працівників (пункт 1 статті 40 КЗпП України).

Суди встановили, що звільнення ОСОБА_1 було предметом перевірки Управління Держпраці у Львівській області, за результатом якої на відповідача було складено постанову № ЛВ26554/1403/АВ/ФС від 21 грудня 2020 року про накладення штрафу в розмірі 15 000 грн за ненадання документів для проведення заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, в тому числі і штатного розпису.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Частиною другою статті 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.

При виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури.

Порядок вивільнення працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці та порядок урахування переважного права працівника на залишення на роботі встановлено статтями 42, 49-2 КЗпП України.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва та праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У справі, що переглядається, суди не встановили, що у Верчанській середній загальноосвітній школі I-II ступенів мали місце зміни в організації праці, скорочення чисельності або штату працівників. Відповідач не надав належні докази на підтвердження вказаних обставин, зокрема, штатний розпис Верчанської середньої загальноосвітньої школи I-II ступенів.

Видаючи наказ "Про скорочення чисельності працівників" № 42-0 від 29 травня 2020 року, відповідач мав на меті провести скорочення чисельності вчителів математики з метою забезпечення повним педагогічним навантаженням вчителя математики з урахуванням норми на одну тарифну ставку 18 навчальних годин на тиждень.

Статтею 25 Закону України "Про загальну середню освіту" (у редакції, чинній на час виникнення спору) визначено, що розподіл педагогічного навантаження у загальноосвітньому закладі здійснюється його керівництвом і затверджується відповідним органом управління освітою. Пунктом 2 цієї статті встановлено, що педагогічне навантаження вчителя загальноосвітнього навчального закладу, незалежно від підпорядкування, типу і форми власності, обсягом менше тарифної ставки встановлюється лише за його згодою.

Суди встановили, що ОСОБА_1 в установленому законом порядку надала письмову згоду на неповне тижневе навантаження у 2020-2021 навчальному році.

Окрім того, листом Міністерства освіти і науки України "Щодо організації освітнього процесу в закладах загальної середньої освіти під час карантину" № 1/9-173 від 23 березня 2020 року надано рекомендації щодо окремих питань трудових відносин. Зокрема, наголошено, що згідно з рішенням Уряду (протокол № 8 від 18 березня 2020 року) та з метою попередження проявів грубих порушень конституційного права на працю працівників керівникам закладів загальної середньої освіти необхідно утримуватися від звільнення працівників без їхньої згоди у період запровадження карантину на території України. Також повідомлено щодо заборони (недопущення) звільнення працівників закладів загальної середньої освіти державної форми власності без їхньої згоди у період встановленого карантину.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суди дійшли правильного висновку про задоволення вимог ОСОБА_1 про поновлення її на роботі, оскільки її звільнення з підстави, передбаченої пунктом 1 статті 40 КЗпП України, відбулося з порушенням вимог трудового законодавства.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

З огляду на наведене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно стягнув на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу, розмір якого не був спростований відповідачем.

Висновки судів не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених в касаційній скарзі постановах.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу Верчанської середньої загальноосвітньої школи I-II ступенів залишити без задоволення, а рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05 травня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року залишити без змін.