У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (далі - АРЗ СП ГУ ДСНС України у Черкаській області) про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, недоплаченої заробітної плати та інших виплат з компенсацією, передбачених премій, середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що із 16 жовтня 2013 року позивач працював в АРЗ СП ГУ ДСНС України у Черкаській області на посаді водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров`я, має загальний стаж роботи в цій структурі більше 38 років.

23 грудня 2019 року (з подальшими змінами 11 січня 2020 року) наказом відповідача № 101 позивача звільнено з посади водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров`я АРЗ СП ГУ ДСНС України у Черкаській області на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ).

На підставі рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 травня 2020 року, залишеного без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року у справі № 709/90/20, позивача поновлено на посаді водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров`я АРЗ СП ГУ ДСНС України у Черкаській області.

Наказом відповідача від 11 січня 2021 року № 3 позивача повторно звільнено з посади водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров`я АРЗ СП ГУ ДСНС України у Черкаській області на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Посилаючись на порушення відповідачем вимог трудового законодавства, зокрема, переважного права позивача на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, позивач просив суд:

- скасувати наказ АРЗ СП ГУ ДСНС України у Черкаській області від 11 січня 2021 року № 3 про звільнення ОСОБА_1 ;

- поновити його на посаді водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров`я (амбулаторно-поліклінічного відділення) АРЗ СП ГУ ДСНС України у Черкаській області;

- стягнути з АРЗ СП ГУ ДСНС України у Черкаській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі;

- стягнути з АРЗ СП ГУ ДСНС України у Черкаській області на його користь недонараховану заробітну плату в частині перерахунку посадових окладів та надбавок, які нараховуються на посадовий оклад, в тому числі у святкові та нічні години за період з жовтня 2014 року по березень 2017 року включно в розмірі 6 256,84 грн з компенсацією втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків їх виплати;

- стягнути з АРЗ СП ГУ ДСНС України у Черкаській області на його користь різницю недонарахованих коштів відпускних за вересень 2015 року, жовтень - листопад 2016 року, липень 2017 року, вересень - жовтень 2017 року у розмірі 3 571,54 грн з компенсацією втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків їх виплати;

- стягнути з АРЗ СП ГУ ДСНС України у Черкаській області на його користь різницю недонарахованих коштів матеріальної допомоги за вересень - жовтень 2015 року, жовтень 2016 року в розмірі 260,00 грн з компенсацією втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків їх виплати;

- стягнути з АРЗ СП ГУ ДСНС України у Черкаській області на його користь різницю недонарахованих коштів лікарняних, які оплачуються за рахунок коштів роботодавця за серпень 2015 року, жовтень 2015 року, травень 2016 року в розмірі 357,50 грн з компенсацією втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків їх виплати;

- стягнути з АРЗ СП ГУ ДСНС України у Черкаській області на його користь утриманий військовий збір за грудень 2016 року - січень 2017 року в розмірі 151,04 грн з компенсацією втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків їх виплати;

- стягнути з АРЗ СП ГУ ДСНС України у Черкаській області на його користь відраховані кошти із заробітної плати позивача за травень 2017 року в розмірі 540,00 грн, липень 2019 року в розмірі 1 471,55 грн, серпень 2019 року в розмірі 2 392,41 грн;

- стягнути з АРЗ СП ГУ ДСНС України у Черкаській області на його користь компенсацію за несвоєчасно виплачену недонараховану заробітну плату у розмірі трьох мінімальних заробітних плат;

- стягнути з АРЗ СП ГУ ДСНС України у Черкаській області на його користь невиплачену суму індексації заробітної плати за 2013 - 2020 роки;

- стягнути з АРЗ СП ГУ ДСНС України у Черкаській області на його користь передбачені премії до професійного свята "Дня рятівника" за вересень 2014 року, вересень 2015 року, вересень 2016 року, вересень 2019 року, вересень 2020 року у встановлених розмірах;

- стягнути з АРЗ СП ГУ ДСНС України у Черкаській області на його користь передбачену премію до ювілейної дати в розмірі посадового окладу;

- стягнути з АРЗ СП ГУ ДСНС України у Черкаській області на його користь недонараховану заробітну плату за січень 2021 року в розмірі 1 399,30 грн;

- стягнути з АРЗ СП ГУ ДСНС України у Черкаській області на його користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку (з дня попереднього звільнення - 11 січня 2020 року по день ухвалення судового рішення);

- стягнути з АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області на його користь 2 887,41 грн у рахунок відшкодування майнової шкоди;

- стягнути з АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області на його користь 200 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 03 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з АРЗ СП ГУ ДСНС України у Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 116 242,23 грн з відрахуванням всіх належних зборів, податків та обов`язкових платежів.

Стягнуто з АРЗ СП ГУ ДСНС України у Черкаській області на користь ОСОБА_1 2 378,57 грн на відшкодування майнової шкоди.

Стягнуто з АРЗ СП ГУ ДСНС України у Черкаській області на користь ОСОБА_1 10 000,0 грн на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що судом не встановлено, що дії роботодавця стосовно скорочення чисельності працівників спрямовані на порушення трудових прав працівника, оскільки за встановленими у справі обставинами у відповідача відбулися реальні зміни в організації виробництва і праці. Позивачу пропонувалися інші посади, що забезпечило б реалізацію його права на працю, однак він від них відмовився.

Стягуючи з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь період затримки розрахунку з дня попереднього незаконного звільнення (11 січня 2020 року) по день ухвалення судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що з моменту звільнення позивача до моменту остаточного розрахунку останньому не виплачена заборгованість по заробітній платі у сумі 15 615,85 грн.

Задовольняючи вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції виходив з наявність причинного зв`язку між завданою позивачу майновою шкодою та протиправною поведінкою заподіювача.

Часткового задовольняючи вимогу про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов висновку, що з урахуванням тривалості порушення трудових прав позивача розмір відшкодування моральної шкоди у 10 000,00 грн відповідає вимогам розумності та справедливості, не призведе до безпідставного збагачення позивача.

Відмовляючи у задоволенні інших вимог, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача грошові суми на момент ухвалення судом рішення добровільно погашенні відповідачем, у зв`язку з чим спір за вказаними вимогами відсутній.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргуАРЗ СП ГУ ДСНС України у Черкаській області задоволено. Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 03 листопада 2021 року скасовано в частині задоволених вимог та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вимог ОСОБА_1 відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для застосування частини першої статті 117 КЗпП України до спірних правовідносин, оскільки наказ про звільнення позивача від 11 січня 2020 року скасований рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 травня 2020 року в справі № 709/90/20, позивач на виконання судового рішення поновлений на роботі.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про відшкодування майнової та моральної шкоди та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що звільнення позивача відбулося із дотриманням вимог законодавства, факт протиправної поведінки відповідача не встановлений, а тому відсутні правові підстави для відшкодування шкоди.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У березні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 03 листопада 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині незадоволених вимог та постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У касаційній скарзі зазначає, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 134/1781/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 759/5787/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 756/6746/16-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 127/1778/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 808/2741/16, від 08 вересня 2021 року у справі № 808/2741/16.

Також, у касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

У березні 2023 року АРЗ СП ГУ ДСНС України у Черкаській області подано відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що відповідач за два місяця попередив позивача про наступне звільнення, два рази пропонував іншу роботу, в день звільнення видав розрахунок сум належних працівникові при звільненні, тобто у повній мірі забезпечив дотримання гарантій позивача по його працевлаштуванню.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення суду першої інстанції в нескасованій частині та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Обставини, встановлені судами

З 07 червня 1982 року ОСОБА_1 почав працювати в установах, які на теперішній час підпорядковані Державній службі України з надзвичайних ситуацій (а. с. 37-41 т. 1).

Наказом від 16 жовтня 2013 року № 130 АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області призначено ОСОБА_1 на посаду водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров`я АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області з 16 жовтня 2013 року, встановивши посадовий оклад у розмірі 1 162,00 грн, надбавку за виконання особливо важливої роботи - 50 %, стаж роботи для виплати відсоткової надбавки станом на 10 жовтня 2013 року - 30 років, 02 місяці, 25 днів (а. с. 42 т. 1).

11 січня 2020 року ОСОБА_1 звільнений з роботи відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України (у зв`язку із скороченням чисельності працівників) на підставі наказу АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області від 23 грудня 2019 року № 101 (з подальшими змінами), запис у трудовій книжці за № 19 (а. с. 40 т. 1).

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 травня 2020 року у справі № 709/90/20, яке вступило в законну силу 30 вересня 2020 року, визнано незаконним та скасовано наказ АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області від 23 грудня 2019 року № 101 (з подальшими змінами) про звільнення з роботи ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров`я АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області.

Стягнуто з АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 33 615,30 грн з відрахуванням всіх належних зборів, податків та обов?язкових платежів, витрати на відрядження у розмірі 60,00 грн, 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров`я АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області (а. с. 43-48 т. 1).

Рішення залишено без змін після апеляційного та касаційного переглядів справи (а. с. 49-53 т. 1).

Наказом АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області від 28 травня 2020 року № 57 поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров`я АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області з 12 січня 2020 року, про що зроблений відповідний запис у трудовій книжці позивача за № 20. Наказано проводити нарахування та виплату заробітної плати позивачу, починаючи з 21 травня 2020 року (а. с. 69 т. 1).

На виконання припису від 13 серпня 2020 року № ЧК 476/374/АВ, складеного за результатами перевірки Управління Держпраці у Черкаській області, АРЗ СП Управління ДСНС у Черкаській області перераховані на картку ОСОБА_1 : доплата заробітної плати за січень 2020 року в сумі 3 755,52 грн (а. с. 45 т. 2); доплата заробітної плати за січень 2014 року до жовтня 2017 року в сумі 4 227,70 грн (а. с. 30 т. 2). Із вказаних платежів були здійснені обов`язкові відрахування.

На виконання рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 травня 2020 рок у справі № 709/90/20 АРЗ СП Управління ДСНС у Черкаській області перераховані ОСОБА_1 наступні платежі: перерахунок коштів на відрядження в сумі 60,00 грн (а. с. 35 т. 2); перерахунок коштів на середній заробіток в сумі 27 060,32 грн (а. с. 40 т. 2). Із вказаних платежів були здійснені обов`язкові відрахування.

26 жовтня 2020 року ОСОБА_1 попереджено можливе звільнення з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України через два місяці, оскільки відповідно до наказу ДСНС України від 20 травня 2020 року № 303 "Про здійснення організаційно-штатних заходів у підрозділах, підпорядкованих Управлінню ДСНС України в Черкаській області" Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Управління переведений на новий штат.

Запропоновано ОСОБА_1 наступні посади до призначення: стропальник краново-підйомного відділення групи ліквідації наслідків аварії та забезпечення життєдіяльності аварійно-рятувальної частини АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області; робітник з комплексного обслуговування та ремонту будинків відділення обслуговування та ремонту групи господарського забезпечення частини забезпечення АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області; прибиральник службових приміщень господарського відділення групи господарського забезпечення частини забезпечення АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області (а. с. 82 т. 1).

Наказом АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області від 26 жовтня 2020 року № 157 "Про здійснення організаційно-штатних заходів в АРЗ СП" наказано попередити про наступне вивільнення з роботи в АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області за пунктом 1 статті 40 КЗпП України ( у зв`язку із скороченням чисельності працівників), 28 грудня 2020 року водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров`я Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління ОСОБА_1 . У наказі відсутній підпис та дата ознайомлення ОСОБА_1, але міститься запис про те, що в присутності Терещенко О., Король О., Обідного С. останній відмовився від підпису у попередженні о 16 год 30 хв 26 жовтня 2020 року (а. с. 255 т. 1).

Згідно з актом від 26 жовтня 2020 року, складеного комісією в складі: першого заступника начальника АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області Павловського Д. Л., заступника начальника АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області Терещенка О. А., провідного фахівця відділення персоналу та документального забезпечення АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області Сімончук О.В., фахівця відділення персоналу та документального забезпечення АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області Ковтун Т. В., рятувальника рятувального відділення групи рятувальних робіт аварійно-рятувальної частини АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області Король О. М., про те, що 26 жовтня 2020 року о 16 год. 30 хв. ОСОБА_1 відмовився поставити свій підпис у попередженні про наступне звільнення (а. с. 257 т. 1) та актом від 26 жовтня 2020 року, складеного комісією в тому ж складі, відповідно до якого 26 жовтня 2020 року о 16 год. 30 хв. ОСОБА_1 ознайомився з наказом (по особовому складу) АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області від 26 жовтня 2020 року № 157, але в графі "ознайомлений" свій підпис поставити відмовився (а. с. 258 т. 1).

У зв`язку із відмовою позивача поставити свій підпис про ознайомлення з попередженням про звільнення це попередження направлено на адресу позивача рекомендованим листом та отриманий останнім 31 жовтня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 260 т. 1).

У повідомлені від 24 грудня 2020 року № 933/01-03 ОСОБА_1 запропоновано посади з метою його працевлаштування, а саме: стропальник краново-підйомного відділення групи ліквідації наслідків аварії та забезпечення життєдіяльності аварійно-рятувальної частини АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області; робітник з комплексного обслуговування та ремонту будинків відділення обслуговування та ремонту групи господарського забезпечення частини забезпечення АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області; прибиральник службових приміщень господарського відділення групи господарського забезпечення частини забезпечення АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області (а. с. 261 т. 1).

24 грудня 2020 року комісією у складі: першого заступника начальника АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області Павловського Д. Л., начальника відділення персоналу та документального забезпечення АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області Мозгового С. О., провідного фахівця відділення персоналу та документального забезпечення АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області Сімончук О. В., начальника групи рятувальних робіт аварійно-рятувальної частини АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області Декалюк О. О. складено акт про те, що ОСОБА_1 24 грудня 2020 року о 09 год. 30 хв. отримав повідомлення про запропонування посад від 24 грудня 2020 року № 933/01-03, від підпису про отримання повідомлення відмовився, відповідь щодо згоди чи відмови від запропонованих посад не надав (а. с. 262 т. 1).

У період з 28 грудня 2020 року по 08 січня 2021 року включно ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП "Чорнобаївська багатопрофільна лікарня" ЧРР, що підтверджується копіями листків непрацездатності серія АДЯ № 558880, серія АДЯ № 570911(а. с. 264-265 т. 1).

Наказом АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області (по особовому складу) від 11 січня 2021 року № 3 звільнено ОСОБА_1, водія автотранспортних засобів пункту охорони здоров`я АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області, з роботи за пунктом 1 статті 40 КЗпП України (у зв`язку зі скороченням чисельності працівників) з 11 січня 2021 року, внесено запис у трудову книжку за № 21. У графі "ознайомлений" відсутній підпис ОСОБА_1, але наявний запис наступного змісту: " Я, ОСОБА_1, з підставами для звільнення не згідний. Наполягаю письмово повідомити мене про всі належні мені суми" (а. с. 266 т. 1).

Листом від 11 січня 2021 року № 10/01-03 АРЗ СП Управління ДСНС України у Черкаській області повідомлено позивача про виплату остаточних сум належних йому при звільненні за наказом від 11 січня 2021 року № 3, а саме: лікарняні за п`ять днів за рахунок організації на суму 1 837,85 грн ( з урахуванням обов`язкових відрахувань), решта сім днів буде нарахована фондом соціального страхування; за статтею 44 КЗпП України, вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку на суму 11 323,31 грн (з урахуванням обов`язкових відрахувань).

Повідомлено про те, що за табелем робочого часу за січень за один робочий день (11 січня 2021 року) немає можливості нарахувати суму заробітку у зв`язку з відсутністю наказу від ДСНС України про затвердження єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери на 2021 рік. Після опублікування даного наказу та відповідно розрахунку нарахованої заробітної плати за один робочий день буде здійснено перерахування та надано окремо лист-інформування. У копії листа від 11 січня 2021 року № 10/01-03 міститься запис від імені ОСОБА_1, датований 11 січня 2021 року, про те, що йому був наданий не повний розрахунок всіх належних йому при звільненні сум (а. с. 267 т. 1).

19 січня 2021 року на рахунок позивача надійшли кошти в сумі 14 111,85 грн із призначенням зарплата АРЗ СП У ДСНС України у Черкаській області. Відповідно до відомостей розрахункового листа за січень 2021 року вказана сума складається з: оклада в сумі 162,47 грн, премія - 357,45 грн, вихідна допомога - 11 323,31 грн; класність - 40,62 грн, надбавка за особливі умови праці - 81,24 грн, вислуга - 40,62 грн, середній заробіток за весь час затримки виплати належних сум при звільненні (7 днів) - 3686,69 грн, лікарняні за 5 днів від організації. Із вказаної суми були відраховані наступні платежі: ПДФО - 3 155,45 грн, військовий збір - 262,95 грн (а. с. 178 т. 1).

За змістом відомостей пор нарахування доплат до заробітної плати ОСОБА_1 останньому були здійснені наступні нарахування: перерахунок посадових окладів та надбавок, які нараховуються на посадовий оклад (вислуга, класність, овз, премія, нічні, святкові) за період жовтень 2014 року - березень 2017 року в сумі 3 910,26 грн (сума порушення (включено з ПДФО та військовим збором), 2 092,84 грн (компенсація втрати частини доходів); перерахунок середньої заробітної плати відпускних за період липень, вересень, жовтень 2017 року - 452,82 грн (сума порушення (включено з ПДФО та військовим збором), 188,20 грн (компенсація втрати частини доходів); перерахунок лікарняних у зв`язку із перерахунком посадових окладів - 191,61 грн (сума порушення (включено з ПДФО та військовим збором), 65,54 грн (компенсація втрати частини доходів); перерахунок матеріальної допомоги у зв`язку із перерахунком посадового окладу - 100,00 грн (сума порушення (включено з ПДФО та військовим збором), 32,04 грн (компенсація втрати частини доходів); перерахунок індексації за період січень 2016 року - січень 2021 року в сумі 4 687,84 грн (сума порушення (включено з ПДФО та військовим збором), 1 443,22 грн (компенсація втрати частини доходів); перерахунок заробітної плати за один робочий день (11 січня 2021 року) - 120,25 грн (сума порушення (включено з ПДФО та військовим збором); перерахунок вихідної допомоги за період січень 2021 року - 1 279,02 грн (сума порушення (включено з ПДФО та військовим збором); сума відрахування із заробітної плати, яка була знята без згоди працівника (травень 2017 року) - 540,00 грн (сума порушення (включено з ПДФО та військовим збором), 114,76 грн (компенсація втрати частини доходів); сума відрахування із заробітної плати, яка була знята без згоди працівника (липень 2019 року) - 1 471,55 грн (сума порушення (включено з ПДФО та військовим збором), 78,18 грн (компенсація втрати частини доходів); сума відрахування із заробітної плати, яка була знята без згоди працівника (серпень 2019 року) - 2 392,41 грн (сума порушення (включено з ПДФО та військовим збором), 238,03 грн (компенсація втрати частини доходів) (а. с. 177 т. 2).

На рахунок ОСОБА_1 перераховано грошові коштів в розмірі 15 615,85 грн з призначенням платежу: перерахування розрахункових за березень 2021 року, що підтверджується платіжним доручення від 22 березня 2021 року № 151 (а. с. 186 т. 2).

23 березня 2021 року кошти в розмірі 15 615,85 грн від АРЗ СП У ДСНС у Черкаській області зараховані на карту клієнта ОСОБА_1, що підтверджується листом Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" від 27 липня 2021 року № 20.1.0.0./7-210716/6285 (а. с. 224 т. 3).

Правове обґрунтування

Щодо скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, та яка з`явилася на підприємстві протягом цього періоду і яка існувала на день звільнення.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник, або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

Частиною першою статті 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 КЗпП України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, факт проведення з ним остаточного розрахунку та встановлення вини.

Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Щодо вимог про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі

Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення позивача відбулося відповідно до вимог трудового законодавства, оскільки у відповідача дійсно мало місце скорочення чисельності штату, а саме скорочено посаду, яку обіймав позивач, що відповідно до положенням пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України є підставою для звільнення працівника у разі неможливості перевести його на іншу роботу.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що під час вивільнення позивача роботодавець пропонував йому вакантні посади, проте останній від переведення на будь-яку із запропонованих посад відмовився, тому при звільнені позивача роботодавцем дотримано вимог статті 49? КЗпП України (322-08) .

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що відповідачем не враховано його переважне право на залишення на роботі, не запропоновано усі вакантні посади, а запропоновані посади не є рівнозначними посаді водія, оскільки вирішення питання про те, у кого із працівників є переважне право на залишення на роботі вирішується роботодавцем у разі, якщо відбувається скорочення декількох посад, у зв`язку із чим звільненню підлягають декілька працівників. При скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При звільненні одного працівника внаслідок скорочення чисельності штату відсутні підстави для застосування положень статті 42 КЗпП України.

Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

Звертаючись до суду, позивач, посилаючись на непроведення з ним повного розрахунку при звільненні, просив стягнути із відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період із 11 січня 2020 року (першого звільнення) по день ухвалення судового рішення у цій справі.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи позивачу в задоволенні цієї вимоги, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що відсутні правові підстави для застосування частини першої статті 117 КЗпП України до спірних правовідносин, оскільки наказ про звільнення позивача 11 січня 2020 року скасований рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21 травня 2020 року, а позивача поновлено на роботі.

Верховний Суд погоджується із таким висновком суду апеляційної інстанції, оскільки 28 травня 2020 року позивача поновлено на роботі на підставі судового рішення, тобто він не мав статусу звільненого працівника, а тому підстави застосування статті 117 КЗпП України відсутні. Наведене узгоджується із висновками, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19.

Щодо інших вимог, заявлених позивачем

Встановивши, що звільнення позивача відбулося відповідно до вимог чинного законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки вказана вимога є похідною від вимог про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача недонарахованої заробітної плати в частині перерахунку посадових окладів та надбавок, які нараховуються на посадовий оклад з компенсаціє втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків їх виплати, недонарахованих коштів відпускних з компенсаціє втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків їх виплати, недонарахованих коштів лікарняних, які оплачуються за рахунок коштів роботодавця, з компенсацією втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків їх виплати, невиплаченої суми індексації заробітної плати, недонарахованої заробітної плати за січень 2021 року, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що на момент ухвалення судом рішення вказані суми заборгованості добровільно погашенні відповідачем, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Відмовляючи у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача премій до професійного свята "Дня рятівника" та премії до ювілейної дати в розмірі посадового окладу, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про недоведеність такої вимоги. Матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження видачі відповідачем локального акта (наказу, розпорядження), яким б встановлювалася виплата такої премії позивачу, а також колективного договору, в якому передбачений порядок та розмір преміювання працівників.

Відмовляючи у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату в розмірі трьох мінімальних заробітних плат на підставі статті 265 КЗпП України, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що положення цієї статті не підлягають застосуванню до спірних відносин, оскільки штрафи, передбачені частиною другої цієї статті, є фінансовими санкціями, які накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, відповідно стягуються у дохід держави.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про відшкодування майнової та моральної шкоди та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що звільнення позивача відбулося із дотриманням вимог законодавства, факт протиправної поведінки відповідача не встановлений, а тому відсутні правові підстави для відшкодування шкоди позивачу.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

Оцінка доводів касаційної скарги щодо неврахування висновків Верховного Суду

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 134/1781/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 759/5787/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 756/6746/16-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 127/1778/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 808/2741/16, від 08 вересня 2021 року у справі № 808/2741/16.

Оскільки врахуванню підлягають висновки у справах у подібних правовідносинах, Верховний Суд аналізує наведену заявником як приклад на предмет подібності рішення Верховного Суду до обставин розглядуваної справи.

Критерії оцінки відносин на предмет подібності сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у справі № 233/2021/19. За такими критеріями суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування необхідно розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

У справі № 134/1781/16-ц судами встановлено, що у день звільнення позивач з роботи з нею не проведено повного розрахунку належних їй сум, тому на підставі статей 116, 117 КЗпП України на користь позивача стягнуто середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні, тоді як у справі, яка є предметом касаційного перегляду, позивача поновлено на роботі на підставі судового рішення, тобто він не мав статусу звільненого працівника, а тому підстави покладення на роботодавця відповідальності за статтею 117 КЗпП України не виникли.

У справах № 756/6746/16-ц,№ 808/2741/16, № 808/2741/16 Верховний Суд у своїх постановах виклав висновок про те, що у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розкладу - ввести скорочену посаду.

Вказаний правовий висновок не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки у справі, яка є предметом касаційного перегляду, правильність виконання попереднього рішення про поновлення позивача на роботі, не є предметом спору.

У справах № 127/1778/18, № 309/3784/17, № 759/5787/17 Верховний Суд у своїх постановах зробив висновок про те, що з урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю. Висновки судів в оскаржуваних рішення не суперечать висновкам, сформульованим у наведених як приклад справах.

Також заявник вказує на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Верховний Суд відхиляє доводи заявника про те, що суди не дослідили зібрані у справі докази, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини справи у достатньому обсязі для ухвалення правильного по суті, законного та обґрунтованого судового рішення, дали відповіді на кожен аргумент позивача та відповідача, які мають юридично важливе значення. Порушень порядку надання та отримання доказів судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.