розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу адвокатського об`єднання "Ревелін інформейшн груп" на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05 липня 2022 року в складі судді Коваленка А. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року в складі колегії суддів Шитченко Н. В., Висоцької Н. В., Мамонової О. Є.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року АО "Ревелін інформейшн груп" звернулося з позовом до ТОВ "БУ-1 Прилуки", ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним.

Позов мотивувало тим, що 10 лютого 2020 року адвокатське об`єднання уклало з ТОВ "БУ-1 Прилуки" договір про надання правової допомоги, відповідно до якого адвокатське об`єднання прийняло на себе зобов`язання здійснювати необхідні процесуальні дії для представництва та захисту прав та інтересів клієнта (товариства) у справі № 742/52/20. У зв`язку з невиконанням ТОВ "БУ-1 Прилуки" зобов`язань за договором про надання правової допомоги в частині оплати вартості наданих послуг у сумі 45 000 грн, адвокатське об`єднання звернулося до суду з позовом про стягнення коштів. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 16 червня 2021 року з ТОВ "БУ-1 Прилуки" на користь позивача стягнуто 45 000 грн боргу, а також 22 500 грн штрафу, 451,19 грн 3 % річних та 1 822,50 грн інфляційних збитків. Крім того, за аналогічними позовами господарським судом ухвалено ще два рішення про стягнення з ТОВ "БУ-1 Прилуки" на користь позивача заборгованості за договорами про надання правової допомоги. Позивач указував, що всі наведені судові рішення набрали законної сили і перебувають на примусовому виконанні у приватного виконавця Приходька Ю. М.

Адвокатське об`єднання зазначало, що в ході вчинення виконавцем необхідних виконавчих дій щодо встановлення обсягу майна боржника ТОВ "БУ-1 Прилуки" з`ясувалося, що 24 червня 2021 року товариством знято з обліку екскаватор гусеничний марки DOOSAN SOLAR 225LC-V, який на підставі договору купівлі-продажу від цієї ж дати був зареєстрований за ОСОБА_1 .

На переконання позивача, указаний договір купівлі-продажу транспортного засобу було укладено з метою недопущення звернення стягнення на майно боржника та погашення боргу перед АО "Ревелін інформейшн груп" за судовими рішеннями у справах № № 927/439/21, 927/440/21, 927/457/21. Позивач указував, що після реалізації транспортного засобу відповідач борг за судовими рішеннями не сплатив та продовжує ухилятися від їх виконання.

З урахуванням заяви про зміну предмета позову АО "Ревелін інформейшн груп" просило суд ухвалити рішення, яким:

визнати недійсним договір купівлі-продажу техніки № 12 від 24 червня 2021 року, укладений між відповідачами, предметом якого є екскаватор гусеничний марки DOOSAN SOLAR 225LC-V із заводським номером НОМЕР_1, 2008 року випуску;

зобов`язати ОСОБА_1 відновити становище, що існувало до порушення прав та законних інтересів позивача, шляхом повернення екскаватора первісному власнику - ТОВ "БУ-1 Прилуки".

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05 липня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ТОВ "БУ-1 Прилуки" дійсно має заборгованість перед АО "Ревелін інформейшн груп", проте сама по собі реалізація боржником екскаватора за наявності заборгованості перед позивачем не може свідчити про укладення такого договору на шкоду кредитору.

Надаючи оцінку наявним у матеріалах справи доказам в їх сукупності, суд зазначив, що дії засновників ТОВ "БУ-1 Прилуки" щодо отримання позики, яка використана на погашення заборгованості товариства у відкритих виконавчих провадженнях, та подальша реалізація екскаватора в рахунок наявної заборгованості за договором позики свідчать лише про бажання відповідача погасити заборгованість у вже існуючих та раніше відкритих виконавчих провадженнях перед іншими кредиторами.

Суд першої інстанції відхилив аргументи позивача про те, що реалізація екскаватора була здійснена за заниженою вартістю, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вказаної обставини.

Суд установив, що станом на 02 червня 2021 року у власності ТОВ "БУ-1 Прилуки" перебувають інші транспортні засоби, а також нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1, що дає можливість позивачу задовольнити свої вимоги за рахунок цього майна.

Оскільки позивач не надав суду належних й допустимих доказів на підтвердження того, що оспорюваний договір укладено на шкоду позивачу як кредитору товариства, суди відмовили в задоволенні позову про визнання такого договору недійсним.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що сам по собі момент вчинення оспорюваного правочину як обставина, що дозволяє кваліфікувати правочин як такий, що вчинений на шкоду кредитору, не може свідчити про намір боржника приховати майно від виконання судового рішення у майбутньому, враховуючи те, що станом на час відкриття виконавчого провадження у власності ТОВ "БУ-1 Прилуки" перебували інші транспортні засоби, а також 1/20 частка нерухомого майна, що дає можливість позивачу задовольнити свої вимоги за рахунок цього майна після його реалізації.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що після укладення оспорюваного договору купівлі-продажу ТОВ "БУ-1 Прилуки" не перестало бути платоспроможним, оскільки матеріалами справи підтверджено належність товариству іншого рухомого і нерухомого майна. Підставою для визнання угоди фраудаторною позивач зазначає зменшення платоспроможності боржника і не доводить, що відповідач перестав бути платоспроможним через укладення оспорюваної угоди.

Колегія суддів указала, що доводи позивача фактично зводяться до того, що погашення відповідачем існуючої заборгованості перед АО "Ревелін інформейшн груп" має відбуватись саме за рахунок визначеного позивачем майна - екскаватора DOOSAN SOLAR 225LC-V, проте з огляду на суму заборгованості ТОВ "БУ-1 Прилуки" перед позивачем, визначену самим об`єднанням, вартість спірного екскаватора та наявність у відповідача іншого рухомого та нерухомого майна, такі твердження не можуть бути підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Аргументи учасників справи

06 січня 2023 року позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення та просив їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі позивач наполягає на тому, що відчуження належного боржнику майна відбулося під час наявності в суді справ про стягнення з нього грошових коштів, у зв`язку з чим оспорюваний договір направлений на уникнення від виконання зобов`язань з погашення заборгованості перед позивачем та заподіяння йому шкоди як кредитору. Серед обставин, які дозволяють кваліфікувати оспорюваний правочин як фраудаторний, позивач виділяє момент вчинення правочину (після відкриття провадження в справах про стягнення заборгованості з ТОВ "БУ-1 Прилуки) та ціну, за яку здійснено відчуження екскаватора (в договорі зазначено "за договірною ціною"). Вказує, що суди надали перевагу доказам, наданим відповідачем, які мають опосередковане значення для правильного вирішення спору, та проігнорували доводи позивача, які підтверджуються належними й допустимими доказами, зокрема, актом приватного виконавця про опис майна, належного боржнику, згідно з яким приватний виконавець установив факт належності ТОВ "БУ-1 Прилуки" лише двох транспортних засобів (крім екскаватора), вартість яких не дозволяє повністю погасити існуючу заборгованість відповідача перед позивачем.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху. Виконуючи вимоги вказаної ухвали, позивач усунув недоліки касаційної скарги в повному обсязі.

Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2023 року касаційну скаргу в частині посилання на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України повернуто особі, яка її подала, а в іншій частині відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У березні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 01 березня 2023 року вказано, що: "у касаційній скарзі АО "Ревелін інформейшн груп" також просить скасувати оскаржені судові рішення на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що суди при вирішенні справи не застосували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14 січня 2020 року в справі № 489/5148/18, від 24 липня 2019 року в справі № 405/1820/17, від 06 жовтня 2022 року в справі № 904/624/19, від 19 травня 2021 року в справі № 693/624/19, від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18; суд не дослідив зібрані в справі докази та суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. З огляду на викладене, касаційна скарга в частині посилання на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України подана на зазначені судові рішення з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України щодо її форми та змісту, а також Закону України "Про судовий збір" (3674-17) .

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що між АО "Ревелін інформейшн груп" та ТОВ "БУ-1 Прилуки" були наявні правовідносини за договорами про надання правничої допомоги, зобов`язання за якими в частині оплати правничої допомоги ТОВ "БУ-1 Прилуки" виконувало неналежним чином.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 16 червня 2021 року у справі № 927/440/21 позовні вимоги АО "Ревелін інформейшн груп" до ТОВ "БУ-1 Прилуки" задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 45 000 грн боргу, 22 500 грн штрафу, 451,19 грн 3 % річних, 1822,50 грн інфляційних втрат та 2269,88 грн судового збору.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 01 липня 2021 року в справі № 927/457/21 позовні вимоги АО "Ревелін інформейшн груп" до ТОВ "БУ-1 Прилуки" задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 47 334,60, 23 677,30 грн штрафу, 1075,99 грн 3 % річних, 3663,65 грн інфляційних втрат, 2 269,88 грн судового збору та 27 494,50 грн витрат на правову допомогу.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 12 липня 2021 року № 927/439/21 позовні вимоги АО "Ревелін інформейшн груп" до ТОВ "БУ-1 Прилуки" задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 42 500 грн заборгованості за надані послуги, 21 250 грн штрафу, 69,86 грн 3 % річних та 2269,88 грн витрат зі сплати судового збору.

14 липня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходько Ю. М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №66089856 на примусове виконання наказу у справі № 927/440/21; 23 липня 2021 року - постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №66259229 на примусове виконання наказу в справі № 927/457/21, а 30 серпня 2021 року - постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №66650669 на примусове виконання наказу в справі № 927/439/21.

Відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходько Ю. М. від 05 жовтня 2021 року описано та накладено арешт на майно боржника, а саме: транспортний засіб КРАЗ 255КС 3575А-1, 1987 року виробництва, д.н.з. НОМЕР_2, транспортний засіб УРАЛ 375 10850, 1985 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 .

Приватний виконавець також установив, що за ТОВ "БУ-1 Прилуки" було зареєстровано екскаватор гусеничний DOOSAN SOLAR 225LC-V, 2008 року випуску, який вибув із власності товариства на підставі договору купівлі продажу від 24 червня 2021 року, укладеного між ТОВ "БУ-1 Прилуки" та ОСОБА_1 .

З приводу обставин вибуття екскаватора з власності ТОВ "БУ-1 Прилуки" суди встановили наступні обставини.

09 квітня 2021 року ОСОБА_2 набув у власність 50 % статутного капіталу ТОВ "БУ-1 Прилуки".

13 квітня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримав у позику 581 533 грн. За умовами договору отримана позика є цільовою і надається ОСОБА_2 для погашення заборгованості ТОВ "БУ-1 Прилуки" по зведеному виконавчому провадженню НОМЕР_4, у якому вказане товариство є боржником.

Стягувачами в зведеному виконавчому провадженню НОМЕР_4 є: ОСОБА_3, ГУДПС у Чернігівській області, Держава (судовий збір), Держава (виконавчий збір), АТ "Укргазвидобування" в особі Філії "УБМР" "Укргазспецмонтаж" ПАТ "Укргазвидобування", ГУПФУ у Чернігівській області, Прилуцьке об`єднане УПФУ, ОСОБА_4

13 квітня 2021 року ОСОБА_2 перерахував на рахунок Північно-Східного міжрегіонального управлінню Міністерства юстиції (м. Суми) в рахунок погашення заборгованості ТОВ "БУ-1 Прилуки" у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_4 грошові кошти в загальному розмірі 580 532,37 грн.

Згідно з розрахунку розподілу грошових коштів від 15 квітня 2021 року, складеного головним державним виконавцем Ленько А. М., сума коштів для задоволення вимог стягувачів, що залишилась після відрахування витрат виконавчого провадження, становить 578 684,93 грн.

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ "БУ-1 Прилуки" від 26 квітня 2021 року ОСОБА_2 призначено директором ТОВ "БУ-1 Прилуки" з 27 квітня 2021 року.

27 квітня 2021 року укладено договір про переведення боргу за договором позики з ОСОБА_2 на ТОВ "БУ-1 Прилуки".

04.05.2021 року ОСОБА_1 звернувся до директора ТОВ "БУ-1 Прилуки" Комісарова М. В. з листом, в якому зазначав, що згідно з договором про переведення боргу від 27 квітня 2021 року ТОВ "БУ-1 Прилуки" заборгувало йому кошти за договором позики в розмірі 581 533 грн. В рахунок погашення заборгованості за цим договором ОСОБА_1 просив продати йому екскаватор DOOSAN SOLAR 225LC-V, який належить ТОВ "БУ-1 Прилуки".

04 травня 2021 року директор ТОВ "БУ-1 Прилуки" Комісаров М. В. звернувся до ОСОБА_1 з листом, в якому повідомив його, що керівництво ТОВ "БУ-1 Прилуки" погоджується продати йому екскаватор DOOSAN SOLAR 225LC-V в рахунок погашення заборгованості, що виникла у ТОВ "БУ-1 Прилуки" перед ОСОБА_1 .

Відповідно до договору №12 купівлі-продажу с. г. техніки від 24 червня 2021 року, укладеного між ТОВ "БУ-1 Прилуки" та ОСОБА_1, продавець зобов`язався передати у власність покупця сільськогосподарську техніку, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар, а саме: екскаватор DOOSAN SOLAR 225LC-V, заводський номер НОМЕР_1 . Вартість товару договірна.

24 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до директора ТОВ "БУ-1 Прилуки" Комісарова М. В. з листом, в якому просив зарахувати його заборгованість за договором купівлі-продажу екскаватора від 24 червня 2021 року в рахунок погашення заборгованості ТОВ "БУ-1 Прилуки" перед ним за договором позики та договором про переведення боргу.

Згідно з актом приймання-передачі від 24 червня 2021 року ТОВ "БУ-1 Прилуки" (продавець) передало, а ОСОБА_1 (покупець) прийняв екскаватор DOOSAN SOLAR 225LC-V, що відповідає технічним нормам, у зв`язку з чим відбувся перехід права власності на екскаватор до ОСОБА_1 .

Відповідно до довідок про обіг коштів та сальдо від 06 вересня 2021 року на рахунках ТОВ "БУ-1 Прилуки" за період з 01 січня 2019 року по 06 вересня 2021 року вхідні та вихідні залишки становили 0 грн.

Суди також установили, що станом на червень 2021 року ТОВ "БУ-1 Прилуки" належали транспортні засоби: ГАЗ 3110, 2001 року випуску, КРАЗ 6444, 1993 року випуску, МАЗ 9397, 1990 року випуску, АЦ УРАЛ 4320, 1992 року випуску, ГАЗ 3307, 1992 року випуску, ТАТRA 815, 1988 року випуску, ГАЗ 66 ТС, 1992 року випуску.

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 19 травня 2021 року нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 перебуває у колективній власності, 1/20 частка в якій належить ТОВ "БУ-1 Прилуки".

Позиція Верховного Суду

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці.

Згідно пункту 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України, та вказано, що "оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука "а також зловживання правом в інших формах", що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України (254к/96-ВР) , за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)".

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 січня 2020 року в справі № 489/5148/18 (провадження № 61-20593св19), на яку є посилання в касаційній скарзі, зроблено висновок, що: "правочин, учинений боржником у період настання в нього зобов`язання щодо погашення заборгованості перед кредитором, унаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, вчиненого боржником на шкоду кредитору). При цьому та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2019 року в справі № 405/1820/17 (провадження № 61-2761св19), на яку є посилання в касаційній скарзі, зазначено, що: "в обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Тому усі боржники мають на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 жовтня 2022 року в справі № 904/624/19, на яку є посилання в касаційній скарзі, вказано, що: "вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17). Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною (така правова позиція викладена у постанові Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19). […] Таким чином, саме у сфері підприємницької діяльності допоки суд не встановив правомірного інтересу боржника при укладенні правочину, а також відсутність зв`язку між укладенням правочину та уникненням відповідальності перед кредиторами за виконання зобов`язань, не можна стверджувати про відсутність ознак фраудаторності договору".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18

(провадження № 61-17511св19), на яку є посилання в касаційній скарзі, вказано, що: "договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника".

Подібний за змістом висновок міститься й у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року в справі № 693/624/19 (провадження № 61-6420св21).

Натомість у справі, яка переглядається, встановивши, що отримання ТОВ "БУ-1 Прилуки" позики та відчуження внаслідок цього екскаватора було спрямовано виключно на добросовісне виконання боржником своїх обов`язків та погашення заборгованості ТОВ "БУ-1 Прилуки" у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_4, яке було відкрите до виникнення у відповідача заборгованості перед АО "Ревелін інформейшн груп", а укладення оспорюваного правочину не спричинило неплатоспроможність ТОВ "БУ-1 Прилуки" з огляду на перебування у власності товариства іншого рухомого та нерухомого майна, за рахунок якого позивач міг задовольнити свої вимоги, суди зробили правильний висновок про відсутність підстав для кваліфікації оспорюваного договору купівлі-продажу транспортного засобу як фраудаторного, тобто такого, що укладений на шкоду кредитора.

Доводи касаційної скарги про відсутність підтвердження факту оплати ОСОБА_1 вартості екскаватора колегія суддів відхиляє, оскільки за встановлених судами обставин екскаватор передано у власність ОСОБА_1 в рахунок погашення наявної заборгованості ТОВ "БУ-1 Прилуки" перед ОСОБА_1 в розмірі 581 533 грн. При цьому суди надали належну оцінку доводам позивача про відчуження боржником екскаватора за заниженою ціною, зазначивши, що така обставина не підтверджена належними та допустимими доказами.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що оскаржені судові рішення суперечать висновкам щодо застосування норм права, викладеним у постановах Верховного Суду від 14 січня 2020 року в справі № 489/5148/18, від 24 липня 2019 року в справі № 405/1820/17, від 06 жовтня 2022 року в справі № 904/624/19, від 19 травня 2021 року в справі № 693/624/19, від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511св19).

Інші аргументи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права щодо суті спору, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги з урахуванням меж касаційного оскарження не дають підстав для висновку про те, що оскаржені судові рішення ухвалені без дотримання норм матеріального та процесуального права або без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 14 січня 2020 року в справі № 489/5148/18, від 24 липня 2019 року в справі № 405/1820/17, від 06 жовтня 2022 року в справі № 904/624/19, від 19 травня 2021 року в справі № 693/624/19, від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - залишенню без змін як ухвалені з дотриманням норм матеріального й процесуального права.