Постанова

Іменем України

24 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 756/3067/14

провадження № 61-9036св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

стягувач - ОСОБА_1,

боржник - ОСОБА_2,

суб`єкт оскарження - Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року в складі колегії суддів Мостової Г. І., Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф.,

Історія справи

Короткий зміст обставин скарги

У вересні 2021 року ОСОБА_2 звернувся в суд зі скаргою на бездіяльність державного виконавця та зобов`язання вчинити дії.

Скарга мотивована тим, що на виконанні у Шевченківському РВ ДВС міста Києва ЦМУ МЮ (місто Київ) перебуває виконавче провадження № НОМЕР_3 з виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Оболонського районного суду міста Києва № 2/756/2175/14 про стягнення аліментів у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Від працівників АТ "Райффайзен Банк Аваль" скаржнику стало відомо про те, що 16 березня 2021 року державний виконавець Шевченківського РВ ДВС міста Києва ЦМУ МЮ (місто Київ) прийняв постанову ВП № НОМЕР_4 про арешт коштів боржника.

На підставі цієї постанови накладено арешт на грошові кошти боржника, в тому числі які містяться на відкритому в АТ "Райффайзен Банк" картковому рахунку, призначеному для зарахування заробітної плати боржника. Під час вчинення виконавчих дій з виконання виконавчого листа № 2-36/10 державним виконавцем приймалися постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та відповідно з його заробітної плати щомісяця утримується 50 % заробітної плати.

29 липня 2021 року ОСОБА_2 подав державному виконавцю клопотання про зняття арешту із вказаного карткового рахунку, однак клопотання розглянуто не було.

Посилаючись на те, що картковий рахунок боржника, на який зараховується заробітна плата, є рахунком зі спеціальним режимом використання (спеціальним рахунком), який за законом не підлягає арешту, а також що державним виконавцем вже звернено стягнення на заробітну плату боржника шляхом направлення відповідної постанови за його місцем роботи, заявник просив;

визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мороз Л. Є.;

зобов`язати скасувати постанову про накладення арешту на зарплатний рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ "Райффайзен Банк Аваль".

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 28 січня 2022 року в складі судді Ткач М. М. скаргу ОСОБА_2 задоволено частково;

визнано неправомірною, у межах предмета скарги, бездіяльність головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Мороз Л. Є. щодо залишення арешту на зарплатному картковому рахунку № НОМЕР_1, відкритому в АТ "Райффайзен Банк Аваль" на ім`я ОСОБА_2 ;

зобов`язано головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Мороз Л. Є. вжити визначених Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) заходів для зняття арешту з грошових коштів, розміщених на зарплатному картковому рахунку № НОМЕР_1 відкритому в АТ "Райффайзен Банк Аваль" на ім`я ОСОБА_2 ;

в іншій частині вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 надав належні докази того, що на арештований, на підставі постанови ВП № НОМЕР_4 про арешт коштів, рахунок боржника надходить виключно заробітна плата. Рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати, є рахунками зі спеціальним режимом, на які, відповідно до вимог законодавства, виконавчою службою арешт не накладається. За наявного арешту боржник позбавлений можливості використовувати частину заробітної плати (з якої уже відраховано стягнення) для забезпечення засобів для існування, які фактично повністю заблоковані, в тому числі після здійснених утримань, у той час, коли державним виконавцем не здійснюється зараховування коштів з вказаного рахунку на погашення заборгованості.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року апеляційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) задоволено частково; ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 28 січня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення; скаргу ОСОБА_2 задоволено частково; визнано неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Мороз Л. Є. щодо ненадання відповіді ОСОБА_2 ; в іншій частині вимог скарги відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що викладені у скарзі вимоги є безпідставними, необґрунтованими та недоведеними. При прийнятті постанови про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках боржника, державний виконавець визначив банківським установам порядок її виконання, із застереженням щодо накладення арешту на рахунки та/або звернення стягнення, на які заборонено законом та які належать боржнику.

АТ "Райффайзен Банк", отримавши постанову про накладення арешту на грошові кошти боржника, не повідомляв державного виконавця про спеціальний режим використання коштів, які знаходяться на рахунку боржника в цій банківській установі. Суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про неправомірність дій державного виконавця при прийнятті постанови про арешт грошових коштів боржника.

Апеляційний суд посилався на висновки, які викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20, пункти 7.14, 7.15 постанови), підтверджені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року в справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21).

Також апеляційний суд установив, що державний виконавець у порушення пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" не направив відповідь на заяву ОСОБА_2 від 29 липня 2021 року про скасування постанови про арешт коштів боржника, у зв`язку з чим апеляційний суд уважав наявними підстави для визнання такої бездіяльності державного виконавця неправомірною.

Аргументи учасників справи

16 вересня 2022 року Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року,у якій просить скасувати постанову апеляційного суду в частині задоволення вимог скарги як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права, та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_2 .

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд при винесенні постанови про часткове задоволення вимог скарги ОСОБА_2 вийшов за межі вимог скарги, оскільки ОСОБА_2 не заявлялось вимог про визнання бездіяльності державного виконавця в частині ненадання відповіді на його заяви.

26 вересня 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року,у якій просить скасувати постанову апеляційного суду як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, та залишити в силі законну та обґрунтовану ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд:

не звернув увагу на те, що у матеріалах справи наявні належні та допустимі докази про те, що рахунок скаржника № НОМЕР_1, який оформлено в АТ "Райффайзен Банк Аваль", відкритий для зарахування виключно заробітної плати. Доказів зарахування коштів з іншим цільовим призначенням на вказаний рахунок матеріали справи не містять;

зробив неправильний висновок про те, що боржнику необхідно було оскаржувати дії банку, який виконував постанову державного виконавця та не повідомив державного виконавця про спеціальний режим використання рахунку, а саме: отримання заробітної плати;

не повною мірою врахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року в справі № 756/8815/20, зокрема, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів. Боржник звертався з відповідною заявою до державного виконавця про зняття арешту із зарплатного рахунку, яку залишено без задоволення, у зв`язку з чим він вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав, адже не зняття арешту з цього рахунку порушує його право на своєчасне одержання винагороди за працю, яка захищається законом.

Рух справи

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 16 вересня 2022 року касаційну скаргу Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) передано на розгляд судді-доповідачеві Черняк Ю. В.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 26 вересня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 передано на розгляд судді-доповідачеві Черняк Ю. В.

Ухвалами Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року поновлено виконавчій службі та ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження; касаційні скарги виконавчої служби та ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою виконавчої служби та ОСОБА_2 ; витребувано з районного суду матеріали справи № 756/3067/14; надано учасникам справи строк для подачі відзивів на касаційні скарги.

06 грудня 2022 року матеріали справи № 756/3067/14 надійшли до Верховного Суду та передані судді-доповідачеві Черняк Ю. В.

Відповідно до розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 20 січня 2023 року № 83/0/226-23, протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 січня 2023 року, у зв`язку з перебування судді Черняк Ю. В. у відпустці, пов`язаній з вагітністю та пологами, справу призначено судді-доповідачеві Антоненко Н. О.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

В ухвалі Верховного Суду від 15 листопада 2022 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права).

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що на виконанні Шевченківського РВ ДВС в м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) перебуває виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа № 2/756/4376/20 від 03 березня 2021 року, виданого Оболонським районним судом м. Києва, про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі 179 980, 66 грн та виконавче провадження № ВП НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 2/756/2175/14 від 23 квітня 2014 року, виданого Оболонським районним судом м. Києва у цивільній справі № 2/756/2175/14 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3, в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28 лютого 2014 року до повноліття дочки.

Постановою старшого державного виконавця Шевченківського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) ВП № НОМЕР_4 від 16 березня 2021 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на яке заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_2 .

Постановою державного виконавця Шевченківського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) від 20 квітня 2021 року об`єднано виконавчі провадження № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 у зведене виконавче провадження № НОМЕР_2.

Згідно довідки ФОП ОСОБА_4 від 26 липня 2021 року № 26/7 ОСОБА_2 працює в ФОП ОСОБА_4 з 08 квітня 2020 року водієм. Скаржник отримує заробітну плату шляхом безготівкового перерахування коштів на картковий рахунок № НОМЕР_1, відкритий в АТ "Райффайзен Банк Аваль".

Відповідно до банківських виписок за період з 09 квітня 2020 року до 30 вересня 2020 року, з 01 квітня 2021 року до 28 липня 2021 року встановлено, що всі операції, проведені за рахунком № НОМЕР_1, відкритим в АТ "Райффайзен Банк Аваль", пов`язані з нарахуванням ОСОБА_2 заробітної плати.

29 липня 2021 року ОСОБА_2 направив на адресу Шевченківського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) заяву про скасування постанови про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на кошти боржника, що містяться на зарплатному картковому рахунку № НОМЕР_1, який оформлений у АТ "Райффайзен Банк Аваль". З трекінгу відправлення встановлено, що заява отримана відділом 30 липня 2021 року.

В апеляційній скарзі зазначено, що відділом надано відповідь про відсутність підстав щодо зняття арешту з рахунків боржника, проте доказів направлення такої відповіді боржнику матеріали справи не містять.

Позиція Верховного Суду

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частини друга, третя статті 451 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 1З Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В частині другій статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" наведено перелік коштів та рахунків, на які забороняється звернення стягнення та накладення арешту, зокрема на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Згідно з частиною третьою статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону (абзац другий частини другої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

У частинах першій, третій статті 68 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків (стаття 70 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 7.14-7.15 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) зазначено, що "виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження". Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України "Про виконавче провадження")".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року в справі № 756/8815/20 Провадження № 14-218цс21 вказано, що "встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь - яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань. Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя. Таким чином, не може бути накладений арешт на кошти що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується. При цьому передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом. Одночасно слід звернути увагу, що наявність у виконавчому провадженні звітів підприємства, установи, організації, фізичної особи-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати про нарахування доходів та розмір утримань з цього доходу на погашення боргу, надає можливість виконавцю здійснювати не тільки контроль за правильністю такого утримання, а й можливість визначення розмір коштів, які складають дохід боржника, з якого здійснення стягнення неможливе. Враховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів".

У постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2022 року у справі №211/4347/15-ц (провадження №61-20177св21) зазначено: "оскарженими постановами державного виконавця накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті в банківських установах на ім`я ОСОБА_1. При цьому державний виконавець визначила порядок виконання зазначених постанов, із застереженням щодо неможливості накладення арешту на рахунки та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Доводи ОСОБА_1 та установлені обставини не містять відомостей, що на момент винесення вказаних постанов державний виконавець мав інформацію, що відповідні рахунки в АТ "Державний ощадний банк України" та АТ "ПУМБ", відкриті на ім`я ОСОБА_1, є "зарплатні" та/або на них зараховується заробітна плата (грошове забезпечення) і розмір коштів, що складають заробітну плату на цих рахунках.

За таких обставин відсутні підстави для задоволення вимог скарги ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо винесення постанови від 16 березня 2021 року про арешт коштів за рахунком ОСОБА_2 в АТ "Райффайзен Банк Аваль".

Встановивши, що в оскарженій постанові від 06 листопада 2018 року про накладення арешту на кошти боржника не вказано номер конкретного рахунку, зокрема, і рахунку боржника, який використовується виключно для отримання заробітної плати, арешт накладено на кошти, що знаходяться на відкритих рахунках, або в подальшому будуть відкриті у банках, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту на які заборонено законом, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні скарги в частині вимог про зобов`язання скасувати постанову про накладення арешту на грошові кошти боржника.

Вимог про скасування арешту з карткового рахунку № НОМЕР_1, відкритого в АТ "Райффайзен Банк Аваль", ОСОБА_2 не заявляв.

Аргументи касаційних скарг про те, що суд апеляційної інстанції при визнанні бездіяльності головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мороз Л. Є. в частині ненадання відповіді на заяву ОСОБА_2 неправомірною вийшов за межі вимог скарги, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

У справі, яка переглядається, аналіз матеріалів справи свідчить, що ОСОБА_2 у прохальній частині скарги просив визнати бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мороз Л. Є. без уточнення, у чому полягала її бездіяльність. В обґрунтування вимог скарги заявник зазначав, що державний виконавець у встановлені законом строки не надала відповідь на заяву про зняття арешту з його зарплатного рахунку.

Відповідно до частини першої статті 28 закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Суд апеляційної інстанції перевірив вказані доводи боржника та встановив, що матеріали справи не містять інформації надсилання відповіді державного виконавця на заяву ОСОБА_2 від 29 липня 2021 року про зняття арешту із зарплатного рахунку, що є порушенням вимог частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження".

Аргументи касаційної скарги державного виконавця про те, що згідно з листом № 136514 від 12 серпня 2021 року ОСОБА_2 надана відповідь на його заяву, колегія суддів відхиляє, адже як правильно встановив суд апеляційної інстанції, матеріали справи не містять інформації надсилання на адресу боржника зазначеного листа.

Таким чином, під час перегляду ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку апеляційний суд з дотриманням вимог статей 89, 263- 264, 382 ЦПК України повно та всебічно з`ясував обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку, що постанова апеляційного суду ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права. За таких обставин касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова апеляційного суду без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційні скарги Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук