розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Городок Агроплюс" на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 14 квітня 2022 року у складі судді Кривенка Д. Т. та постанову Вінницького апеляційного суду від 14 липня 2022 року у складі колегії суддів: Панасюка О. С., Берегового О. Ю., Якименка М. М.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Авангард" (далі - СТОВ "Авангард") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Городок Агроплюс" (далі - ТОВ "Агроплюс") про визнання правочину недійним.

На обґрунтування позову посилалося на те, що 26 березня 2012 року між СТОВ "Авангард" та ОСОБА_1 укладений договір оренди землі строком на 10 років, об`єктом якого є земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 1,7452 га (кадастровий номер: 0521281600:03:000:0718). Договір був зареєстрований у відділі Держкомзему в Іллінецькому районі Вінницької області, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис від 28 серпня 2012 року № 052120004007889.

У жовтні 2020 позивач довідався, що на підставі договору оренди від 21 вересня 2020 року, укладеного між ТОВ "Городок Агроплюс" та ОСОБА_1, за ТОВ "Городок Агроплюс" 24 вересня 2020 року зареєстроване право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0521281600:03:000:0718. Тобто, договір між ТОВ "Городок Агроплюс" та ОСОБА_1 був укладений під час дії чинного договору оренди тієї самої земельної ділянки, укладеного 26 березня 2012 року ОСОБА_1 з СТОВ "Авангард", що зумовило існування подвійної реєстрації оренди земельної ділянки та істотне порушення прав позивача.

З урахуванням наведеного СТОВ "Авангард" просило визнати недійсним договір оренди землі від 21 вересня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Городок Агроплюс" щодо земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,7452 га (кадастровий номер: 0521281600:03:000:0718), що розташована на території Городоцької сільської ради Іллінецького району Вінницької області.

Короткий зміст рішень судів

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 14 квітня 2022 року позов СТОВ "Авангард" задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі від 21 вересня 2020 року, який укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Городок Агроплюс" щодо земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,7452 га (кадастровий номер: 0521281600:03:000:0718), що розташована на території Городоцької сільської ради Іллінецького району Вінницької області.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ТОВ "Городок Агроплюс" на користь СТОВ "Авангард" сплачений ним при подачі позовної заяви судовий збір у розмірі 2 102,00 грн, з кожного по 1 051,00 грн, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн, з кожного по 2 500,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачі не спростували факту набрання чинності договору оренди земельної ділянки, що був укладений між позивачем та ОСОБА_1 26 березня 2012 року, а тому його положення діють, але на підставі договору оренди від 21 вересня 2020 року, який було укладено між відповідачами, за ТОВ "Городок Агроплюс" 24 вересня 2020 року було зареєстроване право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0521281600:03:000:0718. Отже, оспорюваний договір є недійсним, оскільки укладений до закінчення строку дії раніше укладеного сторонами договору від 26 березня 2012 року, що зумовило існування подвійної реєстрації права оренди на земельну ділянку. Відповідач ОСОБА_1, діючи недобросовісно та всупереч вимогам статті 24 Закону України "Про оренду землі" та статті 525 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), в односторонньому порядку відмовився від виконання умов раніше укладеного договору оренди з позивачем.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі суд першої інстанції зазначив, що оскільки позов задоволено повністю, то з відповідачів солідарно на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати у розмірі 2102,00 грн судового збору, сплаченого позивачем за платіжним дорученням від 24 грудня 2020 року № 728, тобто з кожного по 1 051,00 грн, а також витрати на правничу допомогу, які позивач поніс як вартість послуг за договором про надання правничої допомоги від 01 листопада 2020 року, що підтверджується розрахунком та актом прийняття/передачі правової допомоги від 23 грудня 2020 року у розмірі 5 000,00 грн, тобто з кожного по 2 500,00 грн.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 14 липня 2022 року рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 14 квітня 2022 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що на час підписання 21 вересня 2020 року оспорюваного договору оренди та реєстрації права оренди земельної ділянки ОСОБА_1 за ТОВ "Городок Агроплюс" був чинним інший договір оренди цього ж об`єкта, укладений ОСОБА_1 зі СТОВ "Авангард" 26 березня 2012 року, який був зареєстрований 28 серпня 2012 року у відділі Держкомзему в Іллінецькому районі Вінницької області.

Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про порушення права СТОВ "Авангард" на оренду земельної ділянки та наявність підстав для визнання оспорюваного договору оренди, укладеного 21 вересня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Городок Агроплюс" недійсним.

Також суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо розподілу судових витрат. Надані адвокатом Щавінським К. А. послуги СТОВ "Авангард" відповідають предмету договору про надання правничої допомоги від 01 листопада 2020 року, їх вартість установлена у договорі адвоката з клієнтом, а обсяг підтверджений відповідними доказами, зокрема актом про надання правничої допомоги, оплата вартості цих послуг підтверджена платіжним дорученням від 24 грудня 2020 року.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У серпні 2022 року ТОВ "Городок Агроплюс" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд. Справу розглядати за участі представника ТОВ "Городок Агроплюс".

На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій зазначили про укладення між СТОВ "Аванград" та ОСОБА_1 договору оренди від 26 березня 2012 року, який був зареєстрований в Іллінецькому ДЗК, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинений запис від 28 серпня 2012 року, проте суди не зазначили на підставі яких доказів ґрунтуються такі висновки.

Суди не врахували, що на момент укладення оспорюваного договору державний реєстратор не мав інформації про наявність речових прав на спірну земельну ділянку.

ТОВ "Городок Агроплюс" на момент укладення оспорюваного договору покладалося на відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Задовольняючи вимогу щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суди не врахували, що позивач не надав належного договору про надання правничої допомоги та детального опису робіт, виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу за кожним із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 910/23210/17, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 20 липня 2021 року у справі № 922/2604/20, від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18, від 11 червня 2020 року у справі № 821/227/17, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19, від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2022 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Городок Агроплюс" на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення огляду на таке.

Встановлені судами обставини

Суди встановили, що за договором оренди земельної ділянки від 26 березня 2012 року ОСОБА_1 надав, а СТОВ "Авангард" прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 1,7452 га з кадастровим номером 0521281600:03:000:0718, що розташована на території Городоцької сільської ради строком на 10 років (пункт 8 договору). Сторони підписали акт приймання-передачі об`єкта оренди та акт визначення меж земельної ділянки в натурі.

Договір був зареєстрований у відділі Держкомзему в Іллінецькому районі Вінницької області, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис від 28 серпня 2012 року № 052120004007889.

21 вересня 2020 року між відповідачами укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надав, а ТОВ "Городок Агроплюс" прийняло у строкове платне користування спірну земельну ділянку.

24 вересня 2020 року право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0521281600:03:000:0718 було зареєстровано за ТОВ "Городок Агроплюс" на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного з ОСОБА_1 21 вересня 2020 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України (2768-14) , Законом України "Про оренду землі" (161-14) .

На час підписання ОСОБА_1 із позивачем договору оренди землі та його державної реєстрації частина четверта статті 124 Земельного кодексу України передбачала, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

У статті 125 ЗК України було визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Крім того, частиною п`ятою статті 126 ЗК України було передбачено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (частина четверта статті 124 ЗК України).

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (стаття 14 Закону).

Згідно зі статтею 18 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Проведення державної реєстрації договору оренди землі було передбачено і статтею 20 Закону України "Про оренду землі".

Державна реєстрація договору оренди землі здійснювалася з метою забезпечення публічної достовірності права оренди земельної ділянки.

У пункті 42 договору оренди землі від 26 березня 2012 року сторони погодили, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

З 01 січня 2013 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1878-17) , якими з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання щодо державної реєстрації правочинів, а із Закону України "Про оренду землі" (161-14) виключені статті 18 та 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі, а тому після 01 січня 2013 року договори оренди землі не підлягали державній реєстрації, а державній реєстрації підлягало право оренди земельної ділянки.

Тобто вказаним Законом України передбачено виключно державну реєстрацію права, а не державну реєстрацію правочинів, яка діяла у цій сфері до 01 січня 2013 року.

Суди встановили, що договір оренди землі був укладений між ОСОБА_1 та СТОВ "Авангард" 26 березня 2012 року та 28 серпня 2012 року зареєстрований відділом Держкомзему у Іллінецькому районі Вінницької області за № 052120004007889. Отже, цей договір був чинним з 28 серпня 2012 року до 28 серпня 2022 року.

Також суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що на час підписання 21 вересня 2020 року оспорюваного договору оренди землі та реєстрації права оренди земельної ділянки за ТОВ "Городок Агроплюс" був чинним договір оренди цього ж об`єкта, укладений ОСОБА_1 із позивачем 26 березня 2012 року і зареєстрований 28 серпня 2012 року відділом Держкомзему у Іллінецькому районі Вінницької області за № 052120004007889.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону України "Про оренду землі" орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які би перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (абзац третій частини другої статті 24 Закону України "Про оренду землі").

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною (пункт "в" частини третьої статті 152 ЗК України).

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи зазначені норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки внаслідок укладення оспорюваного договору оренди землі ТОВ "Городок Агроплюс" набуло право оренди земельної ділянки, що стало перешкодою для позивача у реалізації його права оренди щодо тієї самої земельної ділянки, яке виникло у 2012 році.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц (провадження № 14-442цс19).

Всупереч зазначеним вимогам земельного законодавства між відповідачами 21 вересня 2020 року було укладено оспорений договір оренди, на підставі якого за ТОВ "Городок Агроплюс" було 24 вересня 2020 року зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0521281600:03:000:0718.

Такі дії ОСОБА_1, як власника земельної ділянки, з повторної передачі у 2020 році земельної ділянки в оренду іншій особі, за наявності чинного раніше укладеного у 2012 році договору оренди землі, не відповідають принципу добросовісності, передбаченому пунктом 6 статті 3 ЦК України.

Суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним, оскільки укладений до закінчення строку дії раніше укладеного сторонами договору від 26 березня 2012 року, що призвело до державної реєстрації права оренди ТОВ "Городок Агроплюс" щодо однієї і тієї ж земельної ділянки, що порушило права СТОВ "Авангард".

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 01 лютого 2023 року у справі № 131/1488/20 (провадження № 61-7755св22).

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16.

У постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16 зазначено, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать зазначеними висновкам Верховного Суду.

У справі № 669/927/16 Верховний Суд, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, зазначив, що належно не дослідивши наявні у матеріалах справи докази, не надавши оцінки договорам оренди від 07 травня 2012 року та листам відділу Держгеокадастру у Білогірському районі Хмельницької області, апеляційний суд дійшов суперечливих висновків стосовно того, чи були внесені записи про державну реєстрацію договорів оренди від 07 травня 2012 року у Державний реєстр земель (Книги записів і Поземельні книги), а не у Державний земельний кадастр, а відтак, чи були зареєстровані ці договори у встановленому на той час порядку.

Водночас у справі, що переглядається, суди встановили, що договір оренди земельної ділянки від 26 березня 2012 року був зареєстрований у відділі Держкомзему в Іллінецькому районі Вінницької області, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис від 28 серпня 2012 року № 052120004007889.

Відповідачі не спростували факту укладення 28 серпня 2012 року між СТОВ "Авангард" та ОСОБА_1 договору оренди землі, набрання ним чинності та його реєстрації відділом Держкомзему у Іллінецькому районі Вінницької області за № 052120004007889

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 зазначено, що добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

Зазначені висновки не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки вони зроблені в інших правовідносинах, зокрема у правовідносинах з визнання недійсними торгів, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Щодо вирішення судом першої інстанції питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

01 листопад 2020 року між СТОВ "Авангард" та адвокатом Щавінським К. С. укладено договір про надання правничої допомоги, відповідно до пункту 1.2 якого адвокат надає клієнтові консультації і роз`яснення з правових питань, правового супроводу захисту інтересів, а також складання адвокатських запитів, заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також сприяння їх поновленню в разі їх порушення.

Відповідно до пункту 4.1 цього договору встановлена вартість послуг адвоката, зокрема за: надання усних консультацій - 600 грн за консультацію; підготовку адвокатських запитів, звернень, процесуальних документів - 600 грн за 1 годину роботи; вивчення документів, які стосуються справи - 600 грн за 1 годину роботи.

Згідно з актом про надання правничої допомоги від 23 грудня 2020 року адвокат надав клієнту правову допомогу, а клієнт прийняв надані послуги, а саме: первинна усна консультація - 600 грн; збір доказів та вивчення документів, які стосуються справи (4 год. 20 хв), - 2 600 грн; підготовка позову (3 год) - 1 800 грн.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", положення якої знайшли свій розвиток у статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року (зі змінами, затвердженими З`їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року), гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Подібні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 910/7310/20.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив з того, що надані СТОВ "Авангард" адвокатом Щавінським К. С. послуги з правничої допомоги відповідають предмету договору від 01 листопада 2020 року, а обсяг і вартість цих послуг є обґрунтованими та співмірними.

Заявник також посилається на неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 910/23210/17, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 20 липня 2021 року у справі № 922/2604/20, від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18, від 11 червня 2020 року у справі № 821/227/17, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19, від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18, які стосуються підстав та порядку відшкодування витрат на правничу допомогу.

Оскаржувані судові рішення не суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду, оскільки у кожній із зазначених справ, визначаючи наявність підстав та розмір відшкодування витрат на правничу допомогу, суди виходили з доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. Однак вирішення питання про наявність підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу та визначення її розміру вирішується у кожному конкретному випадку, з урахуванням поданих сторонами доказів.

Щодо клопотання про розгляд касаційної скарги за участю представника ТОВ "Городок Агроплюс"

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Відповідно до частин першої, другої, третьої та п`ятої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. У попередньому судовому засіданні суддя-доповідач доповідає колегії суддів про проведення підготовчої дії та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.

Водночас згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Отже, клопотання ТОВ "Городок Агроплюс" про розгляд справи за участю його представника задоволенню не підлягає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на те, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.