Постанова
Іменем України
19 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 336/10216/21
провадження № 61-73 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах якого діє його мати - ОСОБА_4 ;
відповідач - акціонерне товариство "Українська залізниця";
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги акціонерного товариства "Українська залізниця" та представника Дорошенка Андрія Миколайовича, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах якого діє його мати - ОСОБА_4, - ОСОБА_5 - на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 липня 2022 року
у складі судді Дацюк О. І. та постанову Запорізького апеляційного суду
від 15 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Крилової О. В.,
Кухаря С. В., Полякова О. З.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах якого діє його мати - ОСОБА_4, звернулися до суду з позовом до акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи.
Позовна заява мотивована тим, що 04 жовтня 2021 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) на ділянці залізничної дороги 184 км на перегоні станції "Запоріжжя-2" - станції "Передатна", під час якої вантажним потягом № 9513 у районі неналежним чином облаштованого наземного пішохідного переходу через ділянку залізничної колії, розташованої навпроти будинку АДРЕСА_1, стався наїзд на ОСОБА_6, який внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які є батьками загиблого -
ОСОБА_6, а також малолітній - ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_2, який є сином ОСОБА_6, унаслідок смерті останнього зазнали моральної шкоди через втрату близької людини, позбавленні у майбутньому можливості отримати допомогу від загиблого сина та батька.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1, ОСОБА_2,
ОСОБА_3, в інтересах якого діє його мати - ОСОБА_4, просили суд стягнути з АТ "Укрзалізниця" на відшкодування моральної шкоди на користь кожного з позивачів по 500 тис. грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 тис. грн на користь кожного з позивачів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 липня
2022 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах якого діє його мати - ОСОБА_4,задоволено частково.
Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1
30 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_2
30 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_3
30 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.
У решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що вина та протиправність дій АТ "Українська залізниця" відсутні, проте в силу закону відповідач, як власник джерела підвищеної небезпеки, несе цивільно-правову відповідальність без вини. Смерть потерпілого настала через його власну грубу необережність. При таких обставинах суд вважав
за доцільне частково задовольнити вимоги про відшкодування моральної шкоди, враховуючи фактичні обставини справи, характер, глибину, тривалість душевних страждань позивачів та виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості.
Відмовляючи у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із недоведеності понесених позивачами таких судових витрат, так як не вказано, які саме юридичні послуги позивачам надавалися, а лише заявлено до стягнення загальну суму у розмірі
30 тис. грн.
Короткий постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 15 листопада 2022 року апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" та апеляційну скаргу представника ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах якого діє його мати - ОСОБА_4, - ОСОБА_5 - залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя
від 18 липня 2022 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, врахувавши фактичні обставини справи, поведінку потерпілого, характер, глибину і тривалість душевних страждань позивачів, дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд правильно врахував факт наявності грубої необережності потерпілого від нещасного випадку, характер та обсяг страждань позивачів з урахуванням їх тривалості, істотності вимушених змін у їх життєвих стосунках. При цьому суд виходив із засад розумності, пропорційності та справедливості.
Доводи відповідача щодо необхідності визначення у судовому рішенні порядку сплати податків зі стягнутої грошової суми не є підставою для задоволення скарги АТ "Українська залізниця", оскільки порядок справляння податків та обов`язкових платежів визначено законом та не потребує тлумачення у судовому рішенні.
Доводи позивачів щодо необхідності збільшення розміру відшкодування базуються на прикладах судової практики, де шкода була завдана за інших фактичних обставин, а саме з вини відповідача та за відсутності грубої необережності потерпілого.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі АТ "Українська залізниця", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах якого діє його мати - ОСОБА_4, -
ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової
палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2023 року клопотання представника ОСОБА_1, Дорошенко О. В., Дорошенка М. Д.,
в інтересах якого діє його мати - ОСОБА_4, - ОСОБА_5 - про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задоволено. Поновлено представникові ОСОБА_1, Дорошенко О. В.,
ОСОБА_3, в інтересах якого діє його мати - ОСОБА_4,-
ОСОБА_5 -строк на касаційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 липня 2022 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 15 листопада 2022 року. Відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової
палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 року клопотання
АТ"Українська залізниця"про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задоволено. Поновлено АТ "Українська залізниця"строк
на касаційне оскарження рішення Шевченківського районного суду
м. Запоріжжя від 18 липня 2022 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 15 листопада 2022 року. Відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі.
У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2023 року справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах якого діє його мати - ОСОБА_4, до АТ "Українська залізниця" про відшкодування моральної шкоди, за касаційними скаргами АТ "Українська залізниця" та представника ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах якого діє його мати - ОСОБА_4, - ОСОБА_5 - на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 липня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 листопада 2022 року призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга представника ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах якого діє його мати - ОСОБА_4, -
ОСОБА_5 - мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили всіх обставин справи, не врахували правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, що призвело до частково неправильного застосування положень статті 23 ЦК України в частині визначення та індивідуалізації моральної шкоди, завданої кожному
з позивачів смертю сина та батька. Позивачам була завдана значна моральна шкода, так як змінився та був порушений нормальний спосіб життя позивачів, вони понесли значне потрясіння, страждання через
смерть близької людини, що змусило їх докладати додаткових зусиль
для нормалізації свого подальшого життя. Визначаючи моральну шкоду
у розмірі 30 тис. грн кожному з позивачів, суди взагалі не мотивували таких своїх висновків, не проаналізували судову практику у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга АТ "Українська залізниця" мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили всіх обставин справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків про часткове задоволення позову. Потерпілий опинився зі своєї волі на залізничній колії перед потягом, знехтував Правилами безпеки громадян на залізничному транспорті України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року № 54 (z0193-98) , перебуваючи в зоні підвищеної небезпеки, свідомо пішов на їх порушення, ігноруючи наближення потягу на значній швидкості, попереджувальні світлові та звукові сигнали потяга. Працівниками залізничного транспорту було дотримано безпеку руху та експлуатації залізничного транспорту, відсутні відомості про недоброякісний ремонт транспортних засобів, колій, засобів сигналізації та зв`язку тощо, що свідчить про правомірність дій відповідача, як наслідок виключає його обов`язок відшкодувати завдану позивачам шкоду. Крім того, суди не врахували, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Таким чином, відповідачу, як податковому агенту, при виплаті визначеної судами суми моральної шкоди, необхідно буде утримати з такої суми 18% податку на доходи фізичних осіб та 1,5 військового збору.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив АТ "Українська залізниця" в якому зазначено, що доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах якого
діє його мати - ОСОБА_4, - ОСОБА_5, є безпідставними. Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо наявності вини самого потерпілого - ОСОБА_6, який у порушення діючих правил та норм сам з невстановлених причин припустився до вчинення необережних дій, фактично не реагував на тривалі попереджувальні звукові та світлові сигнали товарного потягу, що і потягло до настання таких наслідків
у вигляді тяжких травм і смерті потерпілого.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з акту службового розслідування аварії від 12 жовтня 2021 року вбачається, що 04 жовтня 2021 року о 20:20 год. у районі перегону "Запоріжжя-2" - "Передатна", 184 км, поїзд № 9513 при електровозі під керуванням локомотивної бригади у складі машиніста електровозу ОСОБА_8 та помічника машиніста електровозу ОСОБА_9 здійснив наїзд на невідомого чоловіка, який сидів на колії та не реагував на звукові сигнали, а заходи екстреного гальмування не запобігли наїзду.
Комісією встановлено, що об`єкти залізничного транспорту в момент аварії знаходилися у справному стані, дії локомотивної бригади визнані вірними, травмування невідомого чоловіка сталося через необережність самого потерпілого.
З довідки лікаря-хірурга комунального некомерційного підприємства "Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги" Запорізької міської ради від 04 жовтня 2021 року вбачається, що 04 жовтня 2021 року
до вказаного медичного закладу був доставлений невідомий чоловік
у важкому стані.
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено копією свідоцтва про смерть.
Причиною смерті ОСОБА_6 став відкритий перелом основи черепа, про що зазначено у лікарському свідоцтві про смерть.
Постановою слідчого відділу поліції № 3 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області
від 30 листопада 2021 року кримінальне провадження за частиною третьою статті 276 КК України закрите у зв?язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками загиблого -
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_6 .
Згідно з копії свідоцтва про народження ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_2, батьками останнього є ОСОБА_6 та
ОСОБА_4 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Надаючи правову оцінку встановленим судами обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи
чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної
в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно
до Конституції України (254к/96-ВР) , законів України, міжнародних договорів, згода
на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 23 ЦК України кожна особа, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою зокрема щодо членів її сім`ї.
За змістом статті 1167 ЦК України, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.
Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року
у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зазначено, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не
є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.
Шкода, завдана внаслідок ДТП, з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки,
а не безпосередньо винним водієм.
Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Згідно з частиною п`ятою статті 1187 ЦК України при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята).
Під непереборною силою необхідно розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого необхідно розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).
Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1193 ЦК України).
Згідно з частиною четвертою статті 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.
Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.
Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою
(частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).
Суди встановили, що причиною загибелі ОСОБА_6 є потрапляння під потяг у зв`язку з його грубою необережністю, вірно зробили висновок, що ця обставина не звільняє відповідача від цивільно-правової відповідальності, однак підлягає врахуванню судом при визначенні розміру відшкодування.
Матеріали справи не містять, а судами попередніх інстанцій не встановлено обставин, які б свідчили, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили або умислу загиблого.
Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, завдано моральної шкоди, яка пов`язана з хвилюваннями та моральними стражданнями через передчасну смерть сина та батька відповідно, порушенням укладу їх життя, погіршенням їх фінансового стану. Факт загибелі ОСОБА_6 є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань позивачів, оскільки людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
З урахуванням допущеної грубої необережності самим потерпілим, суди попередніх інстанцій визначили розмір моральної шкоди у розмірі
30 тис. грн кожному з позивачів.
Верховний Суд вважає, що зазначений розмір моральної шкоди відповідає глибині та тривалості моральних страждань позивачів та є обґрунтованим, оскільки судами попередніх інстанцій у повній мірі враховано принципи розумності, виваженості та справедливості при визначенні такого розміру моральної шкоди.
Згідно з частинами третьою-четвертою статті 23 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні "трансформують" шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування "обчислює" шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду
від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження
№ 61-1132св22), від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21 (провадження № 61-3943св22).
Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку
та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).
Таким чином розмір моральної шкоди не є конкретно визначеною сумою,
а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.
Разом з тим, у справі, яка Верховним Судом переглядається, суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку про часткове задоволення вимог щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі
30 тис. грн кожному з позивачів, оскільки врахували фактичні обставини конкретної справи, а саме факт наявності грубої необережності потерпілого, його поведінку, а також характер, глибину і тривалість душевних страждань позивачів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.
Доводи касаційної скарги представника позивачів вказаних висновків
судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Посилання представника позивачів на відповідні судові рішення Верховного Суду у подібних правовідносинах не заслуговують на увагу, оскільки
у справі, яка переглядається, інші фактичні обставини, а саме наявність факту грубої необережності самого потерпілого.
Доводи касаційної скарги АТ "Українська залізниця"про те, що суди
не врахували, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю,
є безпідставними, так як у справі, яка Верховним Судом переглядається, спір стосується відшкодування моральної шкоди, завданої платникам податків (батькам та сину потерпілого) внаслідок смерті їхнього сина та батька відповідно, тобто відшкодування шкоди найвищого ступеня, заподіяної життю та здоров`ю, тому не підлягають оподаткуванню суми, які за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди, завданої позивачам внаслідок смерті їхнього сина та батька.
Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного
Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21 (провадження
№ 61-18490св21).
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційних скарг, не можуть
бути підставою для скасування судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги акціонерного товариства "Українська залізниця" та представника Дорошенка Андрія Миколайовича, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах якого діє його мати - ОСОБА_4, - ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 липня
2022 року постанову Запорізького апеляційного суду від 15 листопада
2022 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець