відповідачі: дочірнє підприємство "ДКП Тріада", ОСОБА_2, державний реєстратор комунального підприємства "Центр правової допомоги" Мельник Дмитро Сергійович, державний реєстратор комунального підприємства "Реєстратор" Нікітіна Юлія Володимирівна,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лігун Андрій Іванович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду

м. Києва, в складі судді Савицького О. А., від 02 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду, в складі колегії суддів:

Мостової Г. І., Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., від 26 січня 2022 року,

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до дочірнього підприємства "ДКП Тріада" (далі - ДП "ДКП Тріада"), ОСОБА_2, державного реєстратора комунального підприємства "Центр правової допомоги" (далі - КП "Центр правової допомоги") Мельника Д. С., державного реєстратора комунального підприємства "Реєстратор" (далі - КП "Реєстратор") Нікітіної Ю. В. про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, скасування рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, витребування майна.

Позов ОСОБА_1 мотивований тим, що 03 вересня 2012 року між ним, як позикодавцем, та ДП "ДКП Тріада", як позичальником, укладений договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироненко О. Ф., зареєстрований у реєстрі за № 3488.

Того ж дня з метою забезпечення виконання зобов`язань за договором позики він уклав з ДП "ДКП Тріада" договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироненко О. Ф., зареєстрований у реєстрі за № 3489, предметом якого є нежитловий будинок (літ. В), загальною площею 27,90 кв. м, розташований на АДРЕСА_1, належний на праві власності ДП "ДКП" Тріада".

У зв`язку з невиконанням ДП "ДКП "Тріада" умов договору позики щодо повернення грошових коштів, 12 лютого 2013 року він подав до Реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 183475 на об`єкт нерухомого майна нежитловий будинок (літ. В), загальною площею 27,90 кв. м, по

Рішенням державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві Каравай Н. В. від 25 лютого 2013 року № 541781 за ним було зареєстровано право власності на вказаний предмет іпотеки.

У квітні 2019 року йому стало відомо, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 липня 2017 року у справі № 761/5663/16-ц визнано недійсним правочин про реєстрацію за ним права власності на предмет іпотеки.

05 квітня 2019 року державний реєстратор КП "Центр правової допомоги" Мельник Д. С. вніс до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про перехід права власності на нежитлове приміщення до

ДП "ДКП "Тріада".

19 квітня 2019 року державний реєстратор КП "Реєстратор" Нікітіна Ю. В. внесла інформацію про скасування записів про іпотеку та супутні обтяження нежитлового приміщення, а також про зміну загальної площі нежитлового приміщення із 27,60 кв. м на 59,60 кв. м.

Того ж дня приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лігун А. І. посвідчив договір купівлі-продажу нежитлового приміщення на АДРЕСА_1, укладений між ДП "ДКП "Тріада" та ОСОБА_2 .

Посилаючись на те, що постановою Київського апеляційного суду

від 25 червня 2019 року було скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 липня 2017 року у справі № 761/5663/16-ц,

ОСОБА_1, уточнивши позовні вимоги, просив суд:

- визнати недійсним правочин про перереєстрацію за ДП "ДКП "Тріада" права власності на нерухоме майно - нежилий будинок (літ. В), загальною площею 27,90 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 13075480000, за адресою: АДРЕСА_1, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора КП "Центр правової допомоги" Мельника Д. С. від 05 квітня 2019 року (індексний номер рішення 46343967);

- скасувати рішення та запис про право власності № 31059821

від 05 квітня 2019 року № 46343967, внесений на підставі цього рішення;

- скасувати рішення державного реєстратора КП "Реєстратор"

Нікітіної Ю. В. від 19 квітня 2019 року № 46552830 про скасування запису про іпотеку відносно нежилого будинку (літера В), за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасувати рішення державного реєстратора КП "Реєстратор"

Нікітіної Ю. В. від 19 квітня 2019 року № 46553236 про скасування запису про скасування державної реєстрації обтяження відносно нежилого будинку (літ. В), за адресою:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку (літ. В), загальною площею 27,90 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна

№ 13075480000, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений 19 квітня 2019 року між ДП "ДКП "Тріада" та

ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лігуном А. І., зареєстрований в реєстрі за № 1570;

- скасувати рішення від 19 квітня 2019 року № 46567010 та запис про право власності № 312702244, внесений на підставі цього рішення;

- скасувати рішення державного реєстратора КП "Реєстратор"

Нікітіної Ю. В. від 19 квітня 2019 року № 46568308 про зміну загальної площі нежилого будинку (літ. В), за адресою: АДРЕСА_1, з 27,60 кв. м до 59,60 кв. м;

- витребувати у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 нерухоме майно - нежилий будинок (літ. В), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 13075480000, загальною площею 27,6 кв. м., за адресою:

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02 березня

2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду

від 26 січня 2022 року, позов задоволено.

Визнано недійсним правочин про перереєстрацію за ДП "ДКП Тріада" права власності на нерухоме майно, а саме: на нежилий будинок (літера В), за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 27,90 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 13075480000, за яким

05 квітня 2019 року державний реєстратор КП "Центр правової допомоги" Мельник Д. С. прийняв рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 46343967, а також скасовано вказане рішення та запис про право власності № 31059821, внесений на підставі цього рішення.

Скасовано рішення державного реєстратора КП "Реєстратор" Нікітіної Ю. В. від 19 квітня 2019 року № 46552830 про скасування запису про іпотеку відносно нежилого будинку (літера В), за адресою:

Скасовано рішення державного реєстратора КП "Реєстратор" Нікітіної Ю. В. від 19 квітня 2019 року № 46553236 про скасування запису про іпотеку відносно нежилого будинку (літера В), за адресою:

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилого будинку (літера В), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 27,90 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 13075480000, укладений 19 квітня 2019 року між ДП "ДКП Тріада" та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лігуном А. І., зареєстрований в реєстрі за № 1570, а також скасовано прийняте на підставі вказаного правочину 19 квітня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лігуном А. І. рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 46567010 та запис про право власності № 31270244, внесений на підставі цього рішення.

Скасовано рішення державного реєстратора КП "Реєстратор" Нікітіної Ю. В. від 19 квітня 2019 року № 46568308 про зміну загальної площі нежилого будинку (літера В), за адресою: АДРЕСА_1 з 27,6 кв. м

Витребувано у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме: нежитловий будинок (літера В), що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1, загальною площею 27,60 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 13075480000.

Стягнуто із ДП "ДКП Тріада", ОСОБА_2, державного реєстратора КП "Центр правової допомоги" Мельника Д. С., державного реєстратора КП "Реєстратор" Нікітіної Ю. В. в рівних частках на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 25 172 грн, з яких 9 172 грн - судові витрати зі сплати судового збору, 16 000 грн - витрати на професійну правничу допомогу, а саме: по 6 293 грн з кожного.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанції врахували обставини, встановлені у справі № 761/5663/16-ц, та виходили з того, що спірне нерухоме майно було відчужене ДП "ДКП Тріада", яке не мало право на таке відчуження, без відома та згоди дійсного власника ОСОБА_1, а тому правочин про перереєстрацію за ДП "ДКП Тріада" права власності на вказане нерухоме майно підлягає визнанню недійсним.

З огляду на визнання недійсним правочину про перереєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за ДП "ДКП Тріада", суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційним суд, вважав, що підлягають скасуванню:

- рішення від 05 квітня 2019 року № 46343967 та запис про право власності № 31059821, внесений на підставі цього рішення;

- рішення державного реєстратора КП "Реєстратор" Нікітіної Ю. В.

від 19 квітня 2019 року № 46552830 про скасування запису про іпотеку відносно нежилого будинку (літера В), за адресою: АДРЕСА_1, а також рішення державного реєстратора КП "Реєстратор" Нікітіної Ю. В. від 19 квітня 2019 року № 46553236 про скасування запису про скасування державної реєстрації обтяження відносно нежитлового будинку (літ. В), за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки спірне нерухоме майно було відчужено без вільного волевиявлення його законного власника, особою, яка не мала права його відчужувати, наявні правові підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу

від 19 квітня 2019 року, укладеного між ДП "ДКП "Тріада" та ОСОБА_2, скасування рішення від 19 квітня 2019 року № 46567010 із записом про право власності № 312702244, внесеним на підставі цього рішення, та рішення державного реєстратора від 19 квітня 2019 року № 46568308 про зміну загальної площі нежилого будинку, які прийняті державним реєстратором після неправомірного вибуття майна з власності позивача.

Вирішуючи заяву відповідачів про застосування позовної давності, районний суд виходив з того, що про порушене право шляхом вибуття майна поза його волею, внаслідок укладення між ДП "ДКП "Тріада" та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу від 19 квітня 2019 року, ОСОБА_1 дізнався у квітні

2019 року, а тому звернення до суду з цим позовом у травні 2019 року здійснено з дотриманням вимог статті 257 ЦК України.

В оскаржуваній постанові апеляційний суд відхилив доводи ОСОБА_2 про те, що вона є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, оскільки з надісланого ОСОБА_1 повідомлення ДП "ДКП "Тріада" від 05 грудня 2012 року вбачається його вручення особі з прізвищем ОСОБА_2, що було встановлено під час вирішення справи № 761/5663/16-ц.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

05 липня 2022 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 січня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2022 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У серпні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями Верховного Суду від 20 січня 2023 року суддею-доповідачем у справі визначено суддю Шиповича В. В.

Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарженнясудових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норми права без урахування висновків викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що у разі пред`явлення віндикаційного позову оскарження попередніх рішень та правочинів є неефективним способом захисту.

Спірне майно видозмінилось, оскільки після того, як ОСОБА_2 стала його власником, площа приміщення збільшилась з 27,60 кв. м до 59,60 кв. м.

Скасування судового рішення саме по собі не є підставою для обов`язкового визнання недійсними всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення.

Поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось питання щодо добросовісності ОСОБА_2 .

Задоволена судами позовна вимога в частині скасування рішення державного реєстратора Нікітіної Ю. В. про зміну площі спірного майна з 27,60 кв. м до 59,60 кв. м не обґрунтована як ОСОБА_1, так і судами.

Також заявник вказує на порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки, а також встановили обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів.

Крім того зазначає, що в ухваленні рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і такий відвід є обґрунтованим. ОСОБА_2 вказує на порушення судом першої інстанцій норм статті 49 ЦПК України, зокрема щодо прийняття заяви про уточнення позовних вимог, що суперечить висновкам, які викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного судувід01 листопада 2021 року у справі

№ 405/3360/17,у постановіВеликої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 рокуу справі № 487/10128/14-ц та у постанові Верховного Суду

від 12 березня 2021 року у справі № 330/82/18.

Вважає, що справа підсудна господарському суду, оскільки спір стосується нежитлового приміщення, яке використовується в підприємницькій діяльності.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 вказує на те, що доводи

ОСОБА_2 зводяться до незгоди з висновками суду першої та апеляційної інстанцій; відповідач надає власне тлумачення характеру спірних правовідносин і встановлених судом обставин; законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій доводи касаційної скарги не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

03 вересня 2012 року між ОСОБА_1, як позикодавцем, та ДП "ДКП Тріада", як позичальником, укладений договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу

Мироненко О. Ф., та зареєстрований у реєстрі за № 3488.

За умовами договору позики позикодавець передав у власність позичальнику грошові кошти у сумі 319 720 грн, що є еквівалентом

40 000 дол. США за курсом НБУ на день передачі коштів, а позичальник зобов`язався на умовах, передбачених договором, повернути суму позики та сплатити проценти за користування нею.

Відповідно до пункту 1 договору позики, позичальник зобов`язався повернути позику не пізніше 03 грудня 2012 року включно у сумі у гривнях, що є еквівалентом 40 000 дол. США за курсом НБУ на день повернення грошових коштів.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за договором позики

03 вересня 2012 року між ОСОБА_1 та ДП "ДКП Тріада" укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироненко О. Ф., та зареєстрований у реєстрі за

№ 3489, предметом якого є нежилий будинок (літ. В), загальною площею 27,90 кв. м, розташований на

АДРЕСА_1, який належить на праві власності ДП "ДКП" Тріада".

Відповідно до пункту 5.2 договору іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись у такі способи: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом позасудового врегулювання згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до пункту 5.2.1 договору іпотеки за рішенням іпотекодержателя, звернення стягнення на предмет іпотеки може відбуватись шляхом позасудового врегулювання на підставі цього договору, статті 36- 38 Закону України "Про іпотеку" у спосіб передачі іпотекодавцем іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання іпотекодавцем зобов`язань за договором позики у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України "Про іпотеку". Ціною придбання іпотекодержателем у власність предмета іпотеки є ринкова вартість предмета іпотеки, яка визначається незалежним суб`єктом оціночної діяльності на момент прийняття майна у власність. Задоволення вимог іпотекодержателя при цьому відбувається в порядку та розмірі, визначеному статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Також сторони договору іпотеки визначили, що підписанням цього договору дійшли згоди про перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя після спливу сорокаденного строку з моменту надсилання письмової вимоги на адресу іпотекодавця попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги про виконання зобов`язання, якщо іпотекодержателем обрано такий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки і в такому випадку цей договір буде виступати правовстановлюючим документом та правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Суди розцінили вказані положення іпотечного договору, як застереження, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

У зв`язку з невиконанням ДП "ДКП "Тріада" умов договору позики щодо повернення грошових коштів, 12 лютого 2013 року ОСОБА_1 подав до Реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 183475 на об`єкт нерухомого майна нежилий будинок (літ. В) загальною площею 27,90 кв. м, який розташований на АДРЕСА_1 .

Рішенням державного реєстратора Каравай Н. В. від 25 лютого 2013 року

№ 541781 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежилий будинок (літ. В) загальною площею 27,90 кв. м, на АДРЕСА_1 .

ДП "ДКП Тріада" оскаржило вказану державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 та у лютому 2016 року звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, треті особи: Головне територіальне управління юстиції в

м. Києві в особі Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в м. Києві, Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання правочину про перереєстрацію права власності недійсним та його скасування.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва у справі

№ 761/5663/16-ц від 25 липня 2017 року позов ДП "ДКП Тріада" задоволено.

Визнано недійсним правочин про перереєстрацію за ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно - нежилий будинок (літера В) загальною площею 27,90 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна

№ 13075480000, що розташований в АДРЕСА_1, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в м. Києві Каравай Н. В.

від 25 лютого 2013 року № 541781.

В подальшому ДП "ДКП Тріада", посилаючись на вказане рішення Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 761/5663/16-ц

від 25 липня 2017 року, звернулось до Окружного адміністративного суду

м. Києва з позовом до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про зобов`язання вчинити дії, скасування записів від 12 лютого 2013 року за

№ 207712, від 03 вересня 2012 року № 207732.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня

2018 року у справі № 826/17780/17 позов ДП "ДКП Тріада" задоволено частково.

Скасовано запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за від 12 лютого 2013 року № 207712 про реєстрацію права власності на нерухоме майно - нежилий будинок (літ. В) загальною площею 27,90 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 13075480000, що розташований в АДРЕСА_1 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 541781 від 25 лютого 2013 року державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в

м. Києві Каравай Н. В.

Зобов`язано Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) внести запис про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно

від 12 лютого 2013 року за № 207712 про реєстрацію права власності на нерухоме майно - нежилий будинок (літ. В) загальною площею 27,90 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 13075480000, що розташований в АДРЕСА_1 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 541781 від 25 лютого 2013 року державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в

м. Києві Каравай Н. В.

05 квітня 2019 року державний реєстратор КП "Центр правової допомоги" Мельник Д. С. вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про перехід права власності на нежитлове приміщення до ДП "ДКП "Тріада".

19 квітня 2019 року державний реєстратор КП "Реєстратор" Нікітіна Ю. В. внесла інформацію про скасування записів про іпотеку та супутні обтяження нежитлового приміщення.

19 квітня 2019 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лігун А. І. посвідчив укладений між ДП "ДКП "Тріада" та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу зазначеного нежилого приміщення.

19 квітня 2019 року державний реєстратор КП "Реєстратор" Нікітіна Ю. В. внесла до реєстру інформацію щодо зміни загальної площі нежилого приміщення з 27,60 кв. м до 59,60 кв. м.

Постановою Київського апеляційного суду від 25 червня 2019 року було скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Києва у справі

№ 761/5663/16-ц від 25 липня 2017 року та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ДП "ДКП Тріада". Зазначена постанова апеляційного суду залишена без змін постановою Верховного Суду

від 07 грудня 2020 року.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду

від 07 грудня 2020 року у справі № 761/5663/16-ц ОСОБА_1 належним чином виконані умови договору іпотеки та положення статті 35 Закону України "Про іпотеку" щодо надсилання іпотекодавцю ДП "ДКП "Тріада" вимоги про усунення порушень. Також, встановлено, що ДП "ДКП Тріада" не вчиняло дій щодо погашення заборгованості за договором позики, і після спливу передбаченого договором 40-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя (11 грудня 2012 року), державний реєстратор правомірно здійснив державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду

За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суди мають враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Правило частини першої статті 15 ЦК України визначає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту свого порушеного права.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. В цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Пункт 3 частини першої статті 388 ЦК України передбачає, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року

у справі № 372/266/15-ц сформулювала висновок про те, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а в разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша-третя статті 388 ЦК України).

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (див. постанови Великої Палати Верховного Суду

від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 14 листопада

2018 року у справі № 183/1617/16, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року

у справі № 522/7636/14-ц зазначено, що за змістом статті 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Саме такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року (провадження

№ 6-251цс15). Цей висновок також був неодноразово підтриманий і Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2110/15-ц та у справі № 522/2202/15-ц. Отже, з урахуванням викладених вище норм процесуального та матеріального права, однією з обов`язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема, й тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, та який на момент подання позову не є власником цього майна, однак вважає себе таким.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, встановивши, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння ОСОБА_1 на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 липня 2017 року у справі № 761/5663/16-ц, яке було скасовано постановою Київського апеляційного суду від 25 червня 2019 року, дійшов правильного висновку про те, що спірне майно вибуло з володіння власника ( ОСОБА_1 ) поза його волею, у зв`язку з чим воно підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на підставі положень статті 388 ЦК України.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) (далі - Конвенція)кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції застосовується з огляду на такі принципи: 1) у першому реченні першого абзацу закладається принцип мирного володіння майном, який має загальний характер; 2) принцип, викладений у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплений у другому абзаці принцип визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited проти України"

від 23 січня 2014 року, заява № 19336/04, § 166-168).

Критеріями пропорційності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном, а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо (див. висновки Великої Палати Верховного Суду України у постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц та

від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц).

У розглядуваній справі суди виходили з того, що ОСОБА_2 про існування спору між ОСОБА_1 та ДП "ДКП Тріада" щодо предмета іпотеки була обізнана із 2012 року, тобто, більше, ніж за шість років до укладення договору купівлі-продажу від 19 квітня 2019 року.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Таким чином, відповідач ОСОБА_2, будучи обізнаною про спір між ОСОБА_1 та ДП "ДКП Тріада" щодо предмету іпотеки, проявивши розумну обачність, мала б зважати на ці обставини та пов`язані із ними ризики, а тому не можна вважати, що в даному випадку витребування майна призвело до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) .

З огляду на викладене посилання заявника на те, що суди не надали оцінки обставинам добросовісного набуття нею права власності на спірне нерухоме майно та пропорційності втручання у її права на мирне володіння майном є безпідставними.

Крім того, покупець, у якого вилучається майно, не позбавлений можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків на підставі статті 661 ЦК України (див. постанову Верховного Суду України від 16 грудня

2015 року у справі № 6-2510цс15).

За таких обставин висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та усталеній практиці Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня

2021 року у справі № 200/606/18, від 23 листопада 2021 року у справі

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц зроблено висновок, що якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до реєстру. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є потрібними для ефективного відновлення порушеного права.

Подібні висновки викладено також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13, від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц.

З огляду на вказані висновки Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів вважає, що у задоволенні інших заявлених ОСОБА_1 позовних вимог необхідно відмовити, оскільки визначений у них спосіб захисту, на відміну від витребування майна, не є ефективним.

Новоствореним об`єктом нерухомості може вважатись виключно такий, що був створений без прив`язок до іншого, вже існуючого нерухомого майна, без використання його складових структурних елементів. Тобто, неможливо визнати новоствореним нерухомим майном об`єкт нерухомого майна, що являє собою вже існуючий об`єкт нерухомості зі зміненими зовнішніми та внутрішніми параметрами (див. постанову Верховного Суду України

від 06 липня 2016 року у справі № 6-1213цс16 та постанову Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 910/4650/17).

Таким чином зміна загальної площі спірного нежитлового приміщення із 27,60 кв. м на 59,60 кв. м., не свідчить про те, що такий об`єкт слід вважати новоствореним, що спростовує відповідні доводи касаційної скарги.

Заява ДП "ДКП "Тріада" про відвід судді обгрунтовано вирішена ухвалою Шевченківського районного суду від 18 вересня 2019 року, якій надана оцінка у тому числі апеляційним судом під час апеляційного перегляду із посиланням на відсутність обставин, які б підтверджували маніпуляції з автоматизованим розподілом справ між суддями.

Інші доводи касаційної скарги, зокрема щодо порушення судом першої інстанцій норм статті 49 ЦПК України, є аналогічними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд апеляційної інстанції надав належну вмотивовану оцінку.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора КП "Центр правової допомоги" Мельника Д. С. та державного реєстратора

КП "Реєстратор" Нікітіної Ю. В.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України (1618-15) . За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України (1618-15) . За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами обставини підтверджують, що спір виник між ОСОБА_1, ДП "ДКП Тріада" та ОСОБА_2 .

Отже державні реєстратори ОСОБА_4 та Нікітіна Ю. В. є неналежними відповідачами, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до вказаних осіб необхідно відмовити з цих підстав.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 березня 2021 року, залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 26 січня 2022 року, в частині стягнення з державного реєстратора КП "Центр правової допомоги" Мельника Д. С. та державного реєстратора КП "Реєстратор" Нікітіної Ю. В. на користь ОСОБА_1 по 6 293 грн судових витрат також підлягає скасуванню.

З огляду на відсутність сукупності умов, передбачених статтею 403 ЦПК України, Верховний Суд не вбачає підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. З огляду на предмет спору та суб`єктний склад сторін, справа обгрунтовано розглянута судами цивільної юрисдикції.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог до державних реєстраторів ОСОБА_4 та Нікітіної Ю. В., а також позовних вимог про:

- визнання недійсним правочину про перереєстрацію за ДП "ДКП "Тріада" права власності на нерухоме майно - нежилий будинок (літ. В), загальною площею 27,90 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 13075480000, за адресою: АДРЕСА_1,

- скасування рішення та запису про право власності № 31059821 від 05 квітня 2019 року № 46343967, внесеного на підставі цього рішення;

- скасування рішення державного реєстратора КП "Реєстратор" Нікітіної Ю. В. від 19 квітня 2019 року № 46552830 про скасування запису про іпотеку відносно нежилого будинку (літера В), за адресою: АДРЕСА_1 ;

- скасування рішення державного реєстратора КП "Реєстратор" Нікітіної Ю. В. від 19 квітня 2019 року № 46553236 про скасування запису про скасування державної реєстрації обтяження відносно нежилого будинку (літ. В), за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку (літ. В), загальною площею 27,90 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна

№ 13075480000, за адресою: АДРЕСА_1, укладеного

19 квітня 2019 року між ДП "ДКП "Тріада" та ОСОБА_2 ;

- скасування рішення від 19 квітня 2019 року № 46567010 та запису про право власності № 312702244, внесений на підставі цього рішення;

- скасування рішення державного реєстратора КП "Реєстратор"

необхідно скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

В частині вирішення позовних вимог про витребування нерухомого майна оскаржувані судові рішення необхідно залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи визначену судом першої інстанції ціну позову в розмірі

533 000 грн, у зв`язку з чим розмір судового збору за подання позовної заяви в частині витребування спірного майна становив 5 330 грн, а також наявність підстав за результатами касаційного перегляду справи для зменшення витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із частковим задоволенням позову, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 березня 2021 року, залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 26 січня 2022 року в частині вирішення питання про розподіл судових витрат необхідно змінити, стягнувши з ДП "ДКП "Тріада" та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові по 6 165 грн з кожного, з яких по 2 665 грн витрат зі сплати судового збору за вимоги майнового характеру та по 3 500 грн витрат на правову допомогу.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 січня 2022 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора комунального підприємства "Центр правової допомоги" Мельника Дмитра Сергійовича та державного реєстратора комунального підприємства "Реєстратор" Нікітіної Юлії Володимирівни, а також в частині стягнення судових витрат із державних реєстраторів скасувати, ухваливши в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 січня 2022 року в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним правочину про перереєстрацію за дочірнім підприємством "ДКП "Тріада" права власності на нерухоме майно - нежилий будинок (літ. В), загальною площею 27,90

кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 13075480000, за адресою: АДРЕСА_1, скасування рішення та запису про право власності № 31059821 від 05 квітня 2019 року № 46343967, внесеногона підставі цього рішення; скасування рішення державного реєстратора комунального підприємства "Реєстратор" Нікітіної Юлії Володимирівни

від 19 квітня 2019 року № 46552830 про скасування запису про іпотеку відносно нежилого будинку (літера В), за адресою: АДРЕСА_1, скасування рішення державного реєстратора комунального підприємства "Реєстратор" Нікітіної Юлії Володимирівни від 19 квітня

2019 року № 46553236 про скасування запису про скасування державної реєстрації обтяження відносно нежилого будинку (літ. В), за адресою:

АДРЕСА_1, визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку (літ. В), загальною площею 27,90 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 13075480000, за адресою: АДРЕСА_1, укладеного 19 квітня 2019 року між дочірнім підприємством "ДКП "Тріада" та ОСОБА_2, скасування рішення від 19 квітня 2019 року № 46567010 та записупро право власності № 312702244, внесений на підставі цього рішення, скасування рішення державного реєстратора комунального підприємства "Реєстратор" Нікітіної Юлії Володимирівни

від 19 квітня 2019 року № 46568308 про зміну загальної площі нежилого будинку (літ. В), за адресою: АДРЕСА_1, з 27,60 кв. м до 59,60 кв. м скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 березня 2021 року, залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 26 січня 2022 року, в частині вирішення питання про розподіл судових витрат змінити, стягнувши з дочірнього підприємства "ДКП "Тріада" та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі по 6 165 грн з кожного.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 січня 2022 року в частині задоволення позовних вимог про витребування у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 нерухомого майна залишити без змін.