провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Дніпровського районного відділу у м. Запоріжжі Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 серпня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 листопада 2019 року, прийняті за результатами розгляду заяви Дніпровського районного відділу у м. Запоріжжі Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2017 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності, заінтересована особа - Дніпровський районний відділ у м. Запоріжжі Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області,

Короткий зміст заяви

У листопаді 2017 року Дніпровський районний відділ у м. Запоріжжі Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2017 року за нововиявленими обставинами.

Заяву обґрунтовував тим, що при винесенні судового рішення про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 на території України на момент проголошення незалежності судом неповно з`ясовано обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення.

Зокрема, заявник зазначав, що ОСОБА_1 у Томаківській загальноосвітній школі № 2 Томаківської районної ради Дніпропетровської області та у Томаківському навчально-виховному комплексі загальноосвітньої школи I-IIIступенів № 1 Томаківської сільської ради Дніпропетровської області не навчався і таке підтверджується відповідю цього навчального закладу, отриманою після ухвалення судом рішення.

Посилаючись на зазначене, Дніпровський районний відділ у м. Запоріжжі Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області просив про задоволення заяви.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 2 вересня 2019 року, постановленою у складі судді Гнатюк О. М., у задоволенні заяви відмовлено.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2017 року у зв`язку з нововиявленими обставинами, суд першої інстанції вказував на те, що відповідь Томаківської загальноосвітньої школи № 2 Томаківської районної ради Дніпропетровської області та Томаківської навчально-виховного комплексу загальноосвітньої школи I-III ступенів № 1 Томаківської сільської ради Дніпропетровської області не є нововиявленою обставиною, а є новим доказом, на який посилається заінтересована особа на підтвердження того, що ОСОБА_1 не навчався у вказаних навчальних закладах. Однак зазначена обставина не виключає того, що ОСОБА_1 станом на 1991 рік міг проживати на території України без навчання у школі або відвідувати навчальний заклад поза межами селища міського типу Томаківка.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 26 листопада 2019 року, прийнятою колегією у складі суддів: Крилової О. В., Бєлки В. Ю., Онищенко Е. А., ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 2 вересня 2019 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного з`ясування обставин справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У січні 2020 року Дніпровський районний відділ у м. Запоріжжі Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області подав до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій

просив ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 серпня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 листопада 2019 року скасувати.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення з порушенням норм процесуального права.

Заявник зазначав, що суди попередніх інстанцій не встановили фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, зокрема, судами залишено поза увагою те, що відповідно до статті 2 Закону України "Про освіту" в редакції Закону від 23 травня 1991 року (1060-12) повна загальна освіта в Україні є обов`язковою і може отримуватися у різних типах навчальних закладів. Статтею 36 цього ж Закону передбачено, що навчання у середній загальноосвітній школі починається з шести або семирічного віку. Однак на 1991 рік ОСОБА_1 виповнилося 12 років, тому у разі постійного проживання на території України він зобов`язаний був навчатися в школі.

Встановлюючи факт постійного проживання на території України, суд, у порушенні норм процесуального права, не витребував від заявника документ, який би підтверджував виконання обов`язку неповнолітньої особи щодо навчання у загальноосвітній школі. На думку заявника, зазначена обставина має значення для вирішення справи і є істотною для ухвалення рішення та яка раніше не була відома.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Провадження в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано з Ленінського районного суду м. Запоріжжя матеріали цивільної справи № 334/7616/17.

Встановлені судом першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2017 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності, заінтересована особа - Дніпровський районний відділ у м. Запоріжжі Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, задоволено.

Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на території України станом на 24 серпня 1991 року.

З відповіді Томаківської загальноосвітньої школи № 2 Томаківської районної ради Дніпропетровської області та Томаківської навчально-виховного комплексу загальноосвітньої школи I-III ступенів № 1 Томаківської сільської ради Дніпропетровської області суди встановили, що ОСОБА_1 у зазначеному навчальному закладі не навчався.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року (460-20) № 460 IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Пунктом 2 Розділу II"Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 5 січня 2020 року № 460 IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у тій же редакції).

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до положень статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.

Частиною другою вказаної статті визначено перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, якими є: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі.

Відповідно до частини 4 статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, та докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених наведеними нормами, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі і можуть вплинути на висновки суду про права і обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній або касаційній скарзі або які могли бути встановлені при всебічному і повному з`ясуванні судом обставин справи, не є нововиявленими обставинами. Неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду в прийнятті доказів, не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами.

Обґрунтовуючи заяву про перегляд рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2017 року у зв`язку нововиявленими обставинами, Дніпровський районний відділ у м. Запоріжжі Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області посилався на те, що судом неповно з`ясовано обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення, зокрема, щодо підтвердження навчання ОСОБА_1 у Томаківській загальноосвітній школі № 2 Томаківської районної ради Дніпропетровської області та у Томаківському навчально-виховному комплексі загальноосвітньої школи I-III ступенів № 1 Томаківської сільської ради Дніпропетровської області.

Судами попередніх інстанцій досліджено рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2017 року, яким встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24 серпня 1991 року, зі змісту якого не вбачається, що підставою для його ухвалення була доведеність факту навчання ОСОБА_1 у Томаківській загальноосвітній школі № 2 Томаківської районної ради Дніпропетровської області та у Томаківському навчально-виховному комплексі загальноосвітньої школи I-III ступенів № 1 Томаківської сільської ради Дніпропетровської області.

Вирішуючи заяву, суд першої інстанції вказував, що відповідь Томаківської загальноосвітньої школи № 2 Томаківської районної ради Дніпропетровської області та Томаківського навчально-виховного комплексу загальноосвітньої школи I-III ступенів № 1 Томаківської сільської ради Дніпропетровської області не є нововиявленою обставиною, а є новим доказом, тому підстав для перегляду судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами у суду немає.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції, якими погоджується і касаційний суд.

Доводи касаційної скарги стосовно того, що суди попередніх інстанцій не встановили фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, касаційний суд відхиляє, оскільки такі доводи спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень та встановленими судами обставинами справи.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлених обставин справи та зводяться виключно до переоцінки доказів, їх належності та допустимості. Проте в силу вимог статті 400 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов?язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов?язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання виконання судом обов?язку щодо надання обґрунтування, яке випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи.

Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Суди попередніх інстанцій правильно визначились із характером спірних правовідносин та нормами процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку та ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам процесуального права.

Таким чином, касаційний суд вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають; доводи заявника спрямовані на зміну оцінки доказів, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції й не може бути здійснене цим судом під час перегляду оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтею 400 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, статтями 401, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду