розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 05 липня 2022 року у складі судді Яровенко Н. О. та постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Немировської О. В., Ящук Т. І.,

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "Укрхімтрансаміак" (далі - ДП "Укрхімтрансаміак") про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення недоотриманої надбавки, премії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що з 16 червня 2017 року до 19 листопада 2021 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ДП "Укрхімтрансаміак" та займав різні посади.

19 листопада 2021 року ОСОБА_1 звільнено з роботи за власним бажанням на підставі частини третьої статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ), у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю.

Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки заяву про звільнення за власним бажанням написано внаслідок неправомірних дій відповідача та під психологічним тиском, що є порушенням вимог чинного трудового законодавства.

Крім того, в період виконання трудових обов`язків позивачу незаконно не нараховувались та не виплачувались: надбавка за високі досягнення в праці, а також премія за основні результати господарської діяльності.

Крім того, позивач вказує, що порушення відповідачем його трудових прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, тому підприємство має відшкодувати моральну шкоду.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив: визнати незаконним та скасувати наказДП "Укрхімтрансаміак" про звільнення від 19 листопада 2021 року, поновити ОСОБА_1 на посаді провідного фахівця служби внутрішньої безпеки департаменту відомчої безпекиДП "Укрхімтрансаміак", стягнути з ДП "Укрхімтрансаміак" на користь ОСОБА_1 : недоотриману надбавку за високі досягнення в праці в розмірі 50 834,57 грн, недоотриману премію за основні результати господарської діяльності в розмірі 21 534,48 грн, середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 32 078,80 грн, а також відшкодувати моральну шкоду в розмірі 622 500 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 05 липня 2022 року клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи залишено без задоволення. Клопотання представника ДП "Укрхімтрансаміак" про залишення позову без розгляду задоволено. Позов ОСОБА_1 до ДП "Укрхімтрансаміак" про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення недоотриманої надбавки, премії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач був належним чином повідомлений про день, час та місце судового засідання, повторно не з`явився в судове засідання, заяви про розгляд справи за його відсутності не подавав. Підстав для розгляду справи по суті за відсутності позивача немає. Неявка позивача не пов`язана з поважними причинами.

У клопотанні про відкладення розгляду справи ОСОБА_1 зазначав, що у зв`язку з воєнними діями на території Україні існує об`єктивна необхідність в оголошенні перерви в судовому засіданні.

Однак, суд зробив висновок про відмову ОСОБА_1 у задоволенні клопотання, оскільки з огляду на поточну ситуацію, яка склалася, у місті Києві, де знаходиться Дніпровський районний суд міста Києва, немає бойових дій, вказаний суд здійснює свою діяльність у штатному режимі. З метою дотримання розумних строків розгляду справи та недопущення порушення конституційних прав учасників справ на судовий захист, оскільки неодноразове відкладення розгляду справи буде суперечити принципу ефективності судового процесу, який направлено на недопущення затягування строків розгляду справи, підстав для відкладення розгляду справи у зв`язку з воєнним діями в Україні немає.

Не погодившись з ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 05 липня 2022 року, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 05 липня 2022 року залишено без змін.

Апеляційний суд виходив з того, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.

При цьому суд зазначив, що позивач був повідомлений належним чином про судові засідання, призначені на 24 травня 2022 року та 05 липня 2022 року, в судові засідання не з`явився, двічі просив відкласти розгляд справи у зв`язку із введенням воєнного стану на території України, будь-які конкретні причини неможливості з`явитися до суду не вказував.

У позивача, місцезнаходження якого відповідно до позовної заяви є місто Хмельницький, мали б бути не ілюзорні, а реальні побоювання щодо власної безпеки при переміщенні для участі в судовому засіданні у місті Києві, однак про таке позивач у своїх клопотаннях не зазначав, заяви про розгляд справи за його відсутності не подавав, клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції не заявляв.

Надані позивачем до апеляційного суду докази, що 01 липня 2022 року його призвано до Збройних Сил України (далі - ЗСУ), а з 30 серпня 2022 року він перебуває на військовій службі по мобілізації, суд апеляційної інстанції не приймає, оскільки такі докази не подавались до суду першої інстанції. Апеляційний суд переглядає справу з урахуванням тих обставин, які існували на час постановлення ухвали суду першої інстанції і які міг враховувати місцевий суд.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і передати справу за встановленою підсудністю для продовження розгляду, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Заявник вказує, що суд першої інстанції невірно встановив обставини, які мають значення для переносу розгляду справи, зокрема відсутність бойових дій у місті Києві не означає відсутність воєнних дій (бойові дії та воєнні дії не є тотожними поняттями).

У роз`ясненнях Верховного Суду 04 березня 2022 року, розміщених на офіційному веб-сайті Верховного Суду, зазначено, що учасники судових процесів мають право подавати заяви про відкладення розгляду справ у зв`язку з воєнними діями, та таке право не обмежується наявністю бойових дій на тих чи інших територіях України. Крім того, зазначені роз`яснення Верховного Суду не обмежують учасника справи в кількості наданих заяв про відкладення розгляду справи у зв`язку з воєнними діями.

Суд апеляційної інстанції проігнорував вибіркове застосування судом першої інстанції рекомендацій Ради суддів України щодо роботи судів у воєнний час, а саме проігноровані такі рекомендації Ради суддів України як: розгляд справ по можливості відкладається (за винятком невідкладних судових розглядів), зважаючи на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя; справи, які не є невідкладними, розглядаються лише за наявності письмової згоди на це усіх учасників судового провадження; процесуальні строки по можливості продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану.

Висновок апеляційного суду щодо існування у позивача ілюзорних побоювань щодо власної безпеки та необхідності зазначення в клопотанні про відкладення розгляду справи обґрунтувань будь-яких реальних побоювань за об`єктивної наявності очевидної загальнодержавної небезпеки у зв`язку із збройною агресією іншої держави, яка, до того ж, вважається міжнародним злочином проти миру і безпеки людства, є суперечливим.

Крім того, суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив позивачу у прийнятті доказів наявності поважних причин неявки в судове засідання.

Зазначаючи, що копія довідки про перебування позивача на військовій службі у ЗСУ з 30 серпня 2022 року не посвідчена у встановленому законом порядку, апеляційний суд не звернув увагу, що ця довідка подана до суду з накладенням електронного підпису заявника.

Доводи інших учасників справи

У лютому 2023 року ДП "Укрхімтрансаміак" надіслало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить відхилити доводи заявника через їх необґрунтованість, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2023 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з Дніпровського районного суду міста Києва.

08 лютого 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Суди встановили, що ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 06 січня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 08 лютого 2022 року (а.с.245, т.1).

У судовому засіданні, призначеному на 08 лютого 2022 року, клопотання позивача задоволено, оголошено перерву до 22 березня 2022 року об 11:00 год (а.с.12, т.2).

Розгляд справи, призначений на 22 березня 2022 року, знято з розгляду у зв`язку із запровадженням комендантської години. Розгляд справи перенесено на 24 травня 2022 року об 11:00 год (а.с.14, т.2). В цей же день учасникам справи направлена повістка про виклик до суду (а.с.16-17, т.2).

23 травня 2022 року до Дніпровського районного суду міста Києва надійшло клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи у зв`язку з воєнними діями на території України. Також заявник просить повідомити його про дату та час наступного судового засідання засобами зв`язку, що вказані в цьому клопотанні (а.с.21, т.2).

У судовому засіданні, призначеному на 24 травня 2022 року, оголошено перерву до 05 липня 2022 року (а.с.23, т.2). Про дату, час та місце розгляду справи, призначеної на 05 липня 2022 року, представник відповідача повідомлений під розписку. Позивачу направлена повістка про виклик до суду (а.с.24-25, т.2).

01 липня 2022 року до Дніпровського районного суду міста Києва надійшло клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи у зв`язку з воєнними діями на території України. Також заявник просить повідомити його про дату та час наступного судового засідання засобами зв`язку, що вказані в цьому клопотанні (а.с.219, т.2).

05 липня 2022 року ДП "Укрхімтрансаміак" подало до суду заяву, в якій просило постановити ухвалу про залишення позову без розгляду (а.с.220, т.2).

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою, другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частинами першої, третьої статті 406 ЦПК України передбачено, що ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 129 Конституції України однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України (1618-15) та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно?процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (частина третя статті 131 ЦПК України).

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, коли від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п`ята статті 223 ЦПК України).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 листопада 2022 року у справі № 905/458/21 зазначено, що нормами процесуального права передбачено право учасника справи: а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника); б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов`язковою.

Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано.

Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин: 1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання; 2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання; 3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.

Неявка позивача або його представника в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки може означати втрату позивачем юридичного інтересу до розгляду його справи судом.

Разом з цим, у разі, якщо позивач не з`явився в судове засідання, однак, повідомив суду інформацію про причини своєї неявки, суд має здійснити оцінку поважності таких причин. За відсутності такого повідомлення суд приймає рішення про залишення заяви без розгляду.

Питання поважності причин неявки є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються відповідні обставини. Поважними причинами є лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язуються з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне вчинення певної процесуальної дії.

Положення статті 223 ЦПК України вказують на необхідність врахування судом поважності/неповажності повідомлених позивачем суду причин своєї неявки до суду в залежності від того, чи є ця неявка першою чи повторною, та передбачають настання процесуальних наслідків у кожному конкретному випадку.

У разі першої неявки позивача в судове засідання та при умові, що суд визнав поважними повідомлені позивачем суду причини неявки в судове засідання, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні відповідно до пункту 2 частини другої статті 223 ЦПК України.

У постановах Верховного Суду: від 11 січня 2023 року у справі № 500/3032/18 (провадження № 61-19742св21), від 12 січня 2023 року у справі № 205/3009/16 (провадження № 61-6033св22), від 14 лютого 2023 року у справі № 947/15909/21 (провадження № 61-10773св22) зазначено, що причини повторної неявки позивача в судове засідання правового значення не мають, а обов`язковими умовами для застосування передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків повторної неявки позивача в судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи без його участі у судовому засіданні.

Правом на залишення позову без розгляду суд наділений лише у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача є негативним правовим наслідком для позивача у випадку зловживання ним своїми процесуальними правами, що презюмується.

Таким чином, положення частини п`ятої статті 223 та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України дисциплінують позивача як ініціатора судового розгляду, стимулюють його належно користуватися своїми процесуальними правами, щоб не допустити затягування розгляду справи.

Суд зобов`язаний припиняти недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі.

Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема забезпечує захист інтересів відповідача, який змушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання.

У справі, яка переглядається, у судові засідання, призначені на 24 травня 2022 року та 05 липня 2022 року, позивач не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений шляхом направлення судової повістки.

Позивач подавав клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 24 травня 2022 року та 05 липня 2022 року, посилаючись на об`єктивну необхідність відкладення розгляду справи у зв`язку з воєнними діями на території України.

Обізнаність позивача про дату, час та місце розгляду справи підтверджується матеріалами справи та не спростовується учасниками справи.

Таким чином, позивачу було відомо про два останні судові засідання, однак до суду він не з`явився і заяви про розгляд справи у його відсутність не подавав.

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що позивач був повідомлений належним чином про судові засідання, які були призначені на 24 травня 2022 року та 05 липня 2022 року, двічі у судові засідання не з`явився, заяв про розгляд справи за його відсутності не подавав, та, визнавши відсутність поважних обставин для відкладення розгляду справи, зробили правильний висновок про наявність підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду на підставі частини п`ятої статті 223 та пункту 3 частин першої статті 257 ЦПК України.

При цьому слід ураховувати, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення його без розгляду, має право звернутися до суду повторно (частина друга статті 257 ЦПК України).

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Доводи касаційної скарги, що право учасників справи подавати заяви про відкладення розгляду справи у зв`язку з воєнними діями на території України не обмежується наявністю бойових дій на тих чи інших територіях України, не заслуговують на увагу, оскільки між воєнними діями (бойовими діями) у державі та неявкою в судове засідання має бути причинний зв`язок, підтверджений належними доказами.

Проте, крім наявності воєнних дій на території України, позивач не посилався на будь-які інші обставини, які перешкоджали з`явитися в судові засідання.

Докази про те, що 01 липня 2022 року позивача призвано до ЗСУ, а з 30 серпня 2022 року він перебуває на військовій службі по мобілізації, до суду першої інстанції не подавались. Зазначені докази були надані позивачем лише до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частин першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Тлумачення статті 367 ЦПК свідчить, що суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.

Враховуючи вказані норми процесуального права, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що позивач разом з клопотаннями про відкладення розгляду справи, поданих до місцевого суду, документів, долучених ним до апеляційної скарги, не подавав.

ОСОБА_1, додав до апеляційної скарги докази про те, що 01 липня 2022 року його призвано до лав ЗСУ, проте доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, не надав.

Довідка про те, що позивач з 30 серпня 2022 року перебуває на військовій службі у військовій частині (по мобілізації), надана до апеляційного суду під час розгляду апеляційної скарги, тому не мають правового значення висновки суду, зокрема, і про непосвідчення у встановленому порядку цієї довідки, оскільки апеляційним судом відмовлено у задоволенні апеляційної скарги в зв`язку з її необґрунтованістю на підставі того, що місцевим судом, вирішуючи питання про залишення позову без розгляду, дотримано норми процесуального права, які регулюють це питання.

Таким чином, доводи касаційної скарги про те, що апеляційним судом зроблено помилковий висновок щодо порушення позивачем порядку засвідчення копії довідки про його перебування на військовій службі, доданої ним до апеляційної скарги, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, оскільки така довідка до суду першої інстанції позивачем не подавалась, доказів неможливості її подання заявником теж не надано.

Колегія суддів зауважує, що подання до апеляційного суду будь-яких доказів, на підставі яких суд зобов`язаний зупинити провадження у справі відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, зокрема, у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, не свідчить про необґрунтованість ухвали суду першої інстанції про залишення позову без розгляду, оскільки такі докази до місцевого суду не подавались.

Інші доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судом апеляційної інстанції фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм процесуального права.

При цьому суд враховує, що, як неодноразово вказував ЄСПЛ у своїх рішеннях, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) , який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", заява № 49684/99).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.

Оскільки касаційна скарга задоволенню не підлягає, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.