розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області в складі судді Созанської Л. І. від 19 липня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду в складі колегії суддів: Парандюк Т. С., Костів О. З., Міщій О. Я. від 26 жовтня 2022 року,

1.Описова частина

Короткий зміст заяви

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2, Бучацької міської ради, приватного нотаріуса Бучацького районного нотаріального округу Іванів Л. І., приватного нотаріуса Бучацького районного нотаріального округу Максимовича С. В., треті особи: ОСОБА_4, КП "Бучацьке бюро технічної інвентаризації", про тлумачення заповіту, встановлення юридичного факту, скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом.

Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_5, після смерті якої відкрилася спадщина на належне спадкодавцю майно, до якого входить житловий будинок із надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачка у передбачений законом строк звернулася до приватного нотаріусу Іванів Л. І. з метою оформлення прав власності на спадкове майно, проте згідно довідки № 25/01-24 від 25 січня 2021 року, виданої приватним нотаріусом, вказано, що нотаріус позбавлений можливості видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вказане майно, оскільки після аналізу заповіту встановлено розбіжність між адресою будинку, яка зазначена в заповіті та у правовстановлюючих документах на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами. Рішенням виконавчого комітету Бучацької міської ради від 24 січня 2017 року № 5 присвоєно частині житлового будинку, який належить ОСОБА_5 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, адресу: АДРЕСА_1 . 28 січня 2017 року між ОСОБА_5 та сином позивачки - ОСОБА_4 укладено договір про розподіл майна, згідно якого будинок за адресою: АДРЕСА_2 розділено на дві частини, по одній частині кожній із сторін договору. Фактично частина житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 є одним і тим же об`єктом нерухомості.

З урахуванням наведеного просить: здійснити тлумачення заповіту ОСОБА_5, посвідченого 06 серпня 2013 року приватним нотаріусом Бучацького районного нотаріального округу Максимович С. В. за реєстровим № 592, встановивши, що волею ОСОБА_5 було заповісти ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 ; встановити юридичний факт того, що адреси: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 є однією і тією ж адресою і належить одному і тому ж об`єкту нерухомості - житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами; скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане відповідачу ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (у разі наявності); скасувати рішення про державну реєстрацію права власності, скасувати право власності, скасувати державну реєстрацію об`єкта нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 ; визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом.

У червні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/3 частину спадкового майна.

В обґрунтування зустрічного позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_5, після смерті якої відкрилася спадщина на належне спадкодавцю майно, до якого входить житловий будинок із надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 . Вона та відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_3 є спадкоємцями першої черги спадкування за законом. Житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 належав спадкодавцю, ОСОБА_5 . Згідно договору про поділ майна від 28 січня 2017 року у власність ОСОБА_5 перейшов житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . У заповіті, що складений ОСОБА_5 06 серпня 2013 року, наявне розпорядження щодо будинку АДРЕСА_2 . Станом на день смерті ОСОБА_5 не володіла будинком АДРЕСА_3, натомість була власником житлового будинку по АДРЕСА_1 . Жодного розпорядження відносно цього нерухомого майна на випадок смерті вона не зробила. Отже, у разі відсутності заповіту спадкування відбувається відповідно до черговості, встановленої законом. Вона та відповідачі є дітьми ОСОБА_5 і мають право на рівну частку у спадщині кожен, а саме по 1/3 частині будинку. При зверненні до нотаріуса для оформлення спадщини на вказане майно, нотаріус не зміг видати свідоцтво про право на спадщину за законом у зв`язку із зверненням ОСОБА_1 із заявою щодо утримання у вчиненні нотаріальних дій та наміром звернутися до суду для оспорення спадкового майна, тому просить суд, визнати за нею, ОСОБА_2, право власності на 1/3 частину житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері, ОСОБА_5 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 19 липня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Розтлумачено заповіт від 06 серпня 2013 року, складений ОСОБА_5 та посвідчений приватним нотаріусом Бучацького районного нотаріального округу Максимовичем С. В. за реєстровим № 592, таким чином, що волевиявлення ОСОБА_5 при складенні заповіту щодо розпорядження частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2 на ім`я ОСОБА_1 було спрямовано щодо житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок із надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, виходив із того, що ОСОБА_5 розпорядилася на випадок смерті належним їй майном частиною будинку по АДРЕСА_1 правомірно, висловивши свою волю заповітом від 06 серпня 2013 року на ім`я ОСОБА_1, яка прийняла спадщину.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 19 липня 2022 року залишено без змін.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 зазначив про те, що оскільки позивачка дійсно є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_5, спадщину прийняла своєчасно, заповіт від імені спадкодавця складений в передбаченому законом порядку, заповіт змінений не був, станом на час розгляду справи є чинним, іншим шляхом реалізувати свої спадкові права позивачка не може, а тому необхідно здійснити тлумачення заповіту та визнати за позивачкою право власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, яке залишилося після смерті ОСОБА_5 .

Також апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, зазначивши про те, що її права не порушені, так як заповіт від 06 серпня 2013 року є чинним і у відповідності до його умов спадкоємцем є ОСОБА_1, за якою суд визнав право власності на спадкове майно.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У листопаді 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Пасічник А. З. звернувся засобами поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 19 липня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити, а її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 21 січня 2020 року в справі № 326/1573/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також, заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Судові рішення в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України).

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У січні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій відповідають вимогам матеріального та процесуального права, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 595/731/21 з Бучацького районного суду Тернопільської області.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду 02 березня 2023 року вказану справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, була матір`ю ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

За життя ОСОБА_5 залишила заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Бучацького районного нотаріального округу Максимовичем С. В. 06 серпня 2013 року, згідно з яким частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що знаходяться за адресою: буд АДРЕСА_2, на випадок смерті заповіла ОСОБА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Бучацької міської ради від 24 січня 2017 року № 5 "Про розгляд заяви ОСОБА_5 про присвоєння адреси об`єктові містобудування (1/2 частині житлового будинку по АДРЕСА_2 ) присвоєно об`єктові містобудування (1/2 частині житлового будинку), який належить ОСОБА_5 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

28 січня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір про розподіл майна, який посвідчено 28 січня 2017 року приватним нотаріусом Бучацького районного нотаріального округу Іванів Л. І., зареєстровано в реєстрі за № 153, яким сторони розділили майно, яке є об`єктом спільної часткової власності, що складається з житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 . У відповідності до пункту 4 даного договору у зв`язку з укладенням цього договору припиняється право спільної часткової власності на майно, що є предметом договору та

-у власність ОСОБА_4 переходить житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_4, загальною площею 74,3 кв.м., житловою площею 23,5 кв.м., позначений в плані під літ. "А", тамбур під літ "а", погріб під часткою будівлі під літ. "пдА", сарай під літ. "Б", сарай під літ. "В", у відповідності до технічного паспорта виготовленого комунальним підприємством "Бучацьким районним бюро технічної інвентаризації", 29 грудня 2016 року, № 1870.

-у власність ОСОБА_5 переходить житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 73,1 кв.м., житловою площею 24,0 кв.м, позначений в плані під літ. "А", тамбур під літ. "а", погріб під часткою будівлі підліт. "пдА", сарай під літ. "Г", сарай під літ. "Д", у відповідності до технічного паспорта виготовленого комунальним підприємством "Бучацьким районним бюро технічної інвентаризації", 24 січня 2017 року, № 11/17.

13 листопада 2020 року ОСОБА_1 подала приватному нотаріусу Бучацького районного нотаріального округу Іванів Л. І. заяву про прийняття спадщини, яка залишилася після смерті матері ОСОБА_5

23 листопада 2020 року ОСОБА_2 подала приватному нотаріусу Бучацького районного нотаріального округу Іванів Л. І. заяву про прийняття спадщини, яка залишилася після смерті матері ОСОБА_5 .

Відповідно до довідки приватного нотаріуса Бучацького районного нотаріального округу Іванів Л. І. № 25/01-24 від 25 січня 2021 року, нотаріус позбавлений можливості видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_1, після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки з поданих представником спадкоємця документів, встановлено розбіжність між зазначеними адресами у заповіті та правовстановлюючих документах на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини (стаття 1218 ЦК України).

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому.

Частиною п`ятою статті 1254 ЦК України передбачено, що заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни.

Згідно зі статтею 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями.

У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 1256 ЦК України суд розглядає справу про тлумачення заповіту за наявності таких умов: 1) зміст заповіту містить суперечності, неточності, що ускладнюють розуміння останньої волі заповідача; 2) наявність спору між спадкоємцями щодо тлумачення заповіту - спадкоємці мають різне уявлення про волевиявлення заповідача.

Тлумачення заповіту судом не повинно замінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпорядження його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті. Отже, суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача.

Неточне відтворення в заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене, перш за все, неоднаковим використанням в ньому слів, понять і термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов`язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частини заповіту і змістом заповіту в цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача стосовно долі спадщини.

Системний аналіз положень статей 213, 1256 ЦК України діє підстави для висновку, що при тлумаченні змісту заповіту не допускається пошук волі заповідача, яка не знайшла відображення у тексті самого заповіту, а також не допускається внесення змін у зміст заповіту, який є особистим розпорядженням фізичної особи щодо належного їй майна, яким вона відповідно до законодавства має право розпоряджатися на момент укладення заповіту.

У справі, яка переглядається, установлено, що у заповіті ОСОБА_5 від 06 серпня 2013 року зазначено, що вона заповідає належну їй на праві власності частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що знаходяться за адресою: буд АДРЕСА_2 - ОСОБА_1 .

Разом із тим, у подальшому за життя спадкодавця було здійснено поділ вказаного будинку на самостійні об`єкти нерухомого майна.

Відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Так, у зв`язку із поділом будинку за адресою: АДРЕСА_2, право спільної часткової власності ОСОБА_5 припинено, а у власності спадкодавця на час її смерті знаходився житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, який є окремим самостійним об`єктом.

Майном як особливим об`єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України).

На час відкриття спадщини права ОСОБА_5 на частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, яку вона заповіла позивачці, було припинено у зв`язку з поділом спірного будинку.

При цьому за життя ОСОБА_5 не скористалася правом, передбаченим статтею 1254 ЦК України, змін до складеного нею заповіту не вносила.

Оскільки на час відкриття спадщини спадкодавцю не належала частка у спільній частковій власності, її належав окремий об`єкт нерухомості, складений нею заповіт щодо її волі на спадкування позивачкою частки у спільній частковій власності втратив чинність.

Ураховуючи викладене, оскільки текст заповіту щодо належних ОСОБА_5 прав на частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, є чітким та зрозумілим, на час відкриття спадщини право на вказану частину житлового будинку за спадкодавцем припинено у зв`язку поділом вказаного будинку; воля щодо житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, який виділено у власність ОСОБА_5 у зв`язку з поділом будинку АДРЕСА_3 у заповіті не висловлена, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для тлумачення заповіту.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги про те, що оскаржувані судові рішення в частині вирішення первісного позову ОСОБА_1 про тлумачення заповіту ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та вважає на необхідне оскаржені судові рішення скасувати й ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні вказаного позову.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на спадкове майно

Установлено, що 23 листопада 2020 року ОСОБА_2 подала приватному нотаріусу Бучацького районного нотаріального округу Іванів Л. І. заяву про прийняття спадщини, яка залишилася після смерті матері - ОСОБА_5, а саме на 1/3 частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Заповіту на зазначене нерухоме майно спадкодавець не залишила, тому право на спадщину мають спадкоємці за законом (частина друга статті 1223 ЦК України).

Судом встановлено, що із заявами про прийняття спадщини звернулись до нотаріуса Філь Л. О. та ОСОБА_1 . Пред`явивши зустрічний позов про визнання права власності на 1/3 частину будинку, ОСОБА_2 вважала, що оскільки спадкоємцями першої черги є троє дітей спадкодавця, кожному з них належить зазначена частка.

Відмовивши в задоволенні позовних вимог про визнання за позивачкою ОСОБА_2 права власності на частину спадкового майна з тих підстав, що права останньої не порушено, оскільки спадкування в даному випадку відбувається за заповітом, а не за законом, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що вищевказаним заповітом охоплено вказане спадкове майно. Відтак, апеляційний суд у свою чергу не вирішував по суті позовних вимог ОСОБА_2 в частині визнання за нею права власності на спадкове майно за законом після смерті матері - ОСОБА_5, обставин, необхідних для вирішення цього питання, не встановив. У тому числі, відсутні дані щодо прийняття або неприйняття спадщини відповідачем ОСОБА_3, у той час як від з`ясування зазначених обставин залежить вирішення спору, в тому числі й щодо частки кожного із спадкоємців у спадщині, яка відкрилась за законом.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що оскаржувану постанову апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на спадкове майно слід скасувати та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 412, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 19 липня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року в частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Бучацької міської ради, приватного нотаріуса Бучацького районного нотаріального округу Іванів Лесі Ігорівни, приватного нотаріуса Бучацького районного нотаріального округу Максимовича Сергія Васильовича, треті особи: ОСОБА_4, комунальне підприємство "Бучацьке бюро технічної інвентаризації" про тлумачення заповіту скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Бучацької міської ради, приватного нотаріуса Бучацького районного нотаріального округу Іванів Лесі Ігорівни, приватного нотаріуса Бучацького районного нотаріального округу Максимовича Сергія Васильовича, треті особи: ОСОБА_4, комунальне підприємство "Бучацьке бюро технічної інвентаризації" про тлумачення заповіту - відмовити.