розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 серпня 2022 року у складі судді Безкровного Я. В. та постанову Одеського апеляційного суду

від 08 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Лозко Ю. П.,

Назарової М. В., Стахової Н. В.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_3 та ОСОБА_2, третя особа - Одеська міська рада, про встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Позовна заява мотивована тим, що їй на праві спільної часткової власності належить 21/50 часток житлового будинку, розташованого за адресою:

АДРЕСА_1, на підставі договору дарування, укладеного між нею та ОСОБА_5 .

Згідно з витягом з реєстру прав на нерухоме майно від 27 листопада 2015 року іншими співвласниками зазначеного житлового будинку є: ОСОБА_3, якому належить 7/25 будинку на підставі рішення народного суду Київського району м. Одеси від 18 липня 1983 року, ОСОБА_2, якому належить 15/50 будинку на підставі договору дарування від 10 серпня 2004 року.

Маж нею та ОСОБА_3 і ОСОБА_2 не досягнуто згоди щодо порядку користування земельною ділянкою, на якій розташоване вищезазначене нерухоме майно.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд встановити порядок користування земельною ділянкою відповідно до наданого експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз варіанту, що викладений у висновку від 04 червня

2020 року проведеної у справі додаткової судової земельно-технічної експертизи № 18-1697/1698/1699.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11 серпня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено порядок користування земельною ділянкою при житловому будинку АДРЕСА_1 між ОСОБА_1, ОСОБА_3 й ОСОБА_2 наступним чином:

1) ОСОБА_1 виділено у користування земельну ділянку, площею 260 кв. м, що складає 21/50 частки, та складається з: ділянки № НОМЕР_1, площею 99 кв. м,

з приляганням до фасадної зовнішньої межі ділянки, що включає площу зайняту частиною житлового будинку літ. "А" з прибудовами та господарськими будівлями з урахуванням площі під частиною житлового будинку з прибудовою; ділянки № НОМЕР_2, площею 145 кв. м; 1/2 частки земельної НОМЕР_5 загального користування, площею 31 кв. м.

2) ОСОБА_3 виділено у користування земельну ділянку,

площею 174,0 кв. м, що складає 7/25 частку земельної ділянки, та складається з: ділянки № НОМЕР_3 площею 96 кв. м, з урахуванням площі під частиною житлового будинку з прибудовою; ділянки № НОМЕР_4, площею 65 кв. м, з приляганням до лівої та задньої зовнішніх меж ділянки з урахуванням площі під господарськими будівлями; 1/2 частки земельної ділянки № НОМЕР_5 загального користування, площею 31 кв. м. Вхід на виділену ділянку залишено існуючий у фасадній межі ділянки зі сторони АДРЕСА_1 .

3) ОСОБА_2 виділено у користування земельну ділянку (ділянка № НОМЕР_6 ), площею 186 кв. м, що складає 15/50 частки, з приляганням до фасадної, правої і задньої зовнішніх меж ділянки, що включає, в тому числі, площу зайняту частиною житлового будинку літ. "А" та господарськими будівлями. Вхід на виділену ділянку залишено існуючий у фасадній межі ділянки зі сторони АДРЕСА_1 .

Виділені ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 межі ділянок згідно визначеного порядку користування земельною ділянкою при житловому будинку АДРЕСА_1 мають наступний опис: частина земельної ділянки ОСОБА_2 : від фасадної зовнішньої межі земельної ділянки, від точки розташованої з відступом 3,36 м від правої зовнішньої межі ділянки в напрямку до задньої зовнішньої межі ділянки, по зовнішній стіні гаражу літ. "В", відрізок довжиною 3,30 м; далі по осях міжквартирних перегородок, які відокремлюють квартири співвласників на всю їх довжину до перетину з зовнішньою стіною житлового будинку літ. "А", орієнтованої на праву і задню зовнішні межі земельної ділянки; далі під кутом 45о у напрямку правої зовнішньої межі ділянки, відрізок довжиною 1,41 м; далі уздовж зовнішньої стіни житлового будинку літ. "А" в напрямку до задньої зовнішньої межі ділянки, відрізок довжиною 4,37 м; далі поворот праворуч у напрямку до правої зовнішньої межі ділянки, відрізок довжиною 7,61м; поворот ліворуч

у напрямку задньої зовнішньої межі земельної ділянки уздовж правої зовнішньої межі, відрізок довжиною 14,28 м; поворот ліворуч у напрямку лівої зовнішньої межі ділянки уздовж вбиральні літ. "Г" та навісу літ. "Ж", відрізок довжиною 7,15 м; поворот праворуч у напрямку задньої зовнішньої межі земельної ділянки, відрізок довжиною 2,97 м до задньої зовнішньої межі; поворот праворуч у напрямку до правої зовнішньої межі земельної ділянки по задній межі, зовнішній стіні навісу літ. "Ж" та вбиральні літ "Г", відрізок довжиною 1,46м+6,42м+0,98м; поворот праворуч у напрямку фасадної зовнішньої межі земельної ділянки по правій зовнішній межі до кута житлового будинку літ. "А" відрізок довжиною 22,49 м, далі по зовнішній стіні житлового будинку літ. "А" відрізок довжиною 11,7 м+1,03 м, далі по фасадної зовнішньої межі, відрізок довжиною 1,54 м; поворот праворуч у напрямку лівої зовнішньої межі земельної ділянки, відрізок довжиною 3, 36 м.

Частина земельної ділянки ОСОБА_1 . Частина I: від фасадної зовнішньої межі земельної ділянки (від кута житлового будинку літ. "А"), у напрямку до задньої зовнішньої межі ділянки по зовнішній стіні житлового будинку літ. "А", відрізок довжиною 0,34 м + 7,35 м; поворот праворуч і далі по осях міжквартирних перегородок, які відокремлюють квартири співвласників на всю їх довжину до перетину з зовнішньою стіною житлового будинку літ. "А", орієнтованої на фасадну зовнішню межу земельної ділянки; далі по зовнішній стіні гаражу літ. "В" у напрямку до фасадної зовнішньої межі ділянки до точки розташованої з відступом 3,36 м від правої зовнішньої межі ділянки, відрізок довжиною 3,30 м;- поворот праворуч у напрямку лівої зовнішньої межі земельної ділянки по зовнішній стіні гаражу літ. "В", відрізок довжиною 3,93 м; далі поворот праворуч у напрямку задньої зовнішньої межі земельної ділянки по зовнішній стіні гаражу літ. "В", відрізок довжиною 0,3м до огорожі; поворот ліворуч у напрямку до лівої зовнішньої межі земельної ділянки по огорожі, відрізок довжиною 5,06м до зовнішньої стіни житлового будинку літ. "А"; поворот ліворуч по зовнішній стіні житлового будинку літ. "А" у напрямку фасадної зовнішньої межі, відрізок довжиною 0,29 м; далі поворот праворуч

у напрямку лівої зовнішньої межі земельної ділянки по зовнішній стіні житлового будинку літ. "А", відрізок довжиною 3,50 м.

Частина II: від точки розташованої з відступом 3,92 м від лівої зовнішньої межі земельної ділянки та на відстані 1,5 м від стіни житлового будинку літ. "А"

у напрямку до задньої зовнішньої межі ділянки уздовж лівої зовнішньої межі, відрізок довжиною 29,46 м; поворот праворуч у напрямку правої зовнішньої межі земельної ділянки уздовж вбиральні літ. "Е" та сараю літ. "И", відрізок довжиною 4,35 м, далі уздовж навісу літ. "Ж" та вбиральні літ. "Г", відрізок довжиною 7,15м; далі поворот праворуч у напрямку фасадної зовнішньої межі уздовж правої зовнішньої межі, відрізок довжиною 14,28 м; поворот праворуч

у напрямку лівої зовнішньої межі земельної ділянки, відрізок довжиною

7,61 м; поворот праворуч у напрямку задньої зовнішньої межі уздовж житлового будинку літ. "А", відрізок довжиною 3,24 м+1,5 м; далі поворот ліворуч у напрямку лівої зовнішньої межі уздовж житлового будинку літ. "А", відрізок довжиною 3,79м.

Частина земельної ділянки ОСОБА_3 : Частина I: від точки розташованої

з відступом 0,34 м+7,35 м від фасадної зовнішньої межі ділянки у напрямку до задньої зовнішньої межі земельної ділянки по зовнішній стіні житлового будинку літ. "А" відрізок довжиною 4,87 м, далі відрізок до кута житлового будинку літ. "А" довжиною 6,75 м далі по зовнішній стіні житлового будинку літ. "А", відрізок довжиною 3,63 м; поворот праворуч у напрямку правої зовнішньої межі земельної ділянки по зовнішній стіні житлового будинку літ. "А" відрізок довжиною 5,59 м, далі відрізок довжиною 1,0 м+0,4 м; поворот праворуч у напрямку фасадної зовнішньої межі земельної ділянки уздовж житлового будинку літ. "А" відрізок довжиною 3,24 м+4,37 м; далі поворот праворуч під кутом 45о у напрямку лівої зовнішньої межі ділянки, відрізок довжиною 1,41 м; далі по осях міжквартирних перегородок відокремлюючи квартири співвласників на всю їх довжину до перетину з зовнішньою стіною житлового будинку літ. "А", орієнтованої на ліву зовнішню межу земельної ділянки.

Частина II: від точки розташованої з відступом 6,80 м+1,46 м від лівої зовнішньої межі ділянки в напрямку до фасадної зовнішньої межі ділянки уздовж сараю літ. "И", відрізок довжиною 2,97 м; поворот праворуч

у напрямку лівої зовнішньої межі земельної ділянки уздовж сараю літ. "И", відрізок довжиною 4,35м; далі поворот ліворуч у напрямку фасадної зовнішньої межі земельної ділянки, відрізок довжиною 9,46 м уздовж лівої зовнішньої межі до точки розташованої на відстані 3,92 м від лівої зовнішньої межі; поворот праворуч у напрямку лівої зовнішньої межі земельної ділянки до точки на відстані 11,92 м+1,15 м від задньої зовнішньої межі земельної ділянки, відрізок довжиною 3,92 м; поворот праворуч у напрямку задньої зовнішньої межі земельної ділянки по лівій зовнішній межі ділянки до стіни вбиральні літ: "Е", відрізок довжиною 11,92 м, далі по стіні вбиральні літ. "Е", відрізок довжиною 1,15 м; поворот праворуч у напрямку правої зовнішньої межі земельної ділянки по стіни вбиральні літ. "Е" та стіні сараю літ. "И" відрізок довжиною 6,80 м, далі відрізок довжиною 1,46 м.

Частина земельної ділянки, яка залишається в загальному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_1 : від точки розташованої з відступом 7,35 м

від фасадної зовнішньої межі ділянки в напрямку до задньої зовнішньої межі земельної ділянки по зовнішній стіні житлового будинку літ. "А", відрізок довжиною 4,87 м, далі відрізок до кута житлового будинку літ. "А" довжиною 6,75 м, далі по зовнішній стіні житлового будинку літ. "А", відрізок довжиною 3,63 м; поворот праворуч у напрямку правої зовнішньої межі земельної ділянки по зовнішній стіні житлового будинку літ. "А", відрізок довжиною

5,59 м, далі відрізок довжиною 1,0 м+0,4 м; поворот ліворуч у напрямку задньої зовнішньої межі земельної ділянки, відрізок довжиною 1,5 м; поворот ліворуч у напрямку лівої зовнішньої межі земельної ділянки, відрізок довжиною 3,79 м+3,92 м до точки розташованої на відстані 35,38м від фасадної межі; поворот ліворуч у напрямку фасадної зовнішньої межі, відрізок довжиною 35,38 м; поворот ліворуч у напрямку правої зовнішньої межі земельної ділянки, відрізок довжиною 0,96 м.

Визначено графічне зображення порядку користування земельною ділянкою при житловому будинку АДРЕСА_1 згідно додатку

№ 2 до висновку експертта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, додаткової судової земельно-технічної експертизи

№ 18-1697/1698/1699 від 04 червня 2020 року "Варіант порядку користування земельною ділянкою

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції, дослідивши варіант розподілу земельної ділянки, запропонований експертом, дійшов висновку про те, що встановлення саме такого порядку користування земельною ділянкою відповідатиме часткам сторін у спільній частковій власності. Інших варіантів поділу земельної ділянки не запропоновано. Також суд врахував, що фактичний порядок користування спірною ділянкою не тільки не відповідає часткам співвласників у праві власності на будинок та є не справедливим, але й позбавляє позивачку можливості належним чином здійснювати обслуговування частини житлового будинку, який є у її фактичному користуванні, оскільки варіант, який існує між сторонами, надає можливість позивачці доступу до будинку лише з фасадної частини будинку.

Спростовуючи доводи відповідачів, суд вказав, що посилання на рішення народного суду Київського району м. Одеси від 27 червня 1978 року

є безпідставні, оскільки матеріали архівних справ, які були витребувані у даній справі, не містять проєкту розподілу спірної земельної ділянки між колишніми власниками вказаного домоволодіння.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 серпня 2022 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що інших варіантів поділу земельної ділянки експертом не запропоновано, а єдиний варіант відповідає часткам сторін у спільній частковій власності, при цьому проводилась кілька судових експертиз. Цивільно-правова угода між співвласниками щодо користування спірним нерухомим майном відсутня.

Щодо пропуску строку позовної давності ОСОБА_1 для звернення до суду з позовом, суд зазначив, що право спільної часткової власності на

21/50 житлового будинку, позивачкою набуте 29 липня 2013 року за договором дарування, а з цим позовом звернулася у серпні 2015 року, тобто в межах строків позовної давності, передбачених статтею 257 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 -

ОСОБА_4,посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої і постанову суду апеляційної інстанцій скасувати, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2023 року відкрито касаційне провадження

у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Київського районного суду м. Одеси.

У лютому 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 -

ОСОБА_4,мотивована тим, що між співвласниками домоволодіння встановлено фактичний порядок користування спірною земельною ділянкою на підставі рішення народного суду м. Одеси від 27 червня 1978 року та проєкту розподілу від 31 березня 1978 року, про що є відомості за 1978 року

у справі комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради. За вказаним судовим визначений порядок користування спірною земельною ділянкою, який закріплений тривалим користуванням між власниками часток у домоволодінні.

Суди першої та апеляційної інстанцій помилково вважали, що між співвласниками не існує порядку користування земельною ділянкою та визначили порядок користування спірною земельною ділянкою відповідно до варіанту, запропонованого висновкомексперта від 04 червня 2020 року без урахування рішення народного суду м. Одеси від1978 року, але він є більшим ніж було виділено спочатку першому власникові частки у розмірі 21/50 і такий варіант відповідає частці позивача у домоволодінні.

Також зазначають про те, що між сторонами не існує спору щодо порядку користування земельною ділянкою, на якій розташовано домоволодіння, що належить сторонам на праві спільної часткової власності. Вважають, що ОСОБА_1 вирішила змінити існуючий порядок користування, який склався між співвласниками протягом більш ніж 40 років та був встановлений рішенням народного суду м. Одеси від 27 червня 1978 року, яке є чинним. Зазначають про пропуск позивачем строку позовної давності, так як порядок користування співвласниками був установлений ще у 1978 році. При цьому посилаються на правові висновки Верховного Суду.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У січні 2023 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_1 -

ОСОБА_6 надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено,

що рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 серпня 2022 року

та постанова Одеського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року

є законними та обґрунтованою і підстави для їх скасування відсутні.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 на підставі договору дарування, укладеного між останньою та ОСОБА_5, посвідченого 29 липня 2013 року приватним нотаріусом Черненко І. П. за реєстровим № 1273, належить на праві спільної часткової власності 21/50 часток житлового будинку, розташованого за адресою:

АДРЕСА_1, на земельній ділянці 625 кв. м, яка знаходиться у фактичному користуванні (том. 1, а. с. 5).

Іншими співвласниками вказаного вище житлового будинку є: ОСОБА_3, якому належить 7/25 будинку на підставі рішення народного суду Київського району м. Одеси від 18 липня 1983 року, ОСОБА_2, якому належить

15/50 будинку на підставі договору дарування від 10 серпня 2004 року.

Між сторонами виник спір щодо порядку користування земельною ділянкою, на якій розташоване домоволодіння АДРЕСА_1 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 -

ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває

у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частиною четвертою статті 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

У частині першій статті 377 ЦК України зазначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь-якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (частина п`ята статті 319 ЦК України).

Отже, при вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду України:

від 15 травня 2017 року у справі № 6-841цс16 та від 01 листопада 2017 року

у справі № 6-2454цс16 та у постановах Верховного Суду: від 17 лютого

2021 року у справі № 473/4829/13-ц (провадження № 61-3537ск20),

від 22 лютого 2022 року у справі № 577/5615/19 (провадження

№ 61-12815св21), від 31 травня 2022 року у справі № 642/5013/17 (провадження № 61-10431св20). Ця практика є незмінною.

Згідно з листом комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради" від 21 вересня 2017 року № 488673.72.17 за адресою: АДРЕСА_1, проєкт розподілу земельної ділянки від 31 березня 1978 року в архівах справи відсутній (том 2, а. с. 144).

Відповідно до листа Управління архітектури та містобудування Одеської міськради від 25 вересня 2017 року № 01-15/464П суду надані матеріали за спірною земельною ділянкою, а саме: рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих від 05 квітня 1955 року № 252; договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку від 06 червня 1955 року; план управління Головного архітектора м. Одеси; акт вказівки кордонів від 11 квітня 1955 року; викопіювання з чергового плану 1978 року, викопіювання з чергового плану 2012 року. Проєкт розподілу спірної земельної ділянки між колишніми власниками домоволодіння АДРЕСА_1 не надано

(том 2, а. с. 150-160).

28 вересня 2017 року Державним архівом Одеської області надано лише рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих

від 05 квітня 1955 року № 252 (том. 2, а. с. 145-149).

Судами встановлено, що матеріали архівних справ не містять проєкт розподілу земельної ділянки Одеського бюро технічної інвентаризації

від 31 березня 1978 року між колишніми власниками домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2017 року

у справі № 520/10806/15-ц було призначено повторну судову

будівельно-технічну експертизу.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 09 січня 2018 року уточнено питання по призначеній експертизі та викладно його у такій редакції: надати можливі варіанти встановлення порядку користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, згідно часток співвласників у праві власності на будинок за цією адресою, де ОСОБА_1 належить

21/50 часток; ОСОБА_2 належить 15/50 часток, а ОСОБА_3 належить 7/25 часток у межах виділеної у користування земельної ділянки площею

Згідно з наданого експертом висновку Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 04 червня 2020 року проведеної у справі додаткової судової земельно-технічної експертизи № 18-1697/1698/1699,

не надається можливим встановити порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, згідно часток співвласників у праві власності на будинок за цією адресою, де ОСОБА_1 належить

21/50 часток; ОСОБА_2 належить 15/50 часток, а ОСОБА_3, належить 7/25 часток у межах виділеної у користування земельної ділянки площею

584 кв. м, згідно договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку на праві особистої власності від 06 червня 1955 року та рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих від 05 квітня 1955 року № 252, з урахуванням рішення народного суду Київського району м. Одеси від 27 червня 1978 року, який враховував би всі зазначені вище умови.

Експертом запропоновано один найбільш доцільний варіант порядку користування вказаною вище земельною ділянкою між співвласниками належних їм часткам, без врахування рішення народного суду Київського району м. Одеси від 27 червня 1978 року, який передбачає найбільш раціональне використання земельної ділянки за її цільовим призначенням і можливість потрапляння ( проходу) кожного з співвласників до виділених їм ділянок, в тому числі через ділянку загального користування

з можливістю обслуговування належних їм будівель і споруд, про визначення якого просила позивачка ОСОБА_1 в уточненому позові

Визначаючи варіанти користування спірною земельною ділянкою, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно встановив, що між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_3

і ОСОБА_2 відсутні будь-які угоди щодо порядку її користування; немає погодженого або встановленого порядку користування цією земельною ділянкою, а тому найбільш доцільним є встановлення порядку користування земельною ділянкою за варіантом висновку судової земельно-технічної експертизи, що відповідають їхнім часткам у праві власності у домоволодінні. Крім того, права співвласників домоволодіння щодо користування нерухомим майном не порушуються. Обидві сторони мають безперешкодний доступ до своїх частин земельної ділянки та домоволодіння.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що фактичний порядок користування спірною ділянкою між співвласниками будинку сторонами спору не тільки не відповідає часткам співвласників

у праві власності на будинок та є не справедливим, але й позбавляє позивачку ОСОБА_1 можливості належним чином здійснювати обслуговування частини житлового будинку, який є у її фактичному користуванні, оскільки фактичний варіант надає останній можливість доступу до будинку лише

з фасадної частини будинку, про що зазначено експертом під час складання висновку.

Отже за встановлених у справі наведених вище обставин, суди врахували,

що інших варіантів поділу земельної ділянки експертом не запропоновано,

а вказаний варіант відповідає часткам кожного зі сторін у спільній частковій власності, дійшли вірного висновку про задоволення уточнених позовних вимог ОСОБА_1, зауваживши про відхилення тверджень відповідачів

із посиланням на рішення народного суду Київського району м. Одеси

від 27 червня 1978 року, як на підставу для відмови у позові ОСОБА_1, оскільки матеріали архівних справ, які були витребувані судом під час вирішення спору не містять проекту розподілу спірної земельної ділянки між колишніми власниками вказаного вище домоволодіння, водночас судом вірно враховано доводи позивачки у цій частині про те, що розподіл спірної земельної ділянки між всіма власниками, тобто за участю власника

7/25 домоволодіння станом на 27 червня 1978 року не складався.

Верховний Суд зазначає, що до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (негатроний позов) позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18).

Таким чином, поки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод

у здійсненні права користування та розпорядження цим майном. А тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

Посилання касаційної скарги на правову позицію, висловлену у постановах Верховного Суду; від 15 травня 2017року у справі №705/6917/14-ц (провадження № 61-23246св19); від 13 березня 2019року у справі

№ 734/3785/15-ц (провадження № 61-33455св19); від 21 жовтня 2020 року

у справі № 751/9419/16-ц (провадження № 61-15484св18); від 27 листопада 2020 року у справі № 760/3063/14-ц (провадження № 61-23246св19),

є безпідставним, так як у вказаних справах встановлені різні фактичні обставини справи, відмінні від тих, які встановлені в судових рішеннях суду у справі, що переглядається. Саме по собі посилання на неоднакове застосування норм матеріального права у різних справах, хоч

і у подібних правовідносинах, але за різних фактичних обставин, не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм матеріального права.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства та направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.