розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, від імені якого діє адвокат Тарасов Сергій Олексійович, на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Рубан С. М., Заришняк Г. М., Кулікової С. В., та касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Кеба Алла Василівна, на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Рубан С. М., Заришняк Г. М., Кулікової С. В.,

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваше авто" (далі - ТОВ "Ваше авто"), ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання правочинів недійними та витребування майна з чужого володіння.

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що йому на праві приватної власності належить автомобіль "Mercedes-Benz G 500", 2011 року випуску, номер шасі НОМЕР_1, сірого кольору, який 23 березня 2017 року передано в користування ОСОБА_4 відповідно до нотаріально посвідченої довіреності. Довіреність видана виключно на право користування автомобілем тільки ОСОБА_4 та без права розпорядження, строк дії довіреності визначено до 23 березня 2018 року. Іншої довіреності та/або продовження строків користування автомобілем він не надавав.

Згодом йому стало відомо, що зазначений автомобіль незаконно відчужено ще в квітні 2018 року. З цього приводу він звернувся до органів поліції із заявою про скоєння злочину. Голосіївським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві порушено кримінальне провадження.

ОСОБА_1 зазначав, що спірний автомобіль вибув з його власності (володіння) на підставі таких документів: договору комісії від 24 квітня 2018 року № 7304/18/002962, укладеного між ТОВ "Ваше Авто" та ним, та договору купівлі-продажу від 24 квітня 2018 року № 7304/18/002962, укладеного між ТОВ "Ваше Авто" та ОСОБА_3 .

Також йому відомо, що його автомобіль перепродавався декілька разів, а власником автомобіля на даний час є ОСОБА_2 .

Враховуючи викладене, ОСОБА_1, посилаючись на статті 203, 215, 317, 319, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), уточнивши позовні вимоги, просив суд:

- визнати договір комісії від 24 квітня 2018 року № 7304/18/002962, укладений між ТОВ "Ваше Авто" та ОСОБА_1, недійсним;

- визнати договір купівлі-продажу транспортного засобу від 24 квітня 2018 року № 7304/18/002962, укладений між ТОВ "Ваше Авто" та ОСОБА_3, недійсним;

- витребувати у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 автомобіль "Mercedes-Benz G 500", 2011 року випуску, номер шасі НОМЕР_1, сірого кольору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 20 липня 2020 року у складі судді Осаулова А. А. позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір комісії від 24 квітня 2018 року № 7304/18/002962, укладений між ТОВ "Ваше авто" та ОСОБА_1 .

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 24 квітня 2018 року № 7304/18/002962, укладений між ТОВ "Ваше авто" та ОСОБА_3 .

Витребувано у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 автомобіль "Mercedes-Benz G 500", 2011 року випуску, номер шасі НОМЕР_1, сірого кольору.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вчинення представником ОСОБА_5 від імені ОСОБА_1 дій є протиправним, а договір комісії від 24 квітня 2018 року № 734/18/002962, підписаний ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1, є недійсним, оскільки він суперечить положенням частини першої статті 203 ЦК України.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не уповноважував ТОВ "Ваше Авто" на укладення договору купівлі-продажу автомобіля, тобто відсутнє волевиявлення позивача як власника спірного майна на його відчуження, наявні підстави для визнання договору недійсним з підстав невідповідності вимогам статті 203 ЦК України.

Оскільки позивач не уповноважував ОСОБА_4 на здійснення продажу автомобіля, не мав волевиявлення щодо його відчуження ОСОБА_4, ОСОБА_1, якому належить спірний автомобіль, має право витребувати його від добросовісного набувача на підставі статті 388 ЦК України, оскільки автомобіль вибув з володіння власника поза його волею.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 задоволено.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 липня 2020 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що до участі у справі не залучено особу, яка уклала договір комісії від імені позивача, а саме ОСОБА_5 та не залучено ОСОБА_4, у користуванні якого перебував спірний автомобіль і не був повернутий позивачу по закінченню строку довіреності.

Отже, суд першої інстанції не з`ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, не встановив склад сторін у справі та дійшов передчасного висновку про задоволення позову.

Крім того, спірний автомобіль вибув з володіння власника ОСОБА_1 за його волею, тому таке майно не підлягає витребуванню від добросовісного набувача на підставі віндикаційного позову. Якщо власник неналежним чином поставився до вибору особи, якій він передав автомобіль у володіння та користування за нотаріально посвідченою довіреністю, то він позбавляється права вимагати повернення речей від добросовісного набувача, але йому надається можливість вимагати відшкодування збитків від особи, яка не повернула річ. Тому власник майна ОСОБА_1 має право звернутися з відповідним позовом до особи, якій добровільно передав транспортний засіб.

Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції

Постановою Верховного Суду від 02 червня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року залишено без змін.

Постанову суду касаційної інстанції мотивовано тим, що спірний автомобіль вибув з володіння власника ОСОБА_1 за його волею, що не спростовано відповідними доказами, тому таке майно не підлягає витребуванню від добросовісного набувача на підставі віндикаційного позову.

Якщо власник неналежним чином поставився до вибору особи, якій він передав річ (у даній справі автомобіль по довіреності посвідченій нотаріально передано позивачем ОСОБА_4 у володіння та користування) він позбавляється права вимагати повернення речей від добросовісного набувача, але йому надається можливість вимагати відшкодування збитків від особи, яка не повернула річ. Власник майна ОСОБА_1 має право звернутися з відповідним позовом до особи, якій добровільно передав транспортний засіб.

У випадку коли річ вибуває з володіння власника за його бажанням, власник сам несе ризик вибору контрагента, якому він вирішив довірити своє майно.

Крім того, суд погодився з висновками апеляційного суду про те, що судом першої інстанції у порушення норм процесуального права не було залучено до участі у справі ОСОБА_5, який безпосередньо укладав договір комісії від імені позивача, та ОСОБА_4, як особи, у користуванні якого перебував спірний автомобіль.

Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції

У серпні 2022 року ОСОБА_3, від імені якого діє адвокат Тарасов С. О. звернувся до суду із заявою, в якій просив вирішити питання про новий розподіл судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом справи та просив стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 здійснені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн.

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року заяву представника ОСОБА_3 - Тарасова С. О. задоволено частково.

Ухвалено додаткове судове рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Ваше авто", ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними та витребування майна з чужого володіння.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Додаткову постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Водночас, проаналізувавши наведений у заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу детальний опис наданих адвокатом Тарасовим С. О. послуг, та подані документи, апеляційний суд вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності, витраченому адвокатом часу на виконання відповідних робіт.

На думку апеляційного суду вимоги заявника про стягнення з позивача на користь ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн є завищеними та не співмірними із заявленими позовними вимогами та складністю справи, у зв`язку з чим підлягають зменшенню до 7 000,00 грн.

У серпні 2022 року представник ОСОБА_1 - Кеба А. В. звернулася до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в якій просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами мотивовано тим, що у провадженні Солом`янського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа № 760/3091/22 за позовом ОСОБА_9 до ТОВ "Ваше Авто", ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання недійсними правочинів та витребування майна.

02 серпня 2022 року ОСОБА_1 було отримано відзив на позовну заяву у справі № 760/3091/22 за підписом представника ОСОБА_5, адвоката Вербицького В. В.

У вищевказаному відзиві зазначається, що ОСОБА_5 не підписував договір комісії від 24 серпня 2018 року № 7304/18/002962, ніколи не виступав представником ОСОБА_1 та незнайомий і не мав жодних особистих чи ділових контактів з жодним із учасників справи.

Отже, ОСОБА_5 категорично заперечує факт підписання ним від імені ОСОБА_1 договору комісії, вказує на свою юридичну та фізичну неможливість бути присутнім на підписанні такого договору в м. Києві 24 серпня 2018 року та зазначає про втрату ним паспорта, який неправомірно був використаний при підписанні договору комісії для встановлення його особи.

Таким чином, зазначені обставини є істотною обставиною для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - Кеби А. В. про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року відмовлено.

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Таким чином, обставини, на які посилається в заяві заявник, називаючи їх "юридичними фактами", не являються нововиявленими обставинами виходячи із положень статті 423 ЦПК України та підстав з яких скасовано апеляційним судом рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводи

У січні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_3, від імені якого діє адвокат Тарасов С. О., на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року, в якій заявник просить змінити оскаржуване судове рішення та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн.

Підставою касаційного оскарження додаткової постанови Київського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року заявник вказує неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, від 01 грудня 2021 року у справі № 641/7612/16-ц, додаткові постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19, та постанові Великої палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, щосуд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що розмір гонорару адвоката є фіксованим, і становить ціну договору, відтак висновки суду щодо завищення розміру гонорару адвоката є передчасними та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України.

Також судом апеляційної інстанції не враховано того, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Матеріалами справи не містять клопотання позивача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, тому в суду апеляційної інстанції були відсутні підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат.

У січні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Кеба А. В., на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року, в якій заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставою касаційного оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року заявник вказує неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 826/20239/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог процесуального права не надав зазначеним в заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами обставинам належної оцінки, справу розглянув поверхнево, звівши свою правову позицію виключно до формального висновку про відсутність нововиявлених обставин. При цьому будь-яка правова оцінка самим обставинам, на які заявник посилався у своїй заяві, судом взагалі не надавалась.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_3, від імені якого діє адвокат Тарасов С. О., на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року і витребувано із Шевченківського районного суду міста Києва цивільну справу № 761/44057/19.

Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Кеба А. В., на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року.

У лютому 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Кеба А. В., на касаційну скаргу ОСОБА_3, від імені якого діє адвокат Тарасов С. О., в якому зазначено, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки розмір стягнутої суми в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу є співмірним із складністю справи та таким, що відповідає критеріям реальності адвокатських послуг.

У березні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_3, від імені якого діє адвокат Тарасов С. О., на касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Кеба А. В., в якому зазначено, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки обставини на які наголошує ОСОБА_1 не є нововиявленими, і не мають істотного значення для цієї справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

18 травня 2020 року між адвокатом Тарасовим С. О. та Задояним З. М. укладено договір про надання правової допомоги (т. 4, а. с. 194-196).

Відповідно до додаткового договору від 09 вересня 2020 року № 1 до договору про надання правої допомоги від 18 травня 2020 року сторони погодили гонорар фірми за підготовку відповідних документів та представництва ОСОБА_3 у Київському апеляційному суді, що складає: 15 000,00 грн - за складання відзиву на апеляційну скаргу; 1 200,00 грн - за ознайомлення з матеріалами справи; 1 500,00 грн - за підготовку, складання клопотань/заяв щодо вирішення процесуальних питань та 5 000,00 грн - за вартість участі в одному судовому засіданні (т. 2, а. с. 155).

Згідно з актами виконаних робіт від 29 вересня 2020 року, від 27 жовтня 2020 року та від 17 листопада 2020 року сторонами погоджено про виконання договору про надання правової допомоги від 18 травня 2020 року (т. 2, а. с. 158, 244, 230).

Відповідно до акта виконаних робіт від 29 вересня 2020 року, від 27 жовтня 2020 року та 17 листопада 2020 року адвокатом Тарасовим С. О. надано такі послуги: складання відзиву на апеляційну скаргу у справі № 761/44057/19 - 15 000,00 грн; 29 вересня 2020 року, 27 жовтня 2020 року та 17 листопада 2020 року участь у судових засіданнях у Київському апеляційному суді щодо розгляду апеляційної скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 липня 2020 року (т. 2, а. с. 158, 230, 244).

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційні скарги ОСОБА_3, від імені якого діє адвокат Тарасов С. О., та ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Кеба А. В., задоволенню не підлягають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані додаткова постанова та ухвала суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Щодо оскарження додаткової постанови Київського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (5076-17) , про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Відповідно до пункту 4 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Види адвокатської діяльності визначені у статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку із реалізацією права на судовий захист або у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається у такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України)

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При цьому для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що наведений у заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу детальний опис наданих адвокатом Тарасовим С. О. послуг, та подані до неї документи, в яких відображена інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг),

не відповідає критерію розумності, витраченому адвокатом часу на виконання відповідних робіт, є завищеними та не співмірними із заявленими позовними вимогами та складністю справи, у зв`язку з чим підлягають зменшенню до 7 000,00 грн.

Щодо оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року

Перегляд рішень, ухвал та судових наказів у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження в цивільному судочинстві. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати до суду дані про неї.

Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з частиною другою статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Необхідними умовами визнання обставин нововиявленими є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Необхідними умовами для кваліфікації обставин як таких, що визначені пунктом 3 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони: 1) існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), 2) спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та 3) мають важливе значення для її розгляду.

Нововиявлені обставини повинні підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

При вирішенні питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами суду слід виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частини четверта, п`ята статті 423 ЦПК України).

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.

Європейський суд з прав людини зауважував, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення від 03 квітня 2008 року у справі PONOMARYOV v. UKRAINE, заява № 3236/03, § 40).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (рішення від 18 листопада 2004 року у справі PRAVEDNAYA v. RUSSIA, заява № 69529/01, § 27, 28).

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції, надавши належну оцінку поданим сторонами доказам й врахувавши всі обставини справи, правильно виходив із того, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 в своїй заяві, називаючи їх юридичними фактами, не являються нововиявленими обставинами відповідно до вимог статті 423 ЦПК України та підстав з яких апеляційним судом скасовано рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову зазначив, що до участі у справі не залучено особу, яка уклала договір комісії від імені позивача, а саме ОСОБА_5 та не залучено ОСОБА_4, у користуванні якого перебував спірний автомобіль і не був повернутий позивачу по закінченню строку довіреності.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про відсутність правових підстав для скасування постанови Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року за нововиявленими обставинами.

Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що зазначені заявником обставини як нововиявлені не є такими відповідно до статті 423 ЦПК, а фактично зводяться до незгоди з ухваленим судовим рішенням.