розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Бабинської сільської ради Рівненського району Рівненської області на постанову Рівненського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Хилевич С. В., Ковальчук Н. М., Шимків С. С. у справі за позовом ОСОБА_1 до Бабинської сільської ради Рівненського району Рівненської області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання незаконним і скасування рішення органу сільського самоврядування,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Бабинської сільської ради Рівненського району Рівненської області, в якому просила суд визнати незаконним і скасувати рішення Горбаківської сільської ради від 12 листопада 2012 року № 558 "Про внесення змін до рішення сесії від 18 липня 2011 року № 131 "Про надання дозволу на приватизацію квартири в АДРЕСА_1".

Позовна заява мотивована тим, що у червні 2011 року вона звернулась до Горбаківської сільської ради Гощанського району Рівненської області (правонаступник - Бабинська сільська рада Рівненського району Рівненської області) із заявою про надання дозволу на приватизацію квартири з надвірними будівлями АДРЕСА_2, в якій вона проживала понад двадцяти двох років. 08 липня 2011 року за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 Горбаківською сільською радою Гощанського району Рівненської області прийнято рішення № 131 "Про надання дозволу на приватизацію квартири в АДРЕСА_1" відповідно до якого вирішено, зокрема оформити в Комунальному підприємстві "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" (далі - КП "Рівненське ОБТІ") право власності на квартиру з надвірними будівлями в АДРЕСА_1, яка перебуває на балансі сільської ради, дати дозвіл на приватизацію квартири з надвірними будівлями ОСОБА_1 .

На підставі рішення КП "Рівненське ОБТІ" проведено інвентаризацію приміщень, які були у неї в користуванні і 18 жовтня 2011 року виготовлено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_2 . 20 жовтня 2011 року органом приватизації Виконавчого комітету Горбаківської сільської ради видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1, яке зареєстровано державним реєстратором КП "Рівненське ОБТІ".

12 листопада 2012 року Горбаківська сільська рада прийняла рішення № 558 "Про внесення змін до рішення сесії від 08 липня 2011 року № 131 "Про надання дозволу на приватизацію квартири в АДРЕСА_1", згідно з яким орган сільського самоврядування вирішив, зокрема вилучити з пунктів 1, 2 рішення від 18 липня 2011 року № 131 "Про надання дозволу на приватизацію квартири в АДРЕСА_1" слова "з надвірними будівлями".

Вона вважала, що дане рішення є незаконним, оскільки не зазначено його ініціатора, хто виявив дану помилку і на підставі якого правовстановлюючого документа існує така розбіжність, не зазначено, чому це питання виникло більше, ніж через рік після реєстрації нею права власності на квартиру з надвірними будівлями, не вирішення питання про подальше існування свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1, не вирішено питання про рішення державного реєстратора КП "Рівненське ОБТІ" Довмат І. В. від 25 жовтня 2011 року та записом в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Крім іншого, цим рішенням вилучено з пунктів 1, 2 рішення від 18 липня 2011 року № 131 слова: "з надвірними будівлями", чим порушено її право власності на господарські будівлі, що знаходяться біля квартири, яке відповідно до законодавства України є непорушним і може бути скасоване лише судом.

Також рішення є протиправним, оскільки відповідно до рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (v007p710-09) органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення або вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів і суб`єкти цих відносин заперечують проти їх зміни або припинення.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Гощанський районний суд Рівненської області рішенням від 20 квітня 2022 року у задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції виходив з того, що право власності на надвірні будівлі та споруди не було оформлено за позивачем та іншими співвласниками квартири, оскільки ці об`єкти нерухомості не включено до свідоцтва про право власності та не проведено державної реєстрації прав на них. Тому оспорюване рішення не могло порушити права власності позивача на майно, оскільки таке право у неї не виникло.

Крім того, орган місцевого самоврядування був вправі вносити зміни до свого ж рішення в тій частині, яка не була виконана, оскільки приватизовано ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 лише квартиру АДРЕСА_2, тоді як надвірні будівлі в порядку виконання рішення Горбаківської сільської ради Гощанського району Рівненської області від 08 липня 2011 року № 131 "Про надання дозволу на приватизацію квартири в АДРЕСА_1" ними приватизовано не було.

Рівненський апеляційний суд постановою від 30 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив.

Рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 20 квітня 2022 року скасував.

Позов ОСОБА_1 задовольнив.

Визнав незаконним і скасував рішення Горбаківської сільської ради Гощанського району Рівненської області від 12 листопада 2012 року № 558 "Про внесення змін до рішення сесії від 18 липня 2011 року № 131 "Про надання дозволу на приватизацію квартири в АДРЕСА_1".

Задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що з рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (v007p710-09) у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вбачається, що в Конституції України (254к/96-ВР) закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Отже, становище ОСОБА_1 не могло бути у будь-якому випадку погіршеним без відповідної компенсації органом місцевого самоврядування.

Більше того, виходячи із специфіки спірних правовідносин та їх правової і фактичної природи, надвірні будівлі є приналежними речами до квартири АДРЕСА_2 .

Оскільки матеріали справи містять достатні підстави вважати, що рішення Горбаківської сільської ради Гощанського району Рівненської області від 08 липня 2011 року № 131 "Про надання дозволу на приватизацію квартири в АДРЕСА_1" є реалізованим повністю, тому подальше рішення цього органу сільського самоврядування від 12 листопада 2012 року № 558 "Про внесення змін до рішення сесії від 18 липня 2011 року № 131 "Про надання дозволу на приватизацію квартири в АДРЕСА_1" є незаконним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2022 року Бабинська сільська рада Рівненського району Рівненської області подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року, в якій просить оскаржене судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

Заявник вказує, що відповідно до частин дев`ятої та десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів влади, можуть бути скасовані відповідною радою. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно з пунктом 5 рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (v007p710-09) орган місцевого самоврядування не позбавлений права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України), за умови відсутності факту виконання відповідного акта та/або відсутності факту виникнення правовідносин, пов`язаних з реалізацією суб`єктивних та охоронюваних законом інтересів.

Крім того, відомостей про надвірні будівлі та споруди свідоцтво про право власності та відомості з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно не містять. З огляду зазначене, право власності на надвірні будівлі та споруди не було оформлено за позивачем та іншими співвласниками квартири, оскільки ці об`єкти нерухомості не включено до свідоцтва про право власності та не проведено державної реєстрації прав на них.

Посилання апеляційного суду на те, що право власності на надвірні будівлі виникло у позивача разом з приватизацією квартири, оскільки ці будівлі є допоміжними приміщеннями, є безпідставними, оскільки відповідно до статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" зазначена норма стосується лише допоміжних приміщень у багатоквартирному будинку чи гуртожитку. При цьому, позивачем не надано доказів, що будинок є багатоквартирним.

Заявник посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 766/4505/20, від 21 грудня 2021 року у справі № 295/983/21, від 01 грудня 2021 року у справі № 522/11482/20, від 15 листопада 2021 року у справі № 428/9280/20, в яких досліджувалось питання щодо закриття провадження у справі в зв`язку з наявністю іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а постанову апеляційного суду залишити без змін.

ОСОБА_1 вказує, що жодною нормою закону не зазначено, що до свідоцтва про право власності необхідно вносити відомості про наявність надвірних будівель. При цьому, витяг про державну реєстрацію є частиною правовстановлюючого документу і в ньому зазначається лише тип (призначення) об`єкту.

Разом з тим, на підставі рішення Горбаківської сільської ради Гощанського району Рівненської області від 08 липня 2011 року № 131 і з урахуванням в ньому інформації про надвірні будівлі, було проведено технічну інвентаризацію, що вже означає про його виконання в частині надвірних будівель, оскільки відбулись певні правовідносини із залученням третіх осіб, а саме працівників БТІ, які провели технічну інвентаризацію з урахуванням змісту рішення сільської ради.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 17 листопада 2022 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Гощанського районного суду Рівненської області.

Справа № 557/731/21 надійшла до Верховного Суду 05 грудня 2022 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

08 липня 2011 року Горбаківська сільська рада Гощанського району Рівненської області прийняла рішення № 131 "Про надання дозволу на приватизацію квартири в АДРЕСА_1" відповідно до якого вирішено: оформити в КП "Рівненське ОБТІ" право власності на квартиру з надвірними будівлями в АДРЕСА_1, яка перебуває на балансі сільської ради; дати дозвіл на приватизацію квартири з надвірними будівлями ОСОБА_1 ; всі витрати покласти на ОСОБА_1 ; контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію з питань у справах охорони здоров`я, соціального захисту населення, ветеранів, сім`ї та молоді, фізкультури та спорту, освіти, культури і духовності.

Зі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 20 жовтня 2011 року вбачається, що власниками квартири АДРЕСА_2 з розрахунку по 1/3 частці є ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 . Факт державної реєстрації права власності на квартиру за цими особами підтверджується відповідним витягом про державну реєстрацію прав, номер витягу: 31776674, від 25 жовтня 2011 року.

В копіях технічного паспорта, виготовленого КП "Рівненське ОБТІ" 18 жовтня 2011 року, на квартиру АДРЕСА_2 і характеристиці будинку, господарських будівель та споруд, зазначаються перелік нерухомості, розташованої на земельній ділянці за цією адресою ("№ 1" квартира, "а" прибудова, "Б" господарська будівля, "б" сарай, "В" сарай, "Г" погріб, "Д" вбиральня, "К" колодязь, "№ 1" огорожа), опис основних конструктивних елементів цього майна, інженерне обладнання, висота, площа, об`єм, а також схема земельної ділянки.

25 жовтня 2011 року державним реєстратором КП "Рівненське ОБТІ" Довматом І. В. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 20 жовтня 2011 року, виданого Виконавчим комітетом Горбаківської сільської ради, за ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, реєстраційний номер НОМЕР_2, що вбачається з витягу про державну реєстрацію прав від 25 жовтня 2011 року № 31776674 та з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (довідка від 18 квітня 2021 року № 253190475).

Рішенням Горбаківської сільської ради Гощанського району Рівненської області від 08 грудня 2011 року № 261 ОСОБА_1 відмовлено у наданні земельної ділянки з міркувань відсутності письмової згоди школи на відчуження земельної ділянки та запропоновано взяти земельну ділянку в оренду.

18 липня 2012 року Горбаківська сільська рада Гощанського району Рівненської області прийняла рішення № 438, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації щодо передачі земельної ділянки у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,10 га за рахунок земель житлової та громадської забудови в с. Томахів у зв`язку з тим, що дана земельна ділянка знаходиться у користуванні Томахівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів і у користування громадянці ОСОБА_1 раніше не передавалась.

12 листопада 2012 року Горбаківською сільською радою прийнято рішення № 558 "Про внесення змін до рішення сесії від 18 липня 2011 року № 131 "Про надання дозволу на приватизацію квартири в АДРЕСА_1", згідно з яким сільська рада у зв`язку з тим, що в зазначеному рішенні допущено помилку, а саме - надано дозвіл на приватизацію надвірних будівель, які є власністю Горбаківської сільської ради та перебувають у користуванні Томахівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів та знаходяться на балансі Відділу освіти Гощанської районної державної адміністрації, вирішила: вилучити з пунктів 1, 2 рішення від 18 липня 2011 року № 131 "Про надання дозволу на приватизацію квартири в АДРЕСА_1" слова "з надвірними будівлями"; сільському голові звернутись в КП "Рівненське ОБТІ" щодо впорядкування технічної документації на зазначену квартиру; секретарю сільської ради довести зміст рішення до відома ОСОБА_1 ; контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів та екологічної безпеки, розвитку промисловості, будівництво, транспорту і зв`язку, торгівлі, побуту та підприємницької діяльності.

Не погодившись із зазначеним рішенням органу сільського самоврядування, позивач у порядку адміністративного судочинства 24 грудня 2012 року пред`явила позов до Горбаківської сільської ради Гощанського району Рівненської області, треті особи: Відділ освіти Гощанської районної державної адміністрації Рівненської області, Управління Держземагентства у Гощанському районі Рівненської області, про визнання нечинними і скасування рішень.

Постановою Гощанського районного суду Рівненської області від 14 березня 2013 року у справі № 1703/1752/2012, яка залишена без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 23 вересня 2020 року прийняв постанову, якою касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнив частково. Скасував постанову Гощанського районного суду Рівненської області від 14 березня 2013 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2018 року у справі № 1703/1752/2012. Ухвалив нове рішення, яким задовольнив позовні вимоги та визнав протиправними та скасував рішення Горбаківської сільської ради Гощанського району Рівненської області: від 08 грудня 2011 року № 261 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 жительки с. Томахів про надання земельної ділянки"; від 18 листопада 2012 року № 438 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на землю"; від 10 жовтня 2012 року № 533 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність". Зобов`язав Горбаківську сільську раду Гощанського району Рівненської області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки в розмірі 0,10 га для будівництва та обслуговування квартири в АДРЕСА_1 . Провадження у справі № 1703/1752/2012 в частині позовних вимог про визнання нечинним та скасування рішення Горбаківської сільської ради Гощанського району Рівненської області від 12 листопада 2012 року № 558 "Про внесення змін до рішення сесії від 18 липня 2011 року № 131 "Про надання дозволу на приватизацію квартири в АДРЕСА_1" закрив.

Вважаючи, що її суб`єктивні цивільні права на нерухоме майно - надвірні будівлі на АДРЕСА_3, дозвіл на приватизацію яких надано рішенням Горбаківської сільської ради Гощанського району Рівненської області від 08 липня 2011 року № 131, порушуються Бабинською сільською радою Рівненського району Рівненської області як правонаступником Горбаківської сільської ради Гощанського району Рівненської області, у травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Бабинської сільської ради Рівненського району Рівненської області про визнання незаконним і скасування рішення Горбаківської сільської ради Гощанського району Рівненської області від 12 листопада 2011 року № 558 "Про внесення змін до рішення сесії від 18 липня 2011 року № 131 "Про надання дозволу на приватизацію квартири в АДРЕСА_1".

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно зі статтею 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Відповідно до частини десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, характеру та обсягу відносин, що врегульовані ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, має загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов`язки тільки у того суб`єкта (чи визначеного ними певного кола суб`єктів), якому вони адресовані.

У рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (v007p710-09) за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

При цьому Конституційний Суд України зазначив, що в Конституції України (254к/96-ВР) закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Тож, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

З огляду на викладене, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

У пунктах 70-71 рішення по справі "Рисовський проти України" (29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), № 33202/96, пункт 120, "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), № 48939/99, пункт 128, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункту 72, "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункту 58, "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), № 32457/05, пункту 40, "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), №35298/04, пункту 67). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 53 та "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), пункт 38).

Схожі висновки, викладені у постановах Верховного Суду у постановах від 16 грудня 2020 року у справі № 522/20788/14-а, від 09 квітня 2020 року у справі № 814/926/17, від 05 травня 2022 року у справі № 591/3810/19, від 21 січня 2021 року у справі № 750/11678/19.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановивши, що рішення Горбаківської сільської ради Гощанського району Рівненської області від 08 липня 2011 року № 131 "Про надання дозволу на приватизацію квартири в АДРЕСА_1" є реалізованим повністю, тому подальше рішення від 12 листопада 2012 року № 558 "Про внесення змін до рішення сесії від 18 липня 2011 року № 131 "Про надання дозволу на приватизацію квартири в АДРЕСА_1" порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову. При цьому, рішення Горбаківської сільської ради Гощанського району Рівненської області від 08 липня 2011 року № 131 "Про надання дозволу на приватизацію квартири в АДРЕСА_1" є актом одноразового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, тому у відповідача відсутні правові підстави для його скасування або зміни.

В касаційній скарзі заявник посилається на те, що відомостей про надвірні будівлі та споруди свідоцтво про право власності та відомості з державного реєстру прав власності на нерухоме майно не містять. З огляду зазначене, право власності на надвірні будівлі та споруди не було оформлено за позивачем та іншими співвласниками квартири, оскільки ці об`єкти нерухомості не включено до свідоцтва про право власності та не проведено державної реєстрації прав на них. Також, відповідно до статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" зазначена норма стосується лише допоміжних приміщень у багатоквартирному будинку чи гуртожитку. При цьому, позивачем не надано доказів, що будинок є багатоквартирним.

Зазначені доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на таке.

Статтею 186 ЦК України визначено, що річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною четвертою статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження, зокрема окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі.

Отже, перехід приналежності головної речі, а саме господарських будівель та споруд, до нового власника можливий тільки разом із головною річчю, тобто будинком.

Вказаний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 658/3228/18-ц.

Таким чином надвірні будівлі є приналежністю головної речі - зазначеної квартири (одноквартирний житловий будинок) та відповідно до технічного паспорту, виготовленого КП "Рівненське ОБТІ" 18 жовтня 2011 року, разом становлять садибу, про що правильно зазначив апеляційний суд.

Посилання в касаційній скарзі на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 766/4505/20, від 21 грудня 2021 року у справі № 295/983/21, від 01 грудня 2021 року у справі № 522/11482/20, від 15 листопада 2021 року у справі № 428/9280/20, є безпідставними з огляду на наступне.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 23 вересня 2020 року у справі № 1703/1752/2012 прийняв постанову, якою, зокрема, провадження у цій справі в частині позовних вимог про визнання нечинним та скасування рішення Горбаківської сільської ради Гощанського району Рівненської області від 12 листопада 2012 року № 558 "Про внесення змін до рішення сесії від 18 липня 2011 року № 131 "Про надання дозволу на приватизацію квартири в АДРЕСА_1" закрив.

У справі № 1703/1752/2012 Верховний Суд зазначив, що предметом спору у справі є правомірність рішень органу місцевого самоврядування щодо внесення змін до його ж рішення на підставі якого відбувалось відчуження позивачу квартири в АДРЕСА_1 в порядку приватизації. Отже в даному випадку відповідач здійснював правомочності власника комунального майна, тобто не реалізовував в цій частині владних управлінських функцій.

У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статті 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.