розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2022 року у складі судді Павловської І. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Максюти Ж. І., Пищиди М. М., Свистунової О. В.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до комунального підприємства "Жовтоводський водоканал" Дніпропетровської обласної ради" (далі - КП "Жовтоводський водоканал"ДОР", підприємсьво) про захист прав споживача та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що 12 жовтня 2021 року вона стала власницею майна, придбаного з прилюдних торгів (аукціону), а саме: квартири АДРЕСА_1 .

Отримавши вказане житло у власність, вона, як добросовісний споживач житлово-комунальних послуг, звернулася до КП "Жовтоводський водоканал"ДОР" для укладення договору про надання комунальних послуг, а саме з надання централізованого водопостачання та водовідведення.

Проте, під час укладення цього договору, їй було повідомлено про наявність заборгованості за вищевказаною квартирою за житлово-комунальні послуги. У відповіді на її письмове звернення, відповідач зазначив, що за вказаною адресою відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1, відповідно до якого обліковується заборгованість у розмірі 13 695,35 грн, а саме 12 960,96 грн сума боргу попереднього власника квартири. Також, у своїй відповіді підприємство повідомило її, що підстав для списання заборгованості попередніх власників житла з вказаного особового рахунку вони не мають та зазначена заборгованість залишається за нею.

Вважала дії відповідача щодо нарахуванню їй заборгованості попередніх власників протиправними та такими, що порушують її права як споживача житлово-комунальних послуг.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд зобов`язати відповідача виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 за квартирою АДРЕСА_1 заборгованість попередніх власників квартири за період до 12 жовтня 2021 року у сумі 12 960,96 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сам факт того, що за відповідною квартирою рахується борг попереднього її власника зі сплати житлово-комунальних послуг не свідчить про порушення прав позивачки.

ОСОБА_1 звертаючись до суду з цим позовом зазначала, що наявність заборгованості колишнього власника квартири на особовому рахунку порушує її права та інтереси, як власника квартири, проте позивачкою не доведено, що на час розгляду справи у суді відповідачем порушуються її права, як споживача житлово-комунальних послуг. Зобов`язання відповідача щодо виключення з обліку по особовому рахунку заборгованості попередніх власників квартири не передбачено законом.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 передчасно звернулася з позовом до суду, оскільки її права, як користувача житлово-комунальними послугами, які надає КП "Жовтоводський водоканал"ДОР" не порушуються. Відповідач не звертався з вимогами про стягнення з позивачки заборгованості за надані житлово-комунальні послуги попередньому власнику квартири, тому безпідставними є посилання позивачки на відповідну постанову Верховного Суду, в якій були наявні інші фактичні обставини. Крім того, положеннями закону не визначено механізму списання боргів за житлово-комунальні послуги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 176/552/22 з Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області.

У лютому 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2023 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачка набула у власність квартиру АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону) від 12 жовтня 2021 року, тобто цей правовстановлюючий документ не містить застережень про переведення боргу попереднього власника й не містить згоди кредитора на таку заміну, що відповідає положенням статті 520 ЦК України. Отже, вимоги підприємства до неї щодо сплати відповідного боргу у розмірі 12 960,96 грн є безпідставними.

Позивачка не вчиняла правочинів щодо прийняття боргу попереднього власника квартири та по його сплаті.

Отже, на позивачку не може бути покладено обов`язок по сплаті заборгованості за житлово-комунальні послуги, які надані підприємством, до 12 жовтня 2021 року, тобто до отримання права власності на житло.

Оскільки позивач заперечувала проти вимог відповідача щодо наявності заборгованості за житлово-комунальні послуги, а відповідач належним чином не відреагував на її звернення та не направив вимогу до попереднього власника квартири, а лише посилався на відсутність механізму списання боргів за спожиті житлово-комунальні послуги, тому вимога ОСОБА_1 про зобов`язання виключити з обліку по особовому рахунку заборгованості попередніх власників квартири за період до 12 жовтня 2021 року є обґрунтованою та відповідає критеріям ефективного судового захисту, її задоволення відновить порушені права позивачки. Посилалась на відповідні постанови Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2022 року КП "Жовтоводський водоканал" ДОР" подала відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. Підприємство не вимагало від позивачки сплати заборгованості за житлово-комунальні послуги, яка обліковується на особовому рахунку відкритому на квартиру АДРЕСА_1 . Отже, позивачкою не доведено порушення її прав, як споживача житлово-комунальних послуг.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону) від 12 жовтня 2021 року (а.с. 5).

Відповідно до довідки КП "Жовтоводський водоканал" ДОР" від 14 лютого 2022 року ОСОБА_1 по особовому рахунку НОМЕР_1 рахується заборгованість: у сумі 12 960,96 грн - показання 00550 станом на 13 жовтня 2021 року; у сумі 13 879,93 грн - показання 00570 станом на 04 лютого 2022 року (а.с. 12).

Згідно з відповіді КП "Жовтоводський водоканал" ДОР" від 14 лютого 2022 року на заяву позивачки щодо перерахунку заборгованості вбачається, що відповідач вимагає від позивачки сплати заборгованості у сумі 918,97 грн, яка утворилась після набуття останньою права власності на квартиру (а.с. 14). Відповідач вказав позивачці про те, що у разі наявності інформації щодо права володіння на вказане приміщення попереднім власником, надати копії відповідних документів з метою проведення претензійно-позовної роботи для стягнення боргу зі споживачів, які фактично користувалися послугами централізованого водопостачання та водовідведення до моменту набуття ОСОБА_1 у власність квартири.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) .

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) , законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) , протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами законуспоживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відповідно до статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна.

Проте новий власник майна не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов`язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майна.

Отже, діючим законодавством не передбачено обов`язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі купівлі-продажу.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19 (провадження № 61-3604 св 20), від 14 вересня 2022 року у справі № 201/1807/21 (провадження № 61-2572 св 22), від 12 жовтня 2022 року у справі № 312/44/20 (провадження № 61-13033 св 20).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Акт про проведення електронних торгів, затверджений 15 червня 2021 року начальником відділу Жовтоводського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), згідно з яким позивачка стала власником квартири, не містить застережень про переведення боргу попереднього власника й не містить згоди кредитора на таку заміну, що узгоджується з положеннями статті 520 ЦК України (заміна боржника у зобов`язанні).

Таким чином, доводи ОСОБА_1 про те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у вищевказаних постановах Верховного Суду, знайшли своє підтвердження.

У справі, яка переглядається, позивач не вчиняла правочинів щодо прийняття боргу з оплати послуг з надання централізованого водопостачання та водовідведення попередніх власників вказаної квартири. На неї не може бути покладено обов`язок зі сплати вказаної заборгованості, нарахованої відповідачем попереднім власникам, тобто до набуття позивачем у власність квартири.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін

(частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Щодо вирішення питання про належний спосіб судового захисту у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить із наступного.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір, у свою чергу, не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені

у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року

у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144 цс 18); від 11 вересня 2018 року

у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187 гс 18); від 30 січня 2019 року

у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338 цс 18); від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364 цс 19); від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-84 гс 20).

З урахуванням фактичних обставин цієї справи, вимога ОСОБА_1 про зобов`язання КП "Жовтоводський водоканал" ДОР" виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 за квартирою АДРЕСА_1 заборгованість попередніх власників квартири за період до 12 жовтня 2021 року, є обґрунтованими та відповідають критеріям ефективного судового захисту, оскільки задоволення таких вимог відновлює порушені права позивача та встановлює між сторонами правову визначеність, яка полягає у підтвердженні відсутності заборгованості позивача перед відповідачами до 12 жовтня 2021 року.

Аналогічний правовий висновок щодо способу судового захисту у подібних справах викладено Верховним Судом у постановах від 01 вересня 2020 року

у справі № 686/6276/19 (провадження № 61-3604 св 20), від 26 січня 2022 року у справі № 201/11406/20 (провадження № 61-18079 св 21).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року

у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53 цс 21), вирішуючи справу хоча і з іншим предметом позову, аніж у справі, яка переглядається Верховним Судом, проте щодо подібного способу судового захисту, зазначила, що за умови визнання недійсною умови кредитного договору про плату за управління кредитом, є підстави задовольнити вимогу про зобов`язання банку перерахувати кредитну заборгованість позивача. Така вимога є вимогою про примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України), а її задоволення ефективно захистить позивача у спірних правовідносинах (пункт 54).

У пункті 58 вказаної постанови зазначено, що задоволення вимоги боржника про зобов`язання кредитора перерахувати заборгованість за договором (аналогічно, як і списати якусь її частину, якої стосується спір), може бути способом захисту права боржника на мирне володіння майном. Якщо він не має наміру сплачувати борг, бо не згоден із визначеним кредитором розміром, а кредитор на вимогу боржника суму заборгованості не перераховує та не звертається до суду за її стягненням, то боржник надалі одержуватиме від кредитора вимоги про сплату боргу у розмірі, визначеному кредитором, із яким боржник не погоджується. Це може провокувати останнього помилково, всупереч волі сплатити суму боргу.

Отже суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, помилково вважаючи, що її права відповідачем не порушено, не звернувши уваги на те, що відповідач не визнав і активно заперечував щодо задоволення позову про виключення чужої заборгованості саме з особового рахунку позивача, а згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України (завдання та основні засади цивільного судочинства) захисту підлягають порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси.

Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14 вересня 2022 року у справі № 201/1807/21

(провадження № 61-2572 св 22).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково

і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення

є неправильне застосування норм матеріального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом

повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з підпунктами "б", "в" пункту 4 частини першої статті 416ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог,

а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1, понесені у зв`язку із розглядом справи судові витрати підлягають стягненню із відповідача

на користь держави, розмір яких складає 4 465,80 грн (992,40 грн за розгляд справи у суді першої інстанції + 1 488,60 грн за розгляд справи у суді апеляційної інстанції + 1 984,80 грн за розгляд справи у суді касаційної інстанції).

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2022 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до комунального підприємства "Жовтоводський водоканал" Дніпропетровської обласної ради" про захист прав споживача та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Зобов`язати комунальне підприємство "Жовтоводський водоканал" Дніпропетровської обласної ради" виключити з обліку по особовому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 за квартирою АДРЕСА_1 заборгованість попередніх власників квартири за період до 12 жовтня 2021 року у сумі 12 960 (дванадцять тисяч дев`ятсот шістдесят) грн 96 коп.